География

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М.
Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.
10.3. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРІ! МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
Перебудова структури матеріального виробництва — найважливіше стратегічне завдання соціально-економічного розвитку України як незалежної держави. Як би не розвивались ринкові відносини, досягти істотного економічного зростання 'та покращення матеріального добробуту населення неможливо без структурної перебудови матеріального виробництва. Низка виробництв, а то й галузей України опинились у такому парадоксальному стані: чим більше виробляється, тим більших збитків іазнають суспільство і держава.

Структурна перебудова матеріального виробництва — проблема надзвичайно складна, особливо для України. Це пов'язано з тим. що структурній перебудові підлягають величезні масштаби виробництва, які мають низьку ефективність як в економічному, так і в екологічному відношенні. До того ж за останні роки нераціональність структури промисловості України збільшилася. Зросли також масштаби переважання неефективних галузей виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання. Така тенденція зміни структури різко погіршила становище держави. Гостра нафтогазова криза, дорожнеча енергоносіїв за існуючої структури промисловості розоряє країну, відбувається процес зубожіння основної маси населення, а на позитивні структурні зрушення в промисловості нема й натяку.

У багатьох урядових документах і в пресі підкреслюється необхідність таких структурних змін. Науково обгрунтованих конструктивних розробок немає. По суті, не усвідомлена сама проблема й те, що для її розв'язання потрібен тривалий час. Не досліджені чинники, які впливають на структуру матеріального виробництва. Не враховується і те, що ця проблема не може бути розв'язана через ринкові відносини і навіть через найкращі ринкові механізми. Вдосконалення структури матеріального виробництва, а тим паче всього народногосподарського комплексу — завдання не окремих виробників та їх асоціацій, а всього суспільства.

Якщо оцінювати стан народного господарства незалежної України, то треба відзначити: раціонально організованого і структуризованого народногосподарського комплексу України в даний період не має. Ті виробничі зв'язки, які існували в середині республіки, певною мірою зруйновані. Відновлюються вони частково і з великими труднощами. Виникла велика суперечність між державною власністю на виробничі підприємства і відсутністю справжнього державного управління, зокрема законодавства. Чимало заводів і фабрик, матеріальних ресурсів опинились у розпорядженні директорів. які використовують державну власність для власного збагачення. Нестабільністю у суспільстві користуються певні кола для пограбування не тільки матеріальних цінностей держави, а й основної маси народу.

Україні необхідно формувати свій народногосподарський комплекс і. насамперед, національний комплекс матеріального виробництва. Розвиток цього комплексу має спрямовуватись на зростання матеріального рівня життя народу, розв'язання соціальних проблем, зміцнення незалежності і національної безпеки України. Такий комплекс повинен базува-гися на раціональному використанні науково-технічного і трудового по-15*

тсншалу. природних умов і ресурсів, існуючої матеріально-технічної ба-яі. використанні геополітіїчного положення молодої держанії, раціоналізації її зовнішньоекономічних зв'язків.

Отже. формування нової структури матеріального виробництва — одна з наііважліівішнх проблем зміцнення державності, забезпечення економічної.

воєнної, екологічної безпеки, суспільної злагоди, підвищення авторитету України в Європі й усьому світі.
Створення виробничого комплексу України з раціональною галузевою, міжгалузевою і територіальною структурами — проблема надзвичайно складна. На жаль. до останнього часу не створено чіткої концепції структурної перебудови, не визначено основних напрямів її стратегії. Основою для розробки стратегії формування нової структури має стати теорія комплексотворення у виробництві і суспільстві. Без такої теорії не можна створити раціональний національний виробничо-територіальний комплекс.

Важливою умовою створення нової структури виробництва є використання держави як важливого важеля управління державним сектором економіки і регулювання ринкових відносин. Необхідно чітко усвідомити: створити раціональну структуру матеріального виробництва ринкові відносини не зможуть. Вони можуть сприяти науково-технічному прогресу і в деякій мірі зміцнювати структуру комплексу. Але цього мало. Формування суспільних систем, включаючи і виробничі, повинно відбуватись під впливом не тільки об'єктивних процесів, а її цілеспрямованої діяльності державних структур і органів, які. в свою чергу, виникли на основі об'єктивних передумов.

