География

За останнє століття географія докорінно змінилася, перетворилась у складну систему географічних наук і принципово відрізняється від тієї, якою вона була раніше. Тепер географія — важлива частина всієї науки і загальної культури людства. Дедалі більшого значення набувають географічні знання для практичної діяльності широких верств населення кожної країни. Географія стала важливою складовою частиною народної освіти. У школах України вона вивчається протягом шести років (5—10 класи).

Географія вивчає поверхню Землі, оповиваючі і підстилаючі її шари речовини, які в сукупності становлять ландшафтну (географічну) оболонку.

Ландшафтну оболонку вивчають крім географії науки про космос (в широкому розумінні), геологічні, суспільні та інші. Тому дуже важливо визначити предмет самої географії.

Сучасна географія вивчає структуру, динаміку і організацію ландшафтної оболонки, її територіальні особливості з метою обгрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства, зокрема розміщення населення, виробництва, ефективного використання, збереження і відновлення природних ресурсів для створення сприятливих умов для життя людей.

У системі географічних наук чітко виділяються дві підсистеми — природничих (фізико-географічних) і суспільно-географічних наук. В останні

фізико-географічних наук належать: комплексна фізична географія (загальне землезнавство, ландшафтознавство, палеогеографія), геоморфологія, кліматологія, гідрологія суходолу, океанологія, гляцеологія. геокріологія. географія грунтів, біогеографія.

Нині дедалі більшу роль відіграють суспільно-географічні науки. Це зумовлюється особливостями сучасного етапу розвитку суспільства, зокрема такими: 1) процесами інтеграції економіки держав у світове господарство: 2) обмеженістю сировинних ресурсів Землі, загрозою вичерпання багатьох з них. необхідністю раціонального їх використання: 3) ускладненням взаємодії суспільства і природи, різким погіршенням екологічної ситуації в багатьох районах світу і.

З-поміж суспільно-географічних наук найбільш багатогранною є соціально-економічна географія.

Територіальну організацію, особливості і закономірності розміщення окремих (великих) галузей народного господарства і міжгалузеві комплекси вивчають економіко-географічні дисципліни: географія промисловості, географія агропромислового комплексу, географія транспорту, географія соціальної інфраструктури та ін. Об'єкти світового рівня розглядають такі дисципліни, як географія світового господарства, географія зовнішньої торгівлі.

Основна мета економічної географії — пошук шляхів підвищення продуктивності суспільної праці на основі раціонального використання території і розміщення виробництва; оптимальна територіальна концентрація виробництва: поєднання спеціалізації і комплексного розвитку території: вдосконалення структури територіально-виробничих і міжгалузевих комплексів, територіальної організації і управління виробництвом. Термін «економічна географія» запровадив М.В.Ломоносов у 1760 p.

Соціальна географія — галузь соціально-економічної географії, що вивчає просторові процеси і форми організації життя людей, зокрема умови праці, побуту, відпочинку, розвитку особи і відтворення життя людини. Глобальним об'єктом її дослідження є все людство. Конкретні об'єкти досліджень — територіальні спільності людей, особливості їх структури, зв'язки з виробництвом і навколишнім середовищем, просто

їв,,.,. ..^і.^іпмі паї-с-існня. тотальна географія досліджує також регіональні відмінності в способі життя людей, шляхи вирівнювання умов життя між різними районами і типами поселень.

Географія населення — наука, шо вивчає закономірності і територіальні особливості формування і розвил-ку сучасного складу населення та поселень за різних соціальних, економічних і природних умов. У ній виділяють два основні напрями: 1) дослідження населення окремих країн та їх частин — областей, районів, підрайонів, окремих міських агломерацій, міст і сільських районів: 2) дослідження територіальних систем поселень та регіональних відмінностей у типах і формах поселень. Обидва напрями тісно пов'язані між собою. Сформувались розділи географії населення: географія трудових ресурсів, міграцій, поселень тощо. Географія населення тісно пов'язана з демографією, етнографією, соціологією, економікою, містобудуванням, районною планіровкою.

