12.40. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1.
Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій непохіт- ний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народньою Республікою — значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республіку. 3.
Правительства обох Республік уважають зв'язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов'язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю. 4.
Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціальними різницями й окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними зако- нодатними й правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав. 5.
Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т.є. Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.
Директорія Української Народньої Республіки: B.
Винниченко П. Андрієвський Ф. Швець C.
Петлюра,
Отаман Українських] Республіканських] військ
Повновласники Ради Державних Секретарів
Західно-Української Народньої Республіки:
д-р Льонгін Цегельський д-р Дмитро Левицький
Конституційні акти України. 1917—192О. Не- віломі конституціїУкраїни. — К., 1992. — С. 1О9.
12.41. Закон про виділ Української Ради (4 січня 1919 р.)
Українська Національна Рада постановила:
§1-
Українська Національна Рада вибирає з-посеред себе Виділ з 9 членів, якому проводить, як десятий член, Президент Української Національної ради, а на случай його перешкоди найстарший віком його заступник.
§ 2.
До компетенції Виділу Української Національної Ради належить:
а) іменувати членів правительства;
б) приймати й уділяти їм димісії;
в) виконувати право амнестії й аболіції, а то на внесеннє Державного Секретаріяту судівництва. В справах військового судівництва може Виділ Української Національної Ради перенести право виконування амнестії на Раду Державних секретарів;
г) іменувати начальників верховних державних урядів цивільних і військових;
д) удостовіряти й оповіщувати закони.
§ 3.
Виділ Української Національної Ради скликує в міру потреби Президент Української Національної Ради, а в случаю його перешкоди найстарший віком його заступник. Він репрезентує Виділ і підписує його письма.
§ R-
Виділ Української Національної Ради вибирається на час її каденції, а і влада його гасне з хвилею вибору нового Виділу новою Радою.
§ S.
Рішення Виділу западають більшістю голосів, а в случаю рівности голосів стає рішеннєм те внесеннє, за котрим голосував президент.
До важности рішень треба присутности що-найменше шести членів Виділу.
§ т.
Отсей закон входить в силу з днем ухвалення.
Конституційні акти України. 1917—192О. Не- віломі конституції України. — К., 1992. — С. 97.
12.42. Універсал Директорії' Української Народної Республіки (22 січня 1919 р.)
Іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії землі нашої української.
3-го січня 1919 року в м.
Станиславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української На- родньої Республіки з Наддніпрянською Народньою Республікою — в одноцільну, суверенну Народню Республіку.Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злу- ку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року.
Од нині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Од нині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.
22 січня 1919 року, у м. Києві.
Голова Директорії: Володимир Винниченко
Члени: Симон Петлюра, Панас Андрієвський,
Андрій Макаренко, Федір Швець
Конституційні акти України. 1917—192О. Не- віломі конституціїУкраїни. — К., 1992. — С. 1О7.
12.43. Ухвала Української Національної Ради про злуку Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою (3 січня 1919 р.)
Українська Національна Рада постановила:
Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує торжественно зєдиненє з нинішним днем: Західно-Української Народної Республики з Українською Народною Республикою в одну, одноцільну суверенну Народну Республику.
Зміряючи до найскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між Західно-Українською Народною Республикою і Українською Народною Республикою дня 1 грудня 1918 р.
у Хвастові, та поручає Державному Секретаріятови негайно розпочати переговори з київським правительством для сфінализовання договору про злуку.До часу, коли зберуть ся установчі збори зєдиненої Республики за- конодатну владу на території бувшої Західно-Української Народної Республики виконує Українська Національна Рада.
До тогож самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою, як її виконуючий орган.
За Виділ Української Національної Ради:
Др Горбачевський, в. р. Др Петрушевич, в. р.
Вістник лержавних законів і розпорялків Захіл- ноїОбласти Української НаролноїРеспублики. — І випуск, З1 січня 1919. — С. 1.
12.44. Акт Директорії' про з'єднання всіх українських земель (22 січня 1919 р.)
В імени Української Народньої Республики проголошує Директорія цілому українському народови велику подію в історії нашої української землі.
Дня 3 січня 1919 року в місті Станиславові Українська Національна Рада Західно-Української Народньої Республики, як представниця волі всіх Українців Австро-Угорщини і як найвищий законодатний їх орган, святочно проголосила з'єдиненнє Західно-Української Народньої Республики з українською придніпрянською Народньою Республікою в одну суверенну Народню Республику.
Витаючи з великою радістю сей історичний крок наших західних братів, Директорія Української Народньої Республики рішила приня- ти до відома се з'єдиненнє і ввести його в життє згідно з умовами, які означено в ухвалі Української Національної Ради з дня 3 січня 1919.
Від нині во єдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народня Республика (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Від нині є єдина, незалежна Українська Народня Рсспублика. Від нині український нарід, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної Української Держави на добро і щастє робочого народу.
У Києві 22 січня 1919 р.
Вивіл прав України: Зб. локументів. — Львів, 1991. — С. 1О5.
Еще по теме 12.40. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1.:
- 5.I. Хроніка Київського Михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 р.
- 6.I. Рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту (1569 р.)
- 7.1. Відомості та свідчення про Московію, Україну, Запорозьку Січ й українських козаків
- 8.1S. Розпорядження Московського уряду стольникові О. Ізмайлову про проведення перепису населення українських міст і сіл для уточнення його оподаткування89(січень 1666 р.)
- 8.22. «Вивід прав України»98Пилипа Орлика
- Суспільно-політичний лад і право в українських землях другої половини XVII — 70-х рр. XVIII ст. у складі Речі Посполитої
- 9.6. Уривок з інструкції' послам від шляхти Київського воєводства на сейм з вимогою повернути силою землі, звільнені козаками на чолі з С. Палієм (листопад 17О1 р.)
- Державність та право на українських землях у складі Російської імперії (XIX- початок XX ст.)
- 12.16. Маніфест Раднаркому радянської Росії до українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради (S грудня 1917 р.)
- 12.25. Мирний договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони (9 лютого 1918 р.)
- 12.32. Ухвалений Радою Міністрів тимчасовий закон про верховне управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави ясновельможного Пана Гетьмана всієї України (1 серпня 1918 р.)
- 12.40. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1.
- 1S.1. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини 1 (S листопада 1918 р.)
- 15.10. Директива Міністра закордонних справ Польщі Ю. Бека закордонним представництвам Польщі про основи політики щодо Західної України (15 лютого 1939 р.)
- 15.12. Конституційний закон Чехо-Словацької Республіки про автономію Карпатської України (22 листопада 1938 р.)