География

87

До останнього часу економістами і географами розглядалася лише виробнича складова зовнішньої функції. Територіальний поділ праці, шо закріплює виробництво за певними районами, формує їх відповідні функції. Тому зовнішня виробнича функція характеризується продуктами. на виготовленні яких спеціалізується система і які формують потоки її вивозу. Причому тут важливе не тільки те, що виробляє система, а й для кого вона це виробляє.

Виробнича складова за абсолютною величиною та регулярністю внеску відіграє провідну роль у формуванні зовнішньої функції системи на всіх територіальних рівнях. Однак не можна не враховувати й елементи інших компонент. Інтегральна зовнішня функція СТС складається з часткових функцій.

Вибірковий характер розміщення наукових установ, тяжіння до великих населених пунктів за майже повсюдної потеби у впровадженні результатів науково-технічного прогресу свідчить про те, що наукові розробки можуть бути складовою зовнішньої функції певних СТС. Підготовка кадрів є навантаження центру, в регіоні того чи іншого рангу. Об'єкти сфери обслуговування також беруть участь у реалізації зовнішньої функції, особливо спеціалізовані медичні клініки. Функції столиці і центрів областей та районів виконують населені пункти, де розміщені відповідні органи управління.

У рідкісних випадках і лише найбільші природоперетворювальні об'єкти виконують зовнішню функцію. Природні ж елементи, створюючи передумови для розвитку сільськогосподарського виробництва, видобувних галузей промисловості та рекреаційного господарства, опосередковано беруть участь у її реалізації. Селітебна компонента забезпечує внутрішні умови діяльності системи. Лише за вахтового способу організації виробничих процесів місця проживання працюючих якоюсь мірою здійснюють зовнішню функцію.

Звичайно, лише деякі елементи системи реалізують її зовнішню функцію. Для нормальної роботи СТС треба, щоб діяли зовнішня й внутрішня функції. У будь-якому структурному елементі поєднанням функціональних зв'язків охоплені об'єкти двох класів. Перший клас — це об'єкти, що безпосередньо реалізують зовнішню функцію, другий — які забезпечують ту чи іншу сторону функціонування складових першого класу або сприяють ефективнішій життєдіяльності системи на основі комплексного використання ресурсів.

Вихідним елементом функціональної структури є проста інтеграція. Для неї характерна наявність лише одного об'єкта першого класу. Другий клас (тобто елементи, шо виконують внутрішні функції) складається з ланок, кожнії з яких об'єднує об'єкти, шо виконують еквівалентні внутрішні функції. Так. перша ланка включає постачальників основної сировини і напівфабрикатів. Повний перелік ланок подано на графічній моделі простої інтеграції (мал.

»У,

Мал. 4. Загальна схема простої інтеграції.

Функціонування перших чотирьох ланок простої інтеграції пов'язане із забезпеченням елемента зовнішньої функції сировиною (напівфабрикатами). допоміжними матеріалами та іншими умовами функціонування, устаткуванням, паливом та енергією. Усі вони реалізують певну підфунк-цію забезпечувальної функції (див. табл. 1). П'ята ланка виконує комплексуючу функцію (комплексне використання сировини, відходів, трудових ресурсів, зокрема за статевим складом, устаткування тощо).

Ланка соціального обслуговування складаємся з елементів торговельного. медичного, побутового обслуговування дитячих дошкільних закла-

89

Тиблііця !

ФУНКЦІЇ СТС Ф НКН1Я Пі;іфнкііія Критерії] і.іен тііфікашї (ніі.'і функціонального чв'яіку і е/іемент.іміі юитшньої функції) Зовнішня

Використання ідентичних або взаємо

замінних ресурсів (§(,), задоволення

ідентичних або взаємозамінних потреб

(§із) Забезпечу Забезпечення сирони- Продукт-сировина (§,) вальна ною.

Забезпечення основними і Забезпечення умов функціонування

допоміжними матеріалами. (§ш)

тарою, ремонтом

Забезпечення устаткуван Постачання основних фондів (§,)

ням

Забезпечення паливом і Продукт—паливо (енергія) (§ц)

енергією

Забезпечення кадрами Підготовка і підвищення кваліфікації

кадрів (8,^)

Забезпечення науковими Якісні наукові (§!,)

розробками

Забезпечення управлінням Якісні управлінські (5^) Комплек Комплексування за Комплексне використання ресурсів суюча сировиною (§,).

