<<
>>

Підприємство і його функції. Види підприємств


Основною організаційною та виробничою ланкою економічної системи будь-якої сучасної країни є підприємство. Економічна сутність підприємства полягає в тому, що його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, а об’єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва.

За часів командно-адміністративної економічної системи, коли все було монополізовано в економіці державою, підприємства, як невід’ємні частки цієї системи, були економічно однотипними, тобто: не були власниками майна, оскільки воно належало державі; не реалізовувався виробничий, фінансовий, інноваційний менеджмент, маркетинг, менеджмент персоналу, оскільки усі параметри функціонування підприємства (що виробити, в які строки, в якій кількості, кому і за якими цінами продавати, за якими тарифами сплачувати робітникам зарплату тощо) декларувались згори державою через відповідні органи управління і плани; панували єдина власність і єдиний критерій оцінки результатів діяльності підприємства - виконання директивних планів.
Докорінно іншою є економічна ситуація в ринковій економіці, де за наявності різноманітних форм власності, видів підприємств, форм організації господарювання власник чи менеджер підприємства вирішує долю свого підприємства на ринку у боротьбі з конкурентами, де все визначається перш за все пануванням закону попиту та пропозиції.
У ринковій економіці підприємство не може легковажно відноситись до свого майнового, фінансового стану, до споживачів своєї продукції, постачальників сировини, напівфабрикатів, ринкового попиту, цін. Інакше воно опиниться у кризовому стані чи навіть збанкрутує.
Налагодити ефективне функціонування підприємства у ринковій економіці, уникнути кризи та банкрутства можна лише при наявності чіткої, досконалої форми організації господарювання, яка передбачає:
всебічне знання свого конкретного ринку, споживача, конкретних цін на свою продукцію чи послуги, що досягається маркетингом підприємства;
чітку взаємодію з постачальниками, ринками усіх факторів виробництва, внутрішньофірмову організацію виробничого процесу, персоналу і т.д., що досягається менеджментом підприємства.
Незважаючи на особливості різних видів підприємств (див. табл. 2.6), їм властиві певні спільні риси:
підприємство є технологічно              відособленою сукупністю засобів
виробництва і робочої сили (трудовий колектив);
підприємство - це ланка національної або міжнародної спеціалізації, тому що займається виробництвом певного товару або послуги;
підприємство відрізняється              економічною відособленістю й
самостійністю;
підприємство має певну організаційно-правову форму.
Отже, підприємство - це відокремлений, техніко-економічний і соціальний комплекс, призначений для              виробництва корисних для суспільства
благ. За іншим визначенням, підприємство - це самостійний статутний суб’єкт господарювання, що володіє правами юридичної особи і здійснює виробничу,
науково-дослідну і комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу). Сучасне українське законодавство так визначає підприємство:              “Підприємство - самостійний суб’єкт господарювання,
створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Г осподарським кодексом та іншими законами”.

Таблиця 2.6
Класифікація основних видів підприємств

КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ
Сфера (вид) діяльності Форма
власності
Форма
організації
Розмір Кількість
власників
Рівень
спеціаліза • •• ції
- виробнич - приватні - одноосіб - малі - індивід - спеціалі

Види підприємств
і - державні ні - середн уальні зовані
- комерцій - засновані - товарист і - колекти - універс
ні - на ва - великі вні альні
- фінансові власності - асоціації - змішані
- посередн - об’єднан - корпорац
ицькі ня іі
- страхові - громадян - консорці
уми - концерни

