<<
>>

9.4. Привілей, виданий польським королем Яном ІІІ полковнику М. Булизі122на право володіння Овруцьким війтовством (21 червня 1683 р.)

Ян ІІІ, з божої ласки король польський, великий князь литовський, руський, мазовецький, жмудський, київський, волинський, подільський, підляський, інфляндський, смоленський, Сіверський і чернігівський, оповіщаємо цим нашим листом всім взагалі і кожному зокрема, кому про це відати належить.

Засвідчуючи за панування найясніших попередників наших королів Яна Казіміра і Михаля, як і нашого, певність віри і у воєнних діях нео- мінну відданість і відвагу шляхетного Максиміліана Булиги і наділяючи його нашою щедрою ласкою, вирішили ми перебуваюче і в нашому королівському віданні войтовство у містечку нашому Овручі, на цей час спустошеному, тому ж шляхетному Булизі віддати у довічне володіння, що й надаємо цим привілеєм нашим, за яким згадане войтовство, звільнивши його законним, але не примусовим шляхом від будь-яких орендаторів, згаданий власник наділеного маєтку з войтовською юрисдикцією, також будинками, полями, грунтами, пасіками, луками, лісами і всіма прибутками і пожитками, в оригінальнім привілеї, особливо короля Владіслава, описаними і здавна до того ж войтовства належачими, тримати і користуватися буде довічно, обіцяючи іменем нашим і найясніших наступників наших, що посесії того войтовства і інших прибутків нікому не віддамо і не позбавимо влади, лише право і довічну посесію указаного зберігаючи; по смерті ж його не раніш іншому власникові те войтовство уступити маємо, як суму за те войтовство здавна визначену або відповідно до комісарської такси установлену, буде повернуто спадкоємцям першого, причому такі права наші королівські, і Речі Посполитої, і костьолу римсько-католицького цілком мають бути збережені, до чого для кращої віри при підпису нашої руки поставлено коронну печатку.

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т.

— К., 1959. — Т. 1. — С. 365—366.

9.S. Статті з укладеного в Москві договору про «Вічний мир» і дружбу між Московією і Річчю Посполитою 123(26 квітня 1686 р.)

(Витяг)

3.

Також договорилися ми і постановили, що... всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра містам Ніжину, Переяславу, Батурину, Полтаві, Пере- волочні і всім того Малоросійського краю містам і землям і місцям, якими не є прозвиськами чи урочищами названим, з усіма своїми повітами, селами і поселеннями, і з усяких чинів людьми, що в них живуть, і з приналежностями, як вони до цього часу за перемирним договором на стороні їх царської величності перебували, так і тепер залишатися мають на стороні їх царської величності на вічні часи; а його королівській величності від Дніпра у всьому цьому згаданому Малоросійському краї ні якогось міста, ні місця, ні волості аж до Путивльського рубежу у володінні і в держанні з нинішнього часу і дня вічного миру не має належати вічно і мати не буде, а за Дніпром-рікою Київ має залишатися також на стороні їх царської величності з таким відмежуванням, а саме: вище Києва берег Дніпра, почавши від гирла ріки Ірпеня, яка в Дніпро впадає, донизу Дніпром з містечками Трипіллям і Стайками і за Стайками також Дніпром вниз миля, а звідти від Дніпра, почавши прямим через поле шляхом, по п'ять миль в ширину, а від того місця, також ведучи полем прямо до ріки Стугни, мають на стороні, що буде у володінні і державі їх царської величності, залишатися; а коло Києва всі землі, що є між річками Ірпенем і Стугною або Стульмою, аж по Васильків, і по тому містечку Василькову, і від нього вверх, від берега Стуг- ни полем як Васильків стоїть, на півмилі вище і звідти полем прямо до берега Ірпеня лінія ведена має бути; і що тією лінією в ширину між Стугною і Ірпенем ріками [відмежоване буде], те все має в сторону їх царської величності належати вічно і через призначених від обох великих государів, його королівської величності і їх царської величності, комісарів особливими знаками і копцями ці вищезазначені місця обме- жовані бути мають; і вниз ріки Дніпра, що називаються Запороги, козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку, в інших місцях по Задніпрю знаходяться, в яких вони там островах і поселеннях своїх [перебувають], від

