География

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М.
Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.
13.1. ВУГІЛЬНИЙ ПІДКОМПЛЕКС
Вугільний підкомплекс охоплює: видобування кам'яного і бурого вугілля, їх збагачення і брикетування. Від стану комплексу залежить розвиток багатьох галузей промисловості України, особливо чорної металургії. електроенергетики, коксохімії. Кам'яновугільна промисловість вплинула на територіальну структуру матеріального виробництва і географію населення України. Вугільний Донбас став важливим районом чорної металургії, машинобудування, хімічної промисловості, теплової електроенергетики, будівельної індустрії тощо. Колись малозаселений край. з розвитком промисловості перетворився в один із найбільш урба-нізованих районів Європи.

Вугілля відіграє важливу роль у сучасному світовому господарстві завдяки своїм фізико-хімічним властивостям і величезним запасам. За походженням і якістю розрізняють кам'яне та буре вугілля. Світові запаси кам'яного вугілля становлять майже 22 трлн тонн, а сфера застосування його не обмежується енергетикою. Значення вугілля як хімічної сировини зростає. Його запаси в Україні величезні. Тільки підготовлені до експлуатації родовища мають майже 10 млрд тонн енергетичного вугілля. Загальні ресурси України становлять 100 млрд тонн.

Якщо щорічно видобувати 240 млн тонн. то запасів вистачить на 300—400 років. За сучасних технологій можна виробляти електроенергію, використовуючи відходи вугільної промисловості — шлами.

Донецький вугільний басейн було відкрито у 1721 р. Перша вугільна шахта стала до ладу в Лисичанську у 1795 р. До Першої світової війни (1913 р.) на Донбас припадало 86.8% вуглевидобутку всієї Росії. У вугільній промисловості панував іноземний капітал, який контролював 70% видобутку вугілля у Донбасі. За період входження України до СРСР вугільна промисловість була реконструйована, збудовано нові потужні шахти.

Найбільших масштабів видобуток вугілля досягнув у 1976 р. — 218 млн тонн, з них 206 млн тонн кам'яного і майже 12 млн тонн бурого вугілля. Різке зниження видобутку вугілля розпочалося у 1991 р.: у 1992 р. він становив 133,7 млн тонн. з них 127.9 млн тонн кам'яного і 5.8 млн тонн бурого вугілля (див. табл. 42). Основною причиною скорочення видобутку вугілля в Донбасі було те. шо кілька десятків років тому уряд колишнього СРСР прийняв рішення про безперспективність Донбасу. Капіталовкладення у вугільну промисловість цього басейну були набагато зменшені. Нові шахти фактично не будувались, а діючі старіли і ставали нерентабельними, собівартість видобутку вугілля зростала.

328

Таблиця 42

ВИДОБУТОК ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ ІІУП.І.ІЯ ІІС'-.ОГО 1 У ТОМУ ЧИСЛІ

'"с ;ю І кам'яне брс Рік М.ІІІ Г |94і)р. 1990р. М.ІІІ Ї % до М.ІН Т ^г ;ю 199і)р. 1940р. 19911р. ]9|3 22.8 "'7 ") 13.8 22,8 27.4 14.7 0.0 — 1940 43.3 100 50.8 83.3 100 53,6 0.5 5,4 1960 172.1 205.4 104.9 160.1 192,2 103.0 12.0 129,0 1970 207,] 247.1 125.7 196.2 235,5 126.2 10.9 117.2 19,40 197.1 235,2 119.6 188.2 225.9 121,0 8,9 95,7 1985 189,0 225.5 114.7 180.5 216,7 116.1 8.5 91.4 1990 164,Я 196,7 100 155,5 186.7 100 9,3 100 1991 135.6 161.8 82.3 128,4 154.1 82.6 7,2 77.4 1995 83.8 100 50.8 81.5 97.3 49,5 2.3 1.4 1996 70.5 84.1 42.7 68.5 81,7 41,5 1.6 1,2

Споживачі палива дедалі більше переходили на нафту і газ.

Тільки потреба вугілля для коксування і діючих теплових електростанцій стримувала скорочення видобутку донецького вугілля.

Основна частина видобутку (майже 60%) — енергетичне вугілля. Найбільше його витрачається на виробництво електро- і теплоенергії (25%).

Металургія споживає приблизно 20% вугілля.

