География

У методиці вивчення регіональних АПК можна виділити такі етапи. На першому вивчаються чинники формування й розвитку даного регіонального АПК. Треба оцінити природо-ресурсний та економічний потенціали району, визначити вплив кожного з чинників на структуру внутрірайонної організації комплексу. Важливо дати оцінку економіко-географічному положенню району, визначити його позитивні й негативні сторони з огляду впливу на процес комплексотворення. Серед природних чинників формування АПК важливе значення має клімат, його вплив особливо відчувається в основній сфері комплексу — сільському господарстві.

Важливе місце в дослідженні відводиться соціально-економічним чинникам формування регіонального АПК. Визначається рівень економічного розвитку району, загальнодержавна спеціалізація промисловості і сільського господарства. Однією з вихідних позицій досліджень є з'ясування потреби району в продукції АПК. Для цього використовуються науково обгрунтовані норми споживання продуктів харчування на душу населення. Важливим чинником територіальної організації регіонального АПК є особливості розселення, зокрема наявність великих систем поселень, міських агломерацій і великих міст. Встановлюється чисельність населення району, міст та інших великих населених пунктів, густота та співвідношення міського і сільського населення.

312

Одним і важливих чинників формування АПК є стан і використання трудових ресурсів. Трудові ресурси, як правили, впливають на харак-гер розміщення, типи й розміри нових агропромислових підприємств, а також можливість і обсяги розширення існуючих. Тому необхідно встановити загальну кількість трудових ресурсів, їх статево-вікову структуру, темпи і чинники зростання, у разі можливості детально проаналізувати грудові ресурси сільської місцевості, визначити територіальні відмінності в рівнях працезабезиеченості району.

Вивчаючи чинники формування АПК, треба мати на увазі, шо провідним видом транспорту для внутріобласних перевезень продукції комплексу є автомобільнии.

Розглядання чинників формування АПК доцільно завершити вивченням земельного фонду та його використання. Особливу увагу треба приділити вивченню земель сільськогосподарського призначення, розглянутії структуру сільськогосподарських угідь, зокрема зрошуваних і осушуваних.

Під час розгляду рослинницько-промислових. тваринницько-промис-лових, регіональних спеціалізованих, приміських комплексів окремі чинники їх формування розглядаються поглиблено. Разом з тим у добре освоєних в господарському відношенні районах етап розгляду чинників формування можна замінити характеристикою даної області, району.

На другому етапі досліджується галузева і функціональна структура регіонального АПК. виділяється регіональний АПК з народногосподарського комплексу, встановлюються галузі, підгалузі і виробництва, а також організації та установи, функціонування яких безпосередньо і опосередковано пов'язане з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, промисловою переробкою сільськогосподарської сировини і реалізацією готової продукції. Головна увага на цьому етапі приділяється вивченню сільського господарства як базисної галузі АПК: його сучасного стану розвитку в районі, рівнів спеціалізації і концентрації виробництва, форм власності, матеріально-технічної бази і основних напрямів її зміцнення. Дуже важливо з'ясувати економічну ефективність окремих галузей, виявити сільськогосподарські зони. опрацювати основні шляхи збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської сировини. Зокрема, аналізуються такі показники: посівні площі, їх структура і розміщення, кількість і структура поголів'я худоби і птиці, густота поголів'я (великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, свиней — на 100 га ріллі, птиці — на 100 га посівів зернових): обсяги виробництва валової продукції за галузями. Треба з'ясувати економічну ефективність галузей сільського господарства — урожайність, продуктивність, собівартість.

Для аналізу кормовиробництва використовуються такі показники: загальна характеристика кормової бази району (джерела кормів, види кормів, структура кормовиробництва, кормовий баланс): розвиток кормовиробництва (посівна площа кормових культур, продуктивність пасовищ, виробничі потужності підприємств комбікормової промисловості,

313

потреби в кормах. ефективність кормовиробництва, ного концентрація. територіальні відмінності в кормовому балансі району).

Піл час вивчення регіонального АПК в цілому важливе значення має дослідження ного функціональної структури, оскільки окремі виробництва і галузі в комплексі представлені не відособлено, а у вигляді міжгалузевих поєднань. Треба з'ясувати, які виробничі цикли формуються або можуть бути сформовані у даному АПК, встановити склад цих циклів.

Важливим результатом дослідження функціональної структури району є з'ясування участі кожного спеціалізованого комплексу в територіальному поділі праці, наявність у ньому спеціалізованого району загальнодержавного значення або можливості для його формування, наявність спеціалізованого району як приміського.

На третьому етапі досліджують територіальну структуру регіонального АПК. виділяють його основні елементи. Ця структура відображає територіальні відношення виробництв в АПК і характеризується складом і взаєморозташуванням різних агропромислових територіальних поєднань. Як основу виявлення елементів територіальної структури регіонального АПК можна використати класифікацію, опрацьовану в Інституті географії ПАН України. У цій класифікації первинним елементом територіальної структури є елементарна агропромислова територіальна система (ЕАПТС), що являє собою територіальне поєднання промислового підприємства, яке переробляє сільськогосподарську сировину з господарствами-постачальниками сировини.

Для виявлення інтегральних і спеціалізованих зон та районів треба проаналізувати виробничо-економічні зв'язки між спеціалізованими АПК району і на цій основі виділити ядра агропромислового району (центри переробки агропромислової сировини) та його межі (враховуючи межі сировинних зон переробних підприємств, а також межі адміністративних районів).

