<<
>>

8.18. Статті Константинопольського договору про південноукраїнські землі і про взаємовідносини між Московією і Туреччиною в південній смузі (З липня 1700 р.)

(Витяг)

Стаття II. У Дніпра-ріки заселені містечка Тавань, і Кизикермень, і Нустрет Кермень, і Сагин Кермень хай будуть зруйновані з такою умовою, щоб надалі ніколи на цих місцях містечкам і ніякому поселенню не бути; а названі міста з своїми землями, як до цієї війни було, знов у володіння Оттоманської держави від його священної царської величності хай повернуться і в володінні Оттоманської держави хай залишаться.

А зруйнування тих вищеназваних містечок і підтвердження цього миру через велике посольство хай настане зараз же, і через 30 днів без відкладання виконати хай наказано буде і хай виконається. А воєвода і ратні люди високозгада- ної царської величності, які в вищеназваних містечках нині перебувають, зо всіма гарматами, і воїнським спорядженням, і з пожитками, і хлібними запасами, безбідно і безпечно виходячи, в свою країну хай переберуться.

Стаття III. Щоб для проходу, і проїзду, і для пригону перевозних суден подорожуючих і торгуючих людей місце було на одній якійсь стороні із двох берегів дніпровських, посередині між Очаковим і зруйнованими кизикерменськими городками, і з боку Оттоманської імперії село хай буде збудоване, і воно чималим ровом і огорожею хай обведене буде; однак ніяка кріпость хай не буде збудована, ні вигляду містечка і твердині хай не буде, і ні гармати, ні воїнське приготування, до воїнських загород належне, ні воїнський полк у ньому хай не розміщується, і морські воїнські кораблі і каторги до того села приведені хай не будуть.

Стаття V. А тому, що в обох сторін є намір, щоб обох держав піддані, безпечний і міцний установивши мир, жили в спокою і тишині, хай ніякий випадок не спричиниться свавільним і зловільним людям для ворогування і сварок в майбутньому, але від абсолютно всякого свавільства хай удержані будуть за взаємною погодженою договореністю. Та заливи, що починаються від Перекопського замка і йдуть через Пере- копську землю на відстані дванадцяти годин [ходу] від краю і аж до нового міста Азовського, яке біля ріки, названої Міюс, стоїть, землі, що лежать посередині між [ними], пусті і порожні, і від усяких жителів звільнені хай перебувають; також і в краях ріки Дніпра від Січі, міста запорозького, яке в межах Московської держави на вищеназваної ріки березі стоїть, аж до Очакова серед землі, що тут простягається, крім нового села на обох сторонах Дніпра, також пусті і без усякого житла, порожні хай залишаться, а поблизу міст з обох сторін достатнє місце на виноградники і огороди хай залишиться.

Стаття VI.

На ріці Дніпрі і на інших річках, що в ту ж ріку впадають, і на інших місцях, а також і [на] водах, тобто між Азовським міюським містом і землею, названою «Заливи Перекопські», які [землі] з обопільної згоди [сторін] пустими повинні залишатися, а на місцях, до Чорного моря близьких, тільки б мирно і без рушниці при приході і відході було, на потрібні [для] існування вжитки, як належить доброму сусідству і добрій пересилці, хай вільно буде з обох сторін дрова рубати, бджільники держати, сіно косити, сіль вивозити, рибну ловлю провадити, а в лісах — звірів ловити, і на вищеназвані вжитки ті [люди], що будуть приходити і відходити, ніяк хай не спиняються [ніким], ні тридцятою [рибою], ні митами чи чимось подібним платити хай не примушуються. А тому що з причин тісноти Кримського півострова і згаданої землі «Заливи Пере- копські», худоба і інші тварини здавна поза землею «Заливи Перекопські», будучи вигнані, пасовиськами звикли користуватися, на такому пасовиську шкоду чи збиток який хай не наноситься, але вживання пасовиська за звичаєвим правом спокійно і безпечно хай відбудеться.