Вуглевидобування в Україні зосереджене в трьох басейнах: Донецькому. Львівсько-Волинському кам'яновугільних та Дніпровському буро-нугільному.

Донецький кам'яновугільний басейн — основний постачальник енергетичного і технологічного палива для підприємств України. Кам'яновугільні поклади сучасного Донбасу займають велику площу в Дніпропетровській. Донецькій, Луганській областях (понад 40 тис. км'). Родовища в басейні розміщені досить компактно. Найбільші з них зосереджені в центральній частині басейну, на межі Луганської та Донецької областей. На крайньому заході басейну, у Дніпропетровській області, відокремлено залягає Павлоградсько-Петропавлівська група родовищ — ядро Західного Донбасу. На півдні, на межі Луганської й Донецької областей, група родовищ утворює Південний Донбас, що виходить за межі України.

У Донбасі складні гірничо-геологічні умови. Вугілля здебільшого залягає стійкими, але малопотужними (у середньому 1.3 м) пластами пологого падіння. До того ж у Західному та Південному Донбасі поклади значно обводнені. Глибина розробок вугілля становить 200—1000 м і більше. З глибиною зростає газоносність пластів. Усе це негативно позначається на освоєнні родовищ, підвищує собівартість вугілля. Донецьке вугілля — високоякісне, малофосфористе. Тепловий коефіцієнт його високий (0.93). У басейні є всі типи кам'яного вугілля — від найменш метаморфізованого (перехідне від бурого до кам'яного) до високомета-морфізованого (антрацит). Вугілля найменш метаморфізованих марок залягає в західній і північній частинах басейну, антрацит — у південно-східній частині

Велике народногосподарське значення має коксівне вугілля, родови-

329

та якого розміщуються головним чином у Донецькії! області.

Високоякісне вугілля — антрацит — видобувають у східній частині басейну (Луганська область).

Шахти сучасного Донбасу — це великі підприємства, на кожному з яких звичайно працює понад тисяча робітників. Видобування ВУГІЛЛЯ становить складніїіі господарський комплекс, до якого здебільшого входять шахта з наземними і підземними спорудами, вуглезбагачувальна фабрика. водогосподарські споруди, електроенергетичні підприємства, житлове й комунальне господарство, культурні та освітні установи, засоби транспорту. Найбільше шахт у центральній частині Донецької області (Донецьк. Макіївка. Єнакієве, Красноармійськ. Торез). Луганській області (Красний Луч. Краснодон, Антрацит та ін.). Через складність геологічних умов і невелику потужність вугільних пластів собівартість видобутку вугілля у Донбасі висока.

У розвитку вугільної промисловості в Донбасі треба більше орієнтуватися на нові родовища. Вони мають значно кращу якість вугілля. Вугільні запаси старого Донбасу за столітню експлуатацію значною мірою виснажені, а між тим розвідники надр довели, що є великі ресурси, які не експлуатуються. Тільки в районі Добропілля Донецької області відкрито стільки продуктивних пластів, що з них можна добути 4 млрд тонн «чорного золота». Тут вже розпочинається будівництво шахти «Добро-пільська капітальна». Вона буде мати чотири стволи, які вийдуть на 16 робочих пластів, потужністю від 1 до 2 м. За якістю подібних їм в Донбасі нині немає. Вугілля тут коксівне, яке так потрібне у металургії та інших галузях. Нині поставлено завдання — на коксохімічних заводах розпочати виробництво моторного палива, яке тепер конче необхідне.

У проекті будівництва нової шахти в Добропіллі передбачено низку інженерних новинок. Щоб не забруднювати довкілля, вуглезбагачувальна фабрика буде споруджена під землею. Порожня порода залишатиметься у відпрацьованому підземному просторі, що запобігатиме просіданню земної поверхні. Серед природоохоронних споруд передбачається потужна установка демінералізації шахтових вод.

Газ метан не викидатиметься в атмосферу, а спалюватиметься на спеціальній установці з метою одержання електроенергію для нагрівання води.

Великі перспективи Донбасу як паливної бази України пов'язані з видобутком не тільки вугілля, а й газу метану. Надра Донбасу — величезна комора цього газу. Його запаси в басейні — понад 1,3 трлн м . До останнього часу цей газ був ворогом шахтарів. Щорічно за кожний добутий мільйон тонн вугілля Україна платить трьома людськими життями, переважно це жертви метану.

