География

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М. Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.
13.2. НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС
До нафтогазопромислового підкомплексу входять нафтовидобувна (підприємства з розвідки та видобутку нафти і супутного газу), газовидо-бувна. нафтопереробна (підприємства, що виробляють різні продукти із сирої нафти) та нафтохімічна промисловість (підприємства, що випускають різні види нафтохімпродуктів на основі хімічної переробки продукції нафтопереробної та газової промисловості). Через нафтохімічну промисловість нафтопромисловий комплекс поєднується з комплексом хімічних виробництв.

13.2.1. Ресурси нафти і природних горючих газів та їх видобуток

Забезпечення України нафтою і природним газом — одна з найважливіших проблем, від якої залежить її вихід з глибокої економічної кризи. Особливе значення має вивчення і освоєння ресурсів цих важливих видів палива в надрах української землі. Нафта на сучасному етапі розвитку суспільства — найважливіший і ияйпрогресивніший мінеральний ресурс, її калорійність значно виша, ніж таких видів палива, як вугілля. торф, сланці. Вона є високоекономічною вуглеводневою сировиною для виробництв, які базуються на хімії органічного синтезу. З нафти одержують високоякісні види пального, різні мастила і широкий асортимент цінних хімічних продуктів. На жаль. розвідані запаси цієї цінної сировини в Україні невеликі.

Створення стабільної паливно-енергетичної бази матеріального виробництва в Україні безпосередньо пов'язане із збільшенням частки власного видобутку нафти й газу. Одним з шляхів забезпечення стабілі-

334

>,пін і збільшення ї видобутку с нарощування мінерально-сировинного ііигенша.іу. У національній програмі «Нафта і газ в Україні до 2010 року '. к якіи визначаються основні напрями розвитку власної нафтовіио-онної і пізовидобувної промисловості, передбачається проведення інтенсивних геолого-розвідувальних робіт на нафту й газ. Це зумовлено необхідністю збільшення власного видобутку нафти і газу і недостатнім рівнем вивченості території України (розвідано близько 10% території. хоч перспективною для пошуків нафти і газу вважається 15%). Перспек-іипність надр щодо покладів вуглеводнів стверджується як українськими, так і зарубіжними вченими.

Тепер Україна власним видобутком може задовольнити свої потреби п нафті лише на 10%, газі — на 20—25%. її частка у світовому видобутку нафти й газу дуже незначна (0.02% видобутку нафти й конденсату та 0.3% видобутку газу). В Україні нафти видобувається у 100, а газу — у 15 разів менше, ніж у США. Частка нашої країни у європейському видобутку цих нидів ресурсів теж невисока: нафти — близько 0,2%, газу — 1,6%. Між тим ще донедавна Україна вважалась країною, забезпеченою цими видами палива, і за запасами і видобутком вуглеводнів займала серед республік колишнього Союзу друге місце після Російської Федерації.

У 60-ті та на початку 70-х років частка її у загальних запасах і обсягах видобутку газу в СРСР становила майже третину.

Зміна ситуації у нафтогазовій промисловості України зумовлена вичерпа-ністю ресурсів родовищ, недосконалою технологією видобутку, уповільненням вивчення надр у 80-ті, особливо у 90-ті роки, недостатнім розвитком матеріально-технічної бази галузі та багатьма іншими причинами. Розширення пошукових та розвідувальних робіт сприятиме зміцненню ресурсної бази. В Україні нараховується 256 родовищ вуглеводнів, серед яких близько 45 нафтових, 78 газових, 45 нафтогазоконденсатних, 4 нафтогазові, 6 газонафтових, 78 газоконденсатних. Загальні запаси газу за промисловими категоріями перевищують 1 133 млрд м3. нафти — 153 млн тонн (1990 р.).

Основна частина запасів і видобутку зосереджена у небагатьох родовищах. Так. майже половина всіх запасів нафти і 2/3 її видобутку зосереджена у 12 основних родовищах. Більш як половина запасів газу і понад 80% його видобутку пов'язані з вісімнадцятьма найбільшими родовищами газу, розташованими у Дніпровсько-донецькій западині. Більшість родовищ нафти в Україні є комплексними (вміщують конденсат. СУПУТНИЙ газ) і невеликими за запасами. Газові родовища мають потужні поклади (добовий дебіт свердловин на окремих нових родовищах становить 2 млн м'). Загальний ступінь освоєності родовищ вуглеводнів в Україні перевищує 74%, запаїи нафти освоєні майже на 84%, а тому відпрацьовані більш як на 67%. Забезпеченість сучасного рівня видобутку розвіданими запасами становить у середньому 38 років.

