<<
>>

Предмет і функції філософії

Предметом філософії є світ загалом, у найбільш узагальнених закономірностях, які характеризуються суб’єктно-об’єктними відношеннями («людина — світ.»). Філософія досліджує природу та сутність світу, сутність і призначення людини, систему «людина — світ» загалом і стан існування цієї системи.

Питання про предмет філософії тісно пов’язане з питанням про її функції. Під функціями філософії розуміють головні напрями використання філософії в суспільній (матеріальній і духовній) практиці, у результаті чого реалізується її мета, завдання та призначення.

Назвемо найважливіші функції філософії. 1.

Світоглядна функція сприяє формуванню цілісної картини світу, уявлень про будову світу та Всесвіту, визначенню місця людини в них, окреслює принципи взаємодії людини й довколишнього світу. 2.

Методологічна функція філософії виробляє основні методи пізнання довколишнього світу (дійсності). 3.

Гносеологічна (розумово-теоретична) функція має на меті правильне й істинне пізнання навколишньої дійсності (інакше кажучи, філософія дає механізми істинного пізнання). 4.

Аксіологічна функція (ціннісна) дає можливість адекватно оцінювати предмети, явища й процеси об’єктивної дійсності з погляду цінностей (етичних, естетичних, соціальних, ідеологічних тощо) конкретного історичного періоду. Мета аксіологічної функції філософії — селекція, відбір найконструктивніших цінностей, що сприяють прогресивному розвитку сучасної цивілізації й уникненню псевдоцінностей, які зумовлюють регресивний розвиток. 5.

Критична функція спрямована на критику різноманітних систем знань про світ, пошуки нових істин через розв’язання суперечностей між тим, що вже пізнане, й тим, що ще не пізнане (на відміну від догматики й суб’єктивізму). 6.

Виховна, гуманітарна, функція філософії сприяє генеруванню гуманістичних цінностей та ідеалів сучасної цивілізації, створенню соціальних умов для їх реалізації на рівні окремої особи, розвитку гуманітарної культури, а також допомагає окремій особі знайти сенс життя й визначити своє місце в довколишньому світі.

7.

Прогностична функція дає змогу осмислити перспективу розвитку світу.

Зауважимо, що функцій філософії є набагато більше, ніж тут названо. У той чи той історичний період розвитку суспільства домінуючими стають одні чи інші функції. Зазначені функції є актуальні саме в умовах сучасної цивілізації. Загалом усі функції філософії є результатом натхненності розвитку людського існування, наповнення людського життя вищим сенсом, вищими ідеями та неминущими цінностями.

Реалізуючи свою гносеологічну функцію, філософія поєднується з наукою та є її методологією. Відомо, що метод є одночасно й способом, і засобом пізнання, а також практикою використання здобутих знань і прогнозуванням можливих змін в об’єкті пізнання. Метод відповідає на питання: «як пізнати світ?». Будь-яке достовірне знання про світ — це єдність теорії та методу. Теорія є системою ідей, поглядів, спрямованих на пояснення (пізнання) довколишнього світу, вона відповідає на питання: «Яким є предмет?» або «Чим він є?». Відповіді на ці запитання розкривають природу, сутність і всебічні зв’язки предметів, явищ і процесів об’єктивної дійсності. Головні характеристики, які повинні мати знання, це їх істинність і практична цінність. Як найвища форма теоретичного світогляду філософія стає водночас як методом пізнання світу, так і методологією (теорією методу) для всіх конкретних наук.

У матеріалістичній філософії найвищим рівнем філософської методології є діалектика, яка дає змогу аналізувати світ, зокрема й духовний, через його постійний саморозвиток, а джерело руху шукати у внутрішніх суперечностях предмета. До протилежних діалектиці належать такі методи, як метафізика (яка дає змогу аналізувати об’єкт пізнання окремо, у відриві, без взаємозв’язку з іншими об’єктами, статично, без саморозвитку). Основою цього методу є абсолютизація істини, за якою суперечності та їх єдність не фіксуються); догматизм як спосіб сприйняття довколишнього світу через призму догм, засвоєних у результаті інтуїтивного прозріння або божественного одкровення.

