География

151

В Україні трудові ресурси становлять більш як половину всього населення. У 1970 р. налічувалося 25.5 мли чоловік працездатного віку, що становило 56% усього населення. За даними перепису 1989 р., в Україні проживало 28.7 млн чоловік працездатного віку. або 55.8 % населення. Трудові ресурси України у 1996 р. становили майже ЗО млн чоловік.

Кількість трудових ресурсів України протягом тривалого періоду змінювалася піл впливом не стільки демографічних, скільки соціально-економічних чинників.

Тиб.ічця 6

НАСЕЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОГО ВІКУ ТРУДОВІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ, млн чоловік Рік Населення працездатного віку Трудові ресурси Рік Населення працездатного віку Трудові ресурси 1970 25,5 26,7 1991 27,9 29,8 1980 28.2 29.7 1992 28,9

1985 27.9 29.5 1995 27,6 30,1 1990 28,0 29,7 1996 27,4 29,9

Нині у розподілі трудових ресурсів у народному господарстві намітилась така тенденція: частка зайнятих у галузях матеріального виробництва поступово скорочується, а в невиробничих галузях — освіті, охороні здоров'я, в житлово-комунальному господарстві, побутовому обслуговуванні населення — збільшується (див. таблицю 7).

Найбільш помітно скоротилася зайнятість з 1985 до 1995 р. у промисловості. сільському господарстві, на транспорті, у зв'язку. Відбувся також структурний перерозподіл зайнятих між підприємствами різних ([юрм власності. Кількість зайнятих на приватних підприємствах зростає у зв'язку з приватизацією державних підприємств.

Згідно з Законом «Про приватизацію майна державних підприємств» розробляються відповідні щорічні державні програми, спрямовані на широке розгортання приватизації майна державних підприємств. За 1993— 1995 рр. у країні приватизовано 27903 об'єкти.

З 1992 р. почалося вивільнення працівників не лише із сфери матеріального виробництва, а и із сфери послуг. Цей процес зумовлений загальною економічною кризою. Особливо він позначається на службовцях, інженерно-технічних працівниках, яким значно важче знайти роботу. Та особливо терплять від цього жінки-працівниці. Вивільнення цієї категорії працівників з кожним роком зростатиме. Проблеми їх працевлаштування будуть ускладнюватися.

Трудові ресурси України мають досить високий рівень освіти й кваліфікації.

152

Тиб.іиця 7

КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. ЗА1ЇНЯТОГО У НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ, млн чоловік

Рік 1'»5 1991) 1995 199Ь Всього зайнято 25.6 25.4 23.7 23.2 У галузях народного господарства 25.6 25.4 ^^ 20.9 Промисловість 1 7.8 5.8 5,3 Сільське і лісове господарство 5.4 5 5.3 5.1 (в тому числі особисте підсобне

сільське господарство)

Будівництво ^ 2,4 1,5 1.4 Транспорт і зв'язок 2,1 1,8 1,5 1.4 Торгівля, громадське харчування, матеріально- т 1.9 1,6 1.5 технічне постачання т;і збут. заготівля

Житлово-комунальне господарство 0.9 1 0.8 0.8 та невиробничі види побутового

обслуговування населення

Охорона здоров'я, фізкультура 1,3 1.5 1,5 1,5 та соціальне забезпечення

Освіта, культура, мистецтво. 2,9 3 2,6 2,5 наука та наукове обслуговування

Фінансування, кредитування та страхування 0,1 0,1 0,2 0,2 Апарат органів державного та господарського 0,4 0,4 0.7 0,7 управління, кооперативних

і громадських організацій

Інші галузі 0,5 0,5 0,5 0,5 В інших сферах діяльності 0 0 1.7 2.3

женерними професіями. Спад громадського престижу інженерних професій викликаний низькою заробітною платою інженерів (часто нижчою, ніж у робітників на тих же підприємствах), а також підвищенням рівня безробіття серед них.

Для сучасної України типовою є низька трудова активність молоді віком до 20 років, рівень якої майже на 30% нижчий, ніж у економічно розвинутих країнах. Пояснюється це значно довшою освітньою та професійно-кваліфікаційною підготовкою в нашій країні, дворічною обов'язковою військовою службою. Однак зміни, шо сталися останнім часом у соціальному і політичному становищі України, зокрема поглиблення економічної кризи, спотворене співвідношення між працею спеціаліста і його заробітною платою, призводять до значного зменшення кількості молоді, шо навчається з відривом від виробництва й відповідно до зростання кількості трудоактивної молоді.

Серед зайнятих у народному господарстві зростає частка осіб старших вікових груп (пенсіонерів): в 1986р. - 5.3%, 1991 р. - 5,9%. у 1994р. -22.4%. Зумовлено це низькими пенсійними виплатами, повним знеціненням заощаджень тощо.