Труднощі структурної перебудови господарства України пов'язані з тим. що така перебудова здійснюється одночасно з розбудовою незалежної держави в умовах економічної кризи і зруйнованості фінансової системи, переходу до нових суспільних відносин. Ослаблене суспільство не має необхідної протидії вторгненню стихії, яка часто підсилюється під виглядом переходу до ринкових відносин. Структурна перебудова економіки України — не короткочасна, а довготривала стратегічна проблема. Її треба вирішувати цілеспрямовано, на наукових засадах. Удосконалення структури не можна здійснювати тільки через фінансову стабілізацію. через лібералізацію цін і зовнішньоекономічну діяльність.

Вдосконалення структури народного господарства України, особливо промисловості, нерозривно пов'язане з перспективами розвитку паливно-енергетичного комплексу, головним чином нафтогазопромислового підкомплексу.

Від розв'язання його проблем залежить розвиток усіх галузей народного господарства і життєдіяльність населення. Особливого значення тепер набуло забезпечення України нафтою і природним горючим газом. Стійкість структури економіки нашої держави буде визначатися обсягами і стабільністю постачання цих видів палива.

Виснаження власних ресурсів нафти і газу. скорочення видобутку нафти в Росії ускладнюють проблему забезпечення України нафтою і газом. Ця проблема є не тільки економічною, а й політичною. Від раціональності нафтової політики, її здійснення залежить зміцнення реальної незалежності Української держави. Незабезпеченість України власними ресурсами нафти і природного горючого газу, нестабільність їх надходження з Росії викликають необхідність нової стратегії в забезпеченні нашої

228

країни цими видами палива. Основна суть такої стратегії полягає в тому. то Україна далі не може орієнтуватися тільки на Росію як єдиного постачальника нафти. Треба виконати великі роботи щоб забезпечити Україну нафтою і природним горючим газом з інших держав. Особливе місце в стратегії нафтової політики повинні зайнятії енергозбереження. економне витрачання нафтопродуктів і газу. які є одним з найважливіших напрямів вдосконаленн'я структури економіки України, перетворення її в неенергомістку.

У нашій молодій державі поки що дуже мало робиться в напрямі зменшення її енергетичної залежності. Від'ємний платіжний баланс не дає змогу нам у величезних масштабах імпортувати паливо. Треба більше уваги приділяти власним енергетичним ресурсам і тим проблемам, що сприяють зменшенню споживання енергії. Це один з найважливіших мотивів структурної перебудови економіки. Енергомісткість виробництв повинна зменшуватись, а деякі з них, можливо, доведеться скорочувати. Визначення стратегії розвитку енергетики України на перспективу, зміна структури паливно-енергетичного комплексу — невідкладні завдання структурної політики.

Розглянемо основні стратегічні напрями формування структури національного виробничого комплексу незалежної України.

1.

Пріоритетний розвиток агропромислового комплексу. Саме АПК є однією з найважливіших основ для виживання України як незалежної держави. Природною основою його розвитку є українські чорноземи і сприятливі в цілому кліматичні умови. Треба також використати науково-технічний потенціал у галузях АПК, трудові традиції і любов українського народу до хліборобської праці. Необхідно обгрунтувати перспективну структуру самого агропромислового комплексу. В Україні треба налагодити виробництва всіх машин, хімікатів, інших матеріалів, потрібних СІЛЬСЬКОМУ господарству. Необхідно створити сучасну промисловість, що переробляє сільськогосподарську сировину, організувати зберігання сільськогосподарської продукції, домогтись раціональної структури посівних площ. обгрунтованих пропорцій між продукцією рослинництва і тваринництва. В перспективі зернове господарство і тваринництво повинні повністю забезпечувати потреби населення України. В землеробстві треба досягти таких масштабів виробництва, щоб Україна перетворилася на одну з найбільших баз продовольства міжнародного значення. Спеціалізовані АПК — цукропромисловий, олійно-жировий, плодоовочепро-мисловий. льонопромисловий — повинні виробляти продукцію не тільки для внутрішніх потреб, а й для експорту.