Комплексування за техно Доповнення технологічного процесу

логією та устаткуванням (паралельного комбінування) (З^),

додаткового навантаження устатку

вання (§і)

Комплексування за трудо Використання трудових ресурсів за

вими ресурсами статевим складом (§12), додаткове за

вантаження робочої сили (§17). Соціально

Забезпечення матеріальних го обслуго

умов життя трудящих (§і,), вування"

обслуговування (8^,) Ресурсно- Ресурсна Використання природних скологічна

ресурсів (§;„)

Екологічна Прямого екологічного впливу (5^,) Селітсбна

Трудові (8,і) Додаткова

Не має функціонального зв'язку

Ця функція також передбачає деталізацію за підфункціями.

дів, установ відпочинку. Всі вони здійснюють відповідні функції. Селітеб-на ланка формує трудові зв'язки з реалізуючим зовнішню функцію об'єктом та іншими складовими простої інтеграції. Вона складається із селі-тебних елементів СТС.

В інтеграціях можливі власні і невласні об'єкти. Перші входять до складу тільки однієї інтеграції, другі — до кількох. Так, селітебні елементи є невласними об'єктами, оскільки члени однієї родини можуть пра-

90

цюиати на різних підприємствах, а в одному будинку звичайно проживають зайняті в кількох місцях застосування праці. Функцію соціального обслуговування також частіше здіііснюють не власні елементи.

Ресурсно-екологічна ланка складається з двох частин. Першу утворюють природні елементи, що є джерелами різноманітних ресурсів, другу — елементи, що зазнають прямого екологічного впливу основного виробництва (шо реалізує зовнішню функцію).

Склад решти трьох ланок простої інтеграції (забезпечення кадрами, наукового обслуговування, управління) не потребують пояснення. Зовнішні зв'язки ланок розкриває схема мал. 4. Внутрішні зв'язки є непрямими — задоволення ідентичних і взаємозамінних або додаткових потреб. В окремих ланках виникають й інші види непрямих зв'язків, наприклад. спільного джерела екологічного впливу.

Прості інтеграції спочатку були виділені як чисто виробничі структурні елементи без ланок соціального обслуговування, селітебної.

Прості інтеграції як елементи функціональної структури можна виділити в СТС певного рангу, наприклад, адміністративної області, економічного району. Тому не завжди до їх складу входять усі ланки. Деякі ланки розміщуються за межами даної території, тобто межі регіону наче відсікають далекі зв'язки. Слід зазначити, що функціональний структурний елемент не має властивості внутрішньої територіальності. фіксується лише його територіальна межа. Доцільно мати уявлення про ідеальні і реальні інтеграції. Перші мають максимальну функціональну повноту, оскільки до них входять усі ланки. Реальні інтеграції — це сформовані поєднання взаємопов'язаних елементів на конкретній території. В них можуть бути відсутні окремі ланки. Реальні інтеграції в майбутньому можуть наближатися до ідеальних.

Проста інтеграція може розвиватися як відносно самостійний елемент і в складі інших елементів структури, найпростішим серед яких є галузева інтеграція. В ній зовнішня функція уже здійснюється відразу кількома однотипними об'єктами, між ними виникають зв'язки використання ідентичних або взаємозамінних ресурсів і задоволення ідентичних потреб.

Кожний елемент, що реалізує зовнішню функцію, має бути забезпечений сировиною, допоміжними матеріалами та ін. Навколо нього формується своя проста інтеграція. Тому галузева інтеграція являє собою горизонтальну сукупність простих інтеграцій. При цьому можуть бути об'єкти, шо сприяють реалізації зовнішньої функції відразу кількох елементів. Галузева інтеграція має властивість цілісності, вона не може бути зведена до окремих простих інтеграцій. Назва «галузева інтеграція» випливає з функціональних особливостей основних елементів, а не відношень галузевої належності.

91

Постачальники ліків, продуктів харчування, пральні та інші обслуговуючі заклади р^

Підприємства, що виробляють медичне устаткування р

Поліклініка

^П)

Швидка допомога

____ ^(і)

Лікарня Гі

Медичні інститути, медичні училища

Гг(9)

Кафедри медичних інститутів, спеціальні НДІ „

•Г'ХШІ

^

І

Гуртожитки студентів, будинки викладачів

г?т

Школи, технікуми, ПТУ

^2(1) ' 8,і

' ^7

5

^ Бібліотеки, обчислювальні центри

"2(2)

Вищий навчальний заклад

РІ "22 Підприємства-виробники устаткування, приладів і видавництва р^,р^ Науково-дослідні інститути

^2(10) і 8і9

Заклади обслуговування

^2(6)

Мил. 5. Прості інтеграції, що сформувались на основі лікарні та вищого навчального закладу.

