<<
>>

Примітки

1 Ареl К.-О. Die Situation des Menschen als ethisches Problem. — S.34.

2 Проблема застосування ідеальних норм до сфери політики дістала своє відображення в дискусії з проблеми норм у Падерборні, що позначило ся на протиставленні трансцендентального обгрунтування норм та проб лематичності їх здійснення.

Основним опонентом комунікативної теорії виступив Г. Люббе, який висунув так звані реалістичні імперати ви "обмеження дискурсу" та "браку часу" (див.: 424. Liibbe H. Freiheit und Terror//Materialien zur Normendiskussion. В.2. Normenbegriindung — Normendurchsetzung.—Paderborn, 1978. — S. 126-139).

3 Apel K.-O. Kann der postkantische Standpunkt der Moralitat noch einmal in sub- stantielle Sittlichkeit "aufgehoben" werden. — S.54.

Розділ IV. Етика та політика 177

I Вебер М. Политика как призвание и профессия. — С.646. !| Там само. — С.645.

II Роулс Д. Теория справедливости//Этическая мысль: Научно-публицис тические чтения. — М., 1990. — С.229—242.

' Habermas J. Zur Rekonstruktion des Historischen Materialismus. — Frankfurt.a.M., 1976.— 346 S.

11 Apel K.-O. Diskursethik vor der Problematik von Recht und Politik: Konnen die Rationalitatsdifferenzen zwischen Moralitat, Recht und Politik selbst noch durch die Diskursethik normativ-rational gerechtfertigt werden?//Zur Anwendung der Diskursethik in Politik, Recht und Wissenschaft (Hrsg. von Apel K.-O., Kettner M.). —-Frankfurt a.M., 1992. — S.29—61.

'' Вебер М. Политика как призвание и профессия. — С.646—647.

10 Лютер М. О светской власти. В какой мере ей следует повиноваться //Лютер М. Избр. произведения. — СПб., 1994. — С.137; див. також: Юсим М.А. Макиавелли и Лютер. Христианская мораль и государст- во//Культура эпохи Возрождения и Реформация. Ленинград, 1981.

— С.61—76.

11 Лютер М. О светской власти. — С.138.

12 Макиавелли Н. Государь//Макиавелли Н. Сочинения.

— СПб., 1998.

— С.100.

13 Там само.

14 Там само. — С.95.

15 Гегель Г.В.Ф. Философия права. — С.284.

16 Там само. — С.276.

*17 Schelsky H. Der Mensch in der wissenschaftlichen Zivilisation. — Koln, etc., 1961.

— S.25.

18 Luhmann N. Legitimation durch Verfahren. — Neuwied, 1969. — S. 115.

19 Троцкий Л.Д. Их мораль и наша (Памяти Льва Седова)//Этическая мысль. Научно-публицистические чтения. — М., 1992. — С.219.

20 Як пише В. Гьосле, "посилання на майбутнє є головним пунктом марк систського обгрунтування норм. А що критика є вельми суттєвою ме тою цього настановлення, то фактичність треба подолати (uberschritten), та оскільки матеріалістичний принцип робить ідеальну сферу неосяж ною, то й підставою на ті норми повинне бути майбутнє — ще неіснуюче буття; належне, отже, бути те, що буде (das soil eben sein, was sein wird) {Гъосле В. Трансцендентальна прагматика як фіхтеанство інтерсуб'єк- тивності//Філософська і соціологічна думка.— 1992. — №2. — С.88).

/

178 AM. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія

21 Див.: Maier H. Totalitarismus und Politische Religionen. Zwei Konzepte des Diktaturvergleichs//Maier H. (Hrsg.)Totalitarismus und Politische Religionen. Kon zepte des Diktaturvergleichs. — Paderborn etc., 1996. — S.233—250.

22 Див.: Там само.

23 Послання св.апостола Павла до римлян//Біблія або книги святого пись ма Старого й Нового заповіту, — Українське бібл. товар., 1992. — С.191.

24 Макиавелли Н. Государь. — С.76.

