<<
>>

Про вольності шляхетські та про розширення Великого князівства Литовського

Арт. 2. Всіх князів і панів-рад, як духовних, так і світських, всіх вряд- ників земських, придворних панів хоругвових, шляхту, рицарів, міщан і всіх простих людей у Великому князівстві Литовському і в усіх землях цієї держави будемо оберігати при свободах вольностях християнських, якими вони володіли до цього.

Арт.

3. Привілеєм і присягою нашою вирішено мир між різними релігіями оберігати, у зв'язку з різною вірою крові не проливати і не карати позбавленням честі і майна, тюремним ув'язненням та вигнанням.

Арт. 10. Кожен осідлий шляхтич, не звинувачений відповідно до закону і не засуджений до суду, не може бути посажений у в'язницю або затриманий ким-небудь.

Арт. 11. Княжата, пани-рада, шляхта і рицарів, які перебувають на службі, підлягають суду государя нашого. За незначний злочин, за який не передбачена смертна кара, виплата грошей чи ув'язнення в тюрму, можна кожному пану слугу свого відповідно до вчиненого злочину судити і за правом карати.

Арт. 1S. Самостійно Ми ніяких законів нових приймати не повинні, а лише на спільному сеймі з відома і за порадою рад наших і з дозволу всіх станів, представлених у сеймі.

Авт. 18. Обіцяємо простих людей не переводити у шляхетний стан, а також врядів наших простим людям не давати, а лише шляхті чи рицарям — уроженцям нашої держави.

Арт. 20. Коли шляхтич візьме собі за дружину нешляхтичку, то дружина і діти набувають шляхетського стану. Однак, коли така дружина потім вийде заміж за просту людину, а не шляхтича, то вона втрачає шляхетний стан, набуваючи такого стану, як її новий чоловік.

Арт. 22. Коли хто-небудь, не будучи шляхтичем, образить шляхтича, людину знатну і відому, той підлягає покаранню різками біля ганебного стовпа і вигнанню.

Арт. 31. Епископи, прелати духовного стану та їх управителі не повинні нікого до себе в духовне право по світських справах викликати.

Так само і сама шляхта, міщани і всі піддані наші не повинні звертатися до духовного права. Що належить до духовного права, в духовному праві повинно вирішуватися і судитися.

Арт. 37. Міщани, піддані наші не повинні у містах, містечках за будь- які борги селян грабувати, вимагати від них більше того, ніж визначено правом. За порушення цього винний підлягає штрафу у три рубля гро- шей, стороні виплати три рубля грошей, відшкодувати збиток у подвійному розмірі, а грабіж оплатити теж подвійно.

Арт. 39. Обіцяємо і проголошуємо, що княгинь, панн, шляхтянок і всякого іншого стану жінок, як людей вільних, насильно ні за кого видавати заміж не дозволимо.

Арт. 40. Батько дітям по примусу не зобов'язаний маєтку свого уступати, а лише з доброї волі.

Арт. 41. Всім станам шляхетського народу, як людям вільним, можна вільно тепер і в майбутньому маєтками своїми розпоряжатися.

Розділ IV Про суддів та про суди

Арт. 1. У випадку смерті кого-небудь із земських врядників — судді, підсудка чи писаря, повинні Ми, государ, своїм листом призначити час для з'їзду всіх шляхтичів повіту. На з'їзді шляхтичів на місце вибулого врядника буде обрано чотири кандидати — люди добрі, набожні, які знають право, вміють писати і є уроженцями держави, що проживають в даному повіті. Лист з вказаними іменами претендентів направляється государю, яких з їх числа призначить одного на вакансію.

Писар земський повеней по-руськи буквами і словами руськими писати всі документи, виписки і позви, не іншою мовою і словами.

Арт. 3. Врядам повітовим, зокрема судді і підсудку, належить в установлені судові терміни судити і вирішувати справи всіх станів однаково і однотипно, коли хто-небудь не з'явиться на судове засідання, то ми даємо повну силу цьому вряду процесуальним порядком виносити постанову і здійснювати виконання проти кожного, хто на судовому засіданні буде визнаний винуватим, аж до застосування останнього ступеня права.

