<<
>>

6.I. Рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту (1569 р.)

Ми, Сігізмунд Август, всім узагалі і кожному зокрема, кому відати належить, людям теперішнього часу і майбутніх часів оголошуємо даною грамотою таке: нам відомо, що всі чини королівства часто нагадували славної пам'яті батькові нашому Сігізмунду, королю польському, і просили його на сеймах і в інших випадках, щоб завершено було те з'єднання або унія Великого князівства Литовського з королівством Польським...

Знаючи, що це об'єднання приносило велику славу і користь обом народам, ми спрямували на це діло нашу думку і волю, призначили без дальшого загаяння тут спільний сейм, щоб вирішити і здійснити це діло, щоб уже обов'язково на цьому сеймі було постановлено і закінчено справедливе і грунтовне об'єднання і злиття цих держав, так щоб на майбутній час унія не тільки не могла бути перервана і розладнана, а щоб приносила такі плоди, які б могли дати польському і литовському народові насамперед можливо більший і твердий мир і збереження в цілості, а потім славу і окрасу.

На скликаному таким чином цьому сеймі явилися особисто всі пани сенатори духовні і світські і всі інші чини польського і литовського народу і, за нашим допущенням і згодою, після взаємних між ними нарад, додержуючи цілком усіх привілеїв, закінчили всю цю справу унії між ними в братерській любові, і ця унія викладена нами, за згодою всіх тих чинів обох народів, в таких пунктах.

Обрання короля

Насамперед: Польське королівство і велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією між ними, складають з обох вищезазначених народів одно нерозрізнюване, неподільне тіло, одне зібрання, один народ, так що віднині у цього з двох народів одного зібрання, з'єднання, неподільного народу і майже єдиного, однорідного, нерозрізнюваного і неподільного тіла буде на вічні часи одна голова, не окремі государі, а один — король польський, який, згідно з давнім звичаєм і привілеєм, спільними голосами поляків і литви буде обиратися в Польщі, а не в іншому місці...

Обраний таким чином на Польське королівство буде миропомазаний і коронований у Кракові. Щож до обрання, введення його на стіл Великого князівства Литовського, то воно повинно припинитися, так щоб уже віднині не було ніякого сліду його і подоби.

Сейми

Головний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім того, повинен бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб тих народів і ніколи вже не повинен бути іншим, тобто не повинен складатися лише з сенаторів того або того народу. Сенат повинен бути при нас, крім того часу, коли буде сейм в Литві і в Польщі; він завжди повинен бути запрошуваний до всіх справ, про все знати і радити, згідно з своїм обов'язком. А якби трапилися важливі справи, коли при нас не було б сенаторів, то в силу давнього звичаю буде дано звістку про все як у Польщу, так і в Литву і ніщо ніколи не буде постановлено і вирішено без відома сенаторів обох народів.

Монета

Монета повинна бути одноманітна і однакова по вазі і пробі, поділу і напису, що ми і наші потомки без загаяння зобов'язані будемо здійснити...

Торгові мита

Як у Польщі, так і в Литві повинні бути знищені всі торгові мита і побори на землі і на воді, під якою б назвою вони не були, наші, сенаторські, шляхетські, духовні; віднині і на вічні часи не слід брати ніяких мит з духовних і світських людей шляхетського звання і з їх підданих з будь-яких речей їх власної роботи і кормління, але з тим, проте, щоб вони цим шляхом не сприяли униканню від купецьких мит, що повело б до зменшення і затаювання давніх наших мит і мит інших чинів у Польщі і в Литві.

Хрестоматія з історії'Української'РСР: У 3 т. — К., 1959. — Т. 1. — С. 117—118.

6.2. «Генрікові артикули» (Статті)41

(Витяг)

Ст. 1. «...Мы и наши потомки, польские короли, они же великие князья литовские и пр.. , не должны ни в коем случае назначать... себе приемника. А это для того, чтобы всегда после кончины нашей и наших потомков выбор короля оставался за всей шляхтой.

