География

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М.
Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.
9.2. МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ
Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. Мінеральні ресурси, як і лісові та земельні, є основними предметами праці сучасного суспільства. Саме на їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна й кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна та ін. Добувна промисловість, як і сільське господарство, є базисом сучасного виробництва.

Вивчення мінеральних ресурсів безпосередньо спрямоване на зміцнення і розширення мінерально-сировинної бази промисловості. Рівень вивченості та освоєності мінеральної бази певною мірою визначає розвиток економіки країни. Розміщення багатьох галузей і виробництв добувної промисловості (вугільна, нафтодобувна, газова, сланцева, залізорудна. марганцеворудна, гірничо-хімічна, видобуток апатитів, бокситів тощо) залежить від зосередження корисних копалин.

Економіко-географічне положення родовищ, запаси, особливості залягання. гірничо-технічні умови, можливості комплексної розробки й освоєння впливають на техніко-економічні показники розвитку добувних га-

12- 179

лузеи і опосередковано — ті розвиток галузей обробної промисловості.

Ефективність добувних галузей залежить від ступеня раціональності використання мінеральних ресурсів, зокрема комплексності їх освоєння. Комплексне використання мінеральної сировини — це освоєння відвальних і покривних порід, повне вилучення з вихідної сировини всіх цінних компонентів, а також найдоцільніше застосування відходів. Воно спрямоване, з одного боку, на економне витрачання корисних копалин оскільки забезпечує максимальний видобуток усіх корисних компонентів, з другого — є важливою умовою підвищення ефективності суспільного виробництва в цілому.

Освоєння покривних порід дає змогу збільшити не тільки сировинну базу галузей промисловості, а іі випуск продукції з однієї тонни вихідної сировини. Це стосується насамперед багатьох видів будівельних матеріалів. які під час розробки родовищ потрапляють у відвали, тоді як їх можна використовувати.

На етапі збагачення й переробки вихідної сировини важливо вилучити з неї якнайбільше корисних компонентів. Особливо багато їх (до 100) у рудах кольорових металів. Кількість вилучених з них компонентів у процесі комплексного використання збільшується. Якщо в 1940 р. з руд кольорових металів діставали понад ЗО елементів, то тепер — до 80.

Використання супутних елементів, які за цінністю іноді не поступаються основним, має велике значення, оскільки сприяє розширенню сировинної бази промисловості, поліпшенню техніко-економічних показників роботи підприємств. Комплексна розробка іноді є вирішальним чинником для визначення економічної ефективності їх освоєння.

На базі повнішого вилучення корисних компонентів виникають нові промислові підприємства, в результаті чого розвивається і вдосконалюється структура промислового комплексу.

Під час комплексної експлуатації мінеральних ресурсів важливо використовувати їх відходи. Завдяки розвитку науки й техніки вони можуть бути сировиною або перероблятися з метою вилучення основних чи супутніх компонентів.

Численні види корисних копалин використовують у різних галузях промисловості. Наприклад, кам'яне вугілля, нафта й природний газ — це не тільки енергетичне паливо, а й цінна хімічна сировина: кам'яна сіль застосовується у харчовій і хімічній промисловості.

Особливе значення має раціональне використання таких корисних копалин, як нафта, газ, кам'яне вугілля, залізна руда тощо. Вони є базою для формування складних виробничо-територіальних комплексів і функціональних виробничих систем. Раціональне використання мінеральних ресурсів сприяє вдосконаленню їх структури та розвитку. Розміщення переробних галузей залежить від розміщення видобувних. Взаємозв'язки між окремими галузями промисловості і мінеральними ресурсами не так помітні тоді. коли переробка корисних копалин територіальне не пов'язана з їх видобуванням.

Україна має великі і різноманітні мінеральні ресурси (мал. 12). Більшість з них добре розвідані і освоюються у великих масштабах. Можна виділити такі їх види: псі.іивно -енергетичні ресурси (кам'яне вугілля, нафта, природні горючі гази. буре вугілля, горючі сланці, уран, торф): ресурси руд чорних метсиів (залізні, марганцеві): ресурси руд ко.іьорових та рідкісних метилів (титанові, ртутні, нікелеві тощо); нерудна сировина д,ія чорної мета-

1КО

.іургії (вогнетривкі глини, кварцити, формувальні піски, ф-'іюсові вапняки. доломіти); гірничо-хімічни сировини (сірка, калійна та кам'яна сіль, мінеральні фарби тощо): чргономічни мінерч.іьни сировина (фосфорити, апатити):

сировини д.ія будівельних мсітерісі.іів та інші війн сировини для різних галузей народного господарства.

