<<
>>

Методи економічного дослідження


Метод дослідження - це сукупність принципів побудови, форм і способів наукового пізнання.
Усі методи економічного дослідження поділяються на загальнонаукові та конкретно-економічні. До загальнонаукових відносяться такі елементи, як наукові абстракції, аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичне і логічне, математичні методи і моделі.

Отже, в економічному дослідженні потрібно виходити з аналізу фактів, емпіричних даних, застосовуючи при цьому спеціальні методи дослідження, формулювати принципи, закономірності, теорії, необхідні для розробки правильної економічної політики, для розв’язання нагальних економічних потреб суспільства. Ці принципи перевіряються на господарській практиці
Загальна схема економічного дослідження
Рис.1.1.2. Загальна схема економічного дослідження
(фактах), знову виявляються принципи або закономірності і знову створюються пропозиції до економічної політики.
До конкретно-економічних методів економічного дослідження відносяться: альтернативний аналіз, граничний аналіз, методи абсолютних та порівняльних переваг, аналіз еластичності, табличне, графічне, аналітичне моделювання, оптимізація та визначення рівноваги.
Водночас вчені застерігають не допускати помилок при вивченні економічних явищ і процесів. Такі помилки можуть зустрічатися з різних причин:
Учені різних напрямків, а також представники різних галузевих наук можуть по- різному трактувати сутність тих самих економічних понять, по-різному записувати їх умовними позначками, і від того не розуміти один одного. Часто у розумінні тих чи інших соціально-економічних явищ і процесів заважає буденне мислення, що пропагується через засоби масової інформації, політичну рекламу тощо. Навіть у визначенні основних факторів виробництва - праці, землі, капіталу - існує загальноекономічне значення і значення їх суто як факторів, що беруть участь у виробничому процесі.
Суб’єктивні погляди певних науковців можуть бути помилковими, заснованими на невірних висновках, на недостатньому або суб’єктивно відібраному фактичному матеріалі. Інколи фактичний матеріал може підтасовуватись під наперед вигадану теорію.
В економічній науці дуже стійкого значення набувають певні дефініції, які роблять прийнятною чи неприйнятною ту чи іншу теорію. Досить складно сьогоднішня економічна наука в Україні відходить від марксистських догм та логіки Марксового дослідження.
В економічному дослідженні через велику чисельність господарських суб’єктів і специфіку їх потреб та інтересів часто трапляються помилки, коли на основі положення, яке правильне для окремого індивіда або групи осіб, робиться висновок щодо цілої групи або суспільства в цілому.
Інколи виникають помилки причинно-наслідкового характеру, коли дослідники на основі недостатньої кількості фактів господарського життя роблять невірні висновки щодо наслідків. Наприклад, існує думка, що люди з більш високою освітою мають більші доходи. Хоч, задумавшись, ми можемо змінити причину і наслідок - люди, що мають більш високі доходи, мають ліпшу освіту. Зауважимо також, що на цей взаємозв’язок впливає ще низка факторів.

Кожна наука оперує своїми поняттями, які дозволяють розуміти її зміст. Це категорії даної науки. Абстрактні логічні поняття, які відображають в узагальненому вигляді суть економічних явищ і процесів, називають економічними категоріями (наприклад, „товар”, „ціна”, „прибуток”, „валовий внутрішній продукт” тощо). Вони мають чіткий зміст, дозволяють охарактеризувати певний процес чи явище, пояснити його специфіку, основні характеристики та відмінності.
Економічні принципи - теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи або певних процесів чи явищ. (наприклад, ринковий принцип розподілу доходів відповідно до вкладу факторів виробництва). Економічні принципи менш стійкі у порівнянні з економічними законами, менш обов’язкові, тому сучасні економісти частіше виділяють економічні принципи, ніж економічні закони. В історії економічної думки зустрічається також поняття закон-тенденція (наприклад, у Маркса є закон-тенденція норми прибутку до зниження). Економісти визначають дію законів не як безумовну, а за певних обставин чи на певному етапі, при наявності деяких обмежень.
Економічні закони - це об'єктивні, істотні, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові зв'язки в економічних процесах і явищах. Вони розкривають сутність економічних відносин та зв'язків (наприклад, закони попиту й пропозиції, спадної продуктивності факторів виробництва та ін.). Економічні закони не можуть бути незмінними, оскільки економічні процеси не є чимось застиглим. Як і закони природи, економічні закони носять об’єктивний характер. Це означає, що вони не залежать від волі і свідомості людей. Вони є законами господарської діяльності і поза нею не існують. Історична або еволюційна природа економічних процесів пояснює той факт, що в економіці досить важко визначити і сформулювати дію економічних законів. Тому, як писав Й.Шумпетер, перешкодою є навіть те, що категорії, які відносяться до діяльності певних соціальних груп, могли бути невідомими для самих членів цих груп. „Економічні закони” менш стійкі, ніж закони будь-якої природничої науки; вони по-різному діють у різних інституціональних умовах.
Розрізняють економічні закони всезагальні, загальні та специфічні.
Всезагальні закони стосуються усіх етапів розвитку виробництва та суспільно- економічних відносин. До них відносять, наприклад, закон зростання потреб, закон економії часу). Пізнання всезагальних економічних законів допомагає осягнути фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства. Загальні закони - це такі, які діють у кількох економічних системах (наприклад, закони товарного виробництва). Специфічні закони характерні лише для однієї економічної системи (закон планомірного пропорційного розвитку у командній економіці).Стадійні економічні закони діють на певній стадії розвитку економічної системи (наприклад, закон монополізації виробництва, закон соціалізації виробництва).
Закони можуть існувати в окремих сферах економіки, у типах ринкового середовища, стосуватися поведінки споживачів, оптимізації процесу виробництва на мікро- чи на макрорівні, носити імена своїх першовідкривачів (закон Сея, закони Госсена).
Об’єктивні економічні закони не можна ототожнювати із господарськими законами, які носять суб’єктивний характер і показують механізм використання об’єктивних економічних законів у економічні політиці держави. Отже, розрізняють сутність економічного закону, механізм його дії та використання. Для того, щоб пізнати суть економічного закону та механізм його дії, вчені досліджують економічні явища і процеси, вивчаючи причинно-наслідкові зв’язки, що мають об’єктивний характер. Пізнавши дію економічного закону, суспільство може використовувати його у господарській діяльності.
<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Методи економічного дослідження:

  1. ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
  2. Командна економічна система та її характеристики
  3. Фактори (ресурси) виробництва, їх характеристика. Плата за ресурси. Обмеженість економічних ресурсів
  4. Методы требования и контроля за поведением. Метод переключения. Комплексное использование методов воспитания
  5. 1.1. Методы расчета процесса РОМЕЛТ на основе модифицированного метода А.Н. Рамма
  6. ГЛАВА III ПОЧЕМУ ЯЗЫКИ ЯВЛЯЮТСЯ АНАЛИТИЧЕСКИМИ МЕТОДАМИ. НЕСОВЕРШЕНСТВО ЭТИХ МЕТОДОВ
  7. Методы исследования2.2.1 Методы моделирования в технологии хлебобулочных изделий с включением биологически активных добавок
  8. 2.2.4 Специальные методы исследования2.2.4.1 Метод исследования морфологической структуры муки, ламинарии сушеной и теста
  9. § 3. Класс.Фькация методов географическихиссле,ований. Традиционные методы
  10. Ряд дополнительных вопросов, связанных с Методом 1 и Методом 2
  11. § 3. Неопрямые методы (модификация прямого метода)
  12. I 1.3, Методы а!на пня документов Информационный метод
  13. 2.5.4. Нетрадиционные методы: прогнозирование и биографический метод
  14. 1. Понятие о методах и средствах воспитания. Система общих методов воспитания
  15. 1. Понятие о методах и приемах обучения. Проблема классификации методов обучения
  16. 3. Об основных методах регионального экономического прогнозирования. Выбор методов прогнозирования
  17. Методы устного изложения знаний учителем и активизации учебнопознавательной деятельности учащихся: рассказ, объяснение, школьная лекция, беседа; метод иллюстрации и демонстрации при устном изложении изучаемого материала