Догми є абсолютними істинами. Догматизм був характерним для середньовічної теологічної філософії; еклектика — метод, заснований на нелогічному об’єднанні різноманітних фактів, понять, концепцій, у результаті чого виникають поверхневі, зовні правдоподібні, але хибні висновки; софістика — метод, який ґрунтується на виведенні з помилкових тверджень нового висновку, що видається за істину.

Крім основних методів філософії, виокремлюють також методи, що є водночас і сучасними філософськими напрямами. До них належать: матеріалістичний метод, який орієнтує на сприйняття дійсності, в якій первинним є матерія, а вторинним — духовне, ідеальне (цей метод панував у радянській філософії); ідеалістичний метод, сутність якого — визнання як першопричини духовного, нематеріального, а матерії як вторинної. Ідеалістичний метод особливого поширення набув у сучасній західній філософії.

Матеріалістичний та ідеалістичний методи намагаються дати відповідь на основне питання філософії. Ним традиційно вважають питання про відношення свідомості до буття й духовного до матеріального. Це відношення має два аспекти: 1) онтологічний — відповідь на питання: «Що первинне?»', 2) гносеологічний — відповідь на питання: «Чи можна пізнати світ?» Залежно від відповіді на перше запитання виокремлюють головні філософські напрями — об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, матеріалізм, вульгарний матеріалізм, дуалізм, деїзм. Залежно від відповіді на друге запитання виділяють такі філософські напрями, як гностицизм, агностицизм, емпіризм (сенсуалізм) / раціоналізм.

Емпіризм — це метод і напрям теорії пізнання, згідно з яким в основі пізнавального процесу лежить досвід, здобутий у результаті чуттєвого пізнання. Раціоналізм — філософський метод і напрям філософії, представники якого вважають, що істинне, достовірне знання може бути досягнуте лише за допомогою розуму, без впливу досвіду та відчуття людини.

Сучасна філософія — яскравий приклад того, як змінюється домінування в ній тих чи тих функцій, методів, предметного поля філософських досліджень. Наприклад, було доведено неможливість дати відповідь на основне питання філософії — воно є вічним і відкритим для подальших філософських роздумів, утім, у XX і XXI ст. його актуальність значно знизилася. Натомість стала переважати філософська антропологія — проблема людини в її взаємодії з природою та суспільством. Філософія стала сприйматись як система найбільш узагальнених теоретичних поглядів на світ з метою визначення в ній місця людини та аналізу різноманітних форм ставлення людини до цього світу. До того ж важливою є орієнтація філософії на безпосередню сучасну практику на основі знання про людські можливості. Філософія повинна стати практичним інструментом, який дасть змогу людині, окремій особистості визначити свою життєву позицію щодо світу, людей, які її оточують, і власного «Я».

<< | >>
Источник: В. X. Арутюнов, С. В. Бондар, Ю. М. Вільчинський та ін.. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка): Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ. — 312 с.. 2008

Еще по теме Предмет і функції філософії:

  1. 1.1. Философия как мировоззрение
  2. 1.1. Предмет, задачи, основные функции методики обучения праву
  3. ОБЬЕКТ,ПРЕДМЕТ, ФУНКЦИИ СОЦИОЛОГИИ ЖУРНАЛИСТИКИ
  4. 2.5. Объект, предмет, задачи и функции социологии журналистики
  5. БИБЛИОГРАФИЯ 1.
  6. Международный уголовный суд и юридические особенности его решений
  7. 2 і Предмет дисципліни «Філософія»
  8. Модуль 1
  9. Тема 1 Філософія як світогляд, її предмет, структура та функції (2 год.)
  10. ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
  11. 6.2. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