Сировина для будівельних матеріалів та інші види сировини для різних галузей народного господарства'. Сировина для будівельних матеріалів має повсюдне поширення, хоча окремі області відрізняються між собою переважанням певних її видів. Найбільші родовища скляних пісків — у Донецькій області (Авдіївське. Новомихайлівське). Харківській (Ново-селівське). Чернігівській (Глібівське). Львівській (Великоглібовнцьке).

У цих областях зосереджено 55% усіх запасів. На Донецьку, Харківську та Чернігівську області припадає 86% видобутку скляних пісків в Україні.

До польовошпатово'і сировини відносять польовий шпат, пегматити, лужні каоліни тощо. Ці корисні копалини є допоміжною сировиною керамічної, скляної та фарфорової галузей промисловості. Польовошпато-ва сировина — гостродефіцитна, запаси її в Україні невеликі. За запасами і видобутком пегматитів перше місце в Україні займає Запорізька область. Українські пегматити характеризуються високою якістю, низьким вмістом забруднюючих домішок. Значна їх частина використовується для виготовлення тонкої кераміки. У таких же цілях для фарфо-ро-фаянсових виробів використовуються лужні каоліни.

Каолін — глиниста порода, що утворюється внаслідок поверхневого руйнування кристалічних порід. Буває двох видів: первинний і вторинний. Первинний каолін має цінні якості (вогнетривкість, пластичність, дисперсність тощо), використовується для виробництва тонкої кераміки, у паперовій, гумовій, миловарній і парфюмерно-косметичній промисловості, під час синтеза каучуку і виробництва сірчанокислого глинозему, білого портланд-цементу. За запасами і видобутком каоліну Україні належить провідне місце серед країн СНД. На її території зосереджено понад 35% запасів цих країн. Розробляється 8 родовищ первинного каоліну і 3 вторинного. Основний видобуток зосереджений у Дніпропетровській області (Просянське родовище) і Вінницькій (Глуховецьке). На базі цих родовищ працюють найбільші в Україні комбінати. Вторинний каолін не піддається збагаченню і застосовується для виготовлення вогнетривких матеріалів.

1< р е й д а використовується у будівництві, хімічній, вугільній промисловості, сільському господарстві тощо. Запаси крейди в Україні великі (60 розвіданих родовищ, розробляється 18). Багато родовищ (12) розробляється у Луганській, Донецькій. Харківській та Сумській областях.

Значно поширені в Україні б е н то н і то в і піски і піски для силікатних виробів. Серед областей за запасами виділяються Харківська.

Донецька і Херсонська. Найвищий рівень промислової ос-воєності мають родовища, розмішені у Донбасі і Придніпров'ї. Це пов'язано з високим економічним потенціалом та інтенсивним розвитком промислового будівництва в цих районах.

Па-іивно-снсргетичн], руїні корисні кона.іини і нерудна сировина .'гін чорної металургії. гірннчо-хімічна і агрономічна сировина розг-'іялаються у відповідних комплексах.

ІЯ2

К а м ' я н і будівельні матеріали за використанням поділя-кігії на декоративно-облицювальні та будшел'їНі. Провідне місце заііма-югь декоративно-облицювальні. 1 видобуток має міждержавне значення. В Україні зосереджені значні запаси граніту, гранодіориту, діориту, лаб-;хі.'юрііту. габро. мармуру, мармуровидних вапняків тощо. Перше місце серед них корисних копалин займають граніти. Найперспективніші родовита — Жежелівське (Вінницька область). Старобабанське (Черкаська). Богуславське (Київська). Крошнянське. Лазочиківське. Корос-пішівське (Житомирська область). До цінних облицювальних матеріалів належать лабрадорити Головинського, Горбулівського та інших родовищ Житомирської області, то мають світове значення. Значні ресурси мар-муровндного вапняку та мармуру зосереджені у Закарпатській області (родовища Діловецьке, Малий Розис. Довгорунь та ін.).

Родовища золота. В зв'язку з важким економічним становищем України. від'ємним сальдо платіжного балансу особливо важливими стають можливості виявлення в країні ресурсів золота, платини, алмазів, срібла. рідкоземельних та інших цінних елементів. Зусилля геологів спрямовані на те. щоб створити надійну ресурсну базу золотодобувної промисловості у нашій державі. Важливість золота в економіці зростатиме. Це зумовлюється бурхливим розвитком у світі космічної, електронної та інших сучасних галузей промисловості, в яких широко застосовується золото: прагненням світових банків до накопичення золотих запасів: розширенням світових ринків дорогоцінностей і зменшенням сировинної бази золотодобування.

