<<
>>

8.4. Білоцерківський договір76(18 вересня 1651 р.)

(Витяг)

Через те що Військо його королівської милості Запорозьке з гетьманом і всією старшиною своєю визнали себе підданими його королівської милості і республіки, то, приносячи належну господу богу подяку за припинення і відхилення внутрішнього кровопролиття, яке досі тривало, ми, комісари, постановляємо: 1.

Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове військо в числі двадцяти тисяч чоловік. Це військо гетьман і старшина повинні набрати і записати в реєстр, і вони мусять перебувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться у воєводстві Київському, не маючи нічого до воєводств Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатись; а хто лишиться реєстровим козаком у числі двадцяти тисяч, той з маєтків шляхетських, які містяться у воєводствах Київському, Брац- лавському і Чернігівському, також у маєтках його королівської милості, мусить переселитись у маєтки його королівської милості у воєводстві Київському, туди, де буде розташовано військо його королівської милості запорозьке; а хто бувши реєстровим козаком, буде переселятися, кожний такий матиме право продати своє майно без ніякої перешкоди з боку панів, а також старост і підстарост. 2.

Вищезгадана організація двадцятитисячного реєстрового війська його королівської милості мусить починатися протягом двох тижнів від цього числа, а закінчитися до свят різдва. Реєстр цього війська за власноручним підписом гетьмана мусить бути відісланий до його королівської милості, і копія його вписана в книзі гродській київській. В цьому реєстрі ясно мусять бути записані реєстрові козаки в кожному місті по іменах і прізвиськах, і загальне число їх не повинно становити більше двадцяти тисяч; а які козаки будуть включені в реєстри, ті повинні лишатися при давніх звичайних своїх правах; ті ж, які не будуть включені в реєстр, мусять лишатися, як і раніш, у звиклому послушенстві, приписаними до замків його королівської милості. 4.

Обивателі воєводств Київського, Брацлавського і Чернігівського, а також і старости самі особисто і через своїх урядників можуть вступати у володіння своїми маєтками і одразу брати під свою владу всі доходи, корчми, млини і судочинство; проте саме збирання податків з селян повинні відкласти до вищезгаданого строку, призначеного для закінчення реєстрів, щоб обрані в реєстр козаки тим часом переселились, а лишились тільки ті, що належать до стану селян. Те саме мусить бути і в маєтках його королівської милості, поки не буде вже відомо, хто лишається на правах козацьких, а хто приписаний до замка і підлягає селянським повинностям. 5.

Чигирин на основі привілею його королівської милості мусить лишатися при гетьмані. Як теперішній гетьман, благородний Богдан Хмельницький, призначений і затверджений привілеєм його королівської милості, так і на наступні часи гетьмани повинні перебувати під старшинством і владою гетьманів коронних і мусять бути затверджувані привілеями.

Кожний з них, стаючи гетьманом, повинен дати присягу у вірнопод- данстві його королівській милості і Речі Посполитій. Всі полковники і старшини мусять призначатися за поданням гетьмана його королівської милості запорозького. 6.

Релігія грецька, яку сповідає Військо королівської милості Запорозьке, також собори, церкви, монастирі і колегіум київський повинні лишатися при попередній свободі, згідно з стародавніми правами. Якщо хто під час колишніх заколотів випросив у власність якийсь маєток церковний або належний духовенству, то таке право власності ніякої чинності мати не може.

Хрестоматія з історії'Української'РСР: У 3 т. — К., 1959. — Т. I. — С. 276—277.

8.S. Універсал про звільнення настаської шляхти від військової служби та постоїв військ (IS січня 1654 р.)

Богдан Хельницький, гетьман з Войском его царского величества Запорозьким.

Ознаймуєм тим нашим писанієм старшии і черни Войска нашего Запорозкаго, у войско ідучим і з войска поворочаючим, а особливе пол- ковникови білоцерковскому, іж уволнилисмо шляхту настаскую з того, аби у войско не ішли і жеби їм нихто жадной і найменшой кривди чинити не важился і в домах їх жадних становисков, ночлегов і попасов не отправовал, а іжели би хто-колвек легце соби уважаючи писание наше, в чим і найменшую кривду вчинити, такових без жадной милости до нас отсилати. Даттум в Настасці, дня 15 генваря 1654. Богдан Хмельницкий, рука власная.

Аокументи Боглана Хмельницького. — К., 1961. — С. 317.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 8.4. Білоцерківський договір76(18 вересня 1651 р.):

  1. 29. Строковий трудовий договір та особливості його укладення
  2. 2.4. Договір київського князя Ігоря з візантійським імператором (945 р.)
  3. 8.3. Договір, укладений Богданом Хмельницьким з польським командуванням біля Зборова (серпень 1649 р.)74
  4. 8.4. Білоцерківський договір76(18 вересня 1651 р.)
  5. 8.21. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького, укладені S квітня 1710 р. у Бендерах97
  6. 8.22. «Вивід прав України»98Пилипа Орлика
  7. 9.12. Повідомлення газети «Kurjer Polski» про дії гайдамацьких загонів на Білоцерківщині (листопад 1737 р.)
  8. 9.14. Уривок із звернення шляхти Київського воєводства до коронного гетьмана Й. Потоцького з проханням надати допомогу в боротьбі проти гайдамацьких загонів (червень 17S0 р.)
  9. 12.25. Мирний договір між Українською Народною Республікою з одної, а Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною з другої сторони (9 лютого 1918 р.)
  10. 12.40. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1.
  11. 13.16. Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (30 грудня 1922 р.)
  12. 17.1. Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну (29 червня 194S р.)