Поэтому ни мы, ни наши потомки, польские короли, не должны употреблять титула наследственного.

Ст. 3. ...Ни мы, ни наши потомки не должны посылать послов в чужие страны и принимать чужих послов без совета сенаторов...

Ст. 4. Что касается войны или ополчения, мы ничего не будем предпринимать без разрешения сейма...

Ст. 6. Каждый вальный сейм назначает из числа сенаторов 16 человек.., которые будут постоянно пребывать при нас... и без которых ни мы, ни наши потомки не должны ничего предпринимать по текущим делам.

Ст. 7. Вальный коронный сейм должен созываться по крайней мере каждые 2 года... А дольше как 6 недель мы его не будем держать, а перед этими сеймами... должны быть уездные сеймики... На этих сеймиках мы должны через своих послов сообщать о своих нуждах.

Ст. 16. Так как в нашей женитьбе Речь Посполитая весьма заинтересована, мы обещаем и обязуемся за себя и за наших королевских потомков... никогда не заключать наших браков без ведома и разрешения Сената.

Ст. 17 А если бы... мы нарушили в чем-либо права, вольности, статьи и условия или чего-нибудь не исполнили — в таком случае освобождаем граждан... от послушания нам».

Хрестоматия по всеобщей истории госулар- ства и права. — М., 1973. — С. 145—146.

6.3. Постанова польського сейму про роздачу земель на Україні магнатам і шляхті

(1590 р.)

Вказали нам коронні чини, що від значних у наших державах просторів пустих земель, розташованих на кордоні за Білою Церквою, ніякої користі нема ні громадської, ні приватної, отже, як ці землі можна було б перетворити в корисні, аби не лежали пусті. Тому, в наслідок даного нам від усіх чинів дозволу, встановлюємо, що будемо вважати себе вільними в роздачі в цьому розумінні тих пустирів на вічність особам шляхетського стану, вислуженим перед нами і Річчю Посполитою, на розсуд і волю нашу, а саме:

Церехчемеровський [Трахтемирівський] монастир над Дніпром, Бо- ришпільський з селищем Іванківським, городище Владерецьке [Володарське] і до нього селище Зволожжя, зване Велика Слобода над рікою Россю, Рокитне над тою ж рікою і Рокитною — трьом особам, як їх привілеї свідчать.

Також Городища і Сліпорід над рікою Нущею званою, при кордоні московському.

Історія України в локументах і матеріалах: У 3 т. — К., 1941. — Т. 3. — С. 8.

6.4. Жалувана грамота короля Сигізмунда III магнатові О. Вишневецькому на володіння землями на Полтавщині (1590 р.)

