География

Традиційно географія вивчала природні ресурси за окремими видами, розглядала їх обсяги, особливості розміщення на території регіону, країни, далі стали провадитися дослідження територіальних поєднань ресурсів. Виникла потреба узагальненої оцінки природних ресурсів, виявлення їх ролі у соціально-економічному розвитку країн і районів. Почало широко застосовуватись поняття «природно-ресурсний потенціал» (ПРП) території. Воно відображає всю сукупність природних ресурсів певного регіону, країни, тому є важливим для оцінки природних можливостей території, раціонального її використання, визначення пріоритетних напрямів природокористування.

ПРП — це сукупність природних ресурсів території, які можуть бути використані у народному господарстві з урахуванням тенденцій науково-технічного прогресу.

У географії ПРП розглядається » широкому та вузькому розумінні. В першому випадку в ПРП включають самі ресурси разом з їх якісно-кількісними характеристиками, шо відображають можливості для життєдіяльності країни або регіону. У вузькому розумінні ПРП ототожнюють лише з оцінкою, певним показником ресурсів. Географічне дослідження ПРП країни, регіонів має грунтуватись на конструктивнішому широкому його розумінні. ПРП визначається у певних часових межах, оскільки це ди-

204

намічна категорія. Якісне й кількісне значення природно-ресурсного по-И-ШІКІЛУ істотно змінюється протягом певного часу в результаті діяльності ^спі.'іьства на конкретній території, або через науково-технічний прогрес. !іц) нідкриває додаткові напрями і ноні параметри використання ресурсів. [1РП завжди визначається для конкретної території (акваторії). ^ Можливі два підходи до оцінки і використання ПРП — суто економічніш та еколого-економічний. Перший спрямований на досягнення показників економічної ефективності. Другий разом з цим передбачає іоереження довкілля, досягнення певного рівня комфортності життя населення та усунення негативних наслідків виробничої діяльності, пов'язаної з видобуванням та використанням природних ресурсів. За еколого-економічного підходу передбачаються додаткові обмеження на обсяги використання ресурсів, тобто певне їх недовикористання з метою збереження середовища та обмеження шкідливого екологічного впливу. Нині в Україні допустимий лише еколого-економічний підхід використання ПРП.

ПРП — багатокомпонентний; його компонентами виступають окремі ресурси — мінеральні, водні, земельні, лісові, природно-рекреаційні, фауністичні тощо. Значна частина ресурсів також багатокомпонентна. Наприклад, мінеральні ресурси поділяються на паливно-енергетичні, металеві. гірничо-хімічну сировину, нерудну сировину для чорної металургії. будівельні матеріали. Кожна з цих компонент складається , у свою чергу, з окремих видів ресурсів. Так, до паливно-енергетичних ресурсів належить кам'яне та буре вугілля, нафта, природний газ тощо. Лісові ресурси включають деревні, лісопродовольчі (рослинного та тваринного походження), лікарські ресурси, а також санітарно-гігієнічні, водо- та ґрунтозахисні функції (властивості). Земельні та водні ресурси передбачають кілька напрямів використання.

З багатокомпонентності ПРП випливає необхідність розгляду потенціалів окремих компонент та інтегрального з відповідними оцінками. Можливі дна принципово різних підходи до побудови уявлення про інтегральний ПРП. Перший підхід базується на визначенні його єдиною величиною (скаляром), а другий — за допомогою сукупності показників, тобто вектором. Єдина оцінка ПРП практично може бути втілена тільки на основі грошового вартісного виразу цінності окремих ресурсів.

Під час визначення кількісної оцінки інтегрального ПРП треба врахувати, шо одночасне використання всіх ресурсів регіону не завжди можливе. оскільки використання одного ресурсу може виключити чи істот-

205

по обмежити інтенсивність використання іншого. Наприклад, повне використання деревних лісових ресурсів веде ло зниження можливостей заготівлі продовольчих та лікарських ресурсів, зменшення санітарно-гігієнічних. грунто- та водозахисних (функцій лісу. Розширення видобут-к мінеральних ресурсів зменшує земельний потенціал. Ігнорування нього методологічного положення веде до завищення оцінки ПРП. тобто до викривлення уявлення про реальні можливості території.

