<<
>>

Особливості ринку праці. Служба зайнятості і ринок праці в Україні


Ринок праці - це дуже специфічний ринок який має низку особливостей:
Предметом купівлі-продажу на ньому виступає здатність людей до праці, яка підпорядковується впливу не тільки економічних, а й соціально-психологічних, культурних, демографічних, релігійних, політичних та інших факторів.

Праця як фактор виробництва (предмет купівлі/продажу) має специфічні властивості:
гнучкість, мінливість, адаптивність (через свідомість і аналіз) до природного навколишнього середовища, здатність на дію та протидію;
робоча сила - це активна сила, суб'єкт і об'єкт відтворювального процесу, елемент продуктивних сил і носій економічних відносин, реалізатор економічних інтересів і потреб;
здатність самореалізовуватись, самопродаватись;
здатність створення додаткових вартостей, а не просто перенос частини своєї вартості;
носій робочої сили є одночасно і споживачем благ;
товар „робоча сила” не можна свавільно перемістити з одного географічного пункту, регіону в інший;
з часом у процесі споживання товару „робоча сила” до певної межі відбувається нарощування його якостей як споживної вартості;
суспільство не може повністю контролювати процес відтворення робочої сили. Виробником своїх якостей є насамперед сам носій робочої сили, а також держава, колектив та інші соціуми навколишнього середовища;
процес ціноутворення, показники еластичності попиту і пропозиції товару „робоча сила” мають суттєві відмінності; продаж робочої сили не можна відкласти, очікуючи на сприятливішу економічну кон'юнктуру, бо саме це для більшості населення є єдиним джерелом забезпечення свого існування;
такі явища, як запас, резерв, що є об'єктивно необхідними для забезпечення безперервності процесу виробництва, щодо робочої сили завжди означають втрати. Збережені та невикористані трудові ресурси є загубленими для суспільства, оскільки їх уже неможливо повернути у виробництво.
Ціна за робочу силу - заробітна плата - виступає не просто як ціна за ресурс, а й виконує низку специфічних функцій:              стимулюючу, відтворювальну, визнання, сигналізації, стратифікації, соціальної справедливості, контрольну. (див. НЕ 2.6).
Суб’єктами на цьому ринку виступають робітники, роботодавці, держава, профспілки.
Елементами інфраструктури цього ринку визначають: трудове законодавство, угоди, контракти, арбітраж; служби та центри зайнятості; система професійної освіти та перепідготовки робочої сили.
Важливими функціями ринку робочої сили є: забезпечення раціоналізації виробництва і зайнятості, регулювання та раціональне розміщення трудових ресурсів; узгодження економічних інтересів в системі суспільного поділу праці тощо
Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.
Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім’ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо.
Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо.
Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною - певним рівнем заробітної плати.
Відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” в Україні створена Державна служба зайнятості, в обов’язки якої входить: аналіз і прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу, інформування населення й державних органів управління про стан ринку праці; консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій чи уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що висуваються до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення; облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування; надання допомоги громадянам у доборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій чи уповноваженими ними органам у доборі потрібних працівників; організація, в разі потреби, професійної підготовки та перепідготовки громадян у системі служби зайнятості чи направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяння підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання; надання послуг з працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв’язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню; реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і грошової; участь у підготовці перспективних і поточних державної та територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття.
Відповідно з цим законом створено також Державний фонд сприяння зайнятості населення з метою фінансування передбачених програмами зайнятості населення заходів щодо: професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння в їхньому працевлаштуванні, виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позики безробітним для того, щоб вони займалися підприємницькою діяльністю; створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформаційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підприємств служби зайнятості; організації додаткових робочих місць у галузях народного господарства; утримання працівників служби та інших витрат, пов’язаних із соціальним захистом права громадян держави на працю; відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом працівників на пенсію.
<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Особливості ринку праці. Служба зайнятості і ринок праці в Україні:

  1. 114. Особливості правового регулювання праці жінок
  2. 115. Особливості правового регулювання праці неповнолітніх
  3. Розділ VI ОПЛАТА ПРАЦІ
  4. Розділ VIII ОХОРОНА ПРАЦІ
  5. 87. Системи оплати праці
  6. 116. Організація охорони праці на підприємстві
  7. 44. Зміна істотних умов праці: порядок проведення, правові наслідки
  8. 89. Мінімальна заробітна плата як державна гарантія оплати праці
  9. 77. Додаткові щорічні відпустки за особливий характер праці: тривалість, підстави та порядок надання
  10. ТЕМА 8 ТРАДИЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (2 год.)
  11. Особливості економічної та соціальної політики держави в Україні
  12. Ринок товарів і послуг та його інфраструктура.
  13. Дефекти (“фіаско”) ринку та необхідність державного втручання в економіку