<<
>>

Макроекономічний підхід до економіки як цілого


Макроекономіка - це галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого з метою забезпечення умов сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і рівноваги платіжного балансу.
Вона формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні, досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб'єктів. До основних проблем, що досліджуються на макроекономічному рівні, відносяться:
визначення обсягів і структури національного продукту і національного доходу;
виявлення чинників, що регулюють зайнятість у масштабах національної економіки;
аналіз природи і механізму інфляції та антиінфляційне регулювання;
вивчення механізму і чинників економічного зростання;
з’ясування причин циклічних коливань і кон'юнктурних змін в економіці;
дослідження зовнішньоекономічної взаємодії національних економік;
теоретичне обґрунтування цілей, форм і методів здійснення макроекономічної політики держави.
Перші макроекономічні дослідження ми зустрічаємо ще в роботах Ф.Кене, який у праці „Економічна таблиця” здійснив спробу дослідження руху суспільного продукту у вигляді моделі господарського кругообороту.. Пізніше ціла плеяда вчених розробляла фундаментальні основи макроекономіки:              К.Маркс, Фр.Л.Вальрас, Дж.К.Гельбрейт,
О.Домар,              С.Кузнець, В.Леонтьев, Дж.Робінсон, У.Ростоу, П.Самуельсон, М.Фрідмен,
Й.Шумпетер, М.Туган-Барановський та інші. До них відносяться і радянські вчені - М.Д.Кондрат’єв, В.Немчінов, Л.В.Канторович.
Але засновником макроекономіки все ж вважається видатний англійський економіст Джон Мейнард Кейнс, який у праці „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936) обґрунтував необхідність державного втручання для стимулювання економічного зростання та виходу з кризи.
Макроекономічний підхід до дослідження економічних процесів і явищ має низку особливостей. По-перше, він спрямований на вивчення принципів формування агрегатних показників, що характеризують рівень або тенденції розвитку економіки в цілому: національний дохід, загальні обсяги інвестицій і зайнятості, загальний рівень цін, темпи економічного росту і т.д. Основні суб'єкти ринкової економіки (виробники і споживачі) також розглядаються як агреговані сукупності. Це означає, що мотиви поведінки і дії економічних агентів інтерпретуються таким чином, начебто усі взаємозалежні виробники об'єднані в особі одного, що випускає національний продукт, а всі споживачі подані на ринку як сукупний споживач, що пред'являє попит на цей продукт в обмін на дохід, отриманий від продажу чинників виробництва. Агрегування - це поєднання окремих показників у єдиний загальний показник, тобто сукупність окремих специфічних незалежних показників, які розглядаються як єдине ціле. По-друге, на відміну від мікроекономічного аналізу, при якому рішення виробників і споживачів та їхні дії на окремих ринках розглядаються як незалежні, вивчення економіки в цілому припускає необхідність розгляду взаємодії між економічними суб'єктами через систему взаємозалежних ринків. По-третє, при макроекономічному підході збільшується кількість економічних суб'єктів, що визначають стан і розвиток економіки.
До складу цих суб'єктів, крім виробників і споживачів, входить також держава, вплив якої на економіку стає об'єктом вивчення. Крім того, у відкритих моделях функціонування національної економіки до складу суб'єктів макроекономічного аналізу включаються сукупні виробники і споживачі, а також уряди інших країн. (див. Схему 3.1.1).
Модель кругообороту ресурсів товарів і доходів
Схема 3.1.1. Модель кругообороту ресурсів товарів і доходів
Схема показує, що ефективне функціонування національної економіки повинно досягатися як на базі саморегулювальних властивостей ринкового механізму, так і через державний механізм регулювання економіки. Дія ринкового механізму ґрунтується на досягненні рівноваги між попитом і пропозицією як на окремих ринках, так і в масштабах усього національного ринку. Ринковий механізм функціонує за допомогою своїх інститутів - фірм і компаній, банків і бірж, а також на базі законодавчих актів держави, які забезпечують юридичне оформлення об'єктивних економічних відносин між суб'єктами економічної системи. Ефективне функціонування ринкового механізму досягається за дотримання таких умов: свободи економічної діяльності господарських суб'єктів; їхньої відповідальності за результати своєї діяльності; вільного ціноутворення, яке гарантує збалансування попиту і пропозиції; конкуренції товаровиробників; обмеження монополізму тощо.
Якщо розглянути, наприклад, ринок ресурсів, то домашні господарства тут виступають продавцями виробничих ресурсів, тобто створюють їх пропозицію. Підприємства на цьому ринку є покупцями, тобто пред'являють попит на виробничі ресурси. Взаємодія попиту і пропозиції встановлює рівноважну ціну на кожний з ресурсів. На ринку продуктів домашні господарства формують попит на товари та послуги. Підприємства, використовуючи виробничі ресурси, виробляють продукти споживчого призначення і створюють пропозицію цих продуктів. Через ціну попит і пропозиція продуктів урівноважуються між собою. Держава на цих ринках виступає додатковим суб'єктом економічних відносин і здійснює контроль за потоками ресурсів і продуктів, а за допомогою відповідної економічної політики (фіскальної та грошово-кредитної) впливає на діяльність фірм і домашніх господарств.
Особливу роль у ринковому механізмі відіграють фінансові ринки (інвестиційний, кредитний, акціонерний), який перерозподіляє капітали із секторів економіки, де є їхній надлишок, туди, де є додаткова потреба в них. На ці ринки надходять заощадження широких мас населення, вільні грошові кошти підприємств, позики (у тому числі із-за кордону). Відносини із закордоном - це експорт та імпорт капіталу, товарів, ресурсів, робочої сили.
В основі механізму державного регулювання лежить економічна політика держави. Економічна політика - це цілеспрямований вплив держави на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат. Проблеми, пов'язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно впливають на методи державного регулювання економіки. При цьому головними цілями макроекономіки є: економічне зростання з метою забезпечення збільшення випуску суспільного продукту; забезпечення ефективної зайнятості; ефективність виробництва; економічна свобода; справедливий розподіл доходів; економічна рівновага і безкризовий розвиток; соціальний захист населення; стабільний рівень цін, що веде до відсутності інфляції; збільшення вільного часу; екологічний захист навколишнього середовища; оптимальні торговий і платіжний баланси.
<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Макроекономічний підхід до економіки як цілого:

  1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
  2. Змішана економіка сучасних розвинутих країн.
  3. Структура національної економіки. Макроекономічні пропорції
  4. Ринкова економіка вільної конкуренції, її характерні риси
  5. Дефекти (“фіаско”) ринку та необхідність державного втручання в економіку
  6. І.Монополізація економіки та основні типи ринкових структур
  7. Невідомий. Загальна економіка. 2013, 2013
  8. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку
  9. Суть економічної системи та її основні елементи
  10. Операції над поняттями й класами понять