Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М. Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.
4.6. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДНОШЕННЯ І СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА КОМПЛЕКСНІСТЬ
Функціональні зв'язки і територіальні відношення взаємозумовлюють одні одних. Територіальні відношення виявляються і набувають значимості у функціональних зв'язках елементів СТС. Коли немає реальних і

76

потенційних взаємодій елементів, фіксація їх територіальних відношень недоцільна. Разом з тим будь-який зв'язок здійснюється в умовах певної іе|">ііторіальної спільності. В Інституті географії НАН України розроблено поняття «функціонально-територіальне підношення», шо відображає ніід як функціонального зв'язку, так і територіальної спільності елементів. У цьому відношенні функціональність і теріїторіальність синте-імоться в одне ціле. Зв'язки набувають територіальної визначеності, внаслідок чого їх економіко-географічне вивчення доповнюється ще одним ііаж.шним аспектом. До останнього часу нерідко функціональний і територіальний аспекти зв'язків розглядалися відокремлено як різні наукові категорії. Так. серед найрізноманітніших господарських зв'язків виділялися територіальні.

Однак територіальність притаманна усім зв'язкам. У конкретних економічних або географічних дослідженнях від неї можна абстрагуватися або. навпаки, фокусувати на ній увагу. Тому припускаємо, що функціональність і територіальність — окремі сторони одного явища. бідність цих сторін виражається за допомогою функціонально-територіальних відношень.

Для визначення ролі територіальної складової у зв'язках необхідно дослідити взаємозалежності між різними функціонально-територіальними відношеннями, що відрізняються одне від одного лише видом територіальної спільності. У загальному випадку вони нетотожні, інакше не було б сенсу виділяти територіальний аспект. Взаємодія підприємств виробництва сільськогосподарської продукції, що швидко псується, та її переробки в умовах мікрорайонних видів територіальної спільності свідчить про раціональну територіальну організацію виробництва, а в умовах районної і міжрайонної спільності вона неприпустима. Трудові, культурно-побутові, ресурсні, екологічні та інші прямі зв'язки в основному формуються в умовах внутріпоселенської або мікрорайонної територіальної спільності. На таких же територіальних рівнях має значимість більшість непрямих зв'язків і зв'язків використання трудових ресурсів за статевим складом. Наприклад, зв'язки використання ідентичних або взаємозамінних ресурсів в умовах відношень компактної або мікрорайонної територіальної спільності зумовлюють необхідність розв'язання проблеми розподілу таких ресурсів. Ці ж зв'язки в умовах міжрайонної спільності взаємодіючих елементів можуть мати лише формальний характер, тобто лише свідчити про спільність використання ресурсів, а не про джерела їх поповнення.

Загалом введення до наукового обігу функціонально-територіальних відношень дає можливість повніше характеризувати функціональні зв'язки і в кожному конкретному випадку скласти думку про їхню істотність, допустимість, ефективність. Інший тип функціонально-територіальних підношень відображає вид взаєморозташування взаємодіючих елементів, а не їх територіальної спільності.

Такі функціонально-територіальні відношення потрібні для виявлення внутріпоселенських і міжпоселенських. пнутрірайонних і міжрайонних, внутріобласних і міжобласних, внутрірай-онних (великого економічного району) і міжрайонних зв'язків. Внутріре-гюна.-іьні (у широкому значенні) зв'язки часто знаходяться повністю у віданні місцевих органів управління, а міжрегіональні вимагають узгодження з управлінськими організаціями інших регіонів або центру. У прак-

77

тиці можлива ситуація, коли для зв'язків на перший план виступають параметри доступності, а територіальне підпорядкування не береться до уваги. Наприклад, трудові і культурно-побутові зв'язки сіл нерідко ширші іі інтенсивніші з близьким центром сусіднього раііону. ніж зі своїм. На такій основі виникають і міжобласні зв'язки. Під час формування раціональних сировинних зон переробних підприємств АПК чинники доступності набувають важливішого значення, ніж адміністративно-територіальні межі. Тому доцільно визначити ще один тип функціонально-територіальних відношень — рівень доступності взаємодіючих елементів.