Світовою практикою доведено, шо метан можна використовувати в промислових масштабах. У 1992 р. в США видобуто понад 10 млрд м3 газу з вугільних родовиш. Створено технології, які дають змогу вилучати метан з родовищ як до введення в експлуатацію шахт. так і під час виробок пластів. Вугільний метан у деяких країнах використовується на теплових електростанціях, металургійних і хімічних заводах, а також як чудове пальне для автотранспорту та як побутове паливо. Перші спроби використання цього газу є в шахтоуправлінні «Торезьке» за допомогою саморобної системи. Частково утилізується метан на окремих шахтах в Донецьку.

330

Краснодоні. Горлівці. Єнакієвому, Макіївці. На жаль, в Україні (як і исьому СНД) немає промислових виробництв, які б забезпечували вугільний газовидобуток необхідними трубами, компресорним устаткуванням. контрольно-вимірювальними приладами. Треба створити спеціалізовану метанодобувну галузь. Енергетична криза, дорожнеча газу викликають необхідність такої галузі. За даними Інституту газу США. видобуток вугільного метану до 2010 р. має зрости у світі до 470—610 млрд м' в рік. що становитиме приблизно 15—20% світового видобутку газу. Зі створенням вуглегазових промислів безпечнішою стане праця шахтарів, відкриється резервний дешевий екологічно чистий, основне — довгочасний енергоносій. Економічно це буде дуже ефективно. До того ж у планетарному плані це може бути внеском у захист озонового шару, що інтенсивно руйнується викидами метану.

За останні роки якість вугілля, що видобувається на багатьох шахтах Донбасу, низька.

Зольність сягає 40—50%. Для підвищення якості основна частина вугілля потребує збагачення. З цією метою в басейні діють десятки вуглезбагачувальних фабрик. Ці фабрики є джерелами забруднення довкілля. Вони постійно викидають в атмосферу, водойми отруйні речовини. Тільки в Донецькій області щорічно нагромаджується понад 60 млн тонн відходів вугільної промисловості.

Західний Донбас становить дещо відособлену частину Донецького басейну, розташовану в районі міст Новомосковська і Павлограда (Дніпропетровська область). Площа басейну — 7 тис. км2 Загальна кількість вугільних шарів до 25. з них 8—12 мають робочу потужність. Калорійність вугілля 7150—8600 Ккал/кг. Першу шахту в басейні було збудовано в 1957 р. (Терновська І, біля Павлограда). Тут працює кілька шахт. на яких видобувають коксівне вугілля. Економіко-географічне положення Західного Донбасу дуже сприятливе. Він розташований біля потужного Придніпровського промислового району з його чорною металургією, а також близько до малозабезпеченого паливом Правобережжя. Завдяки розпитку вугільної промисловості в Західному Донбасі зміцнено паливну базу України.

Львівсько-волинський кам'яновугільний басейн розвіданий і освоєний у післявоєнні роки. Він знаходиться у Львівській та Волинській областях. Площа його — 10 тис. км2 У північно-західному напрямі простягається на територію Польщі. Вугільні пласти залягають на глибині 300—500 м, потужність їх невелика — 0.5—1 м. лише в окремих місцях досягає 2 м. Промислові запаси — близько 1 млрд тонн. Ступінь розвіданості басейну високий, тому значне збільшення запасів малоймовірне. Вугілля застосовується переважно як енергетичне паливо. Через низьку якість вугілля і невеликі обсяги видобутку Львівсько-волинський басейн має районне значення.

Освоєння басейну (з 1954 р.) сприяло розвитку продуктивних сил суміжних районів і стало основою для формування нових промислових центрів. Раціональне використання трудових ресурсів зумовило виникнення тут підприємств хімічної та легкої промисловості.

Дніпровський буровугільнии басейн об'єднує численні територіальне роз'єднані родовища Житомирської, Київської, Кіровоградської, Черкаської і Дніпропетровської областей. Площа басейну величезна —

331

100 тис. кг. У ііоіо межах відомо близько 80 родовищ. Загальні запаси — 3.^ млрд тонн. Вугілля залягає на глибині від 10 до 170 м. шо дає можливість видобувати ного на багатьох родовищах відкритим способом. Потужність пластів різна: від кількох сантиметрів до ЗО м і більше. Вугілля м'яке, буре. крихке. Щоб воно було транспортабельне, його треба брикетувати. Розмішується буровугільна промисловість у двох центрах — Олександрія (Кіровоградська область) та Ваттіне (Черкаська область). У 1960—1970 рр. шорічниГі видобуток бурого вугілля в Україні сягав понад 10 млн тонн: пізніше пін почав зменшуватися і у 1992 р. становив 5,8 млн тонн. а у 1996 р. знизився до 1,6 млн тонн.