Після того. як виділено елементи територіальної структури, треба дати їх комплексну характеристику, визначити площу, яку займає виділений елемент, кількість і густоту населення, структуру продукції сільського господарства. особливості територіального зосередження виробництва сільськогосподарської продукції, показати частку агропромислового району (зони) в регіоні за виробництвом основних видів продукції АПК. розглянутії основні ЕАПТС і проблеми їх розвитку.

Особливу роль у дослідженні відіграє четвертин етап — опрацювання основних напрямів вдосконалення структури і територіальної організації. Важливою складовою цього етапу є врахування раціонального природокористування. Ця частина роботи є, по суті, прогнозною, спрямованою на використання виявлених резервів, розробку шляхів ліквідації диспропорцій, розв'язання проблем дальшого розвитку і територіальної ор-

314

іонізації АПК. Якщо в районі є передумови для формування спеціалізо-паного району загальнодержавного (міжобласного) значення на базі певного спеціалізованого району, то слід опрацювати економічне обгрун-ГУВВННЯ. Якщо в районі формується приміський АПК. треба вивчити чинники його формування і розвитку, межі.

Розв'язуючії проблеми перспективного розвитку АПК.

Під час вивчення галузевої структури особливу увагу треба приділити глибокому і всебічному аналізу розвитку галузей сільськогосподарського виробництва, які є базисом для даного спеціалізованого АПК. Для цього використовують дані про обсяги виробництва, заготівель, урожайність (продуктивність худоби), собівартість продукції (середні за три роки) по області, адміністративних районах, в окремих випадках і по кожному господарству. Виділяють основні райони виробництва певного виду сільськогосподарської продукції і визначають райони (господарства), де виробництво даного її виду може бути економічно найефективнішим.

Враховувати слід також якість сировини, оскільки за однакової її кількості, але за різної якості, можна одержати різну кількість кінцевої продукції.

З метою вдосконалення територіальної організації комплексу вивчається мережа заготівельних пунктів у межах території, що вивчається. Визначається їх ємкість і ступінь відповідності наявних ємкостей обсягам сировини, що заготовляється у зоні даного пункту.

Важливе місце у дослідженні АПК відводиться вивченню підприємств переробної промисловості конкретного спеціалізованого комплексу. Визначають місцеположення промислових підприємств, їх виробничу спеціалізацію, величину виробничих потужностей, коефіцієнт їх використання. обсяги виробництва та асортимент продукції, розмір і характерні особливості сировинної зони (кількість сільськогосподарських підприємств, їх спеціалізація, радіуси доставки сировини, обсяги поставок протягом року). Аналізують сезонність виробництва і шляхи її пом'якшення. складають баланс виробничих потужностей і обсягів сировинних ресурсів, виявляють можливості розміщення нових підприємств і організацій, їх сировинних зон.

Дослідження спеціалізованих комплексів регіонального АПК здійснюється на основі методичних положень, викладених у параграфі 11.3. Якщо спеціалізований АПК вивчається в області, в якій розташоване велике (мільйонне) місто, то обласний спеціалізований АПК є не звичайним. а приміським. З позиції раціональної організації приміський АПК має бути агропромнслово-торговим комплексом. Тому доцільно розглянути хоча б коротко методичні основи дослідження останнього. Приміський АПК формується в зоні великого міста на основі інтеграції промислової, аграрної і торгово-збутової сфер, а також усіх об'єктів виробничої інфраструктури з метою забезпечення населення міста і при-

315

міської зони малогранспоргабсльними продуктами харчування. Під час юслідження такого комплексу. його територіальної організації оцінюють ііриродно-ресурснии потенша/і приміської зони. особливості економіко-іеографічного та геополітіїчного положення міста. Розглядають транспортну доступність підприємств, розвиток шляхів сполучення, положення міста щодо спеціалізованих районів. то виробляють продукцію, аналогічну продукції приміського комплексу. Аналізують демографічну сптаиію і дають прогноз її змін. З'ясовують кількість, статево-вікову і професіину структуру населення міста, середньорічну кількість мігрантів. визначають потреби міста в певному виді продуктів харчування. З'ясовують стан розвитку і роль виробничої і соціальної інфраструктури в закріпленні трудових ресурсів у приміському сільському господарстві. Вивчають попит на продукцію комплексу, зіставляють обсяги реалізації певної продукції, споживання її в розрахунку на душу населення з науково обгрунтованими нормами харчування.

Особливу увагу приділяють структурі управління комплексом і його організаційній структурі. Визначають специфічні особливості приміського комплексу: орієнтація на задоволення місцевих потреб, виробництво овочів закритого грунту, зв'язок з торговою мережею міста (за прямими поставками поле — магазин через заготівельну ланку, міські оптово-роздрібні плодоовочеві комбінати тощо), використання вторинних ресурсів, стічних вод приміського господарства, сміття, викидів тепла промислових підприємств. ТЕЦ і електростанцій, відходів громадського харчування. Враховують також специфіку і спеціалізацію розвитку приміського комплексу, міжгалузевих зв'язків, тіснішу інтеграцію аграрної, промислової. збутової сфер і виробничої інфраструктури.

З'ясовують спеціалізацію приміського сільського господарства, його внутрізональну спеціалізацію і формування типу сільськогосподарських підприємств у зв'язку із здійсненням економічних реформ, проводять порівняльний аналіз умов і результатів господарської діяльності підприємств. характеризують рівень інтенсивності ведення господарства та його ефективності. Аналізують і зіставляють дані річних звітів сільськогосподарських підприємств і технологічних карт з виробництва товарних овочів, фруктів і ягід в асортиментному складі за термінами дозрівання, способами впрошування, стандартності за розмірами і якістю.