Кожне з функціонально-територіальних відношень розкриває одну із сторін взаємодій елементів у СТК. У рамках цих систем діють різноманітні взаємозумовлені зв'язки. Формуються їх певні сукупності, які не можуть бути повністю досліджені шляхом ізольованого розгляду окремих складових функціонально-територіальних відношень. Це стало поштовхом для розроблення уявлення про відношення, що виражають цілі сукупності різноманітних зв'язків за їх територіальної визначеності. Такі відношення мають системоутворюючий характер, оскільки виникнення групи взаємозумовлюючих зв'язків на певному територіальному рівні означає утворення деякої системи. Такі системоутворюючі відношення називаються відношеннями комплексності.

Комплексність, комплексний розвиток району (виробництва, продуктивних сил) належать до фундаментальних наукових понять, що найчастіше використовуються в економічних та економіко-географічних дослідженнях, у практиці регіонального господарювання. Їх теоретичною розробкою, з'ясуванням суті і встановленням взаємозв'язків з іншими категоріями займалися багато відомих учених: М. М. Колосовський, П. М. Алампієв, Е.Б.Алаєв, М. Т.Агафонов, Г. 1. Граник, Т. М. Калашни-кова. В. В. Кістанов. А. М. Колотієвський, М. М. Некрасов, А. Ю. Пробст, Ю. Г.Саушкін. М. М. Шраг та ін. Досі немає єдиного загальновизнаного тлумачення комплексності, а з'ясовані тільки властиві їй взаємозумовленість, взаємозв'язаність, пропорційність розвитку складових (виробництв, галузей, територіальних ланок тощо), раціональне використання ресурсів. Як характерні риси комплексності називають також забезпеченість різноманітними ресурсами, будівельною базою, достатній рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктур, централізацію і концентрацію в економічно ефективних обсягах заготівельних, ремонтних та інших допоміжних і обслуговуючих виробництв, максимальне використання переваг ЕГП. Ці ознаки можуть бути узагальнені в інтерпретації комплексності як стійка, що типово повторюється, сукупність територіальне визначених зв'язків, узгоджуваних між собою за інтенсивністю.

Для дослідження механізму формування і розвитку СТС загального визначення комплексності недостатньо. Необхідно врахувати багато різноманітних проявів комплексності і зафіксувати кілька її видів. На цей час виділені в основному лише виробничі види комплексності. Розроблення глибоко обгрунтованої системи видів суспільної комплексності — актуальне завдання наступних наукових досліджень у галузі суспільно-територіального комплексотворення.

Характеризуючи види комплексності, будемо розрізняти визначальні і доповнюючі зв'язки. Перші — обов'язковий атрибут виду комплекс-

ності — виражають функціональну частину критеріїв ідентифікації, а других в окремих випадках може й не бути.

Елементарна комплексність грунтується на зв'язках продукт — сировина у межах внутріпоселенської. мікрорайонної, а іноді й мезораионної гериторіальних спільностей. У найпростішому варіанті вона охоплює два виробничі об'єкти, один з яких регулярно постачає сировину (напівфабрикат) іншому. Можливі кільки постачальників сировини, що зумовлює формування непрямих зв'язків між ними для задоволення ідентичних або взаємозамінюваних потреб. Звичайно багато господарств постачає цукрові буряки на цукровий завод або овочі — на консервний. Наявність .інше зв'язків 5, або ще 5,, у межах зазначених вище видів територіальної спільності є критерієм елементарної комплексності. Такий критерій достатньо простий і ефективний. Так, машинобудівний завод разом з постачальниками різних видів вузлів не формує елементарної комплексності. оскільки між постачальниками виникають зв'язки доповнення потреби.

