<<
>>

ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА Про тестамент, або духовні заповіти

АРТИКУЛ 1 Що таке тестамент, з яких причин і як його складати необхідно

Тестамент, або духовний заповіт, є добровільне визначення, або постанова, або свідчення з чиєїсь волі, що хто-небудь хотів, щоб після його смерті було виконано і не відбувалися спори, колотнеча між тими, кому після померлих залишається майно, а тому тестамент за примусом не може бути чинним, так само, як і інші заповіти.

Не може бути складено тестамент, що суперечить загальнонародному гарному звичаю, совісті і порядності, такий тестамент не може мати чинності.

(Порядок: в титулах про тестаменти, № 2, 3 і 19)

АРТИКУЛ 2

Особи, які можуть і які не можуть тестаменти склалати

Пункт 1

Заповіт може скласти кожний на своє майно та пожитки, крім осіб нижче сказаних, таких як: не в силах скласти заповіт злочинці проти Государя, які можуть бути позбавлені життя і майна.

Пункт 2

До того ж заповіт не можуть написати діти неповнолітні і, які знаходяться під опікою, чоловічого полу 18 років, і жіночого полу 13 років.

Якщо дорослі сини ще не відділилися від рідних (батьків) і перебувають під їхньою владою, вони не мають права робити духовні записи від себе на майно батьків, крім того майна, яке вони нажили своїм трудом і промислом чи одержали за службу або й даром від когось дістали, на які вони можуть вільно складати заповіти і мають право володіти цим майном у повному обсязі.

(В Статуті: розділ 8, арт. 1, § 3. В Порядку: в титулах про тестаменти № 8, 9. 11, 17. Закон Саксонський: під словом дар. № 7, наприкінці).

ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА Про спадщину майна по нисхідній, висхідній і побічній лінії родства, по усиновленню бездітними, також про владу над дітьми

АРТИКУЛ 1

Зі смертю батьків чи інших близьких роличів віл різного майна літей і інших спалкоємців не вілліляти

Пункт 1

Після смерті батька і матері, діти їх, сини й дочки, від майна матері та батька, нерухомим та рухомим, їми самими нажитими не відділяються.

Діти, як власні, так і нащадки їхні, а при відсутності таких нащадків, близькі кровні родичі, чи родичі з іншими правами, то пращурам своїм у належному порядку можуть успадковувати і володіти вічно.

Це слід розуміти, як якщо у пращурів (батьків) майно не було віддано кому-небудь на правовій основі, якщо ці угоди правильні, то спадщину отримати; про це нижче слідує в артикулах цього та інших розділів.

(Статут: розділ 3, арт. 17, параграф 1; Там же: § 4. із скороченнями).

Пункт 2

Народившися в певний час, по смерті батька син успадковує майно батьківське, як і інші сини, які при житті батька народилися, кращим правом вони користуються в тому, що від спадщини відокремлені не можуть, якщо котрий ще не народився, той нічого не міг зробити б, за що батько міг би його позбавити спадщини, також роздумувати належить про дочку по смерті батька, яка народилася в пристойний час, котра, як і інші дочки, при житті батьківському народилася, право спадщини чи приданого рівно з ними мати повинна.

(Книга порядок: у титулах про тестаменти, № 21 додаток).

ГЛАВА ЧОТИРНАДЦЯТА Про продаж, купівлю, викуп, дари і про диспонування їх, тобто розпоряджання усіляким чином маєтками і про різні записи

АРТИКУЛ 1 Про нерухомі та рухомі речі, які успадкувалися і особисто набуті

Пункт 1

Маєтки бувають: нерухомими та рухомими; нерухома власність це села, фольварка, хутори, ниви, ліси, поля, луки, будинки, кам'яні споруди та інші; а рухомими називаються: золото, срібло, гроші, худоба, одяг та інші; ця нерухома і рухома власність, одна з котрих на когось переходить через батьків, дідусів та інших родичів, інші, котрі сам хто вірно набуває працею на вільних місцях, котрі раніше були нічиїми, власною працею, службою та будь-яким промислом.

(Порядок: у великім реєстрі, під словом маєток, з поясненням. Закон Саксонський: під словом власність, № 10).

Пункт 2

Вільно є шляхетного, військового та громадянського звання вільним людям нерухомою та рухомою власною спадщиною батьківською, материнською та будь-яким чином через себе самого чесно здобутою як для власної користі і прибутку використовувати, не дивлячись, 3 чи 2 частини, чи усе взагалі, чи половину, або якусь окрему частину, кому за власним бажанням, розгляданню, або за своєю потребою, без відома та дозволу дітей, та їхніх спадкоємців, також близьких родичів своїх, давати, дарувати, записувати, обмінюватися, від своїх дітей та їхніх спадкоємців, так і віддалити їхніх близьких родичів, бо хто отримує у спадок чи своєю працею і промислом, все те отримує у своє повне володіння вічно, а не у тимчасове утримання, і якщо щось або усе загубив, то ні до кого з того ніяких претензій пред'явити не повинен.

Однак отака поступка спадкоємної власності і віддалення її від особистих дітей і їхніх спадкоємців не має походити від ненависті та інших почуттів такого роду, а тим більше від суєтратства, пияцтва; суєтратні та котрі пиячать, божевільні та інші

непевні люди не можуть власність диспонувати і від дітей та їх спадкоємців, і від близьких родичів своїх віддаляти та відчужувати не в силі.

(Статут: розд. 3, ст. 41 розд. 7, арт. і § 1. Закон Саксонський: під словом власності, № 11; Порядок: Магдебурзького права про продаж і купівлю, № 1. Право Хелминське, книга 3, розд. 13. Права цивільні арт. 20, № 1, з виправленнями та поясненнями, у згоді вищеозначеного статутного права).