Підприємство (фірма) існує в економіці для:
задоволення потреб населення шляхом виробництва товарів і послуг;
виробництва товарів і послуг із мінімальними витратами;
реалізації виробленої продукції.
Тому метою функціонування кожного підприємства є максимально- можливий випуск суспільно-корисної продукції при мінімальних витратах. Математична інтерпретація виробничої функції підприємства може мати такий вигляд:
Q = F(K, L),              (2.14)
де Q - кількість виробленої продукції; К - кількість використаного капіталу (засобів виробництва); L - кількість використаної праці.
Інакше кажучи, метою підприємства є оптимізація виробничої функції, що означає пошук варіанта використання мінімальної кількості ресурсів, здатних виробити максимальну кількість продукції.
Незважаючи на самостійність підприємств, вони діють до певної міри спільно. Ті з них, що виробляють однорідну продукцію, утворюють галузь. Усі галузі спеціалізуються й взаємодіють шляхом обміну продукцією, при цьому представляючи собою в сукупності єдиний господарський організм - національну економіку.
Які ж функції виконують підприємства в економіці?
Головна мета функціонування економіки полягає у створенні товарів і послуг для задоволення потреб населення з найменшими витратами на виробництво та реалізацію продукції. Саме цю мету й покликані реалізувати підприємства. У цьому і полягає їхня головна функція. Для її здійснення підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи у кожній специфічні функції (виробничо-технологічні, економічні, соціальні).
Виробничо-технологічні функції підприємства пов’язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Економічними функціями підприємства (фірми) є:              управління
процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, наймання працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку працівників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.
Крім зазначених функцій, які виконує підприємство в межах національної економіки, існують ще зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).
Особливим видом державних підприємств є казенне підприємство. Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:
а)              законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;
б)              основним (понад п’ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;
в)              за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
г) переважаючим (понад п’ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним.
У випадку, якщо в статутному фонді певного підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
За способом утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
Неабияку роль у сучасній ринковій економіці відіграють різноманітні господарські товариства. Господарськими товариствами є підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до чинного законодавства в Україні діють такі організаційні форми господарських товариств: акціонерні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні і командитні.
Акціонерним визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і яке несе відповідальність щодо зобов’язань тільки майном товариства.
Акціонери відповідають щодо зобов’язань товариства тільки в межах акцій, які належать їм. Загальна номінальна вартість випущених акцій складає статутний фонд акціонерного товариства. Акція для господарюючих суб’єктів має значення в різних аспектах. Це:
частка основного капіталу акціонерного товариства;
документ про членство в певному акціонерному товаристві;
цінний папір, що надає право брати участь в управлінні акціонерним товариством чи лише отримувати певний доход - дивіденд.
Види акціонерних товариств:
відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть поширюватися шляхом відкритої підписки й купівлі-продажу на біржах;
закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися й продаватися на біржі; закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін у статут товариства.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи й громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, які підписалися на акції, і перед третіми особами.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь всі акціонери, незалежно від кількості й класу акцій, власниками яких вони є.
Усі інші господарські товариства суттєво нагадують акціонерні товариства, їхні члени входять до товариств зі своїм капіталом. Товариства є юридичними особами, мають власне майно, статут та ін. Проте ці товариства - з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні, командитні - не мають акцій, а їх члени є не акціонерами, а пайовиками. Пай - не цінний папір, ним торгувати на біржі (як акцією) не можна. Він відображає частку (внесок) власника до статутного фонду товариства.
Акціонера не можна усунути з акціонерного товариства, якщо він цього не хоче і залишається власником акції. Пайовик же може бути виключений з господарського товариства, якщо він, на думку інших пайовиків, діє на шкоду товариства.
Підсумовуючи все сказане вище, не можна не згадати той факт, що одним з перспективних напрямів ринкового реформування економіки України, як і інших країн з перехідною економікою, є розвиток малого підприємництва. Практика засвідчує, що успіх ринкових перетворень великою мірою визначається тим, наскільки ефективно реалізується потенціал малого підприємництва, цього динамічного і мобільного сектора економіки.
Мале підприємництво - це органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною, вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно- ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн перехідної економіки.
Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), що здійснюється на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої системи малих підприємств.
Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найповніше виявляється в притаманних йому функціях. Малі підприємства:
формують конкурентне середовище. Вони сприяють утвердженню конкурентних відносин, оскільки є антимонопольними за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах їх функціонування. З одного боку, малий бізнес внаслідок чисельності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця властивість малого бізнесу відіграла істотну роль у послабленні, а іноді й в подоланні розвиненими країнами притаманної великому капіталу тенденції монополізації та стримуванні технічного прогресу.
оперативно реагуючи на зміни кон ’юнктури ринку, надають ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця їх властивість набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації попиту, прискорення науково-технічного прогресу, зростання номенклатури промислових товарів і послуг.
забезпечують вагомий внесок в здійснення прориву з низки важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Воно сприяє прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції.
здійснюють вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.
пом ’якшують соціальну напругу та сприяють демократизації ринкових відносин, адже саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу (для створення малих підприємств не потрібно значних ресурсів, капіталу та часу). Отже, мале підприємництво виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на цьому етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, декларовані реформи приречені на провал.
Інакше кажучи, мале підприємництво є одним з найважливіших чинників економічного розвитку суспільства, яке спирається на ринкові методи господарювання. Воно сприяє соціально-політичній стабільності суспільства, тобто відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.
Показниками розвиненості малого підприємництва як інтегруючого структурного елемента системи сучасної ринкової економіки є передусім кількісні параметри, зокрема частка у загальній кількості зайнятих та у ВВП. Так, частка зайнятих у малому та середньому підприємництві у загальній чисельності зайнятих у США перевищує 50%, у Франції вона становить 54, в Італії - 73, Японії - 78%.
В Україні станом на 1 січня 2003 р. середньооблікова чисельність працівників, зайнятих на малих підприємствах, становила 1,9 млн. осіб, тобто 9% зайнятого населення. Більше половини ВВП у розвинених країнах припадає на сектор малого та середнього підприємництва. Частка малих підприємств у валовому внутрішньому продукті України у 5 разів менша і становить лише близько 11 %.
<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Підприємство і його функції. Види підприємств:

  1. Матеріальна відповідальність керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності за несвоєчасну виплату заробітної плати понад 1 місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством
  2. Організаційно-економічні форми зв’язків підприємств
  3. Система маркетингу у діяльності сучасного підприємства
  4. 55. Звільнення працівників за розкрадання майна на підприємствах, в установах, організаціях
  5. Банківська система. Економічні функції та види банків. Види банківських операцій
  6. Центральний банк та його функції
  7. § 2. Шлюб та його види
  8. 66. Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством
  9. Предмет економічної теорії та зміна підходів до його визначення. Функції економічної теорії
  10. 6. Функції трудового права України
  11. ТЕМА і ФІЛОСОФІЯ: її ПРЕДМЕТ, ФУНКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ (2 год.)
  12. Предмет і функції філософії