А коли відповідач, ставши перед врядом в суді, вислухавши позви, не бажав відповідати по суті справи, не дочекався до кінця судового засідання, пішов геть із суду, не бажаючи бути послушним праву, тоді вряд уповноважений з такого порушника не тільки здійснити стягнення за неявку, а відразу вирішити справу по суті позви при наявності достатніх доказів і винести постанову.

Те ж саме стосується позовної сторони. У випадку виявлення неповаги до вряда, залишення судового засідання вона втрачає свою справу.

Декрети і всі постанови суддя з підсудком повинні здійснювати у письмовій формі. Арт. 7. Коли б хто-небудь, з'явившись в суд замковий чи земський, там, на суді, або хоча б на вулиці суддю, підсудка чи писаря або кого- небудь із врядників ганебними словами образив, той повинен відсидіти 6 тижнів у замку чи у дворі нашому. А ображеного врядника задовольнити відповідно до його шляхетського стану. А коли б поранив врядни- ка, тоді смертною карою повинен бути покараний, а пораненому у подвійному розмірі принести відшкодування з свого майна. А коли б убив, такий життя і честь свою втрачає, а дітям чи близьким родичам вбитого половина з майна злочинця у подвійному розмірі повинна бути виплачена.

Арт. 22. Якщо хто-небудь, будучи викликаним на сесію земського суду, не з'явиться і ніякої поважної причини своєї неявки не вкаже чи не пояснить суду, то такий повинен стороні заплатити за неявку за кожні позви 4 копи грошей, в суд одну копу з розрахунку судді 40 грошей, а підсудку —10 грошей.

Арт. 30. Встановлюємо, що у підсудність воєвод і старост наших судових належать справи про насильницькі напади на шляхетський будинок, на церкви християнські, про зґвалтування жінок і дівчат, про насилля в містах наших, про розбої на дорогах і крадіжках, про підробку документів і печатей, про підпал будинку чи току, про чародійство, про отруєння, про загрозу шляхтича шляхтичу на здоров'я чи погрозу підпалу, про вбивство шляхтича.

Коли зловмисник у перерахованих вище випадках буде впійманий на місці злочину, то незалежно від станового положення його, він підлягає суду без позова. Причому це слід розуміти так: впійманий на місці злочину при здійснені вказаних вище злочинних дій карається смертною карою.

Арт. 3S. Коли хто-небудь у справах про вбивство шляхтича чи інших кривавих злодіяннях, які караються смертною карою і підсудні замковому суду, не був притягнутий до суду на протязі трьох років, той вже вічно про те повинен мовчати.

Арт. S7. Якщо хтось, перебуваючи особисто в суді, не міг би чи не вмів сам говорити і вести свою справу, доручив 'її усно кому-небудь іншому, суд повинен прийняти того за представника його. Але, перепоручивши свою справу, така сторона не повинна покидати судове засідання до закінчення справи.

Якщо хтось із-за бідності своєї не може найняти собі адвоката, а попросив би вряда про надання адвоката, тоді вряд повинен такого адвоката безплатно найняти. Коли б призначений адвокат підкоритися вряду не захотів, то такому не дозволяється виступати в суді і від інших осіб.

Арт. 76. У всякій справі в суді свідками повинні виступати християни, люди добрі, що заслуговують довіри, у справах важливих, кровавих, де справа йде про смертну кару, свідки повинні бути допитані в суді окремо, але у присутності сторін. А коли б свідок давав суду свідчення брехливі, фальшиві, то він повинен бути сам покараний тим, до якої кари міг бути присуджений оббреханий ним інший хто-небудь.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме Про вольності шляхетські та про розширення Великого князівства Литовського:

  1. Про вольності шляхетські та про розширення Великого князівства Литовського