География

У Волинській області розвідано відкрите родовище самородної лііді в Ратнівському районі. Затрати капіталовкладень на освоєння цього родовища окупляться за 3,7 року. Опрацьована програма «Мідь України».

Важливе значення має родовище флюориту, відкрите неподалік с. Бах-тина Мурованокуриловецького району (південь Вінницької області).

212

РОЗДІЛЮ. СТРУКТУРА НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ І ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

10.1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА. ВИРОБНИЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Структура народного господарства України перед Першою світовою цінною була однобічною. У промисловому виробництві переважали гірничодобувна, металургійна та цукрова галузі. Машинобудування займало другорядне місце, деякого розвитку набули такі його види. як сільськогосподарське і транспортне машинобудування. Хімічна промисловість була представлена підприємствами фосфатних мінеральних добрив на девізній сировині (фосфатах Алжиру) і содовими заводами в Донбасі на місцевій сировині. У роки Першої світової війни окремі підприємства хімічної помис-ловості були евакуйовані з Прибалтики до Донбасу, що підвищило роль хімічної промисловості в структурі промислового виробництва України.

У територіальній структурі господарства в останній чверті XIX ст. — на початку XX ст. відбулися докорінні зміни внаслідок формування промислових районів і центрів на основі вугільних багатств Донбасу і залізних руд Криворіжжя. Розширення внутрішнього ринку, будівництво залізниць, що відкривали небувалі можливості для розвитку територіального поділу праці, великі мінерально-сировинні ресурси у районах з дуже сприятливими природними умовами, відсутність консервативних традицій феодального способу виробництва на півдні України — все це сприяло розвитку промисловості в Донбасі і Придніпров'ї.

В останній чверті XIX ст. в Україні складається Донецько-Криворізь-кии вугільно-металургійний район, що став згодом основою її індустріальної потужності і найважливішим елементом територіальної структури виробництва. Вугільна, гірничорудна і металургійна галузі промисловості до початку XX ст. досягли в Україні такого розвитку, шо перевершили аналогічні галузі інших районів Росії.

Перед Першою світовою війною на Україну (без західних областей) припадало понад 24% всієї промислової продукції Росії.

Територіальна структура матеріального виробництва дореволюційної

, ,. ^•^І 215

^' ^^у

країни характеризувалась такими основними елементами. Центральне місце в промисловому виробництві займав вугільно-металургіиний район. який складався з трьох частин: Донбасу, де розвинулись вугільна і металургійна галузі промисловості; Придніпров'я, де в Катеринославі (тепер Дніпропетровськ) і Кам'янському (тепер Дніпродзержинськ) склалась металургійна промисловість: Криворіжжя, де розвинулася гірничорудна промисловість. Друге місце посідав спеціалізований район цукробурякового виробництва, який охоплював усю лісостепову частину Правобережжя піл Збруча до Дніпра і частково — Лівобережний Лісостеп (сучасні Сумська і Харківська області).

Значну роль у територіальній структурі виробництва відігравали промислові центри. В окремих з них провідним було машинобудування: Харків (паровозобудування, сільськогосподарське машинобудування). Київ (виробництво устаткування для харчової промисловості, легка промисловість та ін.), Одеса (сільськогосподарське машинобудування і різноманітна промисловість, зв'язана з торговельними й транспортними функціями міста).

Внаслідок нерівномірності розвитку в період капіталізму склалися великі відмінності в рівнях економіки різних районів України. Донбас і Придніпров'я перетворювались у найважливіший промисловий район Росії, а вся Правобережна Україна, за винятком Криворіжжя, Києва і приморських міст. залишилась переважно аграрною. Єдиною великою галуззю промисловості на широких просторах Правобережжя була цукрова. що розміщувалась у селах і невеликих містах лісостепової зони. Відмінності в рівнях економічного розвитку східних і західних частин України збільшились за період з 1920 по 1939 рік у зв'язку з різними умовами їх соціально-економічного розвитку.

Уже в перші роки радянського періоду були відбудовані вугільна і металургійна бази України, насамперед для того. щоб вони стали основою для індустріалізації інших районів Радянського Союзу, особливо східних. З участю виробничого потенціалу України були створені нові потужні промислові бази на Уралі і у Західному Сибіру. Ще до Другої світової війни промисловий потенціал України, який базувався на природних ресурсах, було збільшено в кілька разів. В інтересах могутності тоталітарної держави і розвитку інших частин колишнього Радянського Союзу досить швидко була відбудована промисловість України після війни.

У 1990 р. Україна за обсягом виробництва промислової і сільськогосподарської продукції посідала друге місце в СРСР після Росії. У цьому ж році на Україну припадало 16% основних фондів, вона виробляла понад 17% промислової і 22% сільськогосподарської продукції від союзного виробництва. Протягом десятиріч Україна була постачальником для всього Радянського Союзу чавуну, сталі, вугілля, цукру, олії. м'яса, молочних продуктів, багатьох видів продукції хімічної промисловості та машинобудування. Народне господарство України було перетворене на складову частину економіки СРСР. його єдиного народногосподарського комплексу.

216

ц.іекс склався на основі суспільної власності в умовах оагатонацюналь-іюї держанії і нового характеру усуспільнення виробництва. Основними рисами комплексу були: єдиний суспільний спосіб виробництва, державна територіальна єдність, розвиток господарства за єдиним державним п.кіном. пенні особливості територіального поділу праці. Економіка кожної з республік була частиною.економіки СРСР.

