География

В інтелектуальному потенціалі представлені різні верстви населення,

175

олнак ного основою є інтелігенція. Вона об'єктивно визначає особливості інтелектуального потенціалу, мету ного функціонування і перспективи.

Внаслідок зростання науково-технічного прогресу в інтелектуальному потенціалі відбуваються істотні зміни. Це зумовлено більш глибоким пізнанням законів розвитку природи й суспільства, зростанням рівня складності техніки іі технологічних процесів, збільшенням обсягу розумової праці та вимог до кваліфікації працюючих. Через це ускладнюється професійно-кваліфікаційна структура населення, яка бере участь у формуванні інтелектуального потенціалу.

Інтелектуальний потенціал України має такі види: виробничий (інженерно-технічні працівники, спеціалісти народного господарства), гуманітарний (працівники вищої та середньої кваліфікації загальноосвітніх шкіл.

Понад третину загального інтелектуального потенціалу України становлять працівники виробничої сфери. Значна частина з них — працівники гуманітарних закладів, наукових інституцій. Визначальну, провідну роль у розпитку інтелектуального потенціалу України відіграє науковий потенціал. Його основою є наука — сфера людської діяльності, функція якої — вироблення й використання систематизованих знань про природу й суспільство. Наука орієнтується на суспільні потреби щодо вирішення проблем духовного й матеріального збагачення нашого народу, створює систему знань про закономірності розвитку природи, суспільства і людського мислення. Існують природничі, технічні та суспільні науки. Вони поділяються на фундаментальні та прикладні. Перші зайняті пізнанням і випченням закономірностей розвитку об'єктивної діяльності, а другі — на основі результатів досліджень фундаментальних наук виконують розробки для їх упровадження в народне господарство. Наука — один з найважливіших чинників науково-технічного прогресу. Вчені України спрямовують свої зусилля на виконання фундаментальних і прикладних (науково-дослідних та науково-конструкторських) робіт відповідно до потреб суспільства.

У 1995 р. в науці було зайнято 180, у 1996 р. — 160,1 тис. науковців та спеціалістів, шо належать до наукового потенціалу держави (у 1990 р. — 313.1 тис.). У наукових розробках брали участь відповідно 4 і 4.2 тис. докторів (у 1990 р. — 3.2 тис.) та 22.9 і 21.4 тис. кандидатів наук (у 1990 р. — 29.3 тис.). Багато наукових розробок стали основою створення нових прогресивних технологій, матеріалів, різних видів техніки. визначення магістральних напрямів у розвитку суспільно-територіальних комплексів, продуктивних сил країни тощо.

Науковий потенціал України становлять учені, спеціалісти академічної.

176

і.і.іузевої та вузівської науки. Національна Академія наук України (НАН України) є науковим центром держанії. Тут зосереджені основні наукові кадри країни, концентрується фундаментальна наука, здійснюються прикладні дослідження з головних напрямів розвитку народного господарства. Академія наук була створена у 1918 р. У свій час її очолювали видатні вчені: В.1. Вернадський. В. І.Липський. Д. К. Заболотний. О. О. Богомолець. О. В. Палладін. З 1962 р. Академію наук очолює академік Б. Є. Патон.

У системі НАН України функціонують понад 80 наукових установ. більш як 70 підприємств науково-конструкторської та виробничої бази. Установи академії розташовані у Києві, Харкові.

Донецький (Донецьк). Західний (Львів), Південний (Одеса), Північно-Східний (Харків), Придніпровський (Дніпропетровськ).

Великий загін учених працює в дослідницьких установах міністерств і відомств України, зокрема в академіях аграрних, медичних, педагогічних і правових наук. які організовані в останні роки і мають статус державних наукових установ. До найбільших галузевих наукових установ належать Науково-дослідний інститут чорної металургії (Дніпропетровськ). Вугільний науково-дослідний інститут (Донецьк), УкрНДІспецсталь (Запоріжжя), науково-дослідні інститути: селекції і насінництва пшениці (м. Миронівка Київської області), кукурудзи (Дніпропетровськ), цукрових буряків (Київ).

ВУЗІВСЬКИЙ науковий потенціал представлений викладачами, науковцями і спеціалістами університетів, академій та інститутів. Наукові роботи виконуються на кафедрах, у системі науково-дослідних секторів, лабораторій тощо. Цінність їх у тому. шо результати досліджень використовуються під час навчання студентів, у теоретичних розробках. а також у народногосподарській практиці. Основні центри вузівської науки — Київ, Харків. Донецьк, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів.

В умовах економічної кризи в нашій державі українська наука зазнала великих втрат внаслідок від'їзду за кордон багатьох висококваліфікованих наукових працівників через незадовільне фінансове забезпечення наукових досліджень, низьку оплату праці тощо. Втрачають свої позиції навіть провідні наукові колективи, руйнується їх матеріально-технічна база.

Для збереження та подальшого розвитку наукового потенціалу України треба докорінно поліпшити фінансування і матеріально-технічне постачання наукових закладів. Необхідно підняти престиж науковців. законодавче визначити статус ученого. Все це сприятиме підвищенню рівня ефективності загального інтелектуального потенціалу України.