Економічна і соціальна географія споріднені, оскільки економічні і соціальні процеси у суспільстві тісно пов'язані між собою. Сучасна соціально-економічна географія стверджує єдність економічного і соціального тим, що найбільш інтегрованим об'єктом цієї науки є суспільно-територіальний комплекс, який включає об'єкти виробничі, соціальні і ті, що формуються в процесі взаємодії суспільства і природи. Відомий російський економікогеограф Ю.Г.Саушкін резонно зазначав, що економічна і соціальна географія становлять єдине ціле, а соціальна географія не є новою галуззю науки типу географії промисловості або географії населення. Соціально-географічний аспект дослідження повинен бути в усіх галузях і підрозділах географічної науки.

Предмет вивчення економічної і соціальної географії єдиний — територіальна організація суспільства (ТОС) в міждержавному масштабі, в різних країнах, районах, місцевостях. Територіальна організація суспільства — дуже містке поняття, що включає: 1) сукупність процесів розміщення підприємств матеріального виробництва і невиробничої сфери, розміщення населення, природокористування: 2) поєднання різних типів суспільно-територіальних систем (виробничих, розселення, обслуговування населення, рекреаційних тощо), що функціонують на певній території.

Основою територіальної організації як суспільства в цілому, так і окремих країн та районів є територіальна структура їх інтегрованих суспільно-територіальних комплексів.

Тривалий час суспільно-географічнйй напрям в географії ототожнювався з економічною географією, а у 1960—1970 pp. — з соціально-економічною географією. За останні два десятиріччя в географії розвиваються нові суспільствознавчі напрями. Соціально-економічна географія не охоп-

лює всю суспільну географію, по сусін.іьнш і-іа.іі^аіо іч.^/.x ..^.,..........

воєнна. медична, історична географія, етногеографія. Їх теоретико-мето-діічні основи є спільними. Соціально-економічна географія становить основне ядро суспільної географії. В науковій літературі назва «суспільна географія» вживається рідко, а в сучаснії! програмі середньої загальноосвітньої школи ототожнюється з соціально-економічною географією. Певні незручності створює те. шо паралельно вживаються назви «економічна і соціальна географія» і «соціально-економічна географія». Мабуть. доцільніше вживати одну назву — «соціально-економічна географія».

Що стосується суспільної географії, то. як уже зазначалося, вона включає, крім соціально-економічної географії, інші суспільно-географічні дисципліни, тому и доцільно назвати соціогеографією. Об'єктами дослідження соціально-економічної географії (за Е.Б.Алаєвим) є населення, господарство, його різні галузі, природні умови і ресурси, які. виходячи із суті цієї науки, вивчаються з точки зору їх просторово-часового розвитку і взаємодії. Граничним об'єктом дослідження є заселена, освоєна або залучена певним чином до життя суспільства частина ландшафтної оболонки Землі з її просторовими структурами господарства і формами організації суспільства.

Деякі галузі географії (країнознавство, меліоративна, рекреаційна, медична. історична географія) пов'язані як з фізико-географічними, так і з суспільно-географічними науками. Географічні науки, які відгалузились внаслідок диференціації географії, істотно різняться між собою, але всі вони зберегли основні риси географічного підходу — територіальність. комплексність, синтезність, системність об'єктів вивчення. Усі географічні науки тісно пов'язані з картографією. Певні її напрями настільки зблизились з географією, що збагатились географічними методологією і змістом. Сукупність таких напрямів тепер називають географічною картографією.

На основі узагальнень суспільно-географічних досліджень, можна зробити висновок, що соціально-економічна географія — це наука про територіальну організацію суспільства, про суспільно-територіальні комплекси, чинники їх формування, структуру, організацію і закономірності розвитку.

На фоні в цілому низького рівня розвитку суспільних наук в Україні не можна стверджувати, що і соціально-економічна географія не має істотних досягнень.

