<<
>>

1S.1. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини 1 (S листопада 1918 р.)

Велика історична хвиля визволення та вільного визначення народів осягнула також нас, і нова доба кличе населення Буковини під прапори свободи. Стара влада, яка не хотіла чи не могла дотримуватися посту- ляту бажань народів, упала.

Непоборний дух нинішніх часів її віддалив. Без акту насилля, тільки під тиском історичного процесу, старий уряд впав і втратив кермо урядової влади. Стара урядова влада впала і виникає потреба творити новий орган, що міг би виконувати завдання держави.

Прикро, що намагання українців цього краю виконувати урядову владу у співдії з представниками інших націй залишилися без успіху, з чого витворився недопустимий стан анархії, що загрожує кожному знищенням культури, добра і життя.

В ці, повні відповідальности, хвилини, Українська Національна Рада, єдина організована сила, вирішила перебрати відповідальність за відновлення порядку та спокою і: 1.

перебрати урядову владу в Чернівцях і в тих громадах краю, де знаходиться більшість українського населення; 2.

взяти під свою опіку всі центральні установи міста Чернівців.

Громадяни,

Українська Національна Рада спирається на непорушному принципі вільного визначення народів, що не може бути зменшений ніяким насиллям. Ми цілковито свідомі того, що рішення про територіяльний поділ краю спочиває в руках суддів мирової конференції. Створюючи на цій основі урядову владу для забезпечення порядку і миру, ми закликаємо всіх громадян подати допомогу тимчасовому урядові та його урядовцям, які мають перед собою тяжке завдання оборони міста Чернівців, під час переходового стану великі труднощі, — і напевно щаслива хвилина спокою прийде в скорому часі.

Під прапором вільного визначення народів ми хочемо йти назустріч цієї хвилини.

Чернівці, 5 листопада, 1918.

Буковина. її минуле і сучасне. — Париж, 1956. — С. 311—312.

15.2.

Протокол про передачу владних повноважень президентом краю О. Ерцдорфом представникам української та румунської громад Буковини (6 листопада 1918 р.)

«Протокол139складений у Чернівцях 6 листопада 1918 р.

О годині 11,35 з'явилися в мене панове посол до парляменту Семака, посол до парляменту Спинул, член Краєвого Виділу Попович і поручник Ілько Попович від Української Національної Ради. Посол до державної ради Семака заявив мені, що будинок краєвого правительства обсаджений українським військом і візвав мене передати владу в українських областях і в місті Чернівцях Українській Національній Раді. Я відповів, що уступаю перед силою і перестаю урядувати. З огляду на такий стан річий заявив, що готов я віддати владу в краю Буковині заступникам румунської і української нації, а саме тим заступникам, які в інтересі краю переймуть її в обопільнім порозумінні. О 4 годині пополудні сказано мені, що Українська Національна Рада і посол до державної ради д-р Ончул, який мені заявив, що він є відпоручником Румунської Національної Ради, уконституйованої згідно з найвищим маніфестом і зложеної з послів до державної ради, готові обняти владу в обо- пільнім порозумінні. Передаю тому владу в краю Буковині названим панам заступникам румунської і української нації. Прошу панів подбати про безпеку Його Ціс. Високости пана архикнязя Вільгельма.

Передає: Д-р Осип граф Ерцдорф, ц. к. президент краю в. р.

Переймають: За українців: Попович в. р., І. Семака в. р., Спинул в. р. За румунів: Ончул в. р.».

Буковина. її минуле і сучасне. — Париж, 1956. — С. 312.

15.3. Повідомлення про перехід влади в Чернівцях до представників української і румунської громад (після 6 листопада 1918 р.)

ПРОКЛЯМАЦІЯ 140

Цісарський уряд, що вважає своє завдання закінченим, передав нам, як національним комісарам українського і румунського народів, сьогодні урядову владу на Буковині до неподільної руки.

Поставлені перед такою довершеною дійсністю, ми перебрали правління на те, щоб не дати місця анархії й забезпечити поспільний лад та громадську безпеку і ось як умовилися про виконування правління: 1.

Як український, так і румунський нарід застерігають за собою право висувати щодо буковинської території усі ті жадання, які поставили їх законні заступники; однак, залишають полагодження цих спірних справ мировому конгресові. 2.

До часу того полагодження зберігати тимчасовий стан. 3.

Компетенція обидвох цих урядів залежить від відносної більшос- ти національности у громадах, яку занотовано при народьому переписі 1910 року. Таким чином підпадають громади, де є релятивна більшість українська — під українську владу, а громади, котрі мають більшість румунську — під румунську владу. 4.

У громадах, де релятивна більшість населення ні румунська, ані українська, має рішати законне громадське заступництво, котрому з обох урядів має підчинятися дана громада. Коли ж немає законного представництва, тоді вирішують справи під проводом призначеного громадського жеранта-дорадника, якщо немає прибічної ради, — члени останньої, законно вибраної, громадської ради, які є в громаді. 5.

До виконання цих постанов підлягають громади Александердорф, Катеринендорф, Садагора й Вижниця українському, а всі інші грома- ди,2за винятком Чернівців, — румунському урядові. 6.

Краєва столиця Чернівці залишаються під дотеперішньою тимчасовою управою; розпорядження в другій інстанції можуть давати тільки український і румунський уряди в обопільному порозумінні.

Оця залагода правосильна вже нині. Подаємо її до загального відому і закликаємо населення зберігати спокій і лад.

Український національний комісар О. Попович в. р.

Румунський національний комісар А. Ончул в.р.