Найбільша частка осіб пенсійного віку у складі трудоактивного насе-

153

лення (25—29%) спостерігається у Чернігівській, Сумській, Черкаській. Харківській. Одеській і Полтавськії! областях. АВТОНОМНІЇ! Республіці Крим. найнижча (16,5%) — у М.Києві.

Характерною рисою сучасного і попереднього демографічного розвитку України є підвищена трудова активність жінок. Більшість робітників та службовців, зайнятих V народному господарстві. — це жінки (у 1980 і 1985 рр. - 52%. у 1990 - 53%. у 1992 і 1995 рр. - 51 %. Їх кількість найвища у сфері обслуговування. Так. у 1993 р. жінок від загальної кількості зайнятих працювало в закладах: охорони здоров'я, фізичної культури. соціального забезпечення — 79%. торгівлі і громадського харчування — 75 %.. культури — 67 %, народної освіти — 68 %.іЧастка жінок у середньорічній кількості зайнятих у промисловості в 1992 р. становила 49%. а в сільському господарстві — 41 %.

Підвищена трудова активність жінок пояснюється традиціями, високим рівнем їхньої освіти й чисто економічними мотивами. Це пов'язано також з тим, що жінки частіше втрачають роботу і їм важче знайти нове робоче місце. У більшості великих міст сформувалося навіть перевищення пропонування жіночої робочої сили на ринку праці. Перевищення жіночих трудоактивних контингентів над чоловічими, наприклад, у Харківській області сягає 17.5 тис. чоловік, а в Києві — 34.7 тис. чоловік. Висока частка жінок у складі трудоактивних контингентів й надалі збережеться у центральних, східних та південно-східних областях і у великих містах.

Якісна невідповідність між попитом на робочу силу та її пропонуванням є одним з головних чинників безробіття.

На 1 січня 1997 р. зареєстровані безробітні становили 351 тис. чоловік. з них жінки — 236 тис., молодь у віці до 28 років — 110 тис. чоловік. Причини та обставини безробіття здебільшого такі: звільнення у зв'язку з реструктуризацією виробництва і скороченням штату: за власним бажанням. за порушення трудової дисципліни; демобілізація з військової служби: закінчення навчання у вищих навчальних, загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладах.

Найбільший рівень безробіття в Івано-Франківській (3,3 %), Волинській (2.8). Львівській (2.4). Чернігівській (2.4). Рівненській (2) і Житомирській (2%) областях. Насправді ж безробітних було значно більше. Крім зареєстрованих безробітних, у 1996 р. перебувало у відпустках без збереження або з частковим збереженням заробітної плати 3.4 млн чоловік, що становило 24% загальної кількості робітників і службовців.гУ промисловості таких безробітних було 36%_,на транспорті — 40%, у будівництві — 42%. у науці і науковому обслуговуванні — 26%. На 1 січня 1997 р. працювало в режимі неповного робочого дня (тижня) 1 232 тис. чоловік, що становило майже 9% загальної кількості робітників і службовців. У науці і науковому обслуговуванні у такому режимі їх працюва-

154

ло більш як 14%, зайнятих у промисловості і на транспорті — 16, будівництві — 12. V машинобудуванні — 26. тегкій промиє ювості — 29%.

Якщо в 1991 р. основною причиною незайнятості в Україні було звільнення за власним бажанням, то починаючи з середини 1992 р. випереджувальними темпами ^зростала кількість звільнених у зв'язку з реорганізацією економіки.

Серед безробітних переважають службовці та інженерно-технічні працівники з вищою і середньою спеціальною освітою. Склад зареєстрованих безробітних свідчить, що попит на службовців та інженерно-технічних працівників значно менший від їх пропонування. Частка цієї категорії серед безробітних наближається до 70%, а тих з них. що мають вищу та середню спеціальну освіту, перевищує 70%. У структурі безробітних переважають жінки. Їх частка коливається у межах 60—70%. Закономірною є тенденція до зростання безробіття серед молоді.

Проблема молодіжного безробіття загострюватиметься не тільки з реорганізацією економіки в цілому й концентрацією в окремих регіонах та промислових центрах галузей виробництва, де велике зменшення потреб у робочих місцях, а й із скороченням терміну служби в Збройних силах. Безробіття серед молоді викликає відплив її у сферу чорного ринку (неформальної. тіньової економіки).

Досить напруженою є й буде ситуація із зайнятістю населення про-мислово розвинутих областей Донбасу, індустріальних районів Придніпров'я й великих міст, економіка яких зорієнтована на вугледобувну, металургійну або військову промисловість. У зв'язку із спадом виробництва та початком структурної перебудови економіки, включаючи конверсію, слід чекати збільшення кількості безробітних.

Нові економічні умови, що склалися в Україні, привели до значних змін у працевлаштуванні.

В умовах конкуренції, характерної для ринкових відносин, знайти роботу складно. З цією метою створено центри зайнятості (районні, міські), де людина, незалежно від віку, соціального статусу може дістати допомогу в пошуках необхідної роботи і в працевлаштуванні.