Важливим резервом для перетворення України в міжнародну продовольчу базу є її геополітичне положення. Вихід з економічної кризи, розвиток усієї економіки, добробут населення залежить від якнайшвидшого розв'язання проблем сільського господарства, сільського життя, інтенсифікації всіх ланок АПК.

2. Орієнтація структури матеріального виробництва на соціальні потреби населення, збільшення в загальній продукції промисловості частки предметів народного споживання. Необхідно здійснювати великомасштабний перерозподіл матеріальних, фінансових і трудових ресурсів на користь галузей і виробництв, що працюють на споживчий

229

ринок. У ньому напрямі важливе значення .матиме створення малих виробничих підприємств. шо будуть базуватися на приватнім і акціонерній власності.

3.

Різке зменшення енерго.місткн.х виробництв, переспеціалізація деяких з них. Зміни в технології виробництва чавуну з метою різкого зменшення витрат енергії. Реконструкція на основі науково-технічного прогресу підприємств чорної металургії, зменшення її частки у промисловому виробництві та у споживанні електроенергії. Послідовна економія витрат електроенергії і палива в усіх галузях матеріального виробництва — в промисловості, сільському господарстві, транспорті, комунальному господарстві.

4. Структурна перебудова машинобудівного комплексу — найважливішої ланки промисловості і всієї економіки України. Від того, як будуть здійснюватися структурні зміни в цьому комплексі, залежатимуть розвиток усієї економіки, її ефективність, зайнятість населення, використання науково-технічного потенціалу, розвиток зовнішньоекономічних відносин та їх ефективність. Складність структурної перебудови машинобудування спричиняється тим, що воно дуже тісно пов'язане з ВПК.

"Зміна структури машинобудівного комплексу має здійснюватись у напрямі розширення виробництва предметів народного споживання і тих машин, приладів та устаткування, які необхідні для інших галузей народного господарства нашої країни та експорту. Треба максимально збільшувати обсяги виробництва машин, устаткування і приладів, з якими Україна виходить або може вийти на світовий ринок.

5. Конверсія підприємств ВПК у напрямі виробництва предметів народного споживання та устаткування для нього, складних приладів для різних галузей народного господарства тощо. Перетворення ВПК у науково-промисловий комплекс.

6. Комплексне використання всіх видів сировини, особливо мінеральної і сільськогосподарської. Обмеження використання тих її видів, яким загрожує виснаження.

7. Зменшення матеріале-, трудо- та енергомісткості продукції і досягнення відповідних змін у структурі виробництва.

8. Вдосконалення територіальної структури виробництва, формування територіальних систем підприємств, особливо машинобудівних. Створення в цих системах підприємств міжгалузевого значення.

Під час розв'язання проблем удосконалення структури економіки важливе значення має пріоритетність того чи іншого із зазначених напрямів. Успіх справи залежатиме від того, які саме напрями будуть здійснюватись (повністю або частково) в першу чергу. Структурні зміни в економіці відбуватимуться в умовах складних економічних відносин. Цілеспрямовані заходи для розв'язання проблеми вдосконалення структури необхідно реалізувати на основі поєднання адміністративних методів з боку держави і методів ринкових відносин.

Важливу роль у раціоналізації структури народногосподарського комплексу має відігравати наука. Зміна структури — складний, багатогранний і тривалий процес. Опрацювання наукових основ такої раціоналізації потребує спільних зусиль, чіткої координації роботи спеціалістів — представників економічних, технічних, сільськогосподарських та інших наук

230

різного профілю. Основою поділу наукової праці маг стати спеціалізація наукових працівників по вдосконаленню структури міжгалузевих комплексів (паливно-енергетичного, металургійного, машинобудівного, агропромислового. будівельного, лісопромислового та ін.). Без такої спеціалізації важко виявити всі можливості раціоналізації структури матеріального виробництва України.