Потреба у векторному виразі інтегрального ПРП регіону виникає через наявність істотних недоліків у скалярному вартісному його визначенні. Спостерігається певна невідповідність між вартісними та натуральними оцінками. Перші ніколи повністю не можуть замінити других. У сучасних кризових умовах ше більше підсилюється викривлення між вартісними та натурально-речовими пропорціями у народному господарстві. При всій своїй важливості суто вартісний підхід не може бути єдиним орієнтиром навіть в умовах становлення ринкових відносин. Є практичні труднощі оцінки сумарної корисності різноманітних ресурсів внаслідок недосконалої системи цін на них. За умов єдиної вартісної оцінки інтегрального ПРП окремі його складові є різноякісними. Так, І млн грн. оцінки нодного потенціалу має інший зміст, ніж 1 млн грн. земельного.

Недостатність одного ресурсу навряд чи можна повністю замінити надлишком іншого, хоч саме на цьому, тобто на рівноправності і повній взаємозамінності різних видів природних ресурсів, базується скалярний підхід до оцінки інтегрального ПРП. Під час оцінювання треба не тільки визначити сумарну цінність ресурсів території, а й встановити, яка компонента потенціалу і в якій мірі обмежує загальні можливості його використання. В Україні паливно-енергетичні ресурси нині саме і є таким лімітатором.

Векторний підхід має базуватися на різноманітних, натуральних і вартісних показниках, що є передумовою до розгорнутого дослідження інтегрального ПРП регіонів і країни. При цьому його визначають вже не як суму, а як сукупність (вектор) компонентів. Під час використання ПРП намагаємось максимізувати всі компоненти цього вектора. Але це можливо лише доти, поки підвищення інтенсивності використання однієї компоненти ПРП не приведе до зниження результативності інших. Отже. ефективність використання ПРП повинна оцінюватись за принципом теорії рівноваги. Найбільш ефективним є такий варіант використання ПРП. який забезпечував би подальше покращення використання будь-якого окремого потенціалу, і не призводив би до погіршення показників використання ще. принаймі. одного окремого потенціалу. Тільки для унікальних локалізованих компонент ПРП можливе досягнення вищого значення за рахунок інших компонент. Проте необхідно задати обмеження на максимально допустимі відхилення у сторону погіршення їх параметрів.

Широкі конкретні географічні дослідження інтегрального ПРП на основі векторного уявлення про нього в Україні ще не розгорнуто. Можна говорити лише про доробки з окремих компонент. Є певні результати,

206

іио базуються на слинні вартісній оцінці, наприклад розробки В. П. Ру-існк.і. Під ПРП території пін розуміє сукугіну продуктивність її природних ресурсів як засобів виробництві і предметів споживання, яка нира-/к.кться у їх суспільніи споживній вартості. Основою економічної оцінки потенціалу і: величина середньорічного ефекту від його використання. Акцент на вже досягнуту продуктивність, а не потенційну можливість ресурсів регіону — головна особ.тивість підходу автора. Серед різних показників (диференційна рента, дііференційниіі доход, продуктивність витрат. валова продукція, чистий доход) В.П.Руденко виділяє валову продукцію як найбільш придатну до абсолютної економічної оцінки ПРП, пропонує виражати її за допомогою єдиних загальнодержавних чи (за їх відсутності) регіональних кадастрових цін.

Для структурного аналізу ПРП України нами використано метод компонентно-територіального балансу (КТБ). Застосовано два види показників. Перший показує частку певного регіону в загальнодержавному його потенціалі, а другий — частку ресурсу в інтегральному потенціалі регіону. Кожний стовпчик балансу показниками другого виду розкриває компонентну структуру ПРП регіону або країни в цілому (підсумковий стовпчик). Рядки за допомогою першого виду показника фіксують територіальні структури окремих ресурсів як компонентів ПРП. Територіальну структуру інтегрального ПРП відображає підсумковий рядок балансу (табл. 15).