Вугілля басейну використовується в основному як місцеве енергетичне промислове та побутове паливо. Виявлена придатність його до напівкоксування і газифікації. При цьому одержують різні смоли, напівкокс, горючий газ, рідке паливо тощо. Рівень видобутку вугілля в басейні не задовольняє потреб народного господарства у цьому виді палива. Через гостру нестачу енергетичних ресурсів необхідно значно збільшити видобуток бурого вугілля в Україні.

У зв'язку з енергетичною кризою і невеликими розвіданими запасами нафтових і газових ресурсів значення вугільної промисловості в економіці України зростає.

Подібна тенденція розвитку електроенергетики в розвинутих країнах. Франція до 2000 р. передбачає перевести 70% виробництва електроенергії на вугілля. США намічають збільшити використання вугілля з 900 млн тонн у 1990 р. до 1550 млн тонн у 2010 р.

Кам'яновугільна промисловість України знаходиться в катастрофічному стані. Уже впродовж кількох років ця важлива галузь руйнується. Спорудження і реконструкція шахт практично припинилися. Видобуток вугілля рік у рік знижується.

Причин кризового становища розвалу вугільної промисловості багато. Головна з них — амортизація основних фондів багатьох шахт. Становище особливо погіршилось в дев'яностих роках через невміле управління шахтами і масові неплатежі споживачів за продукцію. Це призвело до великих перебоїв в оплаті праці шахтарів. Криза вугільної промисловості загострила загальну кризу в українському суспільстві, особливо в економіці. Виникли труднощі з забезпеченням теплових електростанцій паливом. Одна з причин кризового стану — непродумана цінова політика.

Ще кілька років назад Україна щорічно експортувала 15—20 млн тонн вугілля. Тепер поставили під сумнів доцільність розвитку в Україні вугільної промисловості. Окремі діячі вважають раціональніше завозити вугілля з Польщі, ціна якого нижча від Донецького. Але це велика помилка. Україна, яка не забезпечена нафтою і природним горючим газом і дуже залежна від їх імпорту, має розвивати видобування вугілля як основну складову паливно-енергетичного комплексу.

Вугілля — важливе джерело енергії в багатьох країнах. Споживання ного на одного жителя в Польщі — в 3 рази, у США та ПАР — майже в 2 рази, у Росії — у 1.5 раза більше, ніж в Україні. У США і Німеччині більше половини всієї електроенергії виробляють електростанції, шо працюють на вугіллі.

Як уже зазначалось. Україна, зокрема Донбас, має великі запаси кам'яного вугілля, яких вистачить на сотні років. Лише в Донбасі розвіда

нії її підготовлено родовища нугілля. на яких можна збудувати 50 шахт. Однак на будівництво кожної шахти потрібні великі кошти. Тому дуже іиж-'іиво використати ту матеріально-технічну базу. яка створена в мину-юму. У вугільній промисловості України 251 шахта і 6 розрізів. 64 збагачувальні фабрики. З шахтобудівні комбінати. 17 заводів вугільного машинобудування. 20 галузевих науково-дослідних інститутів та організацій то-то. В галузі зайнято більш як 800 тис. чоловік, в тому числі на видобутку нугілля — 470 тис. Враховуючії загальнодержавне значення вугільної промисловості, як одного з чинників незалежності України, треба опрацюва-ги наукові основи її розвитку. Наукові сили для цього в українській державі є. На жаль. чіткої державної політики до цього часу не розроблено. В 1996 р. видано Указ Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості». В ньому, зокрема, зазначається про закриття збиткових державних шахт і розрізів. Об'єкти соціальної інфраструктури підприємств, які належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, мають бути відокремлені і передані до комунальної власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Для структурної перебудови вугільної промисловості треба розв'язати кілька складних проблем. Коротко розповімо про окремі з них.