Центри зайнятості надають інформацію про наявність вільних робочих місць, про можливість працевлаштування на підприємствах певного регіону, міста чи району. Центри сприяють випускникам шкіл влаштовуватися на ииробництво в ролі учня з подальшим працевлаштуванням або рекомендують освоювати необхідні для підприємства професії в ПТУ. Спеціально для молоді центри проводять ярмарки вакансій, де бажаючі мають можливість знайти собі роботу, яка б відповідала їх інтересам і нахилам. Робітники центрів допомагають підшукати тимчасову роботу випускникам і школярам 9—10 к.'іасів. які бажають працювати під час літніх канікул.

155

В умовах ринкових відносин однією з с|юрм соціального захисту незайнятого працездатного населення, яке з різних причин залишилося без роботи, є організація нрофесіїіного навчання. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» громадянам, які шукають роботу і зареєстровані в службі зайнятості, гарантується право на безплатну підготовку і перепідготовку за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості. Таке право надається у випадках, коли не можна підібрати роботу за спеціальністю: коли у громадянина немає необхідної професійної кваліфікації. У період навчання й перенавчання незайнятих громадян їм виплачується стипендія. Термін навчання для робітників — 0.5 року. для службовців — 1 рік. Громадянам, які успішно закінчили навчання, служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з одержаної професії чи спеціальності. Період навчання включається до загального трудового стажу. Своєчасна і професійно точно орієнтована перепідготовка населення організується насамперед для полегшення подальшого працевлаштування. Освоєння людиною нової професії підвищує її трудову мобільність і конкурентоспроможність на ринку праці. Цей процес в Україні організовано за допомогою служби зайнятості. Однак психологічна непідготовленість більшості населення до освоєння нової професії призводить до того, що дуже мало безробітних вдається направити на перенавчання. У 1992 р. лише 1 % незайнятих одержали направлення на навчання й перенавчання. 48,9% направлених на перепідготовку закінчили його і 66,1 % з них працевлаштоване.

Глибока криза, що охопила все суспільне виробництво України, негативно позначилась і на використанні трудових ресурсів в усіх галузях народного господарства. Криза викликала великий спад виробництва і різке зменшення національного доходу та продуктивності праці. Водночас у народному господарстві різко зросли втрати робочого часу. Через брак сировини, матеріалів, комплектуючих виробів припинили діяльність сотні підприємств, цехів та дільниць, а багато їх працює за скороченим графіком. Посилилися диспропорції між попитом та пропонуванням робочої сили. У 1991 р. на ринку праці з'явилися безробітні, водночас у народному господарстві країни налічувалося понад 300 тис. вільних робочих місць.

Тенденції зниження ефективності використання трудових ресурсів ще більше посилилися в останні роки. Спостерігається невідповідність між наявними робочими місцями та кваліфікацією робітників, що вивільняються з різних галузей економіки. Має місце різке зниження рівня трудової дисципліни. Упродовж останніх років загальмувався процес механізації та автоматизації виробництва. Збільшується частка робітників, зайнятих ручною працею у промисловості тощо. Такі тенденції характерні практично для всіх регіонів і галузей народного господарства України. До визначальних чинників підвищення ефективності використання трудових ресурсів насамперед належить процес приватизації та роздержавлення. Поступове нарощування темпів приватизації за дійової підтримки її державою дасть змогу сформувати оптимальне співвідношення недержавної і державної власності и уникнути різких спадів виробництва та зростання напруження на ринку робочої сили.

156

Динамічне зростання ефективності використання трудових ресурсів тісно пов'язане з всебічним впровадженням у виробництво новітніх засобів механізації й автоматизації, що сприятиме прискоренню темпів скорочення зайнятих ручною працею й поліпшення умов трудової діяльності населення.

Розв'язання проблеми раціонального використання трудових ресурсів жачною мірою залежатиме від'якісного складу робочої сили. стимулювання ефективної праці, перекваліфікації тих. хто вивільняється.

Важливе місце серед заходів ефективного використання трудових ресурсів належить підготовці й перепідготовці кадрів. Це потребує не тільки невідкладних кроків щодо радикального вдосконалення діючої системи професійної освіти, а й необхідного ресурсного забезпечення.

Слід також створити розгалужену систему територіальних госпрозрахункових центрів з підготовки й перепідготовки робітників, у тому числі для кооперативних і орендних колективів, збільшити асигнування на своєчасну перепідготовку кадрів.

Необхідно створити надійну систему соціального захисту працездатної частини населення, яка б гарантувала своєчасне створення робочих місць, надання кожному бажаючому можливості одержати професію та підвищити свій професійно-кваліфікаційний рівень, матеріальну допомогу на випадок безробіття тощо. Забезпечення соціальних гарантій працездатному населенню передбачає також створення належних умов його трудової діяльності, охорони праці. Усе це сприятиме зміцненню соціальної безпеки в суспільстві.