Прагнення створити в Україні золотодобувну промисловість має свою історію.

Наприкінці XIX ст. золота жила була відкрита в Донбасі, в На-гольному кряжі. Її почали розробляти, але вона скоро загубилася, і освоєння припинилося. Спроби знайти золото на Нагольному кряжі були відновлені у 1960-х роках. Виявлено, що золотоносна руда там є. але вміст золота незначний, добувати його економічно не вигідно. Після одержання Україною незалежності на глибині 550 м знайшли ту саму жилу. яка загубилася майже сто років тому. Встановлено, що на глибині 550—1200 м на окремих ділянках вміст золота в тонні руди становить 28 грамів, а срібла — 100 грамів. Цим доведено, що золото в Донбасі є. але до видобутку його ще далеко — потрібні великі кошти й час.

Зусиллями геологів в Україні відкрито ряд великих родовищ у золоторудних районах: Придніпровському, Кіровоградському, Побузькому, Закарпатському та Донецькому. Геологи дійшли висновку, що наявні запаси можуть забезпечити тривалу стабільну роботу майбутніх золотовидобув-них підприємств. Для розвитку нової в Україні галузі є сприятливі умови:

ресурси золота містяться в добре освоєних районах, у окремих з них уже (- діючі гірничо-збагачувальні підприємства: ресурси золота представлені. як стверджують геології, великими родовищами з значним вмістом у ру-.іах золота: рули не містять екологічно небезпечних компонентів.

Особливої уваги заслуговує Кіровоградський район, який тепер називають «'урановим Донбасом».

Розвідники урану в роки виживання переключилися на пошук золота, розпочали буріння. Одна із проб виявилася об-надиі.'іивою — 2.5 кг на тонну руди (у світовій практиці видобуток іноді розпочинають, якщо тонна руди містить понад 2 грами золота). Кіровоградський золоторудний район — явище унікальне. Геологи прогнозують:

183

;ю глибини 500 м у районі є 145 т золота, до глибини 1200 м — 300 т, а всього в золоторудному районі — 5000 т. Світова практика свідчить про те. що там, де є уран. мають бути золото і алмази. Пошук кіровоградських геологів уже подає надії на те. що на Кіровоградшнні буде відкрито родовище алмазів. Крім того, у Кіровоградські» металогенічнії! зоні є також рудопрояви вольфраму, молібдену, срібла, міді. вісмуту, олова, свинцю. берилію, сурми, танталу, ніобію, рідкоземельннх елементів.

У Закарпатському золоторудному районі геологами досліджено й підготовлено до експлуатації Мужіївське родовище. В останні роки зроблено перші спроби видобутку золота. Собівартість його виявилася дорогою. На Побужжі розвідується золотоносне родовище на правому березі Південного Бугу в Савранському районі Одеської області. Геологи вважають. шо воно — одне з найпотужніших. В Придніпров "і золотоносні руди виявлені в районі Нікополя.

Отже, є великі надії на те, що Україна матиме свою золотодобувну промисловість. Успіх у цій важливій невідкладній справі залежить від її організації, надання проблемі позачергового державного значення.

Мінеральні джерела. До корисних копалин належать і підземні води з підвищеним вмістом мінеральних компонентів та газів із специфічними фі-зико-хімічними властивостями, шо цілюще впливають на людський організм.

Температура підземних вод може коливатися у значних діапазонах. Якщо вона перевищує 35 °С, води вважаються термальними. З виходом підземних вод на поверхню утворюються джерела мінеральних і термальних вод.

Мінеральні води України за мінералогічним складом поділяють на сім типів: сульфідні: залізисті: вуглекислі: миш'яковисті і з високим вмістом марганцю, міді: бромисті, йодисті та з високим вмістом органічних речовин: радонові, кремнієві й мінеральні води без специфічних компонентів.

В Україні чотири райони найбільшої концентрації джерел мінеральних вод. Перший — багатий на радіоактивні мінеральні джерела, що приурочені до кристалічних порід Українського шита та Донецького кряжа. Він розташований у межах десяти областей: Рівненської, Хмельницької. Вінницької, Житомирської. Київської, Черкаської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької. Джерела радіоактивних мінеральних вод зосереджені у таких адміністративних районах: Хмільницькому. Миронівському, Полонському. Знам'янському. Житомирському. Білоцерківському. Уманському. Родовища радіоактивних вод виявлено в Карпатах і Криму (Приазовський район). Багато джерел (наприклад, Хмільник, Миронівка. Біла Церква. Слов'янськ) стали центрами сучасних лікувально-санаторних комплексів та курортів.

