<<
>>

10.9. Положення про земські установи (1 січня 1864 р.)

(Витяг)

1. Для завідування справами, що стосуються місцевих господарських вигод і потреб кожної губернії і кожного повіту, утворюються губернські і повітові земські установи, склад і порядок дії яких визначаються цим Положенням...

7.

Земські установи в постановах і розпорядженнях своїх не можуть виходити за межі визначених їм справ; тому вони не втручаються в справи, що належать до кола дії урядових, станових і громадських властей і установ. Всяке рішення їх, всупереч цьому ухвалене, визнається недійсним...

9. Начальник губернії має право припинити виконання будь-якої постанови земських установ, яка суперечить законам або загальнодержавним вигодам... Міністр внутрішніх справ, з свого боку, в проміжок часу між двома строками засідань земського зібрання, може припинити постанову, яка суперечить законам або державним вигодам, сповіщаючи про це зібранню в перший призначений для його засідань час... 13.

Повітовими земськими установами є: повітове земське зібрання і повітова земська управа. 14.

Повітове земське зібрання складається із земських гласних, що обираються: а) повітовими землевласниками; б) міськими громадами; в) сільськими громадами...

23. У виборному зібранні повітових землевласників мають право голосу:

а) особи, що володіють площею землі, визначеною для того повіту в розпису, що додається;

б) особи, що володіють у повіті іншим нерухомим майном вартістю не менше 15 тисяч карбованців, а також володіють у повіті промисло- вим або господарським закладом не нижче тієї ж капітальної цінності або мають річний оборот виробництва не менше 6 тисяч карбованців;

в) призначені на підставі ст. 18—21 повірені від приватних власників, а також від різних установ, громад, компаній і товариств, що володіють у повіті площею землі або майном, зазначених у двох попередніх пунктах а) і б) цієї статті, які не досягають встановленого у першому пункті цієї статті розміру, але становлять не менше двадцятої частини вищезгаданої;

г) уповноважені від кількох землевласників, а також від різних установ, компаній і товариств, що володіють у повіті площею землі, яка не досягає встановленого у першому пункті цієї статті розміру, але становить не менше двадцятої частини вищезгаданої;

д) уповноважені від священнослужителів, що володіють у повіті церковною землею у розмірі, встановленому в 462—465 ст.

Зведення законів...

28. У міських виборчих зібраннях беруть участь:

а) особи, що мають купецькі свідоцтва;

б) власники фабрик і інших промислових або торгових підприємств, що знаходяться на міській землі і річний оборот виробництва яких становить не менше 6 тисяч карбованців;

в) особи, що володіють на міській землі нерухомою власністю, яка оцінена для збирання податку в міських поселеннях, що мають більше 10 тисяч жителів, не менше 3тисяч карбованців і в усіх інших міських поселеннях — не менше 500 карбованців;

г) призначені на підставі ст. 18—21 повірені від приватних власників і також від різних установ, товариств, компаній і громад, що володіють закладами або майном, зазначеним в пунктах б) і в) цієї статті...

30. Зібрання для обрання повітових гласних від сільських громад утворюються з виборщиків, які призначаються волосними сходами із свого середовища. Цих виборщиків повинно бути не більше третини загального числа осіб, що мають право за законом брати участь у волосному сході з тим, щоб від кожної сільської громади було серед виборщиків не менше одного представника...

43. У повітовому земському зібранні головує повітовий предводитель дворянства...

46. Повітова земська управа складається з голови і двох членів, що обираються на три роки повітовим земським зібранням з числа осіб, які в ньому беруть участь. Зібрання можуть, якщо вважатимуть за потрібне, збільшити число членів управи, що обираються, до шести... 48. Обраний земським зібранням голова повітової управи (ст. 46) затверджується на цій підставі начальником губернії. В разі відсутності голови місце його заступає один з членів управи, також із затвердженням начальника губернії... 50.

Губернськими земськими установами є: губернське земське зібрання і губернська земська управа. 51.

Губернське земське зібрання складається з гласних, що обираються повітовими земськими зібраннями на три роки... 53.

У губернському земському зібранні у тих випадках, коли государеві імператору не бажано буде призначати для головування у вищезгаданому окрему особу, головує губернський предводитель дворянства. 54.

Губернська земська управа складається з голови і шести членів, що обираються на три роки губернським земським зібранням із свого середовища... Обраний земським зібранням голова губернської управи затверджується на посаді міністром внутрішніх справ.

