<<
>>

2.5. «Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава

В літо 6390 (882 рік). Виступив у похід Олег, взявши з собою багато воїнів і варягів, чудь, слов'ян, мерю, весь, кривичів, і прийшов до Смоленська з кривичами, і прийняв владу у місті, і посадив у ньому своїх мужів.
Звідти відправився вниз і взяв Любеч, і також посадив своїх мужів. І прийшли до гір Київських, і довідався Олег, що князюють тут Аскольд і Дір. Заховав він одних воїв у подіях, а інших залишив позаду, а сам підійшов до гір, несучи малого Ігоря. І підійшов під Ігорське, заховавши своїх воїв, і послав до Аскольда і Діра, говорячи їм: «Ми купці, йдемо до греків від Олега і княжича Ігоря. Прийдіть до нас, до родичів своїх».

Коли ж Аскольд і Дір прийшли, усі сховані воїни вискочили із подій, і мовив Олег Аскольду і Діру: «Не князі ви і не князівського роду, але я князівського роду», а коли винесли Ігоря, додав: «Ось він, син Рюрика». І вбили Аскольда і Діра, віднесли на гору й поховали: Аскольда — на горі, що зветься нині Угорською, де тепер Ольмін двір, на тій могилі Ольма поставив церкву святого Миколи, а Дірова могила — за церквою святої Ірини. І сів Олег, княжуючи, у Києві, і сказав Олег: «Це буде мати містам руським». І були у нього варяги, і слов'яни, й інші, що прозвалися Руссю.

(988 рік). І просвітився Володимир сам, і сини його, і земля його. Було ж у нього 12 синів: Вишеслав, Ізяслав, Святополк, Ярослав, Всеволод, Святослав, Мстислав, Борис і Гліб, Станіслав, Позвізд, Судислав. І посадив Вишеслава у Новгороді, Ізяслава в Полоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові. Коли ж помер старший Вишеслав в Новгороді, посадив у ньому Ярослава, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Древлянській землі, Всеволода у Володимирі, Мстислава у Тмутаракані. І мовив Володимир: «Недобре, що мало градів біля Києва», й почали ставити городи по Десні, і по Острі, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні. І почав набирати мужів кращих від слов'ян, і від кривичів, і від чуді, і від вятичів, і ними заселив гради, бо була війна з печенігами, і воював з ними, і перемагав їх.

В літо 6S24 (1016 рік).

Прийшов Ярослав на Святополка, і стали той і другий по обидва боки Дніпра, і не наважувались розпочати бій ні ці проти тих, ні ті проти цих, і стояли три місяці один проти одного. І почав воєвода Святополків, роз'їжджаючи вздовж берега, докоряти новгородцям, говорячи: «Чого прийшли з кульгавим отим, ви ж теслі? Ми й поставимо вас хороми рубати нам?» Почувши це, новгородці сказали Ярославу, що «завтра ми переправимось до них, якщо ніхто інший не піде з нами, самі вдаримо по них». А настали вже заморозки. Свято- полк стояв між двома озерами і всю ніч пив з дружиною своєю. Ярослав же на ранок, приготувавши дружину свою до бою, засвіт переправився і, висадячись на берег, вони відштовхнули події від берега й пійшли в наступ, і зійшлись обидві сторони. Була битва люта, і не могли з-за озера печеніги прийти на допомогу. І притиснули Святополка з дружиною до озера, і вступили вони на лід, і підломився під ними лід, і перемагати почав Ярослав. Побачивши це, Святополк побіг, і переміг Ярослав. Святополк втік до ляхів, а Ярослав сів у Києві, на столі батьківському і дідівському. В літо 6S4S (1037 рік). Заклав Ярослав місто велике, в якому зараз Золоті ворота, заклав і церкву святої Софії, митрополію, і потім церкву святої Богородиці благовіщення на Золотих воротах, потім монастир святого Георгія і святої Ірини. При ньому почала віра християнська плодитись та поширюватись, а чорноризці почали множитися і монастирі з'являтись. Любив Ярослав церковні устави, попів любив дуже, особливо ж чорноризців, і до книг був прихильний, часто читаючи їх і вночі і вдень. І зібрав книгописців багато, котрі переводили з грецької на слов'янську мову й письмо. І написали вони багато книг, по яким віруючи люди вчаться й насолоджуються вченням божественним. Як буває, що один землю зорає, другий же засіє, а треті пожинають та споживають страву неоскудну, так і тут. Адже батько його Володимир землю зорав і спушив, тобто хрещенням просвітив. Цей же засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаємо, отримуючи вчення книжне.
Велика бо користь бува від вчення книжного, книги наставляють та навчають нас шляху покаяння, бо мудрість здобуваємо і стриманість у словах книжних. Це — ріки, що тамують спрагу все світу всього, це джерела мудрості.

Аавня історія України: У 2 кн. — К., 1995. — Кн. 2. — С. 204—205.

2.6. Про смерть Ярослава Мудрого і його заповіт. Поділ Київської Русі

2.7. Міжусобна війна князів Ізяслава, Святослава і Всеволода Ярославичів проти князя полоцького Всеслава Брячиславича (1067 р.)

В лето 6S7S. Заратися Всеслав, сын Брячиславль, Полоцкий, и зая Новгород; Ярославичи же трие, Изяслав, Святослав, Всеволод, совокупившие вои, идоша на Всеслава, зиме сущи велице.