Розміщення кількох підприємств однієї галузі у великому місті, адміністративному районі, області, економічному районі становить основу галузевої комплексності. Визначальними для неї є зв'язки 5»,,, 5,,. Зосередження однорідних підприємств зумовлює виникнення виробництв, що використовують відходи цих підприємств, постачають їм устаткування, паливо, допоміжні матеріали і тару, а також ремонтних заводів і майстерень, тобто у сукупність зв'язків галузевої комплексності можуть входити зв'язки §4. <^, §[„, §к,. Узгоджений розвиток підприємств однієї галузі на деякій території дає змогу забезпечити взаємну компенсацію з випуску продукції у разі ремонту або реконструкції одного з об'єктів, поглибити спеціалізацію, що призведе до формування поряд із зв'язками §^ зв'язків §,'7. Галузева комплексність досить різноманітна за територіальними рівнями проявлення (від компактної до міжрайонної територіальної спільності). Так, у великих містах завжди розміщується кілька молоко- і хлібозаводів. У межах мезорайону зосереджені рудники Криворізького залізорудного басейну. Вугільні шахти Донбасу мають районне поширення.

Міжгалузева комплексність уявляється як стійка сукупність прямих зв'язків (крім 5>і) в умовах компактної, мікрорайонних і мезораионної видів територіальної спільності. Прикладом її може бути поєднання енер-юмісткого виробництва з обслуговуючими його підприємствами і електростанцією. Поняття «міжгалузева» використовується у вузькому розумінні. відображаючи лише належність до різних галузей взаємодіючих підприємств.

Міжгалузевий характер має стадійна коплексність. Визначальна її ознака — наявність зв'язків 5, у поєднанні з іншими прямими виробничими зв'язками. За допомогою стадійної комплексності розкривається механізм формування різних міжгалузевих утворень (агропромислового, паливно-енергетичного, лісовиробничого та інших комплексів). Оскільки є багато варіантів стадійної комплексності, розглянемо її підвиди. Почнемо з моноцентричної однорідної. Вона являє собою розвиток елементарної комплексності шляхом додавання до неї зв'язків §4- !ї^ 5ц,, §,(,, а отже, і §^. Реалізується ця комплексність у вигляді поєднання підприємств,

79

серед яких виділяється одне (центральне), де переробляється однорідна сировина. До нього спрямовані поставки устаткування. допоміжних ма-геріалін. гари, ремонтних послуг, палива.

Поліцентричні підвиди стадійної комплексності виникають н умовах мікрорайонних. мезорайонній і районній територіальних спільностях толі. коли друга стадія процесу представлена кількома виробничими об'єктами. Якщо ні об'єкти однотипні, то між ними утворюються зв'язки 5„. $,,. а ми маємо справу з поліцентричною галузевою комплексністю. Її можна інтерпретувати як комбінацію елементарної (або моноцентричної однорідної) і галузевої комплексносте!"!. Визначальними ТУТ є ів'язки §;. $,,. §^. а доповнюючими — §4- <^- ^ііг §к,- Поліцентрична галузева комплексність лежить в основі спеціалізованих моносировинних АПК (молочнопромислових, льонопромислових. цукробурякових). Коли виробничі об'єкти другої стадії не однотипні, то між ними виникають зв'язки §,^ або §, і немає зв'язків 5^. Саме це і є критерієм поліцентрич-ної міжгалузевої комплексності. Ця комплексність досить чітко простежується у лісовиробничому комплексі, якщо друга стадія представлена виробництвами механічної і хімічної переробки деревини.

В основі стадійної лінійної комплексності лежить спільність виробництв за сировиною, коли виникає технологічний ланцюжок, що являє собою послідовні стадії переробки сировини у готовий продукт (зв'язки 8,), тобто передбачається більше двох стадій переробки вихідної сировини. Ця комплексність припускає також виникнення ремонтних і допоміжних виробництв, комплексне використання ресурсів, утилізацію відходів.

Вона може включати як складові моноцентричний однорідний і поліцентричний підвиди стадійної комплексності.