Пункт 3

Якщо хтось зненавидів дітей своїх чи через іншу похоть віддав, продав чи якимсь чином поступився успадкуванню своєю власністю без відома тих же дітей та їх спадкоємців комусь сторонньому чи якомусь родичу, то ці діти, чи їхні спадкоємці після смерті батьків, чи при їхньому житті, у того, кому за якісь гроші продано, кошти поклавши, та за віддане задарма по розцінкам урядовим заплативши, сильні будуть відібрати і знайти, якщо є кого шукати, якщо неповнолітні із свого віку, а дорослі від того часу, на кого щось відступлено, які не промовчали десять років.

(Порядок: у арт. Магдебурзького права про продаж та купівлю, № 7. Зерцало Саксонське: під словом дар, № 4 та під словом добра, № 37. Права Хел- минської книги 3, розділ 14, наприкінці).

Пункт 4

Але якщо би хто з успадкованої своєї власності — землю чи грунт якийсь, продав чи подарував, тому хто би то купив чи у подарунок прийняв з тим наміром, щоб там побудувати церкву чи училище, лікарню чи щось інше у церковній потребі, або загальнонародній користі, таку власність, діти уступившого та їхні спадкоємці шукати та викупати не в силі.

(Права Хелминської книги 4, розділ 29, наприкінці).

ГЛАВА ДВАДЦЯТА Про гвалти та насилля, про напад, вбивство, побої, каліцтва, рани, розбої з безчестям, про страту та покарання тих, хто вчинив злочин, про плату за голову, за каліцтво,

за травмування суглобів, побої, рани та безчестя шляхти чи воїнського звання та інших людей

АРТИКУЛ 1

По плату за гвалт та про навмисний напал з наміром когось вбити

Пункт 1

За кожний гвалт чи насилля, хто б кому його не вчинив, і було це доведено, має сплатити постраждалій особі дванадцять рублів грошей, крім випадків особливо вказаних у цьому праві.

(Статут: розд.

11, арт. 51, та розд. 10, арт. 15, § 2, та розд. 12, арт. 6, § 1). Пункт 2

Хто би там не був, шляхетського чи воїнського звання людина, дім, гумно (заміський дім), двір чи хутір, де худоба та інші пожитки, чи то млини, чи плуги, навмисно наїхавши, там кого-небудь вбив, тим порушив загальний спокій, то щоб про нього розповіли у суді, його смертю карати, відсічення голови не тільки у нього самого, але й у помічників, котрі із ним у тому нападі були й на вбивство єдиною радою й силою погодилися й з'єдналися, та у тому були б викриті явними доводами, тією ж смертю карати, а якщо платити за голову по званню вбитого, та й за збитки, якщо при тому гвалті виникли і від нього пішли, удвоє більше плату вимагати можуть спадкоємці того ж вбитого з особистого майна гвалтівника, якщо цього недостатньо буде, то й із пожитків помічників його.

(Статут: розд. 11, арт. 1, § 1, Права Цивільного артикул 38, № 3, 22 й 23. Зерцало Саксонське: під словом гвалт, № 23. Порядок частина 4, про вбивство, № 16. Статут: розд. 11, арт. 29, § 2).

Пункт 3

Якби такий гвалтівник нікого на смерть не вбив, а тільки поранив з умислом вбити, такого згідно з доказами смертю карати, а помічників його у в'язниці для приговорених до смерті тримати рік і шість місяців, плату за тілесні ушкодження по званню пораненого, і збитки, які сталися при тому нападі, з майна насильника у двократному розмірі.

(Статут: розд. 11, арт. 1, § 1, Зерцало Саксонське: під словом вбивство, № 23, наприкінці і під словом поранений, № 19, Права Цесарського арт. 87).

Пункт 4

Якщо хто гвалтом пошкодив особисте майно людини із шляхетським або військовим званням, при тому нікого не вбивши і не поранивши, проте залишив сліди злочину і збитки, тоді тільки за напад платити винен дванадцять карбованців грошима, і за збитки відплатити за доказом і на смерть не карати, окрім плати ж у в'язниці йому сидіти, або під арештом там, де суд вкаже строком на дванадцять тижнів.

(Статут: розділ 11, артикул 1, § 2 й артикул 51, § 1; Порядок: у титулі права коронні, про слуг № 28).

АРТИКУЛ 11 Про вбивство одного від декількох осіб

Пункт 1

Якби на декілька осіб за одного вбитого чолобитна була за смертне вбивство не при нападі гвалтом у домі чи квартирі вбитого і не розбоєм сталося, чолобитна ж сторона про те вбивство на всіх, скільки б не було, доносила б; тоді, при порушенні справи про це вбивство, хто явиться причиною чи головним, того на смерть карати, дивлячися по суті справи, яким чином те вбивство відбувалося.

Пункт 2

А котрі в тому ж вбивстві одному з вбивців надали допомогу, хоча самі не вбивали і зізналися, то таких на смерть не карати, але тільки за голову по званню вбитого і збитки відшкодувати і віддати їх вбитого спадкоємцям, ще помічники повинні у в'язниці відсидіти один рік й шість тижнів.

Якщо ж майна помічників недостатньо буде для сплати за голову вбитого й за збитки, то платити з казенного майна.

(Статут: розд. 11, арт. 29, § 1, 2, із поправками).

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА Про тестамент, або духовні заповіти:

  1. ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА Про тестамент, або духовні заповіти