Другий район концентрації мінеральних джерел простягається уздовж Карпатського передового прогину (Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області). Джерела тут з високим вмістом сірководню, переважно біогенного походження. Найбільші родовища виявлено поблизу Не-мирова. Шкло. Великого Любеня. Роздолу. Чернівців. На їх базі створено відомі курорти: «Немирів», «Шкло», «Черче», «Любень Великий» та ін. У цьому районі широко експлуатуються родовища сульфатно-натрієвих, гідрокарбонатно-натрієвих та хлоридно-натрієвих солоних і ропних вод (Трускавець. Моршин). У Трускапці добувають слабкомінералізовані води типу «Нафтуся».

ЇМ

Трстіи раион — це ареал поширення вуглекислих мінеральних вод типу «Нарзан». «Боржомі». «Єсентуки». «Арзні» та ін. Більшість родовищ іііаходиться в Карпатах. Розташовані вони поблизу Ужгорода, сіл Ужок. Голятин, Келечпн. Верховина (води типу «Нарзан»). Голубине. Луги, Со-.іочин (води типу «Боржомі»), Грабове, Сойми. Верховина-Бистра (води піну «Єсентуки»).

У вуглекислих мінеральних водах Рахівського масиву міститься незначна частка миш'яку. Джерела вод цього типу знайдено біля с.Кваси. Тут збудовано пансіонат та завод з розливу води «Квасівська». Крім розчинених солей миш'яку, у волі деяких джерел є стронцій, йод, марганець («Поляна Квасова». «Свалява». «Сойми») та інші компоненти.

Четвертий район концентрації мінеральних джерел охоплює територію Автономної Республіки Крим. Тут зосереджені в основному термальні джерела. Вода їх. різноманітна за мінералогічним складом і з порівняно високою температурою (38—53 °С), застосовується для лікування опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи. На базі відкритих джерел в Євпаторії та Саках створено курорти. У Криму також є джерела вуглекислих і сірководневих вод.

В Україні трапляються джерела мінеральних вод. які не належать до жодного з перелічених районів, проте широко використовуються в народному господарстві. Так. на базі освоєння Миргородського родовища створено курорт та організовано розлив і постачання води населенню. Постачається населенню також «Березівська» вода з однойменного джерела у Харківській області. У Хмельницькій області відкриті і вже використовуються великі запаси мінеральних вод. які за своєю якістю перевершують «Нафтусю». Ці води виводять радіонукліди.

Отже, в Україні зосереджені значні ресурси мінеральних і термальних вод. Багато з них (у Трускавці. Моршині, Євпаторії, Саках, Куяльнику) мають міжнародне значення. На їх базі формуються великі рекреаційні комплекси. Тому ресурси мінеральних і термальних вод у цілому відносять до корисних копалин . що мають комплексоутворюючі властивості.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. 2.4. ТЕРИТОРІАЛЬНІ РЕКРЕАЦІЙНІ СИСТЕМИ (ТРС) - География
  2. 9.1. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА - География
  3. 9.2. МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ - География
  4. 9.3. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ВИВЧЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ - География
  5. 9.4. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ТИПІЗАЦІЯ 1 ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ - География
  6. 9.5. ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ - География
  7. 11.1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСОТВОРЕННЯ - География
  8. 11.2. СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ - География
  9. РОЗДІЛ 16 КОМПЛЕКС ХІМІЧНИХ І НАФТОХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ - География
  10. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М. Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с. - География
  11. ВСТУП - Культурология
  12. ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ - Культурология
  13. ЗАЧИН: ДРЕВНЕЙШИЕ ВРЕМЕНА - Исторические науки
  14. 17. ВОСТОЧНАЯ ГАЛИЧИНА: ОПЛОТ УКРАИНСТВА - Исторические науки
  15. 18. ВОЙНА И РЕВОЛЮЦИЯ - Исторические науки
  16. 19. УКРАИНСКАЯ РЕВОЛЮЦИЯ - Исторические науки
  17. 20. СОВЕТСКАЯ УКРАИНА: НОВАТОРСКИЕ 20-е - Исторические науки
  18. 21. СОВЕТСКАЯ УКРАИНА: ДРАМАТИЧНЫЕ 30-е - Исторические науки
  19. 23. УКРАИНА ВО ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЕ - Исторические науки
  20. 24. ВОССТАНОВЛЕНИЕ - Исторические науки

Другие научные источники направления География:

    1. Тарасенко Н. Г.. Экономические районы Украины. Пособие для школьников, абитуриентов, студентов, учителей. 1999