За особливостями зосередження родовищ в Україні виділяють три великі нафтогазоносні райони — Східний, Західний та Південний.

Найбільш потужним, як за обсягами промислового освоєння, так і за можливостями розвитку у найближчій перспективі, є Східний район. Він - основний нафтогазоносний район України, який займає перше місце за запасами і видобутком газу (див. табл. 43). Східний район займає велику територію і за своїм географічним положенням майже збігається

-»35

Таб.ічця 43

ЧАСТКА НАФТОГАЗОНОСНИХ РАЇІОНІВ У ЗАПАСАХ і ВИДОБУТКИ НАФТИ В УКРАЇНІ, "г (1990 р.) Р.1:101[ Нафта Гаї

Запасії Видобуток Заіііїсії Видобуток Схілниіі 27.6 82,1 81.5 81.8 :і:іинііи 72.3 17,9 17,1 17.0 ; Пііиснніш 0.1 0.0 1.4 1.2

.і Дніпровсько-Донецькою западиною, охоплюючи Сумську. Харківську. Полтавську, частину Дніпропетровської. Чернігівської. Луганської областей. Нафтогазоносність виявлена не тільки у Дніпровсько-донецькій западині. а іі на територіях безпосередньо прилеглих до Донецького кряжу. Родовища містяться в осадових покладах, потужність яких зростає з північного заходу на південний схід, змінюючись від 2.5 до 10 км і більше. Основна частина виявлених тут промислових запасів (майже 95% запасів газу та 70% нафти) зосереджена у нижньопермоьких та верхнь-окам'яновугільних відкладах. Розміри покладів вуглеводнів залежать не тільки від геологічного періоду їх утворення, а й від потужності перекриваючих порід. Найбільші родовища знаходяться під потужними (більш як !()() м) слабопроникними товщами покривних порід.

Східний район водночас є досить добре освоєним і недостатньо вивченим. Сподівання на вміст значних запасів нафти й газу у покладах вже відкритих родовищ не виправдались, але висока перспективність надр, особливо глибоко залягаючих товщ центральної частини Дніпровсько-Донецької западини, підтверджується новими даними геолого-пошукових робіт (сейсморозвідки тощо). Результати розвідки дають змогу зробити висновок про те, що ця частина є дуже перспективною щодо відкриття нових покладів газу на значних глибинах.

Всього в межах Східного району знайдено майже 70 родовищ нафти іч запасами (за промисловими категоріями А В С,) понад 98 млн тонн та 130 родовищ природного газу. запаси яких становлять близько 970 млрл м3. Для району характерний високий рівень концентрації за-ііасів і видобутку. З 12 головних родовищ нафти України у Східному районі розташовано 8. запаси яких становлять 38% загальнодержавних, а видобуток — 57%. Нафта високої якості — легка, з невисоким вмістом сірки. С й сірчиста та високосірчиста нафта, запаси якої трохи перевищують чверть загіасів району, а видобуток у 1991 р. досяг третини від усього видобутку. Характерною ознакою є й те. що нафта одного й того ж стратегічного горизонту подібна за своїм складом.

У районі розробляється 18 родовищ і добувається основна частина нафти в Україні (понад 8096). Найбільші з них такі: Гнідиниівське, Прилуцьке. Леляківське. Талалаївське. Мильківське. Качанівське. Рибальське. Глинсько-Розбишінське. Більшість нафтових родовищ зосереджена у північній частині району. У центральній частині, переважають нафтогазові. а на півдні — газові. Виявлені на півдні нафтові родовища супутні газовим й тому за розмірами значно поступаються тим. що зосереджені іі північній частині району. У південній і центральній частинах району

336

.находяться основні ресурси високоякісного газового пального. Тут ви-іобувається 93% загальнодержавного видобутку газу.

В освоєнні Східного району визначальну роль відіграло відкриття таких великих на той час родовищ, як Шебелинське газове. Леляківське. Г.пінсько-Розбишівське. Машівське газо-нафтове, Кегичівське. Єфремів-ське газоконденсатні. Особливо великого значення набуло освоєння Ше-ое.шнського газового родовища, яке певний час було основним постачальником природного газу з України у промислові центри Європейської частини колишнього Радянського Союзу.

Східний район тепер є іериторією. шо інтенсивно освоюється, оскільки частка його у видобутку вуглеводнів перевищує частку у запасах.