Головним ресурсом України за часткою в ПРП є земельні ресурси (44.4%). Така їх роль характерна для більшості регіонів. Тільки у Донбасі та Промисловому Придніпров'ї головним компонентом в ПРП є мінеральні ресурси, а в Українських Карпатах — водні. Особливо велика роль земельних ресурсів для Поділля (76%), Причорномор'я (69,1%). Київського Придніпров'я (61.3%) і Лівобережного Придніпров'я (61,9%).

Якщо частка ресурсу в ПРП не нижче середнього значення (в даному випадку 16,7%). то його вважаємо основним. До основних ресурсів в Україні належать мінеральні ресурси (28.3%). Земельні ресурси є основними в Українських Карпатах (26.1 %) та в Промисловому Придніпров'ї (28.8%). Серед основних ресурсів регіонів знаходяться і водні ресурси (Крим. Причорномор'я. Західне Полісся), тут їх роль, особливо у Криму (19.3%). дещо завищена, шо зумовлено недосконалістю вихідної оцінки ПРП. а також природні рекреаційні (Крим. Українські Карпати).

Сумарна частка головного і основних ресурсів регіону відображає масштаб ресурсної концентрації. Найбільше його значення спостерігається у Криму (87.9%). а найменше — у Київському Придніпров'ї

КО-ЧПОНЕНТНО-ТКРИТОРІАЛЬНИЙ БАЛАНС ПРИРОДНО-РЕСУРСНОЇ О

Пріїролно-іосіюларсі.кни Ресурси іамлне

1 10. і 11-01 кра Кіір НСІ.К1

іатії Поділля Київське Придніпров'я

— 0 .і 6 .і 6 .1 0 1іисральні 2.1 10.7 2.3 8,Я 0.6 2.3 3.5 6.5 Водні 7.1 16.Я 16,5 29,2 6,5 12.0 15.5 13.3 Земельні 6.1 49.3 4.4 26,1 12.2 76.0 20.Я 61.3 Ліс от 17.9 13.7 27.5 15.6 6,6 3.9 26,0 7.2 Фауністичні 5.5 0.5 2.1 0.1 6.9 0.4 21,9 0.7 Природні

рскрсішіііні 5.2 9.0 15.1 20.2 2,Я 5.4 17,2 11,0 Інтсгральнии

потенціал 5.5 100 7.8 100 7,2 100 15,2 100

Г! р її м і тка. Частка ресурсу регіону: и — в загальнодержавному потенціалі ресурсу:

(61.3°6). В Україні ііін становить 72,7%. що наближається ло середнього значення (74,7 %). Однак аналіз рівня ресурсної концентрації дає іншу картину. В середньому на один головний і основний ресурс найбільша частка припадає на Поділля (76%). Дещо поступається Донбас (73,2%). Досить значні рівні ресурсної концентрації в Київському Придніпров'ї (61.3%) і Лівобережному Придніпров'ї (61.9%). В чотирьох цих регіонах нема основних ресурсів, тому рівень концентрації повністю визначається часткою головного компонента ПРП. Середнє значення рівня ресурсної концентрації в регіонах становить 44.5%. В Україні рівень ресурсної концентрації становить 36.3%. Найменший він в Українських Карпатах (25.2%). а в решті регіонів не перевищує середнього значення.

Україна має низький рівень рівномірності компонентної структури ПРП. Найбільш рівномірна структура ПРП Українських Карпат (середній рівень). Низькі рівні рівномірності спостерігаються у структурах Криму, Західного Полісся і Лівобережного Придніпров'я. Київське Придніпров'я. Промислове Придніпров'я, Донбас і Причорномор'я мають середній рівень рівномірності компонентних структур ПРП. На Поділлі спостерігається високий рівень рівномірності цієї структури.

