<<
>>

10.4. Маніфест 19 лютого 1861 р.

(Витяг)

...Ми почали цю справу актом нашого довір'я до російського дворянства, до перевіреної великими спробами відданості його престолові 1

готовності його до пожертв на користь батьківщини.

Самому дворянству надали ми, з власного виклику його, зробити накреслення про новий устрій побуту селян, причому дворянам передлежало обмежити свої права на селян і підняти трудності перебудови не без зменшення своїх вигод. І довір'я наше виправдалось. В губернських комітетах, в особі членів їх, наділених довір'ям усього дворянського товариства кожної губернії, дворянство добровільно відмовилось від права на особу кріпаків. В цих комітетах, після того як було зібрано потрібні відомості, зроблено накреслення про новий устрій побуту людей, що перебувають у кріпосному стані, та про їх відношення до поміщиків. Ці накреслення, що виявилися, як і можна було чекати через особливість справи, різноманітними, зіставлені, узгоджені, зведені в правильне ціле, виправлені і доповнені в Головному в цій справі комітеті, і складені таким способом нові положення про поміщицьких селян та дворових людей розглянуті в Державній раді.

Призвавши бога на допомогу, ми наважились дати цій справі виконавчий рух.

В силу зазначених нових положень кріпосні люди одержать свого часу повні права вільних сільських обивателів.

Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі, передають селянам за встановлені повинності в постійне користування присадибну їх осілість і крім того для забезпечення побуту їх та виконання обов'язків їх перед урядом визначену в «положеннях» кількість польової землі і інших угідь.

Користуючись цим поземельним наділом, селяни за це зобов'язані виконувати на користь поміщиків визначені в «положеннях» повинності. У цьому стані, який є перехідним, селяни іменуються тимчасово-зобов'язальними.

Разом з тим їм дається право викуповувати присадибну їх осілість, а за згодою поміщиків вони можуть набувати у власність польові землі і інші угіддя, відведені їм в постійне користування.

З таким придбанням у власність певної кількості землі селяни звільняться від обов'язків до поміщиків по викупленій землі і перейдуть у твердий стан вільних се- лян-власників.

Особливим положенням про дворових людей визначається для них перехідний стан, пристосований до їх занять та потреб; по закінченні дворічного строку від дня видання цього положення вони дістануть повне звільнення і термінові пільги...

...Звертаючи увагу на неминучі труднощі розпочатої перебудови, ми передусім покладаємо уповання на всеблаге провидіння боже, що сприяє Росії.

За цим покладаємося на доблесну про благо загальне ревність благородного дворянського стану, якому не можемо не висловити від нас і від усієї батьківщини заслуженої вдячності за безкорисливе діяння для здійснення наших вказівок. Росія не забуде, що воно добровільно, керуючись тільки повагою до гідності людини і християнською любов'ю до ближніх, відмовилось від скасованого нині кріпосного права і поклало основу нової господарської будучини селян. Сподіваємося безсумнівно, що воно також благородно докладе надалі зусиль, щоб здійснити нові положення в доброму порядку, в дусі миру і доброзичливості, і що кожен власник довершить в межах своє- го маєтку великий громадянський подвиг всього стану, влаштувавши побут оселених на його землі селян та його дворових людей на вигідних для обох сторін умовах і тим дасть сільському населенню добрий приклад і заохочення до точного і сумлінного виконання державних постанов.

Вже наявні приклади щедрого піклування власників про благо селян і вдячності селян до благодійного піклування власників зміцнюють нашу надію, що взаємними добровільними угодами розв'яжеться велика частина труднощів, неминучих в деяких випадках застосування загальних правил до різноманітних обставин окремих маєтків, і що цим способом полегшиться перехід від старого порядку до нового і на майбутній час зміцниться взаємне довір'я, добра згода і одностайне прагнення до загальної користі.

А для найзручнішого приведення в дію тих угод між власниками і селянами, за якими ці будуть набувати у власність разом з садибами і польові угіддя, від уряду буде подано допомогу, на основі особливих правил, видачею позик і переведенням боргів, що лежать на маєтках.

Покладаємося і на здоровий розум нашого народу.

Коли думка уряду про скасування кріпосного права поширилась між непідготовленими до неї селянами, виникали було окремі непорозуміння.

Дехто думав про свободу і забував про обов'язки. Але загальний здоровий розум не схитнувся в тому переконанні, що й по природному міркуванню кожен, хто вільно користується благами суспільства, взаємно повинен служити благу суспільства виконанням деяких обов'язків, і по закону християнському, всяка душа повинна коритися властям предержащим (Римлянам, ХІІІ, 1), віддавати всім належне і особливо, кому належить, урок, дань, страх, честь; що законно набуті поміщиками права не можуть бути взяті від них без пристойної винагороди або добровільної поступки; що було б противно всякій справедливості користуватись від поміщиків землею і не відбувати за це відповідної повинності.

І тепер з надією чекаємо, що кріпосні люди при новій майбутності, що відкривається для них, зрозуміють і з подякою приймуть важливу пожертву, зроблену благородним дворянством для поліпшення їх побуту...

...Осіни себе хресним знаменням, православний народ, і призви з нами боже благословення на твій вільний труд, запоруку твого домашнього благополуччя і блага громадського.

Хрестоматія з історії'СРСР: У 3 т. — К., 1953. — Т. 3. — С. 64—66.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 10.4. Маніфест 19 лютого 1861 р.:

  1. 7.3. Про склад Війська Запорозького низового, його чисельність та густоту заселення Вольностей Запорозьких
  2. 7.11. Уривки з опису Запорозької Січі невідомого учасника (1740 р.)
  3. 10.4. Маніфест 19 лютого 1861 р.
  4. 10.5. Положення про викуп селянами їх садиб та польових угідь (19 лютого 1861 року)
  5. 10.7. Місцеве Положення про поземельний устрій селян, оселених на поміщицьких землях в губерніях: Київській, Подільській і Волинській (19 лютого 1861 р.)
  6. 10.12. Про створення військово-польових судів (19 серпня 1906 р.)
  7. 11.2. Конституційний закон на зміну закону від 26 лютого 1861 р. про імперське представництво (21 грудня 1867 р.)
  8. 12.16. Маніфест Раднаркому радянської Росії до українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради (S грудня 1917 р.)
  9. 13.1. Резолюція першого з'їзду Рад України про зрив роботи з'їзду Рад у Києві (11 грудня 1917 р.)
  10. 1S.1. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини 1 (S листопада 1918 р.)
  11. IS.II. Маніфест Центральної Української Народної Ради з приводу початку угорської окупації' частини Закарпаття та перенесення столиці Підкарпатської Держави до м. Хуст (10 листопада 1938 р.)