<<
>>

Споживання, заощадження, інвестиції та їх взаємозв’язок


Використання доходів передбачає їх витрати на сплату податків, споживання та заощадження. Сплата податків необхідна для вирішення загальноекономічних проблем, у тому числі й соціальних. Споживання характеризується як сума грошей, що витрачається населенням для придбання товарів чи послуг.
Воно може визначатись як загальний платоспроможний попит. Для оцінювання розмірів споживання використовують індекс споживчих настроїв (ІСН). Його почали розробляти в США у 1946 році, а в інших країнах він широко використовується із 1970-х років. Цей індекс дає можливість вивчити потенційні обсяги споживання у майбутній період, його структуру і зорієнтувати виробництво на задоволення цього попиту. Для розрахунку ІСН беруть дані опитування людей, відібраних за статтю, віком, соціальним статусом, таких, що проживають у різних точках країни.
Важливість макроекономічного дослідження поведінки домашніх господарств на споживчому ринку пояснюється такими обставинами:
У сучасній економіці витрати на споживання досягають трьох чвертей усіх сукупних витрат.
Витрати на споживання складають переважну частку трансакцій в економіці, отже, характер поведінки домашніх господарств на споживчому ринку значною мірою визначає розмір і характер попиту на гроші.
Оскільки одну частину використовуваного доходу домашні господарства витрачають на споживання, а іншу - на заощадження, то очевидно, що певному характеру функції споживання відповідає певний вид функції заощадження, а оцінка обсягу заощаджень надзвичайно важлива для визначення умов як статичної, так і динамічної рівноваги в економіці.
Доходи розподіляються на індивідуальні податки, поточне споживання та заощадження. На рис. 3.3.1 можна побачити їхню структуру в Україні.
Індивідуальні податки включають індивідуальний подоходний податок з громадян, податки на особисте майно, обов’язкові платежі у різні фонди соціального страхування. Видатки на поточне споживання включають видатки на споживчі товари довгострокового і поточного споживання та витрати на оплату послуг.
Аналіз характеру споживання домашніх господарств передбачає виявлення: поведінки суб’єктів споживання при формуванні планів споживання і заощадження; співвідношення доходу і витрат на споживання і заощадження з майном суб'єкта; мотивації домашніх господарств при прийнятті рішень про формування обсягів поточного споживання і заощадження, тобто які параметри виділяються як аргументи. Дані про доходи і витрати населення України 3.2.1 - 3.2.4 можна побачити у Додатку 3.
Структура витрат і заощаджень населення України у 2004 р., %
Рис. 3.3.1.Структура витрат і заощаджень населення України у 2004 р., %
Споживання залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів. Наприклад, суб’ єктивну залежність споживання від абсолютного розміру використовуваного доходу Кейнс сформулював у вигляді основного психологічного закону, відповідно до якого “люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання з ростом доходу, але меншою мірою, ніж ростуть доходи”. Даний висновок має значення для вивчення обсягів і структури споживання при різних рівнях доходу.
До об’єктивних факторів відносять: рівень доходів населення; рівень цін; наявність запасів, розміри процентних ставок тощо.
Заощадження - це відстрочене споживання, та частина доходу, яка у даний момент не споживається. Причинами особистих заощаджень виступають: заощадження частини доходу на випадок хвороби, смерті тощо; нагромадження коштів для перспективних видатків (придбання меблів, автомобіля, житла тощо); для спадщини; для виграшу при спекуляції цінними паперами тощо.
На співвідношення між споживанням і заощадженням крім доходу впливають такі фактори:
Розміри оподаткування (зростання податків скорочує можливості і споживання, і заощадження).
Рівень цін (по-різному впливає на споживання і заощадження людей з різними доходами).
Зростання відрахувань на соціальне страхування скорочує заощадження.
Зростання пропозиції якісних товарів скорочує заощадження.
Обсяги споживання зростають під впливом ажіотажного попиту.
В розподілу доходу, що йде на споживання і заощадження, головна роль належить заощадженням. Домашні господарства розглядають заощадження як відкладене споживання, намагаючись максимізувати обсяг споживання в довгостроковому періоді. Тому вони порівнюють користь від споживання сьогодні з вигодами майбутнього споживання. Параметром, що виражає ступінь переваги поточного споживання над майбутнім, є ставка відсотку. Чим вона вища, тим більш ефективними стають заощадження, отже, і відкладене (майбутнє) споживання, чим нижча - тим бажаніше споживання сьогодні.
Часто розмір майна в поточному періоді визначається заощадженнями, зробленими в попередньому періоді. Тому перед суб'єктом стоїть завдання оптимального розподілу поточного доходу між споживанням і заощадженням.
Важливим показником споживання вважається також структура видатків сім'ї. Наприклад, в Канаді межа низького доходу спостерігається в тому випадку, коли сім'я витрачає на продукти харчування, житло та одяг більше 55%. В США, якщо видатки на нормальне харчування перевищують третину сукупного доходу, вважається, що вона живе за межею бідності. В Україні середньостатистична сім'я витрачає на харчування 65% свого доходу; на оплату житлово-комунальних послуг - 15%; на придбання непродовольчих товарів повсякденного вжитку - 11%. Це перевищує 90% всіх грошових ресурсів. Частка витрат на відпочинок і розваги, яка може слугувати показником приналежності до середнього прошарку населення, в Україні дуже низька. Наприклад, на харчування поза домом американці витрачають понад 45% всіх продовольчих видатків, а українці - 1,4.
До статистичних індикаторів, що характеризують обсяг і структуру заощаджень, належать: частка заощаджень у структурі видатків сім'ї; сальдо купівлі іноземної валюти, оскільки остання більш захищена від інфляції і є формою нагромадження фінансових ресурсів (особливо у постсоціалістичних країнах); відсоток заощаджень у вигляді вкладів та придбання цінних паперів в структурі доходів. Рівень трудових доходів можна визначити та оцінити на основі таких показників: річний або середньомісячний дохід, що залишається у розпорядженні після сплати податків та обов'язкових платежів; середньомісячний дохід на кожного члена сім'ї. Показник річного або середньомісячного доходу, що залишається у розпорядженні населення, є одним із основних при визначенні рівня соціальної диференціації і в різних країнах розрізняється досить суттєво. Так у США співвідношення доходів 20% бідних і 20% багатих складає 1: 6: у Франції - 1: 10; у Японії і Німеччині - 1:3; у скандинавських країнах - 1:2,5; у Росії - 1:15,5 (за децильним коефіцієнтом). В Україні цей показник за різними оцінками знаходиться в межах від 10 до 100 разів.
Заощадження виступають джерелом для інвестицій. Інвестування - це використання заощаджень з метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. Інвестиції складають частину сукупного попиту, а в масштабах країни визначають процес розширеного відтворення. За оцінками економістів, у розвинутих країнах до 70% усіх кредитів здійснюється за рахунок заощаджень широких мас населення.              Інвестиційний попит залежить як від суб’єктивного фактора - рішення
підприємців щодо інвестування, так і низки об’єктивних факторів. Інвестиції тісно пов’язані із доходами, адже вони часто фінансуються з прибутків. При низьких доходах може простоювати виробництво. Якщо доходи зростають, фірми мають можливість поповнювати свій капітал. Процес інвестування обумовлений й іншими об’єктивними факторами:
очікуваною нормою позичкового відсотка;
величиною відсоткової ставки як альтернативної можливості капіталовкладень;
очікуваною нормою прибутковості;
розміром податків, темпами інфляції тощо.
Зрушення у попиті на інвестиції відбуваються залежно від: зміни витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування обладнання; податків на підприємців; технологічних змін; розмірів основного капіталу; очікування прибутків.
<< | >>
Источник: Невідомий. Загальна економіка. 2013. 2013