И придоша ко Меньску, й Меняне затворишася в граде; си же братья взяша Менеск, [и] исекоша муже, а жены и дети вдаша на щиты, и поидоша к Немизе, й Всеслав поиде противу. И совокупишася обои на Немизе, месяца марта в 3 день, и бяше снег велик, [и] поидоша про- тиву собе; и бысть сече зла, и мнози падоша, и одолеша Изяслав, Святослав, Всеволод, Всеслав же бежа. Посемь же, месяца иуля в 10 день, Изяслав, Святослав [и] Всеволод, неловавше крест честный к Всеславу, рекше ему: «приди к нам, яко не створим ти зла»; он же надеявся це- лованью креста, перееха в лодьи через Днепр. Изяславу же в шатер предидущю, и тако яша Всеслава на Рши у Смолиньска, преступившие крест. Изяслав же привед Всеслава Кыеву, всади и в поруб с две- ма сынома.

Історія України в локументах і матеріалах: У 3 т. — К., 1946. — Т. 1. — С. 83—84.

2.8. З'їзд князів у Любечі в справі міжкнязівських взаємин (1097 р.) 2.9. З'їзд князів у справі міжкнязівських взаємин і відносин з половцями на Уветичах і на р. Золотчі (1100—1101 рр.)

В лето 6608. Выиде Мстислав от Давыда на море, месяца июня в 10. В том же лете братья створиша мир межи собою, Святополк, Володи- мер, Давыд, Олег, в Уветичих, месяца августа во 10 день38. Того же месяца в 30, тем же месте, браться вся (сняшася), Святополк, Володимер, Давыд, Олег, и приде к им Игоревичь Давыд, и рече к ним: «на что мя есте привабили? осе есм; кому до мене обида?» И отвеща ему Володи- мер: «ты еси прислал к нам; хочю, братья, прити к вам и пожаловати- ся своея обиды: да се еси пришел и седишь с братьею своею на оди- ном ковре: то чему не жалуешься, до кого ти нас жалоба?» и не отвеща Давыд ничтоже.

И сташа вся братья на коних; и ста Святополк с своєю дружиною, а Давыд и Олег с своєю разно, кроме собе, а Давыд Игоре- вичь сидяше кроме, и не припустяху его к себе, но особь думаху о Да- выде. И сдумавше послаша к Давыду мужи свое, Святополк Путяту, Володимер Орогостя и Ратибора, Давыд и Олег Торчина; послании же придоша к Давыдови и рекоша ему: «се ти мовлять братья: не хочем ти дати стола Володимерьского, зане ввергл еси ножь в ны, егоже не было в Русскей земли; да се мы тебе не имем, ни иного ти зла не створим, но се ти даєм: шед сяди в Бужьскемь, в Острозе, а Дубен и Черторыеск то ти даеть Святополк, а се ти даеть Володимер 200 гривен, а Давыд и Олег 200 гривен». И тогда послаша слы своя к Волода- реви и к Василкови: «пойми брата своего Василка к собе, и буди вама едина власть, Перемышль; да аще (вам) любо, да седита, аще ли ни, да пусти Василка семо, да его кормим сде; а холопы наша выдайта и смерды»; и не послуша сего Володарь, ни Василко. А Давыд седе Божь- скемь, и посемь вдасть Святополк Давыдови Дорогобужь, в немже (и) умре; а Володимер вда сынови своєму Ярославу.

В лето 6609. Преставися Всеслав, Полоцкий князь, месяца априля в 14 день, в 9 час дне, в среду. В то же лето заратися Ярослав Яропол- чичь Берестьи, и иде на нь Святополк, и заста и в града, и ем и, окова, и приведе и Кыеву; и молися о нем митрополит и игумени, и умоли- ша Святополка, и заводиша и у раку святою Бориса и Глеба, и сняша с него оковы, и пустиша и. Томь же лете совокупишася вся братья: Святополк, Володимер, и Давид, и Олег, Ярослав, брат ею, на Золоть- чи; и прислаша Половці слы от всех князий ко всей братьи, просяще мира; и реша им Русскыи князи: «да аще хощете мира, да совокупимся у Сакова»; и послаша по Половце, и сняшася у Сакова, и створиша мир с Половци, и пояша тали межи собою, месяца семтября в 15 день, и разидошася разно.

Історія України в локументах і матеріалах: У 3 т. — К., 1946. — Т. 1. — С. 90—91.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 2.5. «Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава:

  1. 103. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність
  2. 125. Правове регулювання проведення страйку
  3. 2.I. Про антів та їх протистояння з аварами. Витяг з «Історії» Менандра Протектора
  4. 2.5. «Повість минулих літ» про Олега, Володимира і Ярослава
  5. 7.3. Про склад Війська Запорозького низового, його чисельність та густоту заселення Вольностей Запорозьких
  6. 9.12. Повідомлення газети «Kurjer Polski» про дії гайдамацьких загонів на Білоцерківщині (листопад 1737 р.)
  7. 16.12. Закон про включення північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії в склад Української Радянської Соціалістичної Республіки (2 серпня 1940 р.)
  8. 2.1. Типи раціональності. Граничне обгрунтування етичних норм
  9. Юрген Габермас Єдність розуму в розмаїтті його голосів
  10. Конспективний виклад теми Філософські уявлення епохи знайшли своє відображення також у невербальних джерелах — архітектурі й живопису Софійського собору
  11. Конспективний виклад теми Проблема людини й особистості в філософії
  12. Сутність духовного життя суспільства
  13. Іудаїзм
  14. § 4. Позовна давність
  15. § 6. Пакти
  16. § 7. Квазіконтракти
  17. § 1. Предмет курсу «Основи римського приватного права»
  18. Національне рахівництво і значення національних рахунків.
  19. Г л а в а 3 ПОЛИТИЧЕСКАЯ РОЛЬ КОНСЕРВАТОРОВ в 1807 - начале 1812 года