В умовах величезної території колишнього Радянського Союзу управління економічним розвитком дуже ускладнювалося. Виробничі зв'язки між підприємствами, особливо у машинобудуванні, розтягувалися на великі відстані. Спроби реально поєднати галузеве і територіальне управління шляхом створення раднаргоспів на початку 60-х років, незважаючи на позитивні наслідки їх функціонування, були замінені централізованим вузькогалузевим управлінням з одного центру. Так, машинобудування п останні роки існування СРСР управлялось окремими міністерствами. яких нараховувалося більш як десять. Таке становище призволило до того. шо територіальні системи машинобудівних підприємств охоплювали великі території: це негативно позначалося на їх діяльності. Підприємства нерідко наприкінці місяця, щоб виконати план, були вимушені доставляти комплектуючі вироби повітряним транспортом.

Галузеве управління негативно позначалося на комплексному використанні природних ресурсів. Здебільшого використовувалися ті складові мінеральної сировини, у яких було зацікавлене відомство і які було можливо видобувати без додаткових труднощів. Органи державного управління союзних республік могли розпоряджатися лише невеликими підприємствами місцевого значення. Комплексний економічний і соціальний розвиток території здебільшого лише декларувався.

За обсягами матеріального виробництва, науковим і кадровим потенціалом Україну у 80-х роках можна було віднести до великих держав не лише Європи, а й світу.

Великий виробничий потенціал мало і сільське господарство. Середньорічне виробництво у 1987—1990 рр. в Україні становило (у млн тонн): зерна — 51. цукрових буряків — 51.5. насіння соняшнику — 2,7. картоплі — 17. овочів — 7.5, фруктів і ягід — майже 2,5. м'яса (у забійній вазі) — 4,4, молока — 24,2.

217

Багато видів промислової продукції України займали провідне місце н експорті к оліїш нього СРСР. Так. і усього експорту СРСР на Україну припадало: залізної рули — 95'^. кам'яного вугілля — 65е?, чавуну — '75 ^с. прокату чорнн металів — 70 "с. труб стальних — 40^. ковальсько-прееового устаткування — 75'?. цукру — 65 "ї.

Обсяг більшості внлін продукції у післявоєнний період неухильно іростав. за винятком тракторів, виробництво яких після 1980 р. почало скорочуватися (див. таблицю 17).

Тсіб.іиця 17

У рік проголошення незалежності Україна мала потужний потенціал виробництва промислової і сільськогосподарської продукції. За обсягами виробництва найважливіших видів продукції у 1990 р. вона поступалась дише найбільшим та найрозвинутішим країнам світу, зокрема: за виробництвом електроенергії — США. Японії. Китаю, ФРН. Франції. Великобританії: за видобутком вугілля — Китаю. США. Польщі та ФРН: за виробництвом чавуну — Японії, США, Китаю: сталі — Японії. США. Китаю, ФРН: готового прокату чорних металів — Японії. США, Китаю та ФРН: мінеральних добрив — США. Китаю та Франції: хімічних волокон та ниток — США. Японії. Китаю, ФРН. Італії. Великобританії: тракторів — Японії, США. Великобританії. ФРН. Разом з цим Україна набагато відставала від розвинутих країн світу за обсягом вивезення деревини. виробництва легкових автомобілів, паперу (наприклад. Франція виробляла його майже н 25 разів більше), цементу, бавовняних, вовняних і шовкових тканин (Італія виготовляла їх майже в 4 рази більше).

Україна є великою державою за виробництвом сільськогосподарської

218

продукції, але за обсягом такої важливої продукції, як м'ясо, вона відстає м.піже від усіх найбільших і найрозвинутіших країн світу. За виробництвом іерна Україна поступається Китаю. США та Франції, цукрових буряків — тільки Франції: картоплі — Польщі і Китаю: молока — США. Франції та ФРН: цукру — Китаю. США і Франції. Отже, рівень виробництва найважливіших видів сільськогосподарської продукції в Україні не відповідає її природно-ресурсному потенціалу сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником розвитку матеріального виробництва є обсяг випуску найважливіших видів промислової і сільськогосподарської продукції на душу населення. У 1991 р. в Україні вироблялось 4843 кВт-год електроенергії на душу населення. З великих і високорозвинугих країн за цим показником вона поступалась лише США. Франції, Японії. ФРН і Великобританії. На душу населення Україна видобувала 1 978 кг вугілля (поступаючись дише Польщі. США і ФРН): виплавляла 677 кг чавуну (посідаючи за цим показником перше місце серед країн, що розвиваються), виробляла 801 кг сталі (поступаючись лише Японії), 61.4 кг мінеральних добрив (поступаючись США і Франції): 386 кг цементу (більше виробляли Японія. Італія. ФРН, Франція): 69 кг цукру (трохи більше виробляла тільки Франція). За виробництвом легкових автомобілів (2.6 шт. на 1 000 чоловік населення), паперу (5,3 кг на душу населення), бавовняних і шовкових тканин (13.9 м2). м'яса і м'ясних продуктів (65 кг) Україна значно відставала від більшості розвинутих країн світу.

Отже, навіть з такого короткого огляду обсягів матеріального виробництва України у 1991 р. видно, що в її економіці надто переважало виробництво засобів виробництва над виробництвом предметів народного споживання, що є однією з найбільш негативних рис структури її матеріального виробництва.