З доброї своєї волі за нашим листом дозволеним є... раніше названому князеві Олександрові Вишневецькому, його дружині, дітям і потомкам цим же правом своїм державно... ції добра з усіма землями, грунтами, належностями і пожитками, якими-небудь іменами вже названі і поіменовані, а [також з тими, які] потім колись зможуть бути винайдені і поназивані, на вічні часи в батьківщину і дідизну дали і цим листом нашим даємо; і вже зараз від цього часу владою і ухвалою сейму нинішнього нічого там на нас і на потомків наших не залишаємо і взагалі все право, якби ще якесь нам і Речі Посполитій до того належало на нього і на потомків його цілком і повністю вливаємо [передаємо]: мають князь Олександр Вишневецький сам, його дружина, діти, потомки і їх нащадки ці добра — ріку Сулу, ріку Удай і ріку Со- лоницю і вхід Лужок з усіма широкостями грунтів, належностями — відповідно до привілею короля Стефана, вище нами в цьому листі описаного, спокійно держати, замки закладати, міста і села на тих грунтах людьми осаджувати [заселяти], землі розробляти, будувати, стави і млини поправляти і всіляки пожитки собі там винаходити, установлювати, розмножати і від цього часу всіх і всіляких прибутків, чиншів, платежів, десятин, дяклів, данин і інших належностей, уже як-небудь названих і [також і тих] що потім колись зможуть бути винайдені і названі, з людей і з усіх грунтів названих добр уживати відповідно до границі, визначеної і установленої тим добрам комісарами нашими, яких туди для цього з нинішнього сейму зараз призначимо і вишлемо, і до всього цього сам собі прибавляти, розширювати і пожитків примножувати; і будуть мати князь Вишневець- кий і потомки його цю певну необмежену силу і владу —ці добра чи то порізно, чи всі зразу коли-небудь кому захочеться віддати, подарувати, проміняти, відписати, заставити і, як захочеться, до свого ліпшого [пожитку] обернути, як спадщиною своєю власною за своєю волею і своїм уподобанням розпоряджатися, і з цих добр юрисдикції, тобто присудові, воєводства київського на рівні з іншою тамтешньою шляхтою підлягти, короні [Польській державі] службу земельну воєнну служити, всілякими свободами користуватися і повинності відповідно до часу і потреби Речі Посполитої на собі нести з усіма громадянами, шляхтою коронною в тому краї однаково на вічні часи.

А щоб там міцніше на всі прийдешні часи не порушено князеві Олександрові Вишневецькому і його потомкам тривало, тоді ми цей привілей — данину вічну, рукою власною підписавши, печать нашої величності коронну до нього привісити наказали. Діялося в Варшаві на сеймі вальному42 коронному дня вісімнадцятого місяця квітня року від народження Ісуса Христа тисяча п'ятсот дев'яностого, а королювання нашого року третього...

Хрестоматія з історії Української РСР: У 3 т. —

К., 1959. — Т. 1. — С. 126—127.

<< | >>
Источник: А. С. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер — 656 с.. 2003

Еще по теме 6.I. Рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту (1569 р.):

  1. 58. Звільнення з роботи у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності
  2. 123. Примирні процедури при вирішенні колективних трудових спорів
  3. Глава IVРАЗБОР ДОКАЗАТЕЛЬСТВ БЫТИЯ БОЖЬЕГО,ДАННЫХ КЛАРКОМ
  4. VII. В. ЛОГИЧЕСКОЕ СОВЕРШЕНСТВО ЗНАНИЯ ПО ОТНОШЕНИЮ.—ИСТИНА.—МАТЕРИАЛЬНАЯ И ФОРМАЛЬНАЯ, ИЛИ ЛО-ГИЧЕСКАЯ ИСТИНА.— КРИТЕРИИ ЛОГИЧЕСКОЙ ИСТИНЫ.— ЛОЖНОСТЬ И ОШИБКА.— ВИДИМОСТЬ КАК ИСТОЧНИК ОШИБКИ.—СРЕДСТВО ДЛЯ ИЗБЕЖАНИЯ ОШИБОК
  5. 5.I. Хроніка Київського Михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 р.
  6. 5.4. Розповідь літописця про боротьбу між литовськими князями і їх прагнення зберегти своє панування на Україні (30-ті роки XV ст.)
  7. 6.I. Рішення Люблінського сейму про об'єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту (1569 р.)
  8. 6.9. Із скарги шляхтича І. Коленди на ігумена Київського Миколопустинського монастиря І. Трохимовича за побиття селян села Ходосова і за знущання над ними (1645 р.)
  9. 8.21. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького, укладені S квітня 1710 р. у Бендерах97
  10. 12.30. Грамота до всього українського народу (29 квітня 1918 р.)
  11. 12.40. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю 1.
  12. 13.15. Декларація про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (30 грудня 1922 р.)
  13. 13.16. Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (30 грудня 1922 р.)
  14. 14.1. Постанова Всеукраїнського революційного комітету про поширення на Україну декретів РРФСР (27 січня 1920 р.)