Стадійна моноцентрична неоднорідна комплексність зумовлена спільністю продукту, коли низка підприємств бере участь у його виробництві. поставляючи різні деталі і вузли, її повністю ідентифікують зв'язки 5.,. Поряд з ними можлива наявність зв'язків §,, §х. §ц,, §^. Нерідко вона охоплює інші підвиди стадійної комплексності. Ця комплексність найчастіше виникає на базі великих машинобудівних підприємств.

Узагальнення результатів дослідження територіальної організації регіональних рослинницьких і тваринницьких АПК. а також лісовироб-ничого комплексу дає підставу виділити ще один підвид стадійної комплексності — полілінійний. Суть його полягає в тому, що утворюється кілька напрямів (ліній) переробки різних супутніх ресурсів або продуктів. Такі напрями мають спільну початкову стадію. Тут виникають інтенсивні зв'язки використання різних ресурсів (земельних, трудових, устаткування тощо). На наступних стадіях переробки взаємозв'язки між різними лініями слабшають або зовсім зникають. Прикладами таких ліній у лісо-внробничому комплексі можуть бути переробка деревини, рослинно-харчової сировини, м'яса диких тварин, лікарських рослин, використання корисних функцій лісу. Лінійна, полілінійна і моноцентрична неоднорідна стадійні комплексності реалізуються в умовах мезорайонної, районної, міжрайонних суміжних і загальнодержавної територіальних спільностей.

Розглядаючи поняття комплексності у широкому розумінні в рамках концепції суспільно-територіального комплексотворення, доцільно виді-

ліпи стійкі поєднання зв'язків на певній території, зумовлені видобуванням різних природних ресурсів. Такі поєднання фіксують за допомогою ресурсної комплексності, що реалізується в умовах мікрорайонних. іезо-раионних. районних, міжрайонних суміжних видах територіальної спільності. Зазначена комплексність може бути монокомпонентною, поліком-понентною і поліфункціональною. Перший її підвид визначається зв'язками використання природних об'єктів (§,ц) і усуненням небажаних наслідків виробничих і природних процесів (52,). Він утворюється, якщо видобуток однорідного ресурсу супроводжується компенсацією шкідливих впливів на природне середовище. За наявності кількох корисних складових у сировині виникають передумови для розвитку полікомпонентної комплексності. Для цього підвиду поряд із зв'язками §,„, 5^ характерні зв'язки §-. 8^.. Коли природні об'єкти можна використовувати не лише з виробничою, а й рекреаційною або екологічною метою (наприклад, ліси, водоймища), формується поліфункціональна комплексність. До сукупності визначальних її зв'язків входять §ія, 82,, а джерелами ресурсів є природні об'єкти. Тому за умов поліфункціональної комплексності можливі два різновиди зв'язків §2,, один з яких зумовлений попередженням усунення наслідків видобутку сировини, другий — виконанням природними об'єктами екологічної функції. Ресурсна комплексність перебуває в тісній єдності з іншими її видами: елементарною, галузевою, стадійною.

Для усіх розглянутих видів комплексності функціональні зв'язки є первинною визначальною ознакою, а територіальна спільність — вторинною, конкретизуючою територіальні параметри поєднань взаємодій. Тому елементарну, галузеву, міжгалузеву, стадійну і ресурсну комплексності можна вважати функціональними видами. Для територіальних видів комплексності територіальна спільність стає визначальною ознакою. Вони виражають інтегральні функціональні взаємодії у регіонах певних рівнів. Тому спробуємо дати цим видам уже не виробничу, а ширшу суспільно-територіальну інтерпретацію.

