<<
>>

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Про злодіїв і покарання їх, також про інші злочинні діяння

АРТИКУЛ 1

Про спійманих на місці крадіжки з речовими доказами

Пункт 1

Якщо б чийогось слугу або людину, або підданого у будинку пана його, або де-небудь в іншому місці було спіймано з речовими доказами, а за таку крадіжку злодій не підлягає смертній карі, такого злодія потрібно відвести до його пана, а коли того не буде — до прикажчика, і пан або прикажчик повинен віддати злодія не пізніше ніж через два тижні до суду, а до суду має утримувати злодія під своїм арештом.

Пункт 3

Якщо пан або приказчик пійманого з речовими доказами злодія не віддасть до суду, або несправедливо поведеться з чолобитником, такий пан або приказчик має стати перед судом і привести туди спійманого злодія, і суд, досконало вивчивши справу, має вирішувати про відшкодування збитків потерпілому, а винуватого покарати у відповідності із законом.

Пункт 6

Якщо яку-небудь людину, що сидить на землі свого пана, спіймалим на злодійстві, за яке він підлягає смертній карі, то такого спійманого позивач, окрім пана, або приказчик має доставити до відповідного суду і там шукати справедливості.

(Статут, розд.

14, арт. 1, § 1, 2; арт. 4, § 8).

АРТИКУЛ 2З Коли хто-небудь вкраде людину і продасть

Якщо б хто-небудь вільну чи чиюсь людину чоловічої або жіночої статі украв або продав християнину, такого злодія за достовірних доказів повісити або відрубати голову, а коли ж продасть у злодійські нехристиянські руки — четвертувати.

(Хелмінське право, кн. 5, розд. 70; Зерцало Саксонське під словом кара № 19).

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ШОСТА Про магістрат або міський уряд у привілейованих та інших менших містах, про міські суди та про інші посади

АРТИКУЛ 1 Про магістрати у привілейованих і урядників у непривілейованих містах

Пункт 1

Членами магістратів є: війти, бурмистри, райці, лавники; ці члени повинні обиратися із знатних міщан, совісних, розсудливих, гарної поведінки, бажано освічених, законнонароджених, знаючих право, не молодших двадцяти п'яти і не старших семидесяти п'яти років, не дуже заможних, бо вони звикли суспільство утискувати, але й не дуже бідних, бо ці через бідність будуть раді служити, а не судити, а з середнього достатку і не жадібних; обирати їх мають у звичайний час на зборах усіх міщан, а також цехових людей і усіх посполитих; так само треба обирати ратушних урядників у непривілейованих містах; у ратушах має бути війт і три бурмистри.

(Порядок: частина 1, про міський уряд, № 1 і 2 про особи, які належать суду, № 5 у титулі до уряду № 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9 і 10; Права цивільні артикул 44, № 10 і 11 і артикул 46, № 12; Право Хелмінське книга 1, розд.

5. Зерцало Саксонське: під словом райця № 6, 9, 11).

Пункт 2

При тих же магістратах і ратушах мають бути й інші урядники, а саме: писар, межових справ комісар або межовщик, городничий, один або два возні, через яких позови, листи і таке інше відсилається; а обирати урядників із таких же вищезазначених гідних людей, а після обрання всі члени і урядники мають прийняти таку ж присягу, як і судді та члени суду.

Якщо б хто-небудь вважав, що рішення магістратського і градського суду є несправедливим і образливим, той має апелювати до належного вищого суду. (Статут: розд. 9, арт. 1 і розд. 4, арт. 9. Порядок: част. 1 про особи судові, про уряд цивільний № 7, 8, про війта № 4, про лавників № 3, про міського писаря № 2. Зерцало Саксонське: під словом райця № 14 та 15).

ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА Про слуг та про людей вільних і невільних

АРТИКУЛ I Про владу пана над вільним слугою

Пункт 1

Будь-який пан може вільного слугу, що служить за плату, у різних справах використовувати, змушувати й іншому тимчасово передавати для послуг; а те, що таким слугою під час служби у пана буде придбане, але буде розташоване у помісті панському, має належати панові; а коли б за дозволом пана слуга когось іншого щось заробив, то те має належати йому.

Пункт 2

Вільний слуга, хоча б як довго не служив, та давність не може зробити його невільним.

(Порядок: у титулах про пана і слугу, № 2; Зерцало Саксонське: під словом давність № 4, людина № 5; право цивільне, арт. 80, № 5, арт. 140 № 26).

Пункт 3

Пан може вільного, але неслухняного слугу до закінчення терміну служби звільнити, а за проступки може судити і карати на свій розсуд, тільки щоб не мордував і щоб не скалічив, і, особливо, щоб не умертвив; а якщо пан поступив так жорстоко з вільним слугою, що того буде скалічено або позбавлено життя, то він буде нести відповідальність так само, якби він таке учинив над сторонньою людиною.

(Статут: розд. 2, арт. 11, § 1, 3; розд. 4, арт.

48, § 1. Порядок: в титулах про пана і слугу, № 10,11).