оскільки усі складові ЕС пов'язуються із зовнішньою функцією. Надані можливості виявлення кількісних пропорцій між функціями, порівняння цих співвідношень для різних систем, виділення еталонних пропорцій.

Окремі виробничі об'єкти можуть функціонувати і поза інтеграцією — як відносно відокремлені. Їх постачальники сировини, напівфабрикатів. устаткування, а також споживачі продукції розташовані за межами даної території. Ці підприємства, по суті, виконують зовнішню функцію регіону, однак він не бере участі в її забезпеченні. Будемо визначати подібні ситуації як реалізацію додаткової функції.

92

У таблиці І наведені основні функції і підфункції СТС, а також критерії їх ідентифікації на основі конкретних видів зв'язків. Пріоритетну роль відіграє зовнішня функція. Дещо інакше складається ситуація в СТК. Тут внутрішні функції розподіляються на дві групи: 1) функції для забезпечення реалізації зовнішньої функції і підвищення ефективності функціонування комплексу: 2) функції для забезпечення життєдіяльності населення. Друга група складається з таких функцій: соціального обслуговування. екологічної (позитивної) і селітебної. Екологічну (позитивну) функцію реалізують природні і природоохоронні об'єкти, які нейтралізують шкідливий екологічний вплив на навколишнє середовище. Цю функцію треба відрізняти від однойменної підфункції елементів ресурсно-екологічної ланки, які не усувають, а приймають на себе екологічний вплив. Усі функції другої групи значною мірою зорієнтовані на селітебні елементи. тобто за роллю щодо цих елементів вони і визначаються. Ці функції мають найпріоритетніший характер у комплексі, оскільки забезпечують життєдіяльність його населення. Зовнішню функцію слід розглядати як засіб, за рахунок якого можуть бути одержані ззовні ті ресурси для життєдіяльності, яких немає або не вистачає у самому комплексі. Така оцінка значення окремих функцій правильна лише для СТК в цілому. Для окремих СТС, а особливо ВТС, пріоритетну роль відіграє зовнішня функція. Функції другої групи значною мірою мають загальносистемний характер, тоді як функції першої (забезпечувальна і комплексуюча) зв'язані з певними інтеграціями.

У конкретних дослідженнях функціональної структури ще мало використовується підхід на основі зв'язків. Виникли спрощені уявлення про функції. Вони часто ототожнюються з окремими галузями, компонентами. Особливо це характерно для дослідників систем розселення і рекреації. Так, виділяють промислову, транспортну, управлінську та інші функції міста. Елементи кожної компоненти виконують певні функції. Тому подібне трактування функціональної структури має підстави (тим більше коли відсутні інші підходи). Водночас внутрішні взаємозв'язки у СТС, взаємозалежності її окремих функцій залишаються при цьому поза увагою. Однотипні елементи можуть виконувати різноманітні функції у системах (наприклад, функції забезпечення і зовнішню). Компонентне трактування функціональної структури цього не передбачає, оскільки функції однотипних елементів постійні в усіх системах. Усе зазначене не заперечує корисність виділення функцій — компонент та їх кількісних співвідношень. наприклад, за кількістю зайнятих. Підкреслюється лише те. що цим зовсім не вичерпується функціональний аспект вивчення СТС.

Під час дослідження виробничих комплексів багато дослідників виділяють функціональні сукупності виробництв або галузей. Так, об'єкти, шо реалізують зовнішню функцію, звичайно називають основними (або головними), забезпечувальну функцію — допоміжними (або обслуговуючими). комплексуючу — супутніми. Групу допоміжних нерідко поділяють на дві. Однак чітких критеріїв віднесення виробництв до тієї чи іншої групи не пропонується. Тому можливі ситуації, коли. наприклад, ремонтні виробництва потрапляють то в групу обслуговуючих, то допоміжних. 1. В. Нікольський. узагальнивши підходи П. М.Алампієва, Л.Н.Телепко, А. Ю. Пробста. запропонував схему, що включає сім груп галузей. У ній

93

додатково виділяються базові виробництва (вони забезпечують основні сировиною і паливом), а також обслуговуючі (постачання електроенергії. палива, води тощо).