Стаття VIII. Священній царській величності підкорені і піддані, чи москвичі, чи козаки, чи інші, по кордонах мусульманських, — тамансь- ких, і кримських, і інших і підданим їх ніяких наскоків і неприємностей хай не творять, а неспокійні і свавільні козаки чайками і суднами водними хай не виходять на Чорне море і нікому збитків і шкоди хай не причиняють, але суворо стримувані хай будуть від свавільства і напусків; і статтям мирним противні, і доброму сусідству незвичні заколоти і настрої, якщо коли-небудь виявляться, то відверто з усією суворістю хай будуть покарані. Також і з сторони держави Оттоманської найсуворі- шими указами указано і наказано хай буде прикордонним губернаторам, і кримським ханам, і калгам, і нурадинам, і іншим султанам, і взагалі татарським народам і ордам, щоб у силу послушності і підданства вищеназваній Оттоманській державі піддавалися і підкорялися цим статтям мирним і цілковитим і непохитним дотриманням [їх]; і надалі ні з малою, ні з великою воїнською силою на країни, і на міста, і на села володіння його царської величності московського і на підданих його великоросійських і малоросійських країн, ні на козацькі міста і поселення по ріках Дніпру і по Дону чи де інше поселені, ні на Азов, ні на села і містечка, що є в повітах Азовських, ні на жителів їх, ні всім народом на кордони його ж величності не ходити, і неприємностей, і напусків хай не творять, і в полон хай не беруть, і скота хай не відганяють, ні тайно, ні явно збитків і шкоди хай не наносять, ні іншим яким би то не було способом хай не докучають, але доконаною договореністю і старанням згоду сусідів обох сторін хай бережуть.

Хрестоматія з історії'Української РСР: У 3 т. —

К., 1959.

— Т. 1. — С. 358—359.

8.19. Універсал гетьмана І. Мазепи про дводенну панщину90 (1701 р.)

Жаловались нам жителі с. Смоляжі на п. Самуйла Афанасьєвича, сотника веркіївського, державцу того села, что дозорца єго, п. сотника, к ним назначений, в еликії і неістирпимії їм в работизні діял прикрості, незноснії чинячи обіди і в панщині непрестанно вимисли, і просили нас, гетьмана, в том себі облегченія і защити. Ми призвали означеного сотника і поручили суду нашему генеральному разобрать діло; жалоба оказалася справедливою, за что сотника ми не похвалили, однако же не отбираєм от нєго того села, но приказиваєм, аби не больше, только два дні в тиждень, роботу єму панщиною отправовали, а іншії дні на свої оборочали потреби, і в рок по осмачки овса от рабочой товарини давали, надщо жадних датков і повинностей не маєть і не повинен будеть он п. сотник вимагати, под неласкою нашою.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т. — К., 19S9. — Т. 1. — С. 421.

8.20. Розмір грошових і натуральних податків у Гетьманщині в першій половині XVIII ст.

(Уривок з донесення Малоросійської колегії в Сенат, жовтень 1722 р.)

Річного збору

З міщан, з посполитих людей, з ратушних сіл, з коня по 40 коп.

А хоч коня нема, дивлячись по пожитках, по 60 коп. і по 50 коп.

З убогих по 10 коп., по 12 коп. і по 20 коп.

Від погреба шинкового і від льодовика по 25 коп. і по 30 коп.

З мужицьких винокурених казанів по 1 крб. 20 коп. і по 1 крб. 50 коп.

Та запасного по 5 коп. з казана, з винокурених же казанів козацьких по 25 коп.

З винників на ратуші по 20 коп., по 12 коп. і по 10 коп.

Із бджіл десятина з мужиків, а в кого зазначеної кількості десяти вуликів не буде, то по 7 і по 6 коп. з вулика.

Стації91 посполитих збирається по 80 крб., вівса по 80 осьмачок.

З села Монашина на артилерію по 30 золотих.

Вагового з продавців і з купців, з пудів і з продажу горілки повідерного по 2 коп. і по 1 коп.

З привозного на торг всякого хліба покошеного від четверика по ковшу.