Поділля, Київське Придніпров'я, Лівобережне Придніпров'я, Причорномор'я і Донбас мають середній рівень ресурсної однорідності. Для Донбасу ця однорідність формується мінеральними ресурсами, а для решти регіонів — земельними. Високий рівень різноманітності ПРП спостерігається в Українських Карпатах, середній — в Україні в цілому, Західному Поліссі. Криму, Промисловому Придніпров'ї. Рівні рівномірності. однорідності та різноманітності структури ПРП визначались за допомогою спеціальних показників, кількісне вираження яких якісно інтерпретувалось згідно з прийнятою методикою. Треба звернути увагу на різку контрасність за різноманітністю потенціалів сусідніх регіонів Поділля і Карпат. Причорномор'я та Криму.

Для виявлення спільних рис та своєрідності у компонентних структурах використовується коефіцієнт подібності структур. Його можливі зна-

У)У.

Таблиця 15

ПОТЕНЦІАЛУ ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ, % регіон Лівобережне При.нііііроп'я Промислове Придніпров'я Донбас Причорномор'я Крим Україна .і 0 .1 6 а 6 ,1 6 .1 6 а 6 4,4 1..2 10,5 12,4 33.9 9,5 56.1 8,8 48.9

7.3 73.2 5.7 1.9 16.2 4.2 16.8 2.4 10,2 10.0 19.3 100 100 28.3 13,1 16.-Ч 61.9 10.2 28.8 6.4 15,6 18.3 69.1 5.1 39,0 100 44,4 12.6 4,5 1.5 0.4 2.6 0.6 3,3 1,1 2.0 1,6 100 4,2 21,2 0,9 12.6 0,4 3,6 0,1 20,1 0,8 6,1 0,3 100 0.5 1 2.'' 9.Я 9.1 5.5 8.3 4,8 10.6 8,0 19.5 29.6 100 9.5 11. 8 100 15.6 100 17.7 100 12.4 100 6,8 100 100 100

Л — н інтегральному природно-ресурсному потенціалі регіону.

чення (від нуля до одиниці) розбивають на п'ять рівних проміжків, які відповідно інтерпретуються високим, середнім та низьким рівнями подібності, а також середнім та високим рівнями відмінності. Середнє значення цього показника відображає міру типовості або індивідуальності компонентної структури ПРП регіону. Перше відбувається тоді, коли в середньому регіон має високий або середній рівень подібності щодо інших регіонів. Значення середнього та високого рівнів відмінності трактуємо як міру індивідуальності ПРП регіону.

Найбільш індивідуальним в Україні за ПРП є Донбас. Тільки з сусіднім Промисловим Придніпров'ям він має середній рівень подібності структур, а з рештою регіонів — високий рівень відмінності. Досить індивідуальний потенціал спостерігається і у Промисловому Придніпров'ї. Тільки з Західним Поліссям і Лівобережним Придніпров'ям цей регіон має середній, а з рештою регіонів — високий рівень відмінності. У той же час з Україною в цілому Промислове Придніпров'я має середній рівень подібності, оскільки структура його ПРП багато в чому визначає структуру потенціалу всієї країни. Середній рівень відмінності структур Донбасу і України в цілому зумовлюється більшою однорідністю ПРП Донбасу за мінеральними ресурсами за відносно низької частки земельних ресурсів, які є основними в Україні.

Індивідуальним регіоном за структурою ПРП є Українські Карпати. Тільки з Західним Поліссям і Кримом у них визначено низький рівень подібності, а з рештою регіонів — середній та високий рівень відмінності.

Під час дослідження структурних особливостей розміщення окремих ре-

14 - 83109

209

сурсж (компонентні ПРП) н природно-господарських регіонах України ви-коріїсіаімо такі ионятгя і показники: визначальний регіон розміщення, основний регіон розміщення. рівень територіальної концентрації, рівень рівномірності територіальної структурії. рівні однорідності, різноманітності. подібності розмішення або територіальних структур. Вони визначаються у такий же спосіб, як і відповідні компонентні характеристики. Тільки тепер нже розглядаються показники першого виду і рядки балансу.

