<<
>>

8.25. Настанова Катерини II князю О. В. Вяземському при вступі його на посаду генерал-губернатора (1764 р.)

(Витяг)

Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі конфірмованих їм привілеїв, порушити ж 'їх, раптом відмовившись від них, було б дуже непристойно, але й називати їх чужоземними і поводитись з ними на такій же основі було б більше, ніж помил- кою, можна сказати певно — безглуздям. Ці провінції, а також Смоленську треба найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, неначе вовки на ліс. Приступити до цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій.

Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли.

Хрестоматія з історії'Української РСР: У 3 т. — К., 1959. — Т. 1. — С. 532.

8.26. Указ Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії' (10 листопада 1764 р.)

Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, за його проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. Великоросійських членів найми- лостивіше ми тепер призначаємо: генерал-майор Брандта і полковника князя Платона Мещерського; на останні ж дві вакансії, вибравши негайно кандидатів, Сенат повинен представити нам, малоросійських — генерального обозного Кочубея, генерального писаря Тумансь- кого, генерального осавула Журавку та хорунжого Данила Апостола. Нижчих канцелярських службовців вибирати йому, графу Румянцеву, на свій розсуд.

Ми, бажаючи, що між визначеними в цю колегію чинами ніякої різниці не було і щоб кожний своє місце міг знайти за чином старшинства, наймилостивіше наділяємо цих малоросійських чинів зрівнюванням у класах з великоросійськими нижченаведеними чи нами, а саме: генерального обозного Кочубея — генерал-майорським, генерального писаря Туманського — чином статського радника, генерального осавула Журавку і хорунжого Апостола — полковницькими.

А в судах, створених в Малій Росії в минулому 1763 р., на підставі нашого іменного указу — підкоморських земських в кожному полку по два, а в Ніжинському — три, до складу яких визначаються підкоморії, судді, підсудки і писарі з щорічними виборами як тимчасові, то наказуємо і цим, поки вони будуть мати після виборів такі звання, вважатися за урядами, а саме підкоморіям — першим після малоросійського полковника, земським суддям з першорядними бунчуковими товаришами, по старшинству, підсудками з бунчуковими другорядними, пи- сарям земським проти осавулів полкових, по старшинству, а возним бути першим під сотником малоросійським.

За відсутністю тепер гетьмана, призначеному від нас головному малоросійському командирові мати такі права як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він в справах суду і розправи має голос голови за генеральним регіментом, а в решті справ, як-от: підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки і виконання законів — повинен він поступати як губернатор, тобто як особливий нам довірений в нашу відсутність.

Запорізькій Січі, яка була під управлінням гетьмана, бути тепер підвладною цьому малоросійському урядові. З огляду ж на надмірні та надзвичайні витрати, що при цьому званні мають бути, наймилостиві- ше надаємо йому, графу Румянцеву, зверх належної на його чин платні, з тамтешніх прибутків по 400 карбованців харчових грошей на рік та на генерал-губернаторський уряд село Кучерівку Кучерівського відомства з належними до нього селами й хуторами та село Середину Буду.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т.

— К., 1959. — Т. 1. — С. 532—533.

8.27. Кучук-Кайнарджійський мирний договір між Росією і Туреччиною106(10 липня 1774 р.)

(Витяг)

Артикул 3. Усі татарські народи: кримські, буджацькі, кубанські. без виключення від обох імперій повинні бути визнані вільними, цілком незалежними від усякої чужої влади. і для цього ні Російський двір, ні Оттоманська порта не мають права втручатися в домашні, політичні, громадянські і внутрішні їх справи під жодним приводом.

Артикул II. Для вигідності і користі обох імперій повинне бути вільне і безборонне плавання купецьким кораблям, що належать двом контрактуючим державам у всіх морях, які омивають їх землі; і пишна

Порта дозволяє таким же російським купецьким кораблям. вільний прохід із Чорного моря в Біле, а із Білого в Чорне.

Артикул 18. Замок Кінбурн, який розташований в гирлі ріки Дніпра, з вели ким округом на лівому березі Дніпра і з кутом, який складають степи, що лежить між ріками Бугом і Дніпром, залишається в повному, вічному і безперечному володінні Російської імперії.

Артикул 19. Фортеці Єнікале і Керч, які лежать на Кримському півострові, з їх пристанями і з усім, що в них знаходиться, також і з повітами... залишаються в повному, вічному і безперечному володінні Російської імперії.

Хрестоматія з історії'Української' РСР: У 3 т. — К., 1959. — Т. I. — С. 531.

8.28. Ясський мирний договір між Росією і Туреччиною107(29 грудня 1791 р.)

(Витяг)

Стаття II. Трактат миру 1774 р. липня 10. акт, який пояснює приєднання Криму й Таману, і що кордоном є ріка Кубань, 1783 р. грудня 23 дня. силою цього мирного договору підтверджуються у всіх їх статтях, виключаючи тільки ті, які цим трактатом. скасовані.