На сотенних писаря, осавулу і хорунжого заслуженого їм з усіх козаків по копійці.

Шинкових зборів, ратушних, церковних по 1 крб.

і по 90 коп.

З горілки покуховської92 по 1 крб., і по 1 крб. 40 коп., і по два карбованці з куфи93, а з кадок по 20 коп. З горілки ж скатного94 з куф по 30, по 20 і по 10 коп.

Та на ратушні витрати від руки мужицької по 10 коп. з куфи з шинкових і з солодовень по 50 коп.

З солодильних корит по 12 коп.

З підсусідків козацьких і мужицьких по 25 коп. і по 30 коп.

Продажного дьогтю з мужиків з куфи по 20 копійок.

Мазепщина посполитих людей.

З пішого і мізерного95 по 4 коп.

З багатого по 10 коп.

А в кого кінь і віл є по 30 коп. і по 20 коп., дивлячись по чоловіку.

Святкового як з козаків, так і з мужиків, з міста і з сіл, крім тих козаків, які будуть на службі, по 5 коп., по 4, по 3, по 2 коп. і по 1-ій копійці, дивлячись по чоловіку, кругові.

З бочок солі і риби, і з інших возів мужиків по 2 коп.

З тютюну десята доля.

З перевозів і з рибних ловель різних володарів.

З млинів з рибними ловлями, з яких збиралося на ратушу.

З мельників поколющини96 по 2 крб.

Під час ярмарок ярмаркового:

З купців великоросійських і малоросійських, і грецьких з лавок і возів по 30 і по 15 коп.

З давніх і з мілких возів по 12 коп., по 10 коп., по 6 коп. і по 2 коп.

З возів з рибою і сіллю по 10, по 6 і по 2 коп.

З волоського вина по 20 коп. з бути, з продажного вина з куф, з продавців по 60 коп.

А з купців по 10 коп.

З барил по 10 і по 20 коп.

З шинкарів по 20 коп.

Повідерної горілки по 21 коп., з дьогтю з купців і продавців з куф по 30, по 17 і по 6 коп.

З продажних коней і з іншої скотини з купців і з продавців по 12, по 6 і по 3 коп.

З привозного дерева десятий жеребок.

З циган ярмаркового по скільки по договореності вдасться.

З пушкарів, з шевців. по 2 коп., по 3 коп., по 5 коп., дивлячись по товару.

З привозної з сіл горілки на продаж з продавців і з купців з куфи і з барил, крім тамтешніх міщан, по 80 коп. і по 10 коп., з меншого барила, з насадки по 20 коп.,. і по 5 коп., з куф порожніх по 2 коп.

І ці збори використовувалися на гетьмана і на полковників, і на ратуші, і на інших старшин, а також на монастир і на соборні церкви.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т. — К., 19S9. — Т. 1. — С. 424—426.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 8.18. Статті Константинопольського договору про південноукраїнські землі і про взаємовідносини між Московією і Туреччиною в південній смузі (З липня 1700 р.):

  1. 10. Роботодавці як суб'єкти трудових правовідносин
  2. 103. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність
  3. 8.18. Статті Константинопольського договору про південноукраїнські землі і про взаємовідносини між Московією і Туреччиною в південній смузі (З липня 1700 р.)
  4. 13.1. Резолюція першого з'їзду Рад України про зрив роботи з'їзду Рад у Києві (11 грудня 1917 р.)
  5. 16.24. Постанова ДКО № ГОКО-192сс «Про членів сімей зрадників Батьківщини» (24 червня 1942 р.)
  6. 16.28. Закон Української РСР «Про утворення союзно-республіканського Народного комісаріату закордонних справ УРСР» (4 березня 1944 р.)
  7. 17.15. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР» (28 жовтня 1989 р.)
  8. 17.16. Закон СРСР «Про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб'єктами федерації» (26 квітня 1990 р.)
  9. 3.1. Соціально-філософські передумови теорії комунікативної дії
  10. 4.1. Дискурсивно-етична легітимація політичного ладу