Головним багатством району є природний газ. незважаючи на те, що деякі великі родовища значною мірою вироблені і не відіграють тієї ролі, яку мали раніше. Але постійне відкриття нових родовищ, приріст запасів за ра-унок глибоких горизонтів на тих, що вже експлуатуються, свідчать про перспективність цієї території. Східний район тепер є основним у видобутку нафти і газу в Україні. Він займає в країні перше місце за обсягом пошуково-розвідувальних робіт (70% загальнодержавних). Більше половини родовищ, шо знаходяться у дослідно-промисловій експлуатації, зосереджені саме тут. Для розвідувальних робіт характерне різке зростання глибин пошуків. що підвищує собівартість видобутку палива. У собівартості палива витрати на пошуково-розвідувальні роботи становлять майже половину.

Із збільшенням глибини пошуків спостерігається переважання покладів природного газу, запаси якого на глибині понад 3000 м становлять 93 % від загальної кількості запасів вуглеводнів, що залягають на глибинах від 3000 до 5000 м. У найближчий період Східний район займатиме перше місце в Україні за видобутком природного газу. За видобутком нафти він тепер посідає перше місце, але виходячи з прогнозів щодо запасів у надрах можна стверджувати, шо він поступиться своїм місцем Західному.

Західний (Прикарпатський) район тривалий час був в Україні єдиним нафтовидобувним районом. З цим районом, насамперед, пов'язана історія нафтової і газової промисловості України. Видобуток нафти розпочався у першій половині XIX ст. на Бориславському родовищі. Про родовища нафти у цьому районі відомо ще з XVII ст. Максимального рівня видобутку в період капіталізму було досягнуто у 1909 р. — 2,1 млн тонн. Хижацька експлуатація нафтових родовищ призвела до різкого скорочення видобутку і тривалої депресії в цій галузі. У 1938 р. тут видобувалось лише 370 тис. тонн нафти. У 1950 р. було відкрито Долинське родовище, яке стало основним центром нафтовидобутку у районі.

У Західному районі зосереджені значні поклади нафти (більш як 2/3 загальнодержавних запасів). Інтенсивне розвідування і освоєння району розпочалось у повоєнні роки. В цей період, крім нафти, тут знайдено газ. ї видобутком якого була пов'язала газифікація населених пунктів України. Білорусі, Прибалтики. До 1960 р. тут було відкрито 12 газових родовищ. найвідоміші з яких — Дашавське, Опарське, Угорське, Битків-Бабчинське. Більче-Волицьке, Рудківське. Два перших з них вже відпрацьовані. Видобуток газу на Угорському та Більче-Волицькому родовищах становить майже 80% загального видобутку у Західному районі. Природний газ цих родовий є високоякісним паливом метанового типу.

22 - 83109

337

Зважаючи на значно нижчий рівень осіюєності ресурсів нафти порівняно з освоєністю газових родовищ, цеіі район розглядається як перспек-півнии щодо нарощування видобутку саме нафти, особливо з глибоких горизонтів. Сучасні наіібільші її родовища (Долинське, Битківське. Пів-нічнодолинське) розташовані у внутрішній зоні Карпатського прогину в Івано-Франківській області. Вони містять майже 3/4 запасів нафти району. Отже. Західний район має високий рівень концентрації запасів нафти— тільки в одному Долинському родовищі їх зосереджено майже 30%.

З-поміж відомих родовищ, що відіграли важливу роль у розвитку нафтовидобутку. слід назвати Бориславське. економічне значення якого тепер незначне через невеликий видобуток і майже повну виробленість покладів. Внаслідок проведення розвідувальних робіт значно розширені площі багатьох давно відомих родовищ. Концентрація покладів на окремих з них дала змогу об'єднати видобуток на кількох розташованих поруч родовищах, як, наприклад, у групі Бориславських родовищ.

Всього в Західному районі досліджено близько 50 родовищ вуглеводнів, більшість яких (понад 50%) на невеликих глибинах становлять газові. Вони досить дрібні і залягають на глибині 800—1800 м від поверхні. Нафтові поклади знаходяться на глибинах 1000—4500 м. Вони пов'язані з відкладами пісковиків, потужність яких коливається в межах від кількох до десятків метрів, зосереджені переважно на заході району і змінюються на схід газоконденсатними та газовими родовищами.

Іноді на нафтових родовищах трапляється супутний газ. На відміну від вільного природного газу для нього характерний більший вміст важких вуглеводнів. Серед найбільших родовищ супутнього газу виділяється Бориславське, яке є сукупністю невеликих покладів з досить різноманітним хімічним складом сировини. Але визначальним для їх промислового освоєння є те, що гази цієї групи родовищ належать до нафтових жирних газів, з яких на Бориславському газоліновому заводі виробляється газолін.