Закриття шахт. Цей захід неминучий для тих шахт. які відпрацювали шахтні поля, але він може бути використаний для різкого скорочення вугільної промисловості під приводом структурної перебудови. Велику кількість шахт закривати недоцільно. Треба добре вивчити, проінвента-ризупати, техніко-економічно оцінити стан кожної із шахт і тоді вирішувати їхнє майбутнє: які закрити, які законсервувати (шоб через деякий час ввести в дію з мінімальними разовими затратами).

"Закриття шахт. шо вибувають з дії. — складний і дорогий процес. Нині. як стверджують спеціалісти, ставлять питання про закриття в Україні не тих. які відпрацювали шахтні поля. а «нерентабельних» шахт. Тепер це здебільшого шахти, в які вчасно не вкладалися кошти навіть для підтримання потужності, оновлення техніки. «Нерентабельними» підприємства могли стати штучно, залежно від співвідношення витрат на видобування і рівень оптових цін на вугілля. Закривати такі шахти означає назавжди втратити вкладені кошти та можливість збільшити потужності без затрат на нове будівництво. Перспективу основної частини шахт, навіть і тих. які мають низькі показники, тепер слід оцінювати з урахуванням усіх можливостей підвищення ефективності їх діяльності. Для цього треба ліквідувати вузькі місця, впровадити передові технології, поліпшувати якість видобутого нугілля. Треба також зважати на цінність кожної його марки в паливному балансі. Вирішуючи питання закриття шахт. слід враховувати проблеми інфраструктури шахтарських селищ. Споруджувалися дитячі садки і ясла. школи й лікарні, підприємства служби побуту, транспорту і зв'язку, заклади культури, адміністративні органи. Після закриття шахт багато шахтарських селиш приречені на різке погіршення соціальних умов. Дуже важлива проблема — використання трудових ресурсів, які звільняються через закриття шахт.

Будівництво нових шахт - справа загальнодержавна. Для її розв'язання необхідні комплексні дослідження. Українська держава має свідомо йти на суспільні затрати для відновлення потужної вугільної промисло-

333

пості. Треби максимально використати досвід розвинутих країн, які мають потужну вугільну промисловість і продовжують збільшувати обсяги її продукції, широко використовуючи вугілля у народному господарстві.

На велику увагу заслуговує проблема вдосконалення управління вугільним підкомплексом. Розвиток вугільної промисловості не можна пускати на самоплив. Доцільно мати раціональні об'єднання. Для проведення технічної політики, спорудження нових шахт. координації наукових досліджень. розв'язування проблем екології та безпеки треба зберегти керівний орган — штаб підкомплексу.

Розвиток і широке використання кам'яного вугілля в народному господарстві країни буде підсилювати її економічний потенціал. Це підтверджується досвідом США. Австралії, ПАР, Німеччини, Англії, Китаю та інших країн. Україна переживає такий період, коли вугіллю немає альтернативи. Тому вугільна справа має бути в центрі уваги держави.

Вкрай необхідно краще використовувати власне вугілля. Для цього треба застосовувати технологію спалювання його високозольних низькосортних видів на теплових електростанціях без використання газу і мазуту. Нові технології дають можливість звести до мінімуму викидання в атмосферу оксидів сірки та вуглецю. Такі технології можна застосовувати і на міських теплоелектроцентралях і великих котельнях.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. 13.1. ВУГІЛЬНИЙ ПІДКОМПЛЕКС - География
  2. XIX СТОЛІТТЯ - Культурология
  3. 2.1. СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯК НАЙБІЛЬШ ІНТЕГРОВАНИЙ ОБ´ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ - География
  4. 5.4. КОМБІНОВАНІ СТРУКТУРИ - География
  5. 7.4. МІСЬКЕ І СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ. СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ - География
  6. 8.3. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ - География
  7. 9.2. МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ - География
  8. 9.6. НАСЛІДКИ ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБІТ ЗА ПЕРІОД 3 1991 ПО 1997 р. - География
  9. 10.2. СТРУКТУРА МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ - География
  10. 10.3. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРІ! МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА - География
  11. РОЗДІЛ 12 КОМПЛЕКС ВИРОБНИЦТВ ПРОМИСЛОВИХ ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ - География
  12. 13.2. НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС - География
  13. 14.1. ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ - География
  14. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ - География

Другие научные источники направления География:

    1. Тарасенко Н. Г.. Экономические районы Украины. Пособие для школьников, абитуриентов, студентов, учителей. 1999