АРТИКУЛ 22

З яких причин невільні люди можуть отримати волю

Невільні і закріпачені люди можуть отримати свободу і бути вільними з таких причин: 1) якщо б їх пан виготовляв фальшиві монети, а вони про те повідомили і доказали б; 2) якщо повідомлять і докажуть, що пана убили або отруїли спадкоємці, щоб заволодіти спадщиною, або що вони знають про те, хто його убив, і приховують; 3) коли пана свого на війні або від розбійників порятують, або ж запобіжать великій шкоді, яка могла б бути заподіяна панові, або коли ж хто-небудь їхнього пана на війні або у дорозі убив, а вони, за його вбивство, законним шляхом будуть шукати помсти; 4) якщо захистять від насилля дочку або дружину пана, або повідомлять про насильство над ними; 5) якщо б під час голоду таких невільних людей своїх пан вигнав з дому, або пан відмовився б їх утримувати, або вони самі через бідування свого пана втекли від нього і усі ті голодні роки в іншого кормились і там до суду відповідного звернулися б і повідомили про себе; 6) якщо пан невільну свою хвору дитину прожене з дому або у небезпечному місці покине без поважної на те причини, а та ж людина звернеться до суду і докаже те; 7) якщо б невільна людина мала двох панів і один би хотів відпустити її на волю, а інший заперечував, то той, що заперечує, має від іншого пана або від самої невільної людини отримати половину вартості; 8) коли б невільна людина на землі пана свого або на чужій землі знайшла невідомий скарб, і той скарб або частина дісталася панові.

(Право цивільне: арт. 3, № 4; Зерцало Саксонське: під словом тварина № 7, під словом неволя № 5).

КОМЕНТАР

до окремих понять і виразів, що вживаються в «Правах, за якими судиться малоросійський народ»

Кодекс «Права, за якими судиться малоросійський народ» не був офіційно затверджений через те, що кодифікатори на чолі з генеральним суддею І. Борозною, а після його смерті — генеральним обозним Я. Лигозубом спромоглися попри повеління царського указу від 28 серпня 1728 р.

закріпити норми, що обґрунтовували право України на автономію, захищали особливий статус козацької старшини. Цінність кодексу 1743 р. полягає в тому, що вміщені в ньому норми реально діяли в житті, ними на практиці керувались судові установи.

Обробка різних за походженням, змістом, мовою і характером збірок, формулювання і тлумачення основних юридичних понять свідчить про високу правову ерудицію членів кодифікаційної комісії, високий загальний рівень розвитку юриспруденції в Україні на середину XVIII ст.

Наприклад, кодекс визначає інститути власності і володіння, сервітути і заставне право. Розвинений характер мало зобов'язальне право, детально регламентуються договірні стосунки. Визначальною рисою кримінального права стає його приватно-правовий характер, поява і розвиток в ньому понять, пов'язаних з ускладненням суспільних стосунків, нових дефініцій, що характеризували обставини, ступінь розвитку та участь у злочині.

Крім того, кодекс ретельно регулює всі стадії судового процесу; рішення в цивільних і вироки в кримінальних справах називались декретами і, як правило, могли бути оскарженими в порядку апеляції до вищого суду.

Використання норм права офіційно затвердженого кодексу поступово, протягом першої половини XIX ст. в Україні припиняється у зв'язку з поширенням правової системи Російської імперії. Бунчукові товариші — чини, введені І. Мазепою, носили на торжествах малі бунчуки. Певних посад не мали. У походах виконували різні доручення гетьмана.

Вєно (віно) — придане, — 1. Майно жінки, одержане нею при одруженні від батьків. 2. Довічне забезпечення приданого жінки грошовою сумою або частиною маєтку чоловіка.

Войт — член міського магістрату, що вибирався міщанами. Здійснював керівництво судочинством у місті.

Град — 1. Великий населений пункт переважно на магдебурзькому праві. 2. Укріплене місто з оборонними спорудами.

Гродський суд — міський, переважно в містах з магдебурзьким правом.

Гумно (стодола) — приміщення для зберігання сухої трави.

Диспонування — диспозиція, письмовий приказ, розпорядження.

Конформація — акт випробування у вірі церквою.

Урочистий, свідомий, вільний акт особистої віри.

Копа грошей — назва грошової одиниці, що мала обіг в українських землях.

Посполиті — виникнення української козацької республіки привело до появи двох груп населення — козаків і посполитих. Посполиті — це, як правило, селяни, які несли різні державні повинності. У 1783 р. указом Катерини II посполиті були закріпачені.

Райця — член міської ради (магістрату), переважно в містах з магдебурзьким правом.

Розправочная грамота — акт, що дає право на ведення розслідування.

Сервітут — у феодальному праві привілеї для селян на панських ґрунтах.

Тестамент — (заповіт); правова наука розрізняє два види заповідальної праводієвості: а) право здійснювати заповіт; б) право бути спадкоємцем.

Третейський суд — суд, що обирається самими сторонами для вирішення спору між ними.

Фільварок — невеликий маєток разом з належними до нього житловими і господарськими будівлями.

Права, за якими сулиться малоросійський нарол. 1743 р. — К., 1997.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Про злодіїв і покарання їх, також про інші злочинні діяння:

  1. ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Про злодіїв і покарання їх, також про інші злочинні діяння