Важливою стадією опрацювання наукових основ удосконалення структури повинно стати вивчення економічних зв'язків України з іншими державами.

Під час вирішення проблем структури всі найважливіші заходи повинні здійснюватися на основі екологічного підходу, тобто наукового підходу, який забезпечував би покращення довкілля, сприяв встановленню гармонійних відносин між суспільством і природою.

Структурна перебудова неможлива без державного управління, створення ного певного механізму. На відміну від широко відомих напрямів економічної реформи вона вимагає не просто окремих заходів або навіть їх систем, а довготривалого державного управління, яке базувалось би на фундаментальних дослідженнях. Вдосконалення структури матеріального виробництва, а тим більше структури всього суспільно-територіального комплексу — проблема не тільки економічна, економіко-географічна і соціальна, а також екологічна, технічна і технологічна. За своєю суттю вона міждисциплінарна.

Для здійснення структурної перебудови матеріального виробництва економістам і економіко-географам потрібно глибоко вивчати чинники формування нової структури національного виробничого комплексу. Без пізнання чинників не можна визначати, обґрунтовувати стратегію структурної перебудови.

В основу наукового забезпечення структурної перебудови треба покласти значною мірою вже опрацьовану нашими вченими теорію народногосподарського і суспільного комплексоутворення, системний і екологічний підходи. Розв'язання проблеми структурної перебудови ускладнюється тим, що кожна країна (навіть в умовах ідентичних суспільних відносин) має свої особливості її здійснення. Загальна передумова успішності раціональної структуризації — політична і економічна стабільність.

Наукова концепція управління структурними змінами в економіці України й досі не створена. Є певні доробки. Деякі з них базуються на ленінській теорії відтворення, яка, як відомо, призвела до практики розвитку виробництва заради виробництва, а не задоволення різноманітних потреб людини. Такі доробки, зрозуміло, неперспективні, не можуть бути основою для прикладних досліджень. Інший характер мають результати досліджень на основі теорії комплексоутворення в суспільстві і природі. Ні дослідження показали складність вивчення структури, яка полягає в тому. шо структура має багато різних аспектів. У ній відбиваються численні зв'язки і відносини, зокрема такі, як міжгалузеві, технологічні, територіальні. відносини власності тошо.

Структура має ієрархічний характер. Великі системи в суспільстві, матеріальному виробництві складаються з систем меншого рангу, а ті. в свою чергу, з ше менших. Системи кожного рівня ієрархії, зрозуміло, мають свою специфічну структуру. Одним із аспектів дослідження структури матеріального виробництва є вивчення територіальної структури. Ни-

231

зка складних проблем розвитку суспільства нашої держави, таких, як постачання продовольства, забезпечення житлом, різкі відмінності в умо-нах життя міського і сільського населення, транспортні проблеми тощо. пов'язані з нераціональністю, недосконалістю територіальної структури суспільно-територіального комплексу України. Населення надмірно зосереджене в містах. За останні ЗО років чисельність міського населення збільшилася з 19 до 35 млн чоловік, тобто в 2 рази.

Рівень досліджень територіальної структури не є достанім для ство-ренння наукових основ раціоналізації структури народного господарства. а тим більше суспільно-територіального комплексу України. Не створено механізму переходу від теоретичної концепції до розв'язання практичних завдань. Фундаментальні дослідження треба продовжити і на їх основі розгорнути конкретні прикладні з метою створення наукових основ управління структурою. Мета цих досліджень — досягти такого розвитку структури, щоб вона стала економічно й соціальне ефективнішою, зручною для життєдіяльності людей.