У рамках інтеграцій функціональні групи виробництв (галузей) можна досить чітко визначити. Однак більшість дослідників виділяють їх для економічних районів у цілому. У цьому разі всі групи набувають досить умовного характеру, оскільки багато інтеграцій перетинаються, а спільні виробництва часто виконують у них різні функції. Наприклад, сільськогосподарське машинобудування може бути галуззю спеціалізації в економічному районі і водночас обслуговуючою ланкою його АПК. Тому для правильного розуміння функціональної ролі підприємств і галузей у районі необхідно попередньо виділити в ньому інтеграції. Без цього можливі перетини різних функціональних груп. виникнення невизначеностей.

Суспільно-територіальні і виробничо-територіальні комплекси у функціональному відношенні виступають сукупностями різноманітних взаємозв'язаних інтеграцій. Але таке уявлення не дає змоги цілісно показати функціональну структуру цих утворень.

Для відображення стадійності функціонування СТС необхідно визначити специфічні ЕС — цикли. У їх основі лежать відомі наукові категорії «енерговиробничий цикл» та «ресурсний цикл», запроваджені М. М. Ко-лосовським та 1. В. Комаром. Тим часом немає повної тотожності між циклами як структурними елементами і сформованим уявленням про них. Так, М. М. Колосовський зазначав, що «під енерговиробничим циклом розуміється вся сукупність виробничих процесів, що послідовно розгортаються в економічному районі СРСР на основі поєднання даного виду енергії і сировини від первинних форм добування та облагороджування сировини до одержання усіх видів продукції, які можна виготовляти на місці, виходячи з наближення виробництва до джерел сировини та енергії і раціонального використання усіх компонентів сировинних і енергетичних ресурсів...»'. Він вважав, що ці сукупності виробничих процесів мають стійкий, типово повторюваний характер. Сукупності виробничих процесів зумовлюють стійкі поєднання функціональних зв'язків між виробничими об'єктами. Ці поєднання зв'язків і розглядаються як елементи функціональної структури.

Уявлення про енерговиробничі цикли, їх конкретні типи уже тривалий час використовується економіко-географами для функціонально-структурного вивчення економічних районів. Воно увійшло у практику навчального процесу вузів та середньої школи. Ресурсні цикли показують стадійність переробки природних продуктів, особливо у відображенні взаємодії суспільства і природи.

Ко.кісовськіїч II Н. Прои'зводственно-тсрриториальное сочетание (комплекс) в совстскои зкономическои гсографци: Основьі 'зкономического раионирования. — М.:

По;іити:)лат, 1954. — С. 144.

94

Виділимо конкретніш, або простий, цикл як ланцюжок елементів, в основі якого лежить один вид сировини або енергії, і генералізовании цикл. що являє собою тлу сукупність конкретних циклів. Так, буряко-цукровий цикл є прикладом першого, а рослинницько-промисловий — другого. Генералізовании цикл не слід плутати з ідеальним. Останній є свого роду еталоном, типологічним зразком реальних конкретних і гене-ралізованих циклів.

У складі конкретного циклу виділяється стержень — сукупність основних технологічних процесів переробки вихідної сировини у кінцевий продукт. У цикл входять також бокові елементи, які щодо стержневих виступають як допоміжні і обслуговуючі, супутні виробництва.

Цикл являє собою вертикальне поєднання за допомогою прямих зв'язків З,. §;,. 5ц, між стержневими виробництвами простих і галузевих інтеграцій, що виступають у ньому окремими стадіями.

Для багатьох видів вихідної сировини і продуктів її переробки можливі кілька напрямів використання, що веде до розгалуження стержня циклу. Наприклад, деревина є сировиною для механічної і хімічної переробки, кам'яне вугілля використовують як паливо для виробництва електроенергії і тепла, а також випалення коксу. Будемо виділяти нерозгалужені і розгалужені цикли. Для перших характерне задоволення ідентичних потреб і використання однієї і тієї ж сировини усіма виробництвами кожної стадії. Розгалужені цикли мають на певній стадії стержневі виробництва, що використовують однакову сировину, але виробляють різну продукцію.