10

кіні з актуальними проблемами, які доводиться розв'язувати, щоб оновити українське суспільство. Значення економічної і соціальної географії посилюється в зв'язку з необхідністю виходу нашої держави з економічної і суспільної кризи. На жаль, після проголошення незалежності України управління народним господарством, її комплексним економічним і соціальним розвитком не тільки не поліпшилось, а, по суті, стало ігноруватись. що призвело до хаосу в економіці і в суспільстві в цілому. Це свідчить про те. що люди. які управляють матеріальним виробництвом, не знають соціально-економічної географії, яка є складовою наукових основ управління процесами економічного і соціального розвитку суспільства.

Ставлення окремих відповідальних чиновників до географії, особливо до соціально-економічної, нігілістичне. Воно нагадує ставлення в недавньому минулому до генетики, кібернетики та окремих інших наук. В системі економічної освіти соціально-економічна географія як навчальний предмет замінена курсом під назвою «Розміщення продуктивних сил і економіка районів», що являє собою конгломерат знань і не грунтується на теоретичній основі. І це відбувається тоді. коли так необхідно спрямувати економічну політику на інтереси людини, а розвитку економіки надати соціальної орієнтації.

Значення географії для суспільної практики неоціненне, оскільки ця наука має міждисциплінарний характер. Без рекомендацій географів не можна розв'язати проблеми суспільного розвитку — соціальні, економічні, екологічні. Роль географії зростає в зв'язку з сучасним станом навколишнього середовища.

Вчені-географи повинні надавати допомогу державним органам управління у підготовці стратегічних програм розвитку народного господарства, комплексного соціально-економічного розвитку території, у створенні інформаційної бази для територіальних та інших органів управління, розробці територіальних схем розміщення продуктивних сил, схем районних планіровок і розселення, складанні генеральних планів розвитку міст тощо. Для цього необхідно ширше застосовувати системний підхід, нові методи досліджень.

Роль соціально-економічної географії для пізнання суспільства і його взаємодії з природою важко переоцінити. Вона також тісно пов'язана з практичною діяльністю людей. Особливого значення в соціально-географічних дослідженнях набувають фундаментальні розробки. З цією метою треба розвивати теорію ландшафтної оболонки, її структури і організації, всебічно опрацьовувати теорію суспільно-територіального комплексотворення: досліджувати закономірність взаємодії суспільства і природи, розробляти еколого-географічні основи раціонального природокористування.

Важливе місце в соціально-географічних дослідженнях мають посісти проблеми територіальної організації України як держави: створення те-оретико-методичних основ вивчення України як суспільно-територіального комплексу, комплексного економічного і соціального розвитку її районів й екологічної ситуації в них: проблеми територіального устрою України, зокрема її соціальне районування: обгрунтування раціональної

структури і спеціалізації народногосподарською кими.к-м-у .» і^чі,,,. ^ ...^ тою ного соціальної орієнтації, підвищення економічної ефективності, інтеграції у світову економіку і вдосконалення економічних зв'язків з країнами СНД. зокрема з Росією: розробка основних напрямів вдосконалення структури та територіальної організації міжгалузевих комплексів, особливо тих, які формуються в процесі взаємодії суспільства і природи на основі певних видів природних ресурсів — агропромислового, паливно-енергетичного, лісовиробничого. водогосподарського, рекреаційного. Одним з невідкладних завдань соціальної географії є вивчення соціальної інфракструктури України. Це набуває особливого значення тепер, коли життєвий рівень і обслуговування населення надзвичайно погіршились.

Важливим завданням соціально-економічної географії є продукування знань, які могли б використовувати широкі версти населення, учні, учителі, викладачі вищої школи, працівники управлінських та проектних установ, господарські керівники, наукові працівники різних спеціальностей. політики, журналісти. Особливо актуальним є наукове забезпечення навчальних процесів у середній і вищій школі. Необхідно створити підручники і навчальні посібники, які б грунтувалися на останніх досягненнях географічної науки. Велика потреба в узагальнюючих фундаментальних працях з соціально-економічної географії України, її районів і областей, які б сприяли піднесенню географічної культури і духовності населення. Для наукових і проектних організацій виключно важливим є створення геоінформаційних систем.

У розв'язанні цих завдань провідну роль мають відігравати Інститут географії Національної академії наук, кафедри суспільно-географічного профілю і кафедри географії України в університетах і педінститутах.