Визначальним регіоном розмішення інтегрального ПРП є Донбас (17.7%). основними регіонами — Промислове Придніпров'я (15.6%), Київське Придніпров'я (15,2%). Причорномор'я (12.4%) та Лівобережне Придніпров'я (11.8%). У інтегрального ПРП нижче, ніж у всіх компонентах. рівень територіальної концентрації (14,5%) і високий рівень рівномірності територіальної структури (більш рівномірно розміщуються тільки водні ресурси).

Визначальний регіон розмішення мінеральних ресурсів — Донбас (48,9%). основним є Промислове Придніпров'я (33,9%). Така ситуація зумовила найвищий рівень територіальної концентрації цих ресурсів (33.9%) і найнижчий рівень рівномірності розмішення, що за значенням показника відповідає низькому рівню рівномірності територіальної структури.

Визначальним регіоном розміщення земельних ресурсів є Київське Придніпров'я, де їх зосереджено 20.8%. Дещо поступається йому Причорномор'я (18,3%) та Лівобережне Придніпров'я (16,5%). До основних регіонів розміщення також належить Поділля (12,2%). За рівнем територіальної концентрації земельні ресурси перевищують тільки водні ресурси та інтегральний потенціал.

Визначальний регіон розміщення водних ресурсів — Українські Карпати (16,5%), а до основних належать Причорномор'я (16,2%), Київське Придніпров'я (15,5%) та Лівобережне Придніпров'я (11,2%). Земельні та водні ресурси мають високий рівень рівномірності розміщення за природно-господарськими регіонами.

Українські Карпати — головний регіон розміщення і лісових ресурсів (27.5%). До основних регіонів треба віднести Західне Полісся (17.9%), Київське Придніпров'я (26,6%) і Лівобережне Придніпров'я (12,6%). За рівнем територіальної концентрації лісові ресурси посідають друге місце після мінеральних. Вони характеризуються середнім рівнем рівномірності розмішення.

Крим є головним регіоном розміщення природних рекреаційних ресурсів (19.5%). а серед основних регіонів — Українські Карпати (15.1 %), Київське Придніпров'я (17.2%)'. Лівобережне Придніпров'я (12,2%). Дещо заниженою здається оцінка цього компоненту ПРП в Причорномор'ї (10.6%). За рівнем територіальної концентрації (16%) рекреаційні ресурси перевищують тільки земельні та водні ресурси, а також інтегральний потенціал, їх територіальна структура має високий рівень рівномірності.

Київське Придніпров'я — головний регіон розміщення фауністичних ресурсів (21.9%). До основних регіонів належать Лівобережне Придніпров'я (21.2%). Причорномор'я (20,1%), Промислове Придніпров'я

Рекреаціиниіі іюіеніііа.1 нього регіону треба скоригунати в бік значного зменшення ніс-ія катастрофи н;і ЧАЕС

2Н)

іі2.(-і%). Показник рівня територіальної концентрації становить 18.9% і третє місце). Фауністичні ресурси мають середній рівень рівномірності розмішення.

Усі ииди ресурсів, за винятком земельних та водних, відзначаються індивідуальністю розміщення. Особливо це стосується мінеральних ресур-сін. Їх територіальна структура, має високий рівень відмінності від територіальних структур інших ресурсів. Мінеральні ресурси немов би ВІДШТОВХУЮТЬ від себе решту компонентів ПРП. Досить індивідуально розміщуються лісові ресурси. Вони мають середній рівень відмінності територіальних структур порівняно з земельними, фауністичними і рекреаційними ресурсами. низький рівень подібності, порівняно з водними ресурсами. Більш низький ступінь індивідуальності розміщення природних рекреаційних та фауністичних ресурсів. Рекреаційні ресурси мають середній рівень подібності територіальних структур з водними ресурсами. Таке їх тяжіння природне, а середній рівень відмінності від територіальних структур лісових ресурсів пояснити важко. Ще більша відмінність у розміщенні фауністичних і лісових ресурсів. Мабуть, під час оцінки потенціалу лісових ресурсів не враховувалася роль лісів як середовища фауністичних ресурсів та місць відпочинку. Фауністичні ресурси тяжіють до земельних (середній рівень подібності розміщення). Фауністичні та природні рекреаційні ресурси мають низький рівень подібності розміщення. Рекреаційні та земельні ресурси перебувають приблизно у такому ж співвідношенні.