Еще по теме Споживання, заощадження, інвестиції та їх взаємозв’язок:

  1. 4. Менеджмент як наука. Функції менеджменту та їх взаємозв’язок
  2. РОЗПОДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ І ЙОГО СПОЖИВАННЯ
  3. Смаки споживачів
  4. Структура національної економіки. Макроекономічні пропорції
  5. Поняття попиту і фактори, що його визначають
  6. Розподіленість термінів суджень
  7. Елементи, форми, методи наукового пізнання
  8. Розподільчі відносини як фаза відтворення. Механізм розподілу національного доходу
  9. Об’єкти ринкових відносин і структура ринку. Суть та функції ринкової інфраструктури. Ринкова кон’юнктура
  10. Національне рахівництво і значення національних рахунків.
  11. Предмет економічної теорії та зміна підходів до його визначення. Функції економічної теорії
  12. Потреби і споживчі блага. Корисність споживчих благ. Закон спадної граничної корисності
  13. Зу—V              •              •              • и              •              ••              • . Основні напрямки та інструменти здійснення економічної політики держави
  14. § 5. Зміст зобов’язання
  15. Соціальна філософія: особливості соціальної дійсності та її пізнання
  16. Тема 5 Логічні основи доведення й спростування (2 год.)
  17. Дефекти (“фіаско”) ринку та необхідність державного втручання в економіку
  18. Поняття витрат виробництва. Теорія витрат виробництва та її сучасна концепція
  19. Види та рівні пізнання. Проблема істини в філософії, основні концепції істини