>>

ПЕРЕДМОВА

Для поглибленого розуміння історико-правових і державотворчих процесів на терені України-Руси, які відбувалися у різні періоди її існування, важливе значення має вивчення документів і матеріалів.

З цією метою паралельно з розглядом теоретичних положень, що містяться у підготовленому авторським колективом підручнику «Історія держави і права України», пропонується «Хрестоматія з історії держави і права України». Подані в ній джерела охоплюють період з найдавніших часів до кінця XX століття.

Слід зазначити, що обмежений обсяг видання дозволив укладачам подати щонайменшу частку з тієї величезної маси законодавчих актів, інших нормативно-правових документів, що їх було прийнято в Україні за участі різних політичних сил, державних і правових інституцій протягом понад тисячоліття. Як наслідок, зміст цієї праці, з одного боку, визначався потребами слухачів і студентів вищих навчальних закладів освіти у вивченні, насамперед, у ході самостійної роботи, а також під час семінарських і практичних занять пропонованого навчального курсу, з іншого — переслідувалася мета надати можливість для більш детального ознайомлення з основними, багато в чому епохальними документальними свідченнями, що часто, як це зрозуміло сьогодні, визначали головні напрями державотворчих і правових процесів в Україні.

В основу періодизації як підручника, так і поданих у хрестоматії відомостей, покладено проблемно-хронологічний підхід. Для полегшення користування останньою вміщені документи і матеріали розташовано відповідно до тем, що розглядаються у теоретичному курсі. Разом з тим, кількість поданих у кожному конкретному випадку документів з об'єктивних причин не є рівнозначною. Найбільш насиченими є розділи: «Козацько-гетьманська держава (середина XVII — кінець XVIII ст.)»; «Держава і право України в 1917—1920 рр.»; «Радянська державність і право в Україні» тощо.

Значно меншими є розділи «Стародавні держави на території Північного Причорномор'я (IX ст. до н. е. — XI ст. н. е.»; «Джерела та основні риси права Київської Русі»; «Галицько-Волинська держава» та ін.

Найбільш складно було підібрати матеріали до сьомого розділу праці «Запорозька Січ». З одного боку, існування козацької республіки глибоко вкорінено у народній пам'яті і значно вплинуло на державотворчі процеси в Україні, з іншого — феноменом цього державного ут- ворення є те, що однакові за формою для будь-якого режиму веління і дії тут ґрунтувались на засадах послідовного демократизму, незмінно служили справі соціальної справедливості і, водночас, забезпечували твердий порядок.

І найголовніше: при обранні старшини, в судах, у ході визначення винуватості, виду злочину й покарання, а також його міри та способу виконання, вирішенні багатьох інших державно-правових питань, запорожці керувалися не писаними законами, а стародавніми військовими звичаями, словесним правом і здоровим глуздом. Власне, писаних законів від січового товариства не можна було й чекати. Все історичне життя низового запорозького війська було наповнене майже безперервними походами та битвами. На облаштування порядків та внутрішнього життя на основі тих чи інших законодавчих актів не вистачало ні часу, ні бажання. Нарешті, писаних законів козацька маса просто намагалась уникнути, побоюючись, щоб у лабіринті статей, пунктів, параграфів тощо не потонули вільності посполитих. Показове й інше: керуючись у своїй практиці лише звичаєвим правом, запорозькі судді при розгляді справ ніколи не дозволяли собі сваволі, тяганини та казуїстичних вивертів. Останнє й зумовило той факт, що при відборі матеріалів до розділу укладачі основну увагу вимушено звернули на історичні свідчення тогочасних вчених-мандрівників Михайла Литвина, Гамберіні, Л. Міл- лера, Еріха Лясоти, Папроцького, Джильса Флетчера, Гійом-ле-Васера де Бопляна, а також загальновідомого наукового дослідження видатного українського вченого-історика Д.

І. Яворницького.

Переважну більшість документів подано у витягах. При цьому передбачалося, за рахунок скорочення другорядних деталей і фактів, і, як наслідок, економії обсягу видання, подати головні, найважливіші й найістотніші положення, що містяться в них. З іншого боку, привернути увагу читачів до максимально можливої, у наших умовах, загальної кількості першоджерел. Частину ж матеріалів (у переважній більшості невеликих за змістом), надруковано повністю. Дати, вказані до 1 лютого 1918 року, подано за старим стилем. Зважаючи , що чимало законодавчих і нормативно-правових актів запозичено з різних друкованих праць, деякі з них подано мовою оригіналу. В окремих випадках, згідно з сучасним українським правописом, свого часу здійснено кваліфікований переклад деяких джерел.

Подані документи і матеріали мають відповідну нумерацію. Щоб полегшити їх сприйняття й оцінку, до деяких додано легенди, примітки, пояснення тощо. Цей факт, з огляду укладачів, може послугувати істотним орієнтиром і спонукальним мотивом до більш поглибленого вивчення державотворчих процесів і нормативно-правової бази історичного минулого нашої держави.

| >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме ПЕРЕДМОВА:

  1. ПЕРЕДМОВА
  2. II. Методичні умови можливості реконструкції людської ситуації з етичного погляду
  3. Список РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Основна (з філософіі)
  4. Передмова
  5. Передмова