Нафта родовищ Західного району належить до метанового та метано-нафтенового типів, з низьким (0.1—0,5%) вмістом сірки. Специфічним є дуже великий вміст у нафті окремих родовищ (у Бориславі зокрема) парафінових (47—57%) та досить високий відсоток ароматичних (від 9 до 22) вуглеводнів. Висока якість сировини та порівняно великі запаси зумовили важливу його роль у забезпеченні України нафтою впродовж значного періоду. Інтенсивна розробка нафтових покладів у Східному районі спричинила зниження частки Західного району у видобутку нафти в Україні. Але переважання Західного району у запасах нафти дає підставу вважати його перспективним.

У зв'язку з майже повною розвіданістю верхніх горизонтів у районі пошуки будуть здійснюватись на глибинах, шо перевищують 3000 м і є перспективними. Розширенню пошукових робіт сприяє й те, що на значних глибинах, під нафтовими родовищами, виявлені скупчення покладів природного газу. Через невеликі запаси відкритих останнім часом нових родовищ нафти темпи розвідки були дещо знижені і основна увага приділялась Східному району. Крім того, цей район є найбільш вивченим і потребує менших затрат на пошукові роботи, ніж нові, недостатньо розвідані території.

338

Третім, найменш вивченим нафтогазовим районом України, є Півді.'н-іий. Він охоплює Причорноморську западину та частину прилеглої :ю неї іериторії її розташований у межах Одеської, Миколаївської. Херсонської. Запорізької областей та Автономної Республіки Крим. Поклади нафти її газу знайдені у палеозойських, мезозойських та третинних відкладах Причорноморської западини. Родовища незначні. Переважають поклади газу. Летальні геологорозвідувальні роботи на цій території розпочалися у 1960 р. Відтоді на півдні України було відкрито кілька невеликих родовищ газу (Глібівське. Краснополянське, Задорнинське. Оленівське, Кар-лівське. Чорноморське. Перекопське). а також газоконденсатне (Західно-октябрьське), нафтове (Октябрьське) та деякі інші.

У районі виділяються дві газоносні зони: 1) Каркінітського прогину:

2) Керченського півострова з акваторією Азовського моря. З першою пов'язана нафтогазоносність Північного Криму, Тарханкутського півострова. а також прилеглої до них акваторії Чорного моря, яка найменш вивчена і вважається найбільш перспективною. Попередні дослідження підземних вод Тарханкутського півострова і Каркінітської затоки показали, що орієнтовані запаси розчиненого в них газу досягають майже 500 млрд м'. В другій зоні дуже перспективною є акваторія Азовського моря. На Керченському півострові відкрито Кримське та Українське родовища газу.

Існують досить оптимістичні прогнози щодо можливостей нарощування запасів вуглеводнів в Україні. На думку вчених, у трьох районах запаси їх значні, потрібне тільки детальне розвідування і вивчення. Частка районів у загальних нерозвіданих ресурсах нафти і газу за ступенем їх сучасної вивченості та освоєності наведена в табл. 44.

Історія розвитку нафтової і

Таблиця 44 ЧАСТКА РАЙОНІВ У ПРОГНОЗНИХ ЗАПАСАХ ВУГЛЕВОДНІВ, % (1993 р.) Раііон Частка Західнин 13,0 Східний 38.0 Південний 49,0

газової промисловості України складна. Максимального видобутку нафти в Україні було досягнуто у 1972 р. Після цього почалося неухильне його скорочення і у 1996 р. він зменшився порівняно з 1972 р. у 3,5 раза (див. табл. 45).Вивчення ресурсів

Таблиця 45

ВИДОБУТОК НАФТИ І ПРИРОДНОГО ГАЗУ В УКРАЇНІ

Нафта Природний газ

Нафта Природний газ

(включаючи (включаючи

(включаючи (включаючи Рік газовії її суііутииіі). Рік газовий супутний).

кон.іепсат). м.тр.'і м'

конденсат), млрд м''

МЛИ Т

мли т

1913 1.0 — 1985 5.8 42,9 1940 0.4 0,5 1990 5.3 28,1 1950 0.3 1.5 1991 4.9 24,3 1960 2,2 14.3 1992 4.5 20,9 1970 13^9 60,9 1993 4.2 19.2 1972 14.5 67.2 1995 4,1 18,2 1975 12,8 68,7 1996 4,1 18,4

22'

339

нафти в Україні показує, що у найближчі 10 років основну частину потреб господарства і населення треба забезпечувати імпортною нафтою.