Буковина. її минуле і сучасне. — Париж, 1956. — С. 314.

15.4. Закон Угорського парламенту про автономію «Руської країни» в рамках Угорщини (25 грудня 1918 р.) 141

Народній закон ч[ислом] X з року 1918 142про автономію Руської Нації', живучої в Мадярщині

§ I-

Руській Нації, що живе в рамках Мадярщини, належить повне право на самовизначення в ділянках внутрішньої адміністрації, законодавства, публічного шкільництва й навчання, її народної культури, практикування і навчання релігії та вживання мови, і то так законодавча влада, як і виконавча, для яких є міродатні постанови, визначені в цьому законі.

§2.

З частин Комітатів Мараморош, Угоча, Берег і Уг, що замешкані Русинами, утворюється автономна правно-політична територія під назвою «Руська Країна».

Державно-правне впорядкування територій Комітатів Земплин, Шариш, Абауй-Торна та Спіш, які замешкані Русинами, залишається невирішеним аж до заключення загального мирового договору.

Границі «Руської Країни» тимчасово будуть визначені спільною Комісією, зложеною з представників Мадярської Народної Республіки та Руської Країни, аж поки вони остаточно не будуть визначені міжнародною мировою конференцією.

§ 3.

Руська Країна править усіми її автономними справами через свої власні органи.

У тих справах, що є спільними з Мадярською Народною Республікою, діють спільні державні органи.

Такими спільними справами є: закордонна політика, військо, фінанси, державна приналежність, законодавство по лінії приватного і карного права, як також справи, що належать до господарської та соціяльної політики.

§ R.

Законодавчими органами Руської Країни є: 1.

У всіх автономних справах Руський Народний Сойм. 2.

У справах, які є спільними з Мадярською Народною Республікою, спільний Парлямент Мадярщини, в якому Руська Нація має бути заступлена пропорційно до її населення.

§ S.

Урядовими органами Руської Країни є: 1.

Міністерство для Руської Країни та 2.

Державне Намісництво Руської Країни.

§ T.

На чолі Міністерства для Руської Країни стоїть Міністр для Руської Країни, який відповідальний у рівній мірі перед Руським Народним Сой- мом і спільним Парляментом Мадярщини; Міністер для Руської Країни являється рівноправним членом Народного Уряду Мадярщини в усіх загальнодержавних справах, тоді як у автономних справах є він найвищим виконавчим органом. Його заступником є Державний Секретар.

Місцем осідку Міністерства для Руської Країни є Будапешт.

§ 7.

На чолі Державного Намісництва Руської Країни стоїть Державний Намісник для Руської Країни.

Місцем осідку Державного Намісництва є Мукачів.

Державне Намісництво діє під доглядом і контролею Міністра для Руської Країни.

§ 8.

Членів Руського Народного Сойму вибирається згідно з постановами народного закону ч. 1. з р. 1918-го шляхом загального, тайного, рівного й безпосереднього голосування.

Правне положення руських представників у спільному Парляменті Мадярщини унормується окремим законом.

§ W.

Населенню Руської Країни, яке розмовляє неруською мовою, гарантується муніципальна й культурна автономія.

§ 10.

Державні добра, копальні й ліси на території Руської Країни переходять на власність законних представників Руської Нації, як організованої правно-політичної одиниці.

§ 11-

Цей закон переведе в життя Народний Уряд Мадярщини в порозумінні з Міністром для Руської Країни. Рівнож Народний Уряд Ма- дярщини в порозумінні з Міністром для Руської Країни поробить усі переходові заходи, необхідні для реалізації цього закону.

Поки для цієї справи не прийнято ані загальнодержавного, ані автономного бюджетового закону, на покриття коштів уведення в життя цього закону Міністер Фінансів у порозумінні з Міністром для Руської Країни виготовить окремий кошторис і подбає про покриття з цим зв'язаних коштів.

§ 12.

Цей закон набуває сили з днем його оголошення.

Будапешт, дня 21 грудня 1918 р.

Стерчо П. Карпато-українська лержава. Ао історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919—1939 роках. — Торонто, 1965. — С. 225—227.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 1S.1. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини 1 (S листопада 1918 р.):

  1. 12.13. Тлумачення Генерального Секретаріату Ill Універсалу Української Центральної Ради (12 листопада 1917 р.)
  2. 12.16. Маніфест Раднаркому радянської Росії до українського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради (S грудня 1917 р.)
  3. 12.29. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) (29 квітня 1918 р.)
  4. 12.36. Декларація Української Директорії' (1918 р.)
  5. 12.37. Статут Української Національної Ради, прийнятий у Львові (18 жовтня 1918 р.)
  6. 12.40. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1.
  7. 13.6. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, ухвалена Президією III Всеукраїнського З'їзду Рад (14 березня 1919 р.)
  8. 13.17. Нотифікація Уряду Української РСР про зовнішні зносини республіки, вручена Народним Комісаріатом Закордонних Справ УСРР іноземним представникам у Москві (23 липня 1923 р.)
  9. 13.27. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки (1937 р.)
  10. РОЗДІЛ VIII. Бюджет Української радянської соціалістичної республіки
  11. 14.9. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР «Про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» (1 серпня 1923 р.)
  12. 1S.1. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини 1 (S листопада 1918 р.)
  13. IS.II. Маніфест Центральної Української Народної Ради з приводу початку угорської окупації' частини Закарпаття та перенесення столиці Підкарпатської Держави до м. Хуст (10 листопада 1938 р.)
  14. 16.12. Закон про включення північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки (2 серпня 1940 р.)