Січі вверх Дніпром по гирлу ріки Тясмин, яка впадає в Дніпро, мають бути за цим же вічним договором у володінні і в державі їх великих государів, їх царської величності, також зо всіма їх стародавніми вольностями і місцями, де вони, запорожці, всякі задоволення як в лісах, так і звіриних і рибних ловлях і соляних промислах добуток собі приуготовляли здавна; від гирла ріки Тясмин має бути вверх, в поле, прямою лінією ведений, Чигирина не займаючи, до лісу, який називається Чорний124, в сторону їх царської величності належати має; а королівська величність і його королівської величності наслідники, і майбутні королі польські, і великі князі литовські і всієї Речі Посполитої обох народів Корони Польської і Великого князівства Литовського до тих всіх вищезгаданих міст і місць і до Запорожжя, як вище докладно описано, нині і надалі ніякого приступу на вічні часи не матимуть, і до тих козаків, міських і низових, обох боків Дніпра, до вищеописаних міст жителів, на вічні часи в сторону їх царської величності відступлених, його королівській величності і Речі Посполитій нікого ні для чого не посилати і ні до кого і за рубіж у сторону його королівської величності викликати і приймати з сторони їх царської величності не веліти і ніякими якими б то не було містами, на вічні часи цим договором відступленими, у грамотах і в усяких листах його королівській величності і підданим його на сторону великих государів, їх царської величності, а також і в навколишні християнські і бусурманські держави не писатись і на печаті зображень цих вищезгаданих міст не мати, і в титулах його королівської величності в канцеляріях мають бути відставлені навіки. 7. А що в нас, його королівської величності великих і повноважних послів, і їх царської величності ближніх бояр і думних людей, між нами виникло утруднення про ті розорені міста і місця, які від містечка Стаєк, вниз Дніпра по ріку Тясмин [лежать], а саме: Ржищів, Трехте- мирів, Канів, Люшни, Сокольня, Черкаси, Моровиця, Бужин, Вороньків, Крилов і Чигирин, про які з нами, його королівської величності великими і повноважними послами, їх царської величності ближні бояри і думні люди говорилися і домагалися, щоб вони були в держанні і у володінні великих государів, їх царської величності, навіки, вниз Дніпра, йдучи рубежем від містечка Стаєк по ріку Тясмин, то ми, його королівської величності великі і повноважні посли, не маючи на це від його королівської величності і від Речі Посполитої на договорювання повноважень, відступити не хотіли; тоді ми, його королівської величності великі і повноважні посли, і їх царської величності ближні бояри і думні люди, погоджено цю статтю так обмірку- вали і постановили, що ці міста залишатися мають пустими, так, як вони тепер є...

Хрестоматія з історії'Української' РСР: У 3 т.

— К., 1959. — Т. I. — С. 338—340.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 9.4. Привілей, виданий польським королем Яном ІІІ полковнику М. Булизі122на право володіння Овруцьким війтовством (21 червня 1683 р.):

  1. 5.I. Хроніка Київського Михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 р.
  2. 5.4. Розповідь літописця про боротьбу між литовськими князями і їх прагнення зберегти своє панування на Україні (30-ті роки XV ст.)
  3. 6.I. Рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту (1569 р.)
  4. 6.5. Статут Великого князівства Литовського, виданий у Кракові в 1588 році43
  5. 7.6. Про ознаки влади у запорожців
  6. 8.4. Білоцерківський договір76(18 вересня 1651 р.)
  7. 8.7. Статті Богдана Хмельницького78, стверджені царем і боярською думою, які визначали умови військового договору між Московією і Військом Запорозьким (21 березня 1654 р.)
  8. 8.12. Гадяцький трактат82
  9. 8.14. Московські статті, схвалені царським урядом під час перебування в Москві І. Брюховецького (22 жовтня 166S р.)
  10. 8.17. Коломацькі статті, які закріпляли за козацькою старшиною привілеї і вольності та посилювали визиск посполитого населення (2S липня 1687 р.)
  11. 8.21. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького, укладені S квітня 1710 р. у Бендерах97
  12. 8.22. «Вивід прав України»98Пилипа Орлика
  13. ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА Про злодіїв і покарання їх, також про інші злочинні діяння
  14. 9.1. Інвентар села Камінна гора, Володимирського повіту, з визначенням розміру панщини, чиншу та натуральної данини (21 квітня 16SS р.)
  15. 9.4. Привілей, виданий польським королем Яном ІІІ полковнику М. Булизі122на право володіння Овруцьким війтовством (21 червня 1683 р.)
  16. 5.3. Методологічні межі комунікативної філософії