Стаття III. Внаслідок того, як в прелімінарному108 другому артикулі вказано, що ріка Дністер навіки повинна бути кордоном між обома імперіями, так що надалі межі імперії Всеросійської повинні сягати до згаданої ріки, і тепер обидві імперії, які домовляються між собою, погодилися і вирішили, що. всі землі, які лежать на лівому березі згаданої ріки, повинні залишитися вічно в повному і безперешкодному володінні Всеросійської імперії.

Хрестоматія з історії'Української РСР: У 3 т. — К., 1959. — Т. 1. — С. 531.

8.29. Указ Катерини II про остаточне закріпачення селян на Лівобережній і Слобідській Україні (З травня 1783 р.)

(Витяг) 8.

Для певного і правильного одержання казенних прибутків у на- місництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, щоб запобігти всяким втечам і обтяженню поміщиків і інших сільських жителів, кожному з поселян залишитися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією, за винятком тих, які відлучилися до оголошення цього нашого указу. На випадок же втеч після оголошення цього указу діяти за загальними державними постановами. 9.

Містам, що знаходяться у намісництвах Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, надати рівні вигоди і переваги, якими на підставі дарчих грамот наших предків користуються міста Київ, Чернігів, Ніжин і інші, передбачаючи, між іншим, спільні постанови, які ми видаємо для міст нашої імперії, і, крім цього, сприяти перетворенню їх в квітучий стан.

12. Все це йде мова про такі міста, які не можуть підлягати ніяким сумнівам, з приводу яких не може бути суперечок і які складаються із мешканців казенного відомства і нікому не віддані у володіння. Щодо міст, про які йдуть суперечки, то тут треба спочатку розглянути і вирішити звичайним порядком, кому вони належать. Але через те, що майже в усіх малоросійських містах за дворянами і чиновниками з різних нагод приписані двори з селянами та землі, потрібно запропонувати темтешньому нашому генерал-губернаторові намагання придбати їх на користь міста шляхом купівлі або обміну, щоб таким чином цілком очистити міста від усього їм не властивого.

15. .Правова викуп майна найближчими родичами, про яке в малоросійських правах немає ніякої постанови, поширити і на губернії Київську, Чернігівську і Новгород-Сіверську, оскільки воно відноситься до загального державного законодавства.

.Ми визнали за необхідне вчинити однакове розпорядження і щодо тих повітів, із яких складалися колишня Слобідська Українська губернія і які тепер увійшли до складу Харківського і частково Курського і Воронезького намісництв.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т. — К., 1959. — Т. 1. — С. 507.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 8.25. Настанова Катерини II князю О. В. Вяземському при вступі його на посаду генерал-губернатора (1764 р.):

  1. СТОЛБ КАТЕРИНЫ
  2. ВЛАСТЬ И ОБЩЕСТВО: ДИАЛОГ НА РАВНЫХ А.А. Гармашев, заместитель руководителя аппарата губернатора Белгородской области, начальник информационно-аналитического управления
  3. Ладожский посад
  4. ВСЕСИЛЬНЫЙ ГЕНЕРАЛ
  5.    Генерал от кавалерии А. П. Тормасов
  6. Дерево с территории городского посада
  7.    Тайна «Белого генерала»
  8.    Русский император – прусский генерал
  9. Глава II. О генерал-кригс-коммисаре
  10. Последователь генерала Меласа
  11. Трагедия генерал-полковника М. П. Кирпоноса
  12. «ГЕНЕРАЛ НАДЕЖДЫ» И ТЕХНОКРАТЫ. ЧИЛИ В 50-е гг. XX в.
  13. (Приложение 1. Целое) 1917.XI 1.12. Сергиев Посад. Вечер
  14. (Приложение 3.) Расчленение литургии золотыми сечениями 1920.IV.17. Сергиев Посад
  15. Расчленение литургии золотыми сечениями 1920. VII.2. Сергиев Посад
  16. Пункты, данные С. Петербургскому генерал-полицимейстеру 1718 г., майя, 25
  17. 14. НОВОЕ, КАК СОДЕРЖАНИЕ ИСТОРИИ 1916.VIII.26.Ho4b. Сергиев Посад
  18. РОЗПОДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ І ЙОГО СПОЖИВАННЯ
  19. 3. Образование народной армии генерала Фын Юй-сяна и её действия перед началом Северного похода
  20. Великий Четверток. Ночь. 1922. 111.31. Сергиев Посад ПРОГРАММА ИССЛЕДОВАНИЯ ПРОСТРАНСТВЕННОСТИ ИЗОБРАЗИТЕЛЬНЫХ ПРОИЗВЕДЕНИЙ