Удосконалення територіальної структури певною мірою пов'язане із створенням вільних економічних зон, міждержавних виробничо-територіальних комплексів, різних транснаціональних компаній. Слід використати особливості геополітичного положення України в цілому і її певних територій, зокрема тих. що мають вигідне економіко-географічне

Таблиця 21

ЧАСТКА ПРОДУКЦІЇ ГАЛУЗЕЙ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ В 1996 Р„ % Гал у і ь Колективна власність Державна власність всього у тому числі

акціонерних товариств орендних підприємств Вся промисловість 59.4 45.9 9.3 40.6 Електроенергетика 5,9 4,2 1,7 94,1 Паливна промисловість 54.5 49.0 4.0 45,5 Чорна металургія 64,7 38,2 26,1 35,3 Хімічна і нафтохімічна

промисловість 67,3 62,8 1.5 32,7 Машинобудування

і металообробка 72.7 68,0 2.0 27,2 Лісова, деревообробна

і целюлозно-паперова

промисловість 72,7 65.2 0.8 27,3 Промисловість буді

вельних матеріалів 82,0 66,4 3,2 17,9 Скляна і фарфоро-

фаянсова промисловість 73.4 63.4 1.0 26.6 Легка промисловість 97.2 72,6 1.8 2.8 Харчова промисловість 81.2 63.5 4,4 18.5 Борошномельно-круп'я

на та комбікормова

промисловість 38,1 7,2 26,5 61.9

232

положення (транспортні вузли, регіони, де проходять міжнародні шляхи тошо). При цьому треба виходити із загальнодержавних інтересів, з по-зішій єдності і незалежності Української держави. Необхідною умовою для цього є те. їлоб Україна, як молода держава, пройшла етап централізації і консолідації тих частин її території, які склалися внаслідок їх тривалого перебування у складі різних держав. Тому без удосконалення державного управління економічними реформами неможливе зміцнення територіальної єдності самої держави. Це повністю стосується формування вільних економічних зон. У найближчий час вони повинні охоплювати невеликі території. Вільні зони. як і прикордонні територіальні комплекси. мають бути одним із конкретних шляхів інтеграції економіки України в світову.

Великий вплив на розвиток і структуру промисловості України мають зміни форм власності у 1991—1996 рр. У цей період відбувалися роздержавлення і приватизація (див. таблицю 21).

Якщо в радянський період у промисловості переважала державна власність, а інші форми власності відігравали незначну роль. то внаслідок приватизації і поширення оренди уже в 1996 р. колективна власність стала переважаючою (59%), у тому числі майже 46% становила акціонерна власність. На державну власність припадало дещо більше 40%. Частка продукції, яка вироблялася підприємствами державної власності, значно різниться за галузями: в електроенергетиці вона становила понад 94%, у паливній — 45, машинобудуванні і металообробці — 27%. а в легкій промисловості — 2.8, у промисловості будівельних матеріалів — близько 18%.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. 10.3. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРІ! МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА - География
  2. 11.5. Тваринницько-промисловий комплекс - География
  3. 11.6. РЕФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ АПК В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН - География
  4. 11.7. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ АПК - География
  5. 13.2. НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС - География
  6. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М. Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с. - География
  7. ВСТУП - География
  8. 5.4. КОМБІНОВАНІ СТРУКТУРИ - География
  9. 8.1. СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ 1 РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ - География
  10. 9.6. НАСЛІДКИ ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБІТ ЗА ПЕРІОД 3 1991 ПО 1997 р. - География
  11. 10.2. СТРУКТУРА МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ - География
  12. 11.1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСОТВОРЕННЯ - География
  13. 11.2. СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ - География
  14. 11.4. РОСЛИННИЦЬКО-ПРОМИСЛОВІ КОМПЛЕКСИ - География
  15. 13.3. ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА - География
  16. 14.1. ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ - География
  17. РОЗДІЛ 16 КОМПЛЕКС ХІМІЧНИХ І НАФТОХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ - География
  18. ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ - Культурология
  19. КУЛЬТУРА ЄВРОПИ, ВІЗАНТІЇ - Культурология
  20. 1.4. ЗАКОНОМІРНІСТЬ КОМПЛЕКСНОСТІ У ПРИРОДІ І СУСПІЛЬСТВІ. ГЕОКОМПЛЕКСОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ - География

Другие научные источники направления География:

    1. Тарасенко Н. Г.. Экономические районы Украины. Пособие для школьников, абитуриентов, студентов, учителей. 1999