<<
>>

Етапи становлення та основні риси світового господарства, його структура. Міжнародні економічні відносини


У сучасних умовах одна з найважливіших характерних ознак світового розвитку - всебічна інтернаціоналізація господарського життя. Різноманітність суспільного розвитку дає нам сьогодні достатньо колоритну картину різнорідного і, водночас, взаємопов’язаного світу.
Ця різноманітність, з одного боку, нормальне явище, а з іншого - стійка тенденція світового розвитку, що проявляється у зростанні впливу цілісності, єдності світу на розвиток окремих країн, їхньої національно-державної специфіки. Однією з найважливіших сфер прояву постійно зростаючої взаємозалежності держав є міжнародні економічні відносини. Формується так звана транснаціональна економіка - певна, стійка спільнота, яка існує поряд з національними економіками, суттєво впливає на характер їхнього розвитку. Більше того, розвиток світової торгівлі, міжнародний поділ праці призводять до того, що процес відтворення все більше залежить від зовнішніх (щодо кожної окремої країни) факторів, а розгортання НТР ще більше посилило процес інтернаціоналізації продуктивних сил, техніко- економічних відносин, усього суспільного відтворення.
Економічні зв’язки між державами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні і розв’язували проблему забезпеченості населення товарами, які національна економіка або продукувала неефективно, або зовсім не виробляла. В ході еволюції зовнішньоекономічні зв’язки вийшли за рамки зовнішньої торгівлі і перетворились у складну сукупність міжнародних економічних відносин, які стосуються інтересів усіх держав світу.
Світова спільнота сьогодні нараховує більше 200 національних, формально незалежних, самостійних економічних суб’єктів, кожний з яких спроможний впливати на розвиток світової економіки. Всі країни відрізняються за рівнем економічного розвитку, належністю до певних соціальних, політичних систем, регіональних організацій. У багатьох країнах мають місце релігійно-племенні ворожнечі, соціально-етнічні конфлікти тощо. В такому конгломераті діють певні економічні закономірності, формуються стійкі виробничо- економічні зв’ язки між окремими країнами на основі міжнародного поділу праці - і це об’єктивна історична тенденція розвитку продуктивних сил, яка набуває вираження у зростанні взаємозалежності національних економік, у виході відтворювального процесу за національні межі.
Сучасний світ поділений на різні соціально-економічні системи, міжнародні угруповання, що відрізняються метою, механізмами функціонування, ефективністю дії цих механізмів. Класифікація країн світової спільноти здійснюється на основі різних критеріїв. Ще донедавна в нашій літературі світова спільнота поділялася на світ соціалізму, капіталізму і „третій світ”. Конфронтаційний, по суті, поділ підтримувався тезами про основний зміст сучасної епохи як переходу від капіталізму до соціалізму. Відмова від такої ідеологізованої диференціації світу, від „боротьби двох систем” зовсім не змінює проблему різнорідності країн світового співтовариства. І все це розмаїття стягується в єдність, певну цілісність шляхом взаємної економічної залежності. Така інтернаціоналізація економіки охоплює всі країни, незалежно від рівня їх розвитку.
Передумови інтернаціоналізації господарського життя різних країн виникають в умовах переходу до великого машинного виробництва, коли національні обмеження починають перешкоджати розвитку продуктивних сил.
Сьогодні така взаємна залежність посилюється науково-технічною революцією, принципово новою роллю засобів інформації та комунікацій, необхідністю розв’язання глобальних проблем людства. Отже, неможливе ефективне функціонування економіки в умовах автаркії - національного економічного самозабезпечення.
У результаті виникає ціла система господарських відносин між країнами світу, тобто міжнародні економічні відносини, найважливішими формами яких є: міжнародна торгівля, вивезення капіталу і міжнародний кредит, міжнародні валютні (розрахункові) відносини, міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, міжнародна міграція робочої сили тощо.
Ці форми тісно пов’язані і впливають одна на одну, проте лідером є міжнародна торгівля товарами і послугами. Сучасні світогосподарські зв’язки починаються зі світової торгівлі, яка пройшла шлях від одиничних зовнішньоторговельних угод до масштабного торгово-економічного співробітництва, коли постачання продукції здійснюється в рамках виробничої кооперації міжнародними корпораціями.
Сукупність національних економік і взаємозв’язки, тобто економічні відносини між ними, міжнародні економічні відносини складають світове господарство, яке протягом тривалого історичного процесу сформувалося в останній третині XIX ст. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів:
Інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці, які дозволяють окремим країнам ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономивши паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально і найефективніше використовувати всі економічні (завжди обмежені) ресурси.
Розгортання науково-технічної революції, коли жодна з країн світу не може самостійно використовувати всі досягнення сучасної науки і техніки. Тому всі вони повинні об’єднувати зусилля у цій сфері, що значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв’язків і приведе до формування стійких структур у світовому господарстві.
Необхідність об’єднання зусиль країн при розв’язанні глобальних проблем (роззброєння, екологічної, продовольчої, демографічної тощо), зростаюча потреба у взаємній допомозі у виняткових ситуаціях (землетрусах, повенях, ядерних аваріях), доцільність поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану й космосу, збереження як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробка та використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку знань, яким могла б користуватися кожна країна світу.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це система відносин, що виникають між суб ’єктами з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, послуг, капіталів, ідей в умовах обмеженості ресурсів і міжнародного поділу праці в рамках світового господарства.
Сучасні МЕВ - це система економічних зв’язків, які характеризуються:
виходом за межі національних господарств;
взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;
визначеністю форм;
різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.
Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, де макрорівень - це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів; метарівень - міжнародні зв’язки галузевого й регіонального значення; мікрорівень - рівень зв’язків між фірмами різних країн. Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб’єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік. При цьому виділяють такі чотири рівні:
Міжнародні економічні контакти - найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юридичним і фізичним особам.
Міжнародна економічна взаємодія - налагоджені стійкі економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, залучених на доволі тривалий період часу.
Міжнародне економічне співробітництво - міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів МЕВ.
Міжнародна економічна інтеграція - вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується переплетенням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.
Кожен вищий рівень не протиставляється нижчому, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить у собі більшість ознак нижчого.
У структурі МЕВ традиційно та узагальнено виділяють такі їх форми.
міжнародна торгівля товарами та послугами;
міжнародна кооперація та науково-технічне співробітництво;
міжнародні валютні відносини;
міжнародний рух капіталів;
міжнародна міграція робочої сили.
<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Етапи становлення та основні риси світового господарства, його структура. Міжнародні економічні відносини:

  1. Міжнародні валютні відносини, їх суть, умови виникнення
  2. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ
  3. § 2. Основні етапи розвитку римського спадкового права
  4. РОЗДІЛ з Джерела та основні риси права Київської Русі
  5. Ринок досконалої конкуренції, його характерні риси
  6. Феномен німецької класичної філософії I II та її основні риси
  7. Конспективний виклад теми Сутність буття та його основні форми
  8. Структура й етапи розвитку світової валютної системи
  9. Суть і структура фінансової системи. Суб’єкти фінансових відносин
  10. І.Монополізація економіки та основні типи ринкових структур
  11. Об’єкти ринкових відносин і структура ринку. Суть та функції ринкової інфраструктури. Ринкова кон’юнктура
  12. Державний бюджет та його структура. Проблема збалансованості державного бюджету
  13. Глава 5. Социальная психология как наука, ее структура и история становления
  14. Древняя Индия: становление основ социальной структуры