У циклах іноді відбувається взаємодія стержневих виробництв не-суміжних стадій. При цьому можливі зв'язки З,, 5щ (наприклад, поставки залізної руди для виробництва сталі, минаючи стадію виготовлення чавуну). §4 (забезпечення шахт і рудників гірничо-шахтним устаткуванням), 5ц, (використання деякого енергетичного ресурсу для виробництва електороенергії, що витрачається на добування цього ресурсу).

Як зазначалося вище, кожна стадія циклу є простою, або галузевою, інтеграцією. Її сировинна, що забезпечує основними і допоміжними матеріалами, і комплексуюча ланки представлені відповідно лише кінцевими і початковими стадіями виробництва. У багатьох випадках необхідно брати до уваги стадійність цих ланок. Це досягається шляхом їх трансформації у бокові вітки циклів, які складаються з одного або кількох ланцюжків послідовно пов'язаних елементів. Для відображення ж обслуговуючих їх та комплексуючих з ними виробництв таку сукупність зв'язків слід розглядати як поєднання циклів. Бокова забезпечуюча вітка звичайно є нерозгалуженим ланцюжком, тобто вона пов'язана лише з даним циклом. Такими є ланцюжки виробництв з видобутку, збагаченню марганцевої рули, з видобутку і виробництву вогнетривів у циклі чорної металургії. Водночас сукупність зв'язків, зумовлених видобутком і всебічною переробкою кам'яного вугілля, логічно розглядати як самостійний цикл. а не частину циклу чорної металургії (пірометалургійного циклу чорних металів).

Цикл розглядається в основному як виробничий ЕС. Для ширшого його трактування необхідне доповнення кожної стадії ланками соціального обслуговування, управління, підготовки кадрів та ін. Потрібно також відобразити зв'язки використання природних об'єктів і прямого еколо-

95

січного впливу. Вводиться додаткова — «нульова» — стадія, яку утворюють природні елементи, що виступають джерелами ресурсів для стержневих виробництв першої сталії. При цьому відбуваються глибокі перетворення зазначених природних елементів під впливом виробництва.

Двостадійний цикл потрібно відрізняти від інтеграцій. В інтеграціях усі ланки одностадійні, а перша стадія представлена лише об'єктами, що постачають сировину. У циклі ж ця стадія включає ше й різні забезпечуючі її та комплексуючі ланки, у ньому можуть бути бокові вітки.

У літературі цикл нерідко ототожнюється з територіальним комплексом, хоча він являє собою лише його матеріальну основу, функціональну проекцію. Цикл — суто функціональне утворення. Його територіаль-ність задається лише фіксацією регіону, у межах якого він розгортається. Цикл за своєю суттю не містить внутрішніх територіальних відношень.

СТК у функціональному відношенні складається з кількох інтеграцій і циклів. Важливо не лише виділити ці структурні елементи, а й виявити зв'язки між ними. При цьому слід розрізняти зв'язки основних (стержневих) виробництв, тобто зв'язки між функціональними елементами як цілісностями, а також зв'язки обслуговуючих, допоміжних і супутніх елементів і циклів. Взаємозв'язки між ЕС у СТК проявляються також через спільні складові. Необхідно визначити, чи виконують вони однакові функції у різних інтеграціях і циклах.

З урахуванням усього зазначеного пропонується така послідовність вивчення функціональної структури СТС: 1) визначення зовнішньої функції: 2) виділення циклів, інтеграцій і відокремлених елементів;

3) розчленування циклів та інтеграцій на стадії, вітки, ланки, виділення груп основних, допоміжних і обслуговуючих виробництв; 4) з'ясування усіх функцій, що реалізуються даною системою; 5) аналіз міжінтег-раціиних і міжциклових зв'язків: 6) визначення перетинів інтеграцій і циклів, з'ясування функцій спільних виробництв та інших елементів. Цим дослідження функціональної структури не завершується. Наступний етап полягає в її параметризації. Він включає розробку кількісних показників. що характеризують співвідношення між окремими циклами, інтеграціями і внутрішні їх пропорції, оцінки і зіставлення інтенсивностей внутрішніх зв'язків, визначення рівнів узгодження, ефективності і надійності функцій системи, а також установлення критеріїв якості усієї функціональної структури. Після кількісного аналізу конкретних ЕС можна буде з'ясувати ступінь їх повноти і пропорційності між окремими стадіями, ланками тощо, а також визначити рівень раціональності мережі зв'язків. Ця проблема потребує ще спеціального глибокого дослідження.