В разі відсутності голови місце його заступає один з членів управи, також із затвердженням міністра внутрішніх справ.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т. — К., 1961. — Т. 2. — С. 52—54.

10.10. Про заборону українського письменства. Урядовий указ 1876 року, підписаний імператором в м. Емс.

(Витяг)

Госуд. імп. в 18/30 день минулого травня височайше наказав: 1) Не допускаючи ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головн. упр. яких би то не було книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі. 2) Друкування і видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки: а) історичних документів і пам'яток і б) творів красного письменства, але з тим, що при друкуванні історичних пам'яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загально-прийнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головн. управл. 3) Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот. 4) Припинити видання газети «Киевский телеграф».

Про цю височайшу волю пропоную Головн. упр. до належного виконання...

10.11. Програмові засади братства тарасівців

(Витяг)

Знаючи сучасний стан і рух української молодіжи по багатьох містах широкої Вкраїни, стежучи по змозі за рідною літературою, що має своїм осередком Галичину, і уважаючи на попередній, так званий, україно- фільский рух, ми молоді Українці, порадивши ся і погодивши ся поміж себе, поклали привселюдно в коротких словах наші погляди і взагалі наше profession de foi.

Кожна осьвічена людина з науки і власного досвіду знає, що людскість уся поділяєть ся на раси, народности, нациї і т. ін. Знає і тямить, що через те тільки й існують сі колєктивні одиниці й носять таку назву, що вони мають щось своє власне, що відрізняє одну таку одиницю від другої. Так кожна нация має свою мову, звичаї, історию, культуру і взагалі свій сьвітогляд, одним словом , власне психічне я .

Кожен, хто розуміє, що то єсть поступ, мусить тямити, що поступ виявляєть ся не в тім, щоб нищити живу істоту, нацию, або грубими фізичними заходами асимілювати її, бо хто утисками й гнобительством силоміць знищує нацию, той тим самим вельми шкодить загальнолюдському поступу. Бо коли нарід розвивається вільно на национальному свому грунтї, то тим самим він додає до загально-людського поступу і свого духовного й розумового скарбу. Се повинно бути для кожного осьвіченого чоловіка так зрозуміло, як тільки може бути зрозумілою справжня наука.

Значить, ми, яко козмофіли, що любимо усіх людий і бажаємо усій людскости однаково добра і широкої волі, повинні бути националами, бо того вимагає від нас моральне почуттє наше. Ми повинні віддати усї свої сили на те, щоб визволити свою нацию з того гнету, в якому вона зараз перебуває і дати задля користи людскости ще одну вільну духом одиницю. Уважаючи на час, місце й обставини, ми повинні звернути свою увагу й на Росийську державу і її народи і, яко інтелігенти тої держави, ми конечне бажаємо усім її народам повного добра, волі й широкої осьві- ти духу й розуму. Але ми знаємо, що держава, а надто Росийська, се єсть поверховний агрегат часто-густо багатьох наций, що нічим не з'єднані проміж себе опріч самодержавія, і через се ідея пановання такого абсолютизму єсть ідея мертва, нация-ж єсть жива істота. Тим то ми змагаємось проти усякого деспотизму, або опікунства, над яким би се не було народом, чи походити мае сей деспотизм або опікунство від одної особи, чи від якого уряду, чи від якої громади, чи навіть з якого- небудь дужчого народу. Ми стоїмо за повну автономию у всїх народів, за дрібну децентралізацию, як у інших народів, так і на Україні. Таке наше бажаннє випливає з того, що такий лад практикою й наукою виявляєть ся поки найморальнішим і наукращим для кожної людини. Бачимо-ж, що Росийська держава, захопивши такий великий обшир, так багато розмаїтого люду скувала і сковує своєю державною ідеєю, що не може через свій абсолютизм ні сама поступати уся разом, а також і не дає змоги вільно поступати поодиноким народам, що сковані її кайданами, бо розмаїті народи у Росийській державі не можуть разом, купою, з однією мовою і накиненими спільними інтересами йти шляхом поступу. Кожен нарід може розвиватись і дійти до добробиту, до свідомости тільки лишаючи ся на рідному грунті, бо інакше тільки вибивати муть ся поодинокі одиниці з його, а він увесь буде непорушний. Таким робом безодня межи народом та інтелігенциєю ставати ме що далі більшою. Значить, тоді тільки поступ у Росиї й можливим стане, як кожному народови надано буде, вільно користуючи ся власною духовною силою, їти до осьвіти й добробуту. Тим то ми, яко інтелігенти загально- росийські працювати мемо в такому напряму, щоб він сприяв розбити росийські кайдани й визволити усі росийські народи зпід гнітучого їх деспотизму й централізму.