Видобуток газу на території України почався ше в 1924 р. в Передкар-патті на Дашавському родовищі. Перший магістральний газопровід Даша-ва—Львів (довжиною 75 км) побудовано у 1929 р. Він був малопотужним і тому у 1940—1941 рр. прокладено другий газопровід Дашава—Львів. Газова промисловість почала швидко розвиватися після Другої світової війни. Було збудовано магістральний газопровід Дашава—Москва через Київ, Брянськ. Трохи пізніше споруджено газопровід Дашава—Мінськ—Ленінград з відгалуженням на Вільнюс і Ригу. Видобуток газу в Україні став швидко зростати після того, як було створено потужний Східний район, найбільшим центром якого стала Шебелинка. Було збудовано газопровід Шебелинка— Харків—Курськ—Орел—Брянськ та ін. Найвищого рівня видобутку газу було досягнуто у 1975 р. — 68.7 млрд м3. На частку України того року припадало 31 % видобутку газу всього СРСР. У той час Україна була міжрайонною газопромисловою базою. За останні 20 років видобуток газу в Україні скоротився майже в 4 рази. Основна причина цього — надмірна експлуатація родовищ і недостатні обсяги геологорозвідувальних робіт.

Розробка газових промислів здійснювалась хижацькими методами. В експлуатацію вводились тільки великі родовища, що давали великі обсяги газу при мінімальних фінансових затратах. Легкодоступні ресурси газу були викачані з України.

Внаслідок широких пошукових робіт відкрили величезні запаси газу в Середній Азії. на півночі Західного Сибіру та в інших районах колишнього СРСР. Родовища в Сибірі були найбільшими у світі. Багатства газу Росії стають важливим геополітичним чинником. Прокладаються газопроводи на Захід, які проходять через Україну. В 70-х роках збудовано газопровід «Союз» (віл Оренбурга до Західного кордону СРСР). На початку 80-х років споруджується другий потужний газопровід Уренгой— Помари—Ужгород.

За ініціативою Газпрому СРСР у 80-ті роки в Україні переведено на газ електростанції, підприємства металургії, машинобудування та інших галузей матеріального виробництва, внаслідок чого його споживання збільшується в 4 рази. Оскільки легкодоступні ресурси газу в Україні були вже вичерпані, а фінанси на розвиток української газової промисловості не виділялись. Україна стає повністю залежною від російських його поставок. Характерною рисою структури споживання газу стало те, що основна переважаюча його частина використовувалася в промисловості. Великими споживачами газу стали електростанції — 30% всього споживання газу. металургія — 16%. хімічна промисловість — 12%, промисловість будівельних матеріалів — понад 5%, на комунально-побутові потреби використовувалось лише 19%.

Після проголошення незалежності Україна опинилась у складній ситуації. Підготовлені дешеві ресурси газу були використані для загальносоюзних потреб у 60—70-х роках. Переведена на газ промисловість України в умовах світових цін на газ стала нерентабельною, оскільки виснажувала економічні ресурси. Тепер Україна за обсягом споживання природного газу займає третє місце в світі, поступаючись лише США та Росії і значно перевищує такі високорозвинуті держави, як Великобританія, Франція,

340

Таблиця 46

ЗАПАСИ, ВИДОБУТОК, ІМПОРТ. СПОЖИВАННЯ ГАЗУ В УКРАЇНІ, РОСІЇ ТА ДЕЯКИХ ВИСОКОРОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ

(використано дані В. Созанського іа 1989—1994 рр.)

Населення. Запаси газу. Видобуток Імпорт Споживання газу Країна М.ІН 40.1. м.ір.'і. м' газу. газу всього. на І чол.

* м.трл м млрл м млрд м' м' Україна 52 1172 28 89 118 2260 Великобританія 56 534 41 14 54 970 Росія 144 47000 640 — 438 3040 С:ШД 239 4794 465 36 501 2090 Франція 55 36 29 25 28 510 ФРН 77 248 14 44 58 750 Японія 121 27 — 46 46 380

ФРГ. Японія. За споживанням газу на одного мешканця Україна посідає друге місце в світі, а за кількістю імпорту газу — перше місце. Жодна країна світу не імпортує стільки газу, як Україна (табл. 46).

Великі обсяги імпорту газу призвели до того, що наша держава не-измозі розрахуватись за газ. У найближчий період необхідно різко скоротити споживання газу в промисловості і використовувати його економне. так, як це робиться в усіх розвинутих країнах. На жаль. Національна програма «Нафта і газ України до 2010 року», схвалена Кабінетом Міністрів України у 1994 р.. передбачає щорічний імпорт газу до 2010 року 40—55 млрд м3. Треба максимально використати власні ресурси газу. Для цього необхідно розширити геологорозвідувальні роботи, використовувати малі родовища і метановий газ шахт.

Збільшення мінерально-сировинного потенