<<
>>

Очікування споживачів


. Міркування споживачів щодо темпів інфляції в майбутньому, зміни відносної вартості товарів, наявності товарів у магазинах, зміни майбутнього доходу можуть суттєво змінювати попит на ті чи інші товари.
Наприклад, очікування значних темпів інфляції, як це було на початку 90-их років у нашій країні, стимулює витрачання всіх наявних коштів на покупку різних товарів.
Отже, можна зробити висновок, що зміна смаків, очікувань і доходів споживачів, а також числа споживачів на ринку та цін на спряжені товари приводить до того, що споживачі за тими ж самими цінами купують більшу (або меншу), ніж раніше кількість одиниць даного товару, тобто крива попиту перемішується вправо або вліво на нову позицію.
Пропозиція та фактори, що її визначають
Крім споживачів, у процесі обміну на ринку беруть участь виробники (або продавці) блага, які є пред’явниками пропозиції. Пропозиція - це бажання і здатність виробників або продавців блага продавати певні кількості блага за певною ціною. Мінімальну ціну блага, при якій ще є бажаючі його продати, називають ціною пропозиції, а кількість блага, запропоновану до продажу за даною ціною, - величиною пропозиції.
Користуючись цими термінами, можна сформулювати закон пропозиції: між ціною і величиною пропозиції завжди існує прямий зв’язок, тобто вони разом зростають або разом спадають.
Причини цього закону диктуються, по-перше, елементарним здоровим глуздом. Тоді як для споживачів ціна виступає гальмуючим фактором, то для продавців ціна відіграє стимулюючу роль. Звичайно, за вищою ціною продано благо, тим приємнішим для продавця є факт продажу.
З іншого боку, при зростанні ціни виробник може підвищити пропозицію даного блага шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться за рахунок вищої ціни товару.
Крім того, на певному етапі виробники, як правило, стикаються із збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції.
Це відбувається тому, що певні виробничі ресурси (виробничі площі, будівлі, споруди, машини, обладнання) дуже важко збільшити за короткий проміжок часу. Нарощуючи залучення мобільних ресурсів (робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти), виробник з часом приходить до того, що стаціонарні              споруди,              обладнання виявляються
перевантаженими, внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукту зростають. Це зростання можна покрити за рахунок збільшення цін.
Як і стосовно попиту, співвідношення між різними значеннями
ціни та величини пропозиції подають у вигляді таблиці або графіка (табл. 2.2, рис. 2.3), де пропозиція представлена у вигляді низки альтернативних можливостей:              кожній              ціні відповідає певна
кількість блага, яку продавці згідні запропонувати до продажу за даною ціною або, навпаки, кожній величині пропозиції відповідає певна ціна, за якою даний обсяг блага буде запропоновано до продажу.

> Q
Як і в ситуації з попитом, для забезпечення конкретно прикладного значення наведених даних необхідно чітко розрізняти індивідуальну та ринкову пропозицію, зазначати, якого саме ринку чи споживача вона стосується, а також обов’язково уточнювати, до якого періоду часу відносяться ті чи інші показники пропозиції.

Таблиця 2. 2 Пропозиція олії за тиждень
Ціна пропозиції, грн./ кг. 1 2 4 7
Величина пропозиції, тис.тон. 1 4 6 7

пропозиції,
товару
відповідною
пропозиції,
За законом зміна              ціни
ситуації із законом попиту, не
супроводжується зміною величини тобто відбувається рух уздовж кривої пропозиції. Але така залежність зберігається, як і в завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чи зміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти (це може бути також зміна кута нахилу кривої пропозиції) свідчать про зміну самої пропозиції. Причиною цього явища виступає дія нецінових факторів пропозиції, які можна поділити на дві основні групи (за сферами дії факторів): фактори у сфері виробництва і фактори у сфері продажу благ.
До нецінових факторів пропозиції, які діють у сфері виробництва, належать такі:
Зміна цін на ресурси. Як зазначалося вище при тлумаченні закону пропозиції, між витратами виробництва і пропозицією існує тісний зв’язок, тобто зниження ціни на ресурси зменшить витрати виробництва і приведе до зростання пропозиції при тій же ціні. Наприклад, можна очікувати, що зниження цін на мінеральні добрива приведе до зростання пропозиції продукції сільського господарства.
Зміна технології. Вдосконалення технології означає, що застосування нових знань дає можливість ефективніше, тобто з меншими витратами ресурсів, виробляти одиницю блага. Тому при даних цінах на ресурси зменшаться витрати виробництва, що приведе до зростання пропозиції.
Зміна податків і субсидій. Виробники розглядають практично всі податки і платежі в бюджет як витрати виробництва. Тому зростання цих податків і платежів збільшує загальні витрати виробництва, що (див. вище) приводить до спаду пропозиції. Субсидії ж, навпаки, є антиподом податків, і вони, очевидно, прямо пропорційно пов’язані зі зміною пропозиції. Наприклад, значні обсяги субсидій досить тривалий час підтримували на достатньому рівні виробництво хліба в Україні при відносно низькій ціні.
Факторів, які діють у сфері продажу товарів, теж є три:
Ціни на інші блага. Ці ціни здатні суттєво змінити пропозицію даного блага. Наприклад, видавництва наукової літератури різко скоротили в останні роки видання книжок з точних наук через швидке зростання цін на книжки з економічних і правових знань.
Зміна кількості продавців. Очевидно, що пропозиція і кількість її пред’явників, тобто продавців, перебувають у прямій залежності. Чим більше продавців, тим більшою буде пропозиція даного блага.
Очікування виробників або продавців. Очікування зміни ринкової кон’юнктури в майбутньому теж суттєво впливають на рівень пропозиції в даний час. Проте спрогнозувати наслідки таких очікувань досить важко. З одного боку, очікування зростання найближчим часом ціни певного блага суттєво зменшить бажання продавати благо за існуючою на даний момент ціною, що приведе до зниження поточної пропозиції. Проте, з іншого боку, подібні очікування можуть посприяти нарощуванню потужностей з
виробництва даного блага, а також переливу сюди капіталів із менш перспективних галузей, що викличе зростання пропозиції.
Під впливом перерахованих факторів пропозиція певного блага змінюється, що супроводжується зміщенням кривої пропозиції (рис. 2.3.) на нову позицію вліво S1 - при зменшенні або вправо S2 - при збільшенні пропозиції.
Зть              •              •              •••              •
. Взаємодія попиту і пропозиції: ринкова рівновага, надлишок, дефіцит
При наявності конкуренції на ринку існує велика кількість як покупців, так і продавців, і кожен з них планує свою діяльність незалежно від інших суб’єктів ринку. Коли ж вони зустрічаються для купівлі-продажу, то може виявитися, що багато з них не в стані реалізувати свої бажання. Наприклад, якщо кількість благ, які споживачі планують купити, перевищує кількість благ, котрі виробники бажають продати за існуючою ціною, то частина покупців змушена буде змінювати свої плани.
Звичайно, можлива така ситуація, коли при певній ціні кількість благ, запропонованих виробниками для продажу, дорівнює тій кількості благ, яку споживачі бажають купити за певною ціною, тобто плани виробників та споживачів співпадають і їх не потрібно змінювати. В цьому випадку економісти кажуть, що ринок перебуває в стані рівноваги. Ціну, при якій величина пропозиції дорівнює величині попиту, називають рівноважною ціною, або ціною рівноваги.
Попит і пропозиція олії за тиждень
Рис. 2 .4. Попит і пропозиція олії за тиждень
Для детальнішого розгляду вищезазначених положень візьмемо дані про попит і пропозицію на олію, використані у попередніх пунктах, і зведемо їх в одну таблицю та в одну систему координат (таблиця 2.3, рис. 2.4).              P
Q
Таблиця 2.3 Попит і пропозиція олії (за тиждень)
Ціна, грн./ кг. 1 2 4 7
Величина попиту, тис. тон. 7 4 2 1
Величина
пропозиції, тис.тон.
1 4 6 7
Надлишок (+),
-6

0
+ +
або нестача (-) 4 7

Можна легко встановити, що існує лише одна ціна, при якій плани покупців та продавців співпадають, і нікому не потрібно їх змінювати. Рівноважна ціна на олію в нашому випадку дорівнює 2 грн./кг. При цій ціні продавці бажають продати, а покупці купити одну і ту ж кількість олії - 4000 тонн за тиждень.
Припустимо, що ціна олії на ринку на даний момент складає 1000 грн./кг. Рис.2.4 показує, що при цій ціні споживачі бажають купити 7000 тонн олії, проте виробники нададуть для продажу лише 1000 тонн. Коли величина попиту перевищує величину пропозиції, то різницю між ними називають нестачею, або дефіцитом. У нашому випадку дефіцит складає 6 тисяч тонн за тиждень.
На більшості ринків першою ознакою появи нестачі є різке зменшення товарних запасів, тобто тих товарів, які уже вироблені і готові до продажу або споживання. Продавці (чи виробники) часто тримають певну кількість товарів у запасі, щоб оперативно реагувати на зміни попиту. При різкому зменшенні цих запасів їх власники, очевидно, намагатимуться повернути обсяг запасів до нормативного. Цієї мети вони можуть досягнути, нарощуючи випуск продукції, або, якщо вони є лише продавцями, збільшивши замовлення виробникам. Паралельно з цим вони збільшуватимуть ціну, бо знають, що покупці, очевидно, готові заплатити більше. У результаті цих дій відбуватиметься рух по кривій пропозиції вверх і вправо (ціна і обсяг пропозиції зростатимуть).
Варто зазначити, що існують галузі, де створення товарних запасів неможливе. Це, зокрема, сфера послуг, а також виготовлення певних товарів на замовлення (будинки, спеціальні машини та обладнання, сувеніри). Продавці в цих галузях починають виробництво товару чи послуги лише після укладання відповідної угоди (усної або письмової) із споживачем. На таких ринках нестача набуває форми черги. Черга може існувати як у вигляді групи людей, очікуючих на те, щоб спожити послугу, так і у вигляді списку споживачів у книзі замовлень. У даному випадку продавці так само отримуватимуть вигоду з такої ситуації, збільшуючи ціну за наданий товар або послугу.
Та оскільки дефіцит здійснює тиск на ціну знизу, покупці також змушені будуть змінювати свої плани. Щоб уникнути черги і мати можливість постійно споживати даний товар, деякі споживачі будуть готовими заплатити більшу ціну, інші ж скоротять споживання даного товару або взагалі відмовляться від нього через високу ціну. Всі ці дії спричинять рух по кривій попиту вверх і вліво.
Внаслідок вищезазначених змін планів покупців і продавців ринок знову повернеться до стану рівноваги: коли ринкова ціна досягне 2000 грн. за тонну, дефіцит зникне.
Проаналізувавши взаємодію попиту і пропозиції при існуванні нестачі, перейдемо до розгляду протилежної ситуації. Припустимо, що на даний момент ціна олії на ринку складає 2 грн./кг. При даній ціні покупці згідні за тиждень купити 2000 тонн олії, проте виробники нададуть для продажу аж 6000 тонн (рис. 2.4.). Величину, на яку обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту, називають надлишком, зокрема, в нашому випадку він дорівнює 4000 тонн за тиждень.
У такій ситуації продавці не можуть продати весь обсяг товарів, який вони запропонували до продажу за даною ціною, в результаті чого їхні товарні              запаси різко зростатимуть.              Для
припинення цього процесу продавці скорочуватимуть обсяг виробництва даного товару              і              знижуватимуть              його ціну,              щоб
заохотити споживачів збільшувати свої закупки. В галузях, де створення товарних запасів неможливе, надлишок приводить до формування черг продавців, які шукають покупця (наприклад, черги таксі біля автобусних і тролейбусних зупинок). Продавці, які перебувають у кінці черги, з метою залучення покупців будуть знижувати ціну. В результаті вищезазначених дій відбуватиметься рух по кривій пропозиції              -              вниз і вліво,              що знайде              своє
відображення у зниженні ціни і величини пропозиції.
Споживачі ж, у свою              чергу, внаслідок              зменшення              ціни
збільшуватимуть величину попиту, тобто відбуватиметься рух і по кривій попиту вниз і вправо до досягнення ситуації рівноваги. Проаналізувавши реакцію ринку на існування надлишку або нестачі, необхідно з’ясувати також механізм виникнення цих явищ, причин. Очевидно, що порушення ринкової рівноваги відбувається внаслідок зміни попиту або пропозиції. Як ми знаємо з попередніх пунктів, зміна нецінових факторів попиту або пропозиції приводить до того, що покупці (продавці) бажають купити (продати) іншу кількість товарів за тією ж ціною, що приводить до порушення ринкової рівноваги і виникає дефіцит або надлишок. Причиною виникнення дефіциту є зростання попиту, або зменшення пропозиції, а надлишку - зменшення попиту, або зростання пропозиції. Після цього механізм ринкового регулювання зразу ж вступає в дію і відновлює рівновагу на ринку, як це було показано вище. Тому на ринку досконалої конкуренції дефіцити і надлишки носять миттєвий характер, тобто ліквідуються майже зразу ж після їхнього виникнення.
Проте втручання в дію ринкового механізму зовнішніх сил (держава - за допомогою різноманітних адміністративних важелів, монопольні утворення - за допомогою системи так званих „зв’язаних продажів” тощо) приводить до того, що конкуренція стає все менш досконалою. Таке втручання має дві основні форми:
регулювання ринкової ціни, яке здійснюється через так звані „цінові стелі” чи „цінові пороги”, внаслідок чого на ринку утворюються штучно занижені або завищені ціни, обов’язкові для всіх учасників купівлі-продажу;
регулювання обсягу продажів (купівель), яке здійснюється шляхом встановлення певних обмежень величини пропозиції (наприклад, через встановлення квот, які фіксують максимальну величину пропозиції, або видачу державних патентів і ліцензій, які надають виняткове право займатися певним видом діяльності лише окремим суб’єктам ринку) чи попиту (наприклад, обов’язковий продаж за талонами, або за паспортними даними).
Внаслідок цього дефіцити і надлишки перестають бути миттєвими явищами і набувають хронічного характеру.
Здатність ринків рухатись, реагуючи на різноманітні зміни, до нової рівноваги - це приклад стихійної економічної координації. Рівновага - це не компроміс, досягнутий на засіданні комітету виробників і споживачів. Ринки рухаються до рівноваги стихійно, через невеликі, локальні зміни, здійснювані людьми в їх особистих інтересах.
Еластичність попиту і пропозиції
Споживачі при зниженні цін, згідно із законом попиту, будуть купувати більше товарів. Проте виявляється, що однакова зміна ціни у різних товарів приводить до неоднакових змін величини
попиту. Крім того, у випадку різних початкових цін на один і той же товар при зміні цих цін на однакову величину величина попиту змінюється по-різному. Тобто чутливість споживачів до зміни цін на різні товари або на один і той же товар у різних споживачів неоднакова.
Для вимірювання цієї чутливості використовують коефіцієнт цінової еластичності попиту, який розраховується за формулою:
(Q - Q)
% - ова зміна величини попиту              Q /о і \
Ed =              о/              •              •              _              p              p              '              (2              )
% - ова зміна ціни              P2 - P
P
Оскільки між ціною і величиною попиту існує обернений взаємозв’язок, коефіцієнт цінової еластичності попиту завжди буде мати від’ємне значення, бо якщо знижуватиметься ціна, то величина попиту обов’язково зростатиме і навпаки. Для уникнення незручностей, пов’язаних з від’ємним знаком, економісти ігнорують цей знак і відзначають лише абсолютну величину даного коефіцієнта. Розрахуємо коефіцієнт цінової еластичності попиту при першій зміні ціни за таблицею 2.4.
Ed = і ((4-7)/7)/((2-1)/1) І = 0,43 Проте якщо базовою взяти іншу комбінацію величини попиту і ціни (не 7000 тонн і 1 грн./кг., а 4000 тонн і 2 грн./кг.), тобто поміняти наші дані місцями, то результат обчислень зміниться:
Ed = і ((7-4)/4) / ((1-2) /2) і = 1,5 Виникає запитання: яка ж із даних комбінацій є початковою і, отже, яке значення Ed правильне - 0,43 чи 1,5? Для усунення цієї неясності прийнято використовувати базовими середні значення аналізованих рівнів (у нашому випадку це ціна 1,5 грн./кг. і величина попиту 5500 тис тонн).Отже:
E= I ((Q2-Q1) / (Q2+Q1) /2) / ((P2-P1) / (P2+P1) /2) | =
= і ((Q2-Q1) * (P2+P1)) / ((PrP) * (Q2+Q1)) і (2 2)
Підставивши у формулу наведені дані отримаємо:
Еа = і ((4-7) * (2+1)) / ((2-1) * (4+7)) | = 0,82
У шостій колонці таблиці 2.4 розраховані коефіцієнти цінової
еластичності відповідно даних про попит з таблиці 2.1.
Таблиця 2.4
              Цінова              еластичність              попиту
Величина попиту, тис.тон. 7 4 2 1

Ціна, грн./ кг. 1
2

4
7
Загальна виручка (витрати покупців), млн.грн 7
8

8
7
%-ві зміни величини попиту
54,5

66,7

66,7
%-ві зміни ціни
66,7

66,7

54,5
Коефіцієнт цінової еластичності попиту - Ed
0,82

1,0

1,22

Попит вважається відносно еластичним, якщо дана відсоткова зміна ціни веде до більш значної відсоткової зміни величини попиту, тобто Ed>1. Якщо ж дана відсоткова зміна ціни веде до менш значної відсоткової зміни величини попиту (Ed<1), то такий попит є відносно нееластичним. Коли відсоткові зміни ціни і величини попиту одинакові, тобто Ed=1, то такий специфічний випадок називають одиничною еластичністю.
Рис. 2.5. Цілком еластичний і цілком нееластичний попит

< А
d2
'w


Термін „цілком нееластичний попит” означає крайній випадок, коли зміна ціни не приводить ні до яких змін величини попиту (крива D1 на рис. 2.5.). Прикладом може бути попит хронічних наркоманів на героїн. У протилежному випадку, коли найнезначніша зміна спонукає покупців збільшувати покупки від нуля до межі можливостей, говорять про існування цілком еластичного попиту (крива D2 на рис. 2.5.). Таким є попит на продукцію однієї фірми на цілком конкурентному ринку.
Один із найпростіших способів перевірки еластичності - це визначення змін загальної виручки або, із точки зору споживачів, сукупних витрат. Коли попит еластичний, за рахунок приросту продажів не лише компенсуються витрати від зменшення ціни, але і збільшується загальна виручка. Якщо ж попит нееластичний, то приріст обсягу продажів не в змозі компенсувати втрати від зниження ціни і загальна виручка зменшується. У випадку одиничної еластичності дані зміни не впливають на величину загальної виручки: втрати від зменшення ціни в точності компенсуються приростом обсягу продажів ( див. табл. 2.4).
Можна назвати такі фактори, які визначають різну цінову еластичність попиту на блага:
Замінність. Чим більше прийнятних замінників даного блага пропонується на ринку, тим еластичніший попит на нього.
Наприклад, прийнятних замінників інсуліну немає, тому попит діабетиків на нього цілком нееластичний.
Питома вага в доходах споживачів. Чим більшу частку займає благо у бюджеті споживача, тим еластичнішим буде попит на нього, 10%-не зростання цін на сірники чи сіль буде майже невідчутним для доходу споживачів і приведе до мінімального скорочення обсягу закупок. Проте 10%-не зростання цін на будинки, автомобілі складе значну частку доходів більшості сімей, тому можна очікувати різкого скорочення обсягу закупок.
Рівень необхідності. Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші - еластичний. Підвищення цін не приведе до суттєвого скорочення споживання хліба, електроенергії, води, бо без них ми просто не зможемо жити, в той же час через підвищення цін скоротяться покупки діамантів і кришталю.
Фактор часу. Попит на продукт тим еластичніший, чим більшим є період часу для прийняття рішень. Більшість споживачів - люди звички: їм необхідний певний час, щоб знайти прийнятні замінники продукту, на який зросли ціни. Попит на автобусні квитки безпосередньо в день зростання цін на автобусне сполучення буде нееластичним, бо мало хто наважиться змінити плани в останній момент, проте в довготерміновому періоді споживачі мають достатньо часу, щоб перейти на інші, дешевші види транспорту.
Крім коефіцієнта цінової еластичності попиту економісти визначають також коефіцієнти перехресної еластичності попиту і еластичності попиту по доходу.
Коефіцієнт еластичності попиту по доходу показує чутливість попиту на певне благо до зміни доходу споживача, тобто:
E % - ова зміна величини попиту на благо (Q2 — Q )-(i2 + \)              (2.3)
'              % — ова зміна доходу споживача (Q2 + Q ')-(i2 — i)
Згадуючи п.1 цієї теми, легко визначити, що коли E>0, то даний товар є нормальним або товаром вищої категорії. Від’ємне значення коефіцієнта еластичності попиту по доходу свідчить про те, що              це              товар нижчої категорії. Крім того, якщо -1попит              на              благо слабо реагує на зміну доходу, то це              означає,              що дане благо є благом першої необхідності. Якщо ж E?< -1 , або +1Блага Гіффена               .,              о              •              Нормальні блага
              ~Ї*Г.              ^
Блага другої -1 Блага шршоі
+1 Блага другої
необхідності              необхідності              необхідності
Рис.2.6. Значення коефіцієнта еластичності попиту по доходу і
характерні властивості благ
Коефіцієнт перехресної еластичності попиту дозволяє визначити залежність попиту на одне благо (наприклад, X) від зміни ціни іншого блага (Y), тобто
EdXy = (%-а зміна величини попиту на благо X) / (%-а зміна ціни блага Y) =
= ((QX2-QX1) * (PY2+PY1))/((PY2-PY1) * (QX2+QX1))              (2.4)
Із зазначенням коефіцієнта перехресної еластичності попиту ми можемо розташувати властивості благ на числовій прямій таким чином (рис. 2.7).
                0              .¦¦¦              Субститути
-да              '••х'              ^
Сильно              -1              Слабо              +1              Сильно
пов ’язані блага              пов              язані              блага              пов              ’язані блага
Рис.2.7. Значення коефіцієнта перехресної еластичності попиту і характер взаємозв ’язку між благами За допомогою цієї концепції значно легше характеризувати явище пов’язаності благ (див. п. 1 даної теми), а також силу взаємозв’язку в парі спряжених благ. Якщо EdXY>0., тобто зростання ціни на Y викликає збільшення попиту на X, то, очевидно, дані товари взаємозамінні і чим більшим є E^Y, тим більша міра замінності. Якщо ж EdXY<0, тобто зростання ціни на Y приводить до зменшення попиту на X, то блага є взаємодоповнюючими і, відповідно, чим більша абсолютна величина даного коефіцієнта, тим тісніше „пов’язані” між собою дані блага. Якщо E^y близький до нуля це означає, що дані блага слабко пов’язані, або незалежні.
І сама концепція, і формула обчислення цінової еластичності попиту прийнятні також і для визначення цінової еластичності пропозиції, тобто:
E _ % - ова зміна обсягу продажів _ (Q2 - Q )• (P2 + P)              (2 5)
5              % - ова зміна ціни              (Q2 + Ql )•(amp;, - P)
Визначальним фактором динаміки еластичності пропозиції є кількість часу, наявного у виробників для того, щоб відреагувати на дану зміну ціни. Дана кількість часу, в свою чергу, залежить від мобільності ресурсів, тобто від можливості їхнього переведення з
•              ••                *              *              Т              7              ?              *              w