Для нас сьвідомих Українців єсть один українсько-руський народ. Україна Австрийська і Україна Росийська однак нам рідні, і жадні географічні межі не можуть роз'єднати одного народу, і, аби була у нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї, духа розірвати на два шматки не можна, як нічим не можна спинити Днїпрової течиї, вона завсіди опинить ся у морі, які-б перепони ні були.

... Ми бажаємо такої відміни сьогочасних обставин, щоб при ній був можливий вільний розвій і цілковите вдоволеннє усім моральним, просьвітним, социяльним і політичним потребам Українського народу.

Досягаючи сього, мусимо працювати в дусі такого на моральному й науковому грунтї заснованого ідеалу людського ладу, в якому немає місця нациї пануючій і нациї підвладній, а українська нация в ряд з усякою другою, користуєть ся однаково рівним правом. Через це ми маємо бути цїлковитими прихильниками до федеративного ладу в тих державах, з якими з'єднана українська земля.

В справах социяльно-економічних працювати мемо в дусі такого ладу, в якому немає місця ні панови, ні мужикови, ні визискувачеви, нї визискуваному, а є місце ціловкраїнській национальній родині, що скла- даєть ся з рівних проміж себе правом, можливо однаково забезпечення, национально сьвідомих братів працівників.

В справі релігійній, яко в справі особистого сумління мусить панувати серед нас абсолютна толеранция, в справах відносин до інших наций ми будемо о стільки толєрантні, о скільки наші сусіди й кольонисти на нашій землі будуть толєрантні до нас. Працюючи у сьому напрямкови, ми єднаємо ся з усякими іншими пригніченими нациями в Росиї, щоб гуртом боронити ся проти асиміляцийних заходів і гуртом добувати волю. Єднаємо ся і з поступовими московськими гуртками не ворожими вкраїнству, але-ж нїколи не мішаючи ся проміж себе, а неодмінно, скрізь і завсіди мусимо ставати, яко виразно вкраїнська нация на федеративних основах повної реальної рівноправности, а коли поталанить в Росиї на конституцию то, щоб про реальну рівноправність нашого народу, яко самостійної нациї, не було ані найменшого змагання.

Українська суспільно-політична лумка в 20 столітті: Аокументи і матеріали. — Мюнхен, 1983. — С. 19—25.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 10.9. Положення про земські установи (1 січня 1864 р.):

  1. 14.1. Постанова Всеукраїнського революційного комітету про поширення на Україну декретів РРФСР (27 січня 1920 р.)
  2. 13.14. Постанова ВУЦВК про затвердження «Положення про прокурорський нагляд» (28 червня 1922 р.)
  3. 16.16. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про затвердження Положення про військові трибунали в міцевостях, оголошених на воєнному стані, і в районах воєнних дій» (22 червня 1941 р.) 1.
  4. ГЛАВА ВОСЬМА Про чолобитника і відповідача, також про судовий процес або про судовий процес і докази, про декрети або вироки, про апеляції і про штрафи: як засудженим за невірний позов, так і тим, хто засуджений за неправосуддя
  5. Загальні положення про договори
  6. 10.2. Положення про євреїв (13 квітня 1835 р.)
  7. 10.5. Положення про викуп селянами їх садиб та польових угідь (19 лютого 1861 року)
  8. 10.7. Місцеве Положення про поземельний устрій селян, оселених на поміщицьких землях в губерніях: Київській, Подільській і Волинській (19 лютого 1861 р.)
  9. 12.22. IV Універсал Центральної Ради (9 січня 1918 р.)
  10. 14.10. Положення про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР, злочини проти порядку управління), затверджене ЦВК СРСР (2S лютого 1927 р.)
  11. Про вольності шляхетські та про розширення Великого князівства Литовського
  12. 12.45. Універсал Трудового Конгресу України (28 січня 1919 р.)
  13. ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Про злодіїв і покарання їх, також про інші злочинні діяння
  14. ГЛАВА 1 1847-1864
  15. ГЛАВА 2 1864-1870
  16. 15.5. Ухвала Всенародних Зборів угорських українців (21 січня 1919 р.) 1.