25 О. Гьоффе зазначає з цього приводу: "У плюралістичній демократії — таким є її емпіричне вираження — існують багатосторонні сили, які здійснюють вирішальний вплив на процеси інституціоналізації взаємо- і протидії на засадах фундаментального консенсусу" (Хёффе О. Плю рализм и толерантность: к легитимации в современном мире. — С. 17).

26 Хабермас ІО. Демократия. Разум. Нравственность. — С.71.

27 Див.: Spaemann R. Die Utopie der Herrschaftsfreiheit/ZRehabilitierang der prak- tischen Philosophie.

— Freiburg, 1974. — S.233.

28 Welsch W. Postmoderne — Pluralitat als ethischer und politischer Wert. — Koln, 1988, —91 S.

2S Макінтайр Е, Чи є патріотизм//Сучасна політична філософія. —

К.,1998. — С.530.

30 Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. — М., 1996. — 282 с.

31 Habermas J. Zur Rekonstruktion des Historischen Materialismus. — 346 S.

32 Apel K.-O. Diskursethik vor der Problematik von Recht undPolitik... — S.29—61.

33 Apel K.-O. Nichtmetaphysische Letztbegriindung?//Nachmetaphysische Philosophie.

--S.41.

34 Apel K.-O. Diskursethik als politische Verantwortungsethik in der gegenwartigen Weltsituation//Ethik und Politik heute. Verantwotiiches Handelns in der technisch- industriellen Welt (Hrsg. Von Engholm B.,Rohrich W.). — Opladen, 1990. — S.42.

35 Див.: Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане //Кант И. Соч. — М.Д966.Т.6. — С.5—24.

36 Вебер М. Политика как призвание и профессия. — С.696.

37 Apel K.-O. Kann der postkantische Standpunkt der Moraliat noch einmal in sub- stantielle Sittlichkeit "aufgehoben" werden. — S.231.

38 Apel K.-O. Diskurs und Verantwortung. Das Problem des Ubergangs zur postkon- ventionellen Moral — S.238.

39 Kuhlmann W. Reflexive Letztbegriindung. — S.207.

Розділ IV. Етика та політика

179

111 Як зазначає В. Гьосле, "консенсус і насилля є обернено пропорційними чинниками суспільної стабільності: чим більше згоди, тим менше насилля — і навпаки. Коли консенсус досягти не вдається, тоді зміна парадигм призводить до насилля, тобто до революції, а інколи й до контрреволюції" (Хёсле В. Философия и экология. — М., 1994. — С.14).

" "Насильство є примус людей до прийняття певних умов чи певної поведінки за допомогою (часто-густо уявної) руйнації їхнього біологічного чи психологічного життя або за допомогою погрози такої руйнації" (Гжегорчик А. Духовная коммуникация в свете идеала ненасилия//Воп-росы философии. — 1992. — № 3. — С.54).

|;! Habermas J. Zur Rekonstruktion des Historischen Materialismus.

— 346 S.

" Лютер М. О светской власти. — С.160.

" Див.: Гусейнов А.А. Этика ненасилия//Вопросы философии. — 1992, № 3. — С.72—81.

|!' Там само. — С.47.

Mi Apel К.-О. Diskurs und Verantwortung. Das Problem des Ubergangs zur postkon-ventioneilen Moral. — S.213.

" Ibidem.

'"' Особливо посилюється цей процес сьогодні, коли, за даними західних вчених, які виступали на четвертій Генеральній асамблеї Суспільства світового майбутнього (1982), до 2000 р. в промислово розвинутих країнах близько 71% усієї робочої сили використовуватиметься в комунікаційних секторах економіки, які матимуть справу не з матеріальними об'єктами, а з "символами" в їх числовій, вербальній, образній та іншій формах. Це означає, що дискурсивно-комунікативний тип діяльності розширюватиме свої межі, в тому числі і у сфері політики (див.: Капитализм на исходе столетия. — М., 1987. — С.60).