однієї галузі в іншу. У зв язку з цим розрізняють найкоротший, короткотерміновий та довготерміновий ринкові періоди.
Фактор часу і цінова еластичність пропозиції
а) найкоротший              б) короткотерміновий              в) довготерміновий
ринковий період              ринковий п еріод              ринковий період
Рис.2.8. Фактор часу і цінова еластичність пропозиції
Т 7                            * •     •
У найкоротшому ринковому періоді пропозиція товару майже нееластична (рис. 2.8 а). Це пов’язано з тим, що виробники практично не в змозі майже миттєво відреагувати на зміну попиту. Тому ринкова рівновага відновлюється лише за рахунок зростання ціни (від Р1 до Р2).
Протягом короткотермінового періоду (рис. 2.8 б) виробничі потужності фірм залишаються незмінними, проте виробники можуть, реагуючи, наприклад, на зростання попиту, збільшити величину пропозиції за рахунок повнішого завантаження цих потужностей і забезпечення більшої інтенсивності виробництва, в результаті чого зміна ціни є меншою ніж у найкоротшому періоді і приводить до певної зміни обсягу виробництва. Еластичність пропозиції в цьому випадку, відповідно, більша (крива S на рис. 2.8
б).
У довготерміновому періоді у виробників є достатньо часу як для розширення чи скорочення своїх виробничих потужностей, так і для вступу в певну галузь чи виходу з неї. Тому ми спостерігаємо більш активну реакцію на зміну попиту, яка супроводжується незначними змінами ціни (або й повною їх відсутністю) і значними змінами величини пропозиції (рис.2.8 в). Відповідно, крива пропозиції є цілком еластичною, або майже цілком еластичною.
Для галузей із зростаючими витратами в довготерміновому періоді нова ціна рівноваги Р2 на ринку буде вищою від попередньої Pi тому що розширення виробництва даного блага приведе до зростання попиту на необхідні виробничі ресурси, а це викличе зростання цін на ці ресурси. Тож якщо спочатку для прибуткового виробництва достатньою була ціна Р1, то тепер необхідна більш висока ціна Р2, тому крива пропозиції S’ є не цілком еластичною. Якби дана галузь споживала зовсім незначну частку відповідних ресурсів, то зростання попиту з її боку залишило б їх ціни незмінними. Тобто в галузях з постійними витратами виробництва крива довготермінової пропозиції цілком еластична (крива S на рис. 2.8 в) і нова ціна дорівнює початковій Р1.

<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Очікування споживачів:

  1. Смаки споживачів
  2. Поняття попиту і фактори, що його визначають
  3. Ринок монополістичної конкуренції: поняття, поширення, характерні риси
  4. Споживання, заощадження, інвестиції та їх взаємозв’язок
  5. Макроекономічний підхід до економіки як цілого
  6. Система маркетингу у діяльності сучасного підприємства
  7. Ринок товарів і послуг та його інфраструктура.
  8. Потреби і споживчі блага. Корисність споживчих благ. Закон спадної граничної корисності
  9. Дефекти (“фіаско”) ринку та необхідність державного втручання в економіку
  10. Методи економічного дослідження
  11. 11              ¦ •              •••••              •              •              U . Підприємництво: механізм реалізації та значення в економічній системі
  12. Зороастризм
  13. Іудаїзм
  14. Підприємство і його функції. Види підприємств