Розрізняють компактно-територіальну і районно-територіальну види суспільно-територіальної комплексності. Компактно-територіальна комплексність утворюється за умов внутріпоселенської і мікрорайонних видів територіальної спільності. Ця комплексність передбачає раціональну мережу трудових зв'язків, збалансованість трудових ресурсів за статевим складом, надійність і зручність в обслуговуванні населення, забезпеченість і доцільне використання інфраструктури, створення набору виробничих об'єктів, що виключає інтегральний негативний екологічний ефект, забезпечує спільне і комплексне використання ресурсів і відходів. Таким чином, визначальними тут є зв'язки 5ц, 5,,. 8ц, 5],,, Б(,, §„, 5І,. доповнюючими — 52,. 5,„ $і„. §і'7, ^і^. ^ тощо. Компактно-територіальна комплексність сприяє раціональному використанню всіх ресурсів невеликої території, однак її абсолютизація спричиняє обмеження розвитку інших видів комплексності, оскільки вузькі рамки території не дають змоги забезпечити найефективнішу суспільно-територіальну організацію.

Районно-територіальна комплексність може включати всі інші види комплексності, але визначається районним і мезорайонним видами територіальної спільності. Для територіальної організації суспільства на основі цієї комплексності мають бути забезпечені повне і раціональне вико-

6-83109 81

ристання трудових, сировинних, енергетичних ресурсів шляхом широкого розпитку зв'язків §,,. 5-. і^. встановлена нормальна екологічна обстановка через формування зв'язків 5;,. '•іі', і врахування зв'язків §,^. §„. налагоджене самозабезпечення регіону продовольством та іншими товарами народного споживання (§;,). широке використання природних об'єктів ($;„) і організація масового відпочинку (5,.,), удосконалення управління, особливо з огляду координації діяльності місцевих органів управління з різними відомствами ($^. §„, §,.,. §,.;), планомірна підготовка кадрів (З,,).

Районно-територіальні комплексності окремих регіонів (областей, економічних районів) поступово мають перетворитися у єдину загальнодержавну комплексність. Такі перетворення відбуваються на основі узгодження розвитку територіальних і функціональних видів комплексності, тобто перші ув'язуються у ціле на основі других.

< пред след >
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников

перейти на главную страницу



Релевантная научная информация

4.6. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДНОШЕННЯ І СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА КОМПЛЕКСНІСТЬ




  1. 1.2. ІНТЕГРАЦІЯ НАУК І СУТНІСТЬ ГЕОГРАФІЧНОГО ПІДХОДУ - География
  2. 4.6. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДНОШЕННЯ І СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА КОМПЛЕКСНІСТЬ - География
  3. 11.1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСОТВОРЕННЯ - География
  4. 3.1. ЕЛЕМЕНТИ І КОМПОНЕНТИ - География
  5. 3.2. ВИДИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ - География
  6. РОЗДІЛ 4. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДНОШЕННЯ - География
  7. 5.1. СУТНІСТЬ СТРУКТУРИ - География
  8. 5.2. ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА - География
  9. 5.4. КОМБІНОВАНІ СТРУКТУРИ - География
  10. ВСТУП - География
  11. 1.3. ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ ТА ЇЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ - География
  12. 1.4. ЗАКОНОМІРНІСТЬ КОМПЛЕКСНОСТІ У ПРИРОДІ І СУСПІЛЬСТВІ. ГЕОКОМПЛЕКСОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ - География
  13. 2.1. СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯК НАЙБІЛЬШ ІНТЕГРОВАНИЙ ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ - География
  14. 2.2. ВИРОБНИЧО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ І СИСТЕМИ - География
  15. 2.3. ТЕРИТОРІАЛЬНІ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ - География
  16. 2.4. ТЕРИТОРІАЛЬНІ РЕКРЕАЦІЙНІ СИСТЕМИ (ТРС) - География
  17. 4.3. ТЕРИТОРІАЛЬНА КОНЦЕНТРАЦІЯ, ГЕОГРАФІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ І МІСЦЕПОЛОЖЕННЯ - География
  18. 4.4. ВІДНОШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПОЄДНАНЬ ЕЛЕМЕНТІВ - География
  19. 4.5. ТЕРИТОРІАЛЬНА КОМПОЗИЦІЯ І ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ - География
  20. 5.3. ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА - География