<<
>>

13.1. Резолюція першого з'їзду Рад України про зрив роботи з'їзду Рад у Києві (11 грудня 1917 р.)

Робота першого з'їзду робітничих, солдатських і селянських депутатів України, скликаного повноважним органом революційної демократії України, зірвана діями політиканів із селянської спілки і Ради військових депутатів, які побоювались, що цей з'їзд піддасть суворій і справедливій критиці політику Центральної ради та її Генерального Секретаріату і поставить питання руба про передачу влади в Українській Республіці дійсним представникам пролетаріату та найбіднішого селянства України.

Для того, щоб врятувати своє становище, що похитнулося, вони шляхом прямого насильства над Організаційним бюро та його мандатною комісією перетворили з'їзд на мітинг представників найрізноманітніших організацій і самоправно оголосили себе з'їздом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Це спотворене представництво робітничих, солдатських і селянських мас України було зовсім нездатним виявити те невдоволення, яке вже набралося в робітничих, солдатських і селянських масах проти антинародної дрібнобуржуазної політики Центральної ради. У всіх найголовніших питаннях, що мають величезне значення для трудящих класів України, воно відіграло роль декоративного прикриття цієї політики, воно дало можливість поглибити провалля, яке Центральна рада старається вирити між народними масами України, одурманюючи їх шовіністично-націоналістичним чадом, і робітниками та найбіднішими селянами решти частини Росії в особі Робітничо-селянського уряду, обраного другим з'їздом Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів всієї Росії.

Не вважаючи себе вправі брати участь у цій комедії, згубній для інтересів пролетаріату і найбіднішого селянства, ми, представники 49 Рад, у числі 124 чоловік, ухвалили: покинути збори, влаштовувані політиканами з Центральної ради, і звернутися до всіх трудящих України з роз'ясненням нашого ставлення до становища, яке створилося, і з рішучим протестом проти нечуваного насильства української буржуазії та її прислужників із так званих соціалістів над повноважними органами революційної демократії України — Радами робітничих, солдатських і селянських депутатів...

Королівський С.

Перший з'їзл Рал України. — К., 1957. — С. 79—8О.

13.2. Резолюція першого з'їзду Рад України про самовизначення України (12 грудня 1917 р.)

Принцип права націй на самовизначення, проголошений Лютневою революцією, міг бути проведений в життя тільки завдяки Жовтневій революції, яка привела до створення робітничо-селянського уряду — Ради Народних Комісарів.

В умовах сучасного буржуазно-капіталістичного суспільства, основаного на існуванні класів з протилежними інтересами і загостреною боротьбою між буржуазією та пролетаріатом, принцип права націй на самовизначення набуває суперечливого характеру, залежно від того, хто здійснює цей принцип: буржуазія чи пролетаріат.

Перемога робітничо-селянської революції і декрет Ради Народних Комісарів знищує всякі форми національного пригноблення і нерівності в Росії.

На Україні ж проведення в життя цього принципу потрапило до рук української буржуазії і дрібнобуржуазних соціалістів, які, проголосивши Українську республіку, провадять дрібнобуржуазну політику в інтересах буржуазії не тільки української, а й неукраїнської.

Ця політика веде до загострення національного розбрату, розпалювання національної ворожнечі, яка неминуче приведе до нових форм національного пригноблення і нерівності.

Така згубна для робітничих і селянських мас політика вже дала свої наслідки в роззброєнні неукраїнських (але не козацьких) частин, в поході проти Рад робітничих і солдатських депутатів, як нібито неукраїнських, в угоді з Донецьким Військовим урядом Каледіна, який пригнічує в себе робітників і селян, в тому числі і українських.

Так фатально дрібнобуржуазні українські соціалісти, що стоять на чолі Центральної ради, пішли по шляху російських правих соціалістів- революціонерів та меншовиків, по шляху угоди з буржуазно-поміщицькими класами і зради робітничим і селянським масам.

В тому 1 Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, визнаючи Українську республіку, як федеративну частину Російської республіки, оголошує рішучу боротьбу згубній для робітничо-селянсь- ких мас політиці Центральної ради, викриваючи її буржуазний, контрреволюційний характер.

З'їзд боротиметься за самовизначення України в інтересах робітників і селян, за їх панування, за усунення всяких національних обмежень, всякої національної ворожнечі і ненависті за Українську робітничо-селянську республіку, засновану на тісній солідарності трудящих мас України, незалежно від їх національної належності, з трудящими масами всієї Росії.

Королівський С.

Перший з'їзл Рал України. — К., 1957. — С. 84—85.

13.3. Резолюція першого з'їзду Рад України про організацію влади на Україні (12 грудня 1917 р.)

Центральна рада теперішнього складу не може бути визнана урядом робітників і найбідніших селян України.

Політика Центральної ради в земельному питанні, у питаннях про робітничий контроль, про демократизацію армії, про ставлення до робітничо-селянського уряду Російської Федерації, створеного і затвердженого організованими робітниками, солдатами і найбіднішими селянами всієї Росії, в тому числі і України; позиція, зайнята Радою в боротьбі робітників і селян з буржуазною реакцією на Дону, розпалювання Радою націоналістичного чаду серед народних мас України, нарешті, провокаційний зрив Всеукраїнського з'їзду Рад в Києві політиканами, які керують діяльністю Ради, — все це поставило революційну демократію України перед необхідністю рішучої боротьби з Радою і створення робітничої і селянської влади на Україні.

Всеукраїнський з'їзд Рад постановляє: Влада на території Української республіки віднині належить виключно Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів; на місцях — повітовим, міським, губернським та обласним Радам, а в центрі —Всеукраїнському з'їздові Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, його Центральному Виконавчому Комітетові і тим органам, які він створить.

Україна проголошується Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Тимчасовому Центральному Виконавчому Комітетові України доручається негайно поширити на територію Української республіки всі декрети і розпорядження робітничо-селянського уряду федерації, які мають загальне для всієї федерації значення — про землю, про робітничий контроль над виробництвом, про повну демократизацію армії; оголосити недійсними всі розпорядження Ради, які вона видала й видасть, а також скасувати всі постанови Ради і Секретаріату, які були видані раніше і спрямовані проти інтересів робітників та найбідніших селян України.

Встановити між робітничо-селянським урядом Російської Федерації, а також урядами окремих частин Росії і робітничо-селянським урядом України повну погодженість у цілях і діях, необхідну в інтересах робітників і селян всіх народів Російської Федерації, виходячи з принципу, що правильними і нормальними ці взаємовідносини можуть бути тільки в тому разі, якщо уряди усіх частин Росії будуть органами влади Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Найближчим часом скликати другий Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів для дальшого розширення і зміцнення робітничо-селянської влади на Україні.

Королівський С. Перший з'їзл Рал України.

— К., 1957. — С. 87—88.

13.4. Перший Циркуляр Центрального Виконавчого Комітету Рад України (17 грудня 1917 р.)

Всім Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів України

З'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів України з участю селянських депутатів, який відбувся 11-го грудня в м. Харкові, виходячи з того, що Генеральний Секретаріат Центральної ради не висловлює волі революційних верств народу — пролетаріату і найбіднішого селянства України і, вже через це саме, не може і не повинен залишатися при владі в цей момент, момент найвищого напруження всіх революційних сил, момент, коли один проти одного стоять два непримиренні вороги, класи, — визнав, що влада на Україні повинна належати тільки правомочним організаціям — Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів.

Політика Генерального Секретаріату з перших днів його існування стала однією з головних причин, що спонукали з'їзд спішним порядком приступити до організації вищої влади на Україні, виділити з себе ЦВК у складі 41 члена із залишенням 20-ти місць для представників з'їзду селянських депутатів. Найближчим завданням ЦВК буде усунення небезпеки сутички революційної демократії Росії з частиною української демократії, одурманеної шовіністичною політикою Генерального Секретаріату, який прагне підмінити класову свідомість ідеєю національної єдності.

Першими актами ЦВК Рад були: 1.

Маніфест до всіх робітників, солдатів і селян України з викладом подій, що привели до необхідності негайного створення Радянської влади на Україні. 2.

Звернення до Ради Народних Комісарів, щоб запобігти можливості виникнення братовбивчої війни між трудящими народів, які населяють Росію. 3.

Скасування всіх зв'язаних з цим конфліктом актів Генерального Секретаріату, як-от: відповідь на ультиматум, заборона вивезення хліба за межі України та ін. 4.

Видання декрету про землю, замість розпливчасто-невиразних розпоряджень Генерального Секретаріату, які тим самим ідуть у розріз з інтересами найбіднішого селянства. 5.

Наказ про демократизацію армії. 6.

Декрет про робітничий контроль над виробництвом. 7.

Декрет про розширення прав міських самоврядувань. 8.

Декрет про права народу. 9.

Декрет про націоналізацію оголошень. Всі зазначені розпорядження з моменту опублікування набувають права і сили закону на всій території України. Дальші розпорядження будуть публікуватися в офіціальному органі ЦВК — щоденній газеті, яка висилатиметься всім Радам на Україні.

Встановивши у центрі владу ЦВК, з'їзд визнав єдино правомочною владою на місцях Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів та їх повітові, губернські і обласні об'єднання.

ЦВК вважає конче необхідним, щоб місцеві Ради негайно приступили до здійснення своєї влади і запровадження в життя всіх заходів, що характеризують робітничо-селянську владу, зберігаючи при цьому тісний контакт між собою і перебуваючи в постійних зносинах з ЦВК Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів на Україні. Зв'язок цей повинен полягати у правильних, періодичних повідомленнях про вживані заходи і стан справ на місцях, присиланні делегатів для усних зносин, присиланні всіх періодичних та інших видань. Для зміцнення цього зв'язку ЦВК в якомога коротший строк скликає з'їзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів України. Технічні подробиці про нього, час скликання, норми представництва будуть повідомлені найближчими днями. В разі неможливості провести в життя зазначених заходів місцевими силами, потрібне негайне телеграфне повідомлення про стан справ, щоб ЦВК міг своєчасно подати потрібну допомогу.

Закликаємо Ради до енергійної роботи у справі зміцнення Радянської влади, бо торжество революції обумовлене переходом влади до Рад в усій федерації Великої Російської Республіки.

Королівський С. Перший з'їзл Рал України. — К., 1957. — С. 96—97.

13.S. Із протоколу засідання Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України (27 грудня 1918 р.)

Присутствовали: тт. Пятаков, Жарко, Квиринг, Затонский, Артем, Аверин.

Слушали: О Всеукраинской, фронтовых и местных чрезвычайных комиссиях.

Постановили: Образовать при Отделе внутренних дел Чрезвычайную всеукраинскую комиссию по борьбе с контрреволюцией, саботажем, спекуляцией и с преступлениями по должности. I

В целях объединения деятельности чрезвычайных комиссий Украины Временное рабоче-крестьянское правительство Украины постановило: 1)

Подчинить все местные чрезвычайные комиссии, находящиеся за бывшей демаркационной линией, Чрезвычайной всеукраинской комиссии. 2)

Предложить Чрезвычайной всеукраинской комиссии немедленно связаться с местными чрезвычайными комиссиями. 3)

Обязать Чрезвычайную всеукраинскую комиссию немедленно организовать объезд местных чрезвычайных комиссий и инструктирование их представителями Чрезвычайной всеукраинской комиссии. 4)

Поручить Чрезвычайной всеукраинской комиссии в недельный срок собрать совещание представителей Чрезвычайной комиссии для выработки инструкций. II

Ввиду того, что с севера Украина граничит с Российской Советской Федеративной Социалистической Республикой, Временное рабоче-крестьянское правительство Украины постановило: 1)

Пограничные чрезвычайные комиссии на русско-украинской границе упразднить. 2)

Личный персонал и аппарат использовать для организации фронтовых чрезвычайных комиссий. 3)

Поручить Чрезвычайной всеукраинской комиссии привести это постановление в исполнение.

Председатель (подпись)

Член правительства Квиринг

На защите революции.

Из истории Всеукраинской Чрезвычайной комиссии 1917—1922 гг.: Сборник локументов и материалов. — К., 1971. — С. 31—32.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 13.1. Резолюція першого з'їзду Рад України про зрив роботи з'їзду Рад у Києві (11 грудня 1917 р.):

  1. Украинская революция (1917-1918 гг.)
  2. 82. Інші види щорічних відпусток, передбачені законодавством
  3. 12.1. Про зречення імператора Миколи II від престолу російського та про зняття з себе верховної влади (2 березня 1917 р.)
  4. 12.12. Ill Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.)
  5. 12.13. Тлумачення Генерального Секретаріату Ill Універсалу Української Центральної Ради (12 листопада 1917 р.)
  6. 12.16. Маніфест Раднаркому радянської Росії до українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради (S грудня 1917 р.)
  7. 12.45. Універсал Трудового Конгресу України (28 січня 1919 р.)
  8. 13.1. Резолюція першого з'їзду Рад України про зрив роботи з'їзду Рад у Києві (11 грудня 1917 р.)
  9. 13.7. Декрет Всеросійського ЦВК про військовий союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби проти імперіалістів (1 червня 1919 р.)
  10. 13.10. Постанова Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про завершення роботи та припинення діяльності Всеукраїнського революційного комітету і створення Ради Народних Комісарів УСРР (19 лютого 1920 р.)
  11. 1S.1. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини 1 (S листопада 1918 р.)
  12. 15.12. Конституційний закон Чехо-Словацької Республіки про автономію Карпатської України (22 листопада 1938 р.)