Земельні і водні ресурси не є типовими й індивідуальними за розміщенням. Вони мають низький рівень подібності територіальних структур. Середні рівні подібності розміщення цих ресурсів з рештою компонентів ПРП низькі, приблизно однакові за кількісним значенням.

Інтегральний ПРП має середній рівень відмінності розмішення з мінеральними й лісовими ресурсами та низький рівень подібності з рештою ресурсів. Серед останніх все ж трохи більша подібність (у межах одного якісного проміжку) до територіальної структури інтегрального ПРП спостерігається у територіальних структурах водних та земельних ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал України великомасштабний і багатогранний. Республіка належить до числа багатих країн світу за природними ресурсами. В ній поєднуються значні промислові ресурси (залізні й марганцеві руди, кам'яне вугілля, гірничо-хімічна сировина, сировина для виробництва будівельних матеріалів тощо), сільськогосподарські (чорноземні грунти, в цілому сприятливі клімат і рельєф) з різноманітними рекреаційними ресурсами (узбережжя Чорного й Азовського морів, унікальні мінеральні джерела. Карпатські ліси, гаї лісостепової зони, природні пляжі Дніпра. Десни та інших річок і озер).

ПРП — один з найважливіших чинників, які зумовили структуру народногосподарського комплексу (НГК) та її динаміку. Саме природні багатства стали основою для розвитку провідних галузей народного господарства — цукробурякового виробництва, потужного зернового господарства. вугільної промисловості і чорної металургії. Ці галузі відіграли важливу роль у розвитку економіки дореволюційної Росії і колишнього СРСР.

Природно-ресурсний потенціал України використовувався переважно екстенсивним шляхом. Структура НГК у радянський період хоч значно ускладнилась (було створено низку нових виробництв), однак у цілому

14*

211

продовжувала залишатись однобічною, з різким переважанням галузей, що базуються безпосередньо на ПРП. Масштаби і характер іюго використання ставали надмірними і нераціональними.

Недосконалість структури НГК України поглибилась після Другої світової війни. Цьому сприяли такі обставини: 1) догматичний підхід до відтворення суспільного виробництва — здійснювалась економічна політика обов'язкового прискореного розвитку виробництва засобів виробництва. насамперед чорних металів, палива, видобутку залізних і марганцевих руд: 2) підпорядкованість розвитку господарства інтересам військово-промислового комплексу: 3) неекономне використання металів та енергії в народному господарстві СРСР і. зокрема України: 4) вульгарне ставлення до проблем взаємодії суспільства і природи, прагнення взяти від природи якнайбільше, нехтування екологічним підходом під час використання природних ресурсів: 5) ігнорування комплексного розвитку господарства України: 6) надмірне використання ПРП України в інтересах економіки не тільки СРСР, а й країн колишнього соціалістичного табору.

Структура НГК України незадовго до здобуття нею незалежності порівняно з попередніми періодами стала більш багатогранною. На перше місце в її галузевому аспекті вийшло машинобудування. Однак це не створило умов для раціонального використання ПРП. Навпаки, природні сировинні ресурси почали використовуватись у таких великих обсягах і такими способами, що запаси окремих важливих їх видів опинились на межі вичерпання. Довкілля у ряді регіонів настільки погіршилось, що іюго стан наблизився до екологічної біди.

Удосконалення структури НГК України нерозривно пов'язане з раціоналізацією використання її ПРП. Для визначення конкретних шляхів її вдосконалення необхідні широкі, різнобічні дослідження економістів. економікогеографів і вчених інших галузей науки.