''' Habermas J. Strukturwandel der Offentlichkeit. Untersuchungen zu einer Katego-rie der biirgerlichen Gesellschaft. — Neuwied; Berlin, 1962. — S.173.

" Japp K.P. Neue soziale Bewegungen und die Kontinuitat der Moderne//Soziale Welt. Sonderband 4. Die Moderne — Kontinuitaten und Zasuren. — Gottingen, 1986. — S.318.

'' Eder K. Soziale Bevvegung und kulturelle Evolution. Uberlegungen zur Rolle der neuen sozialen Bewegungen in der kulturellen Evolution der Modeme//Soziale Welt. Sonderband 4. Die Moderne — Kontinuitaten und Zasuren, 1986. — S.340.

:,;; Apel K.-O. Diskursethik als politische Verantwortungsethik in der gegenwartigen Weltsituation. — S.42.

,:i Klawitter G. Traktat zum Topos Verantwortung — Grundlinien fiir eine historisch-systemische Untersuchung mit Riicksicht auf neuzeitliche PerspektivenZ/Gewissen und GewiBheit. — Wurzburg, 1987. — S.202.

180 AM. Єрмоленко. Комунікативна практична філософія

54 Ibidem. — S.321.

55 Ibidem. — S.332.

56 Apel K.-O. Die Situation des Menschen als ethisches Problem. — S.38.

57 Lttbbe H. Freiheit und Terror//Materialien zur Normendiskussion.

B.2. Normenbe- griindung— Normendurchsetzung. — Paderborn, 1978. — S.138.

58 Ця критика багато в чому збігається з гегелівською критикою кантів ської практичної філософії, в усякому разі в таких чотирьох найваж ливіших пунктах: 1) змістова пустота принципів формалістичної ети ки; 2) її абстрактний неісторичний універсалізм і як наслідок — проблема застосування; 3) безсилля чистого належного; 4) небезпека тероризму (Habermas./. Moralitat und Sittlichkeit. Treffen Hegels Einwande gegen Kant auch auf die Diskursethik zu?//Moralitat und Sittlichkeit. Das Problem Hegels und die Diskursethik. — Frankfurt a.M., 1986. — S.16).

59 Utopieforschung. Interisziplinare Studien zur neuzeitlichen Utopie. — Frankfurt a.M., 1985.-— 322 s.

60 Habermas J. Die Neue Uniibersichtlichkeit. — S.160.

61 Habermas J. Die Neue Uniibersichtlichkeit. — S.161.

62 Apel K.-O. 1st die Ethik der idealen Kommunikationsgemeinschaft eine Utopie? Zum Verhaltnis von Ethik, Geschichtsphilosophie und Utopie/VUtopieforschung. B. 1

— Stuttgart, 1983. —S.340.

63 Згадаймо, що К.Маннгейм вбачає в утопії втілення певного типу свідо мості (його він протиставляє ідеологічній свідомості), яка не відповідає навколишній реальності. Це "трансцендентна" щодо буття, "чужа дійс ності", "неадекватна", "нереальна" свідомість (Mannheim K. Ideologic und Utopie. — Frankfurt a.M., 1969. — S.169).

64 Apel K.-O. 1st die Ethik der idealen Kommunikationsgemeinschaft eine Utopie? Zum Verhaltnis von Ethik, Geschichtsphilosophie und Utopie//Utopieforschung. B. 1

— Stuttgart, 1983. — S.344.

<< | >>
Источник: A.M. Ермоленко. Комунікативна практична філософія. Підручник. — К.: Лібра. — 488 с. 1999

Еще по теме Примітки:

  1. § 19. Матеріализмь.
  2. § 22. М о и и з м ъ.
  3. § 26. Теологически направление в метафизики
  4. ПЕРЕДМОВА
  5. ВСТУП
  6. Примітки
  7. Примітки
  8. Примітки---------------------------------------------------------
  9. Примітки
  10. 5.3. Методологічні межі комунікативної філософії
  11. висновки
  12. IV. Проблема моральної цільової стратегії як вимога продовження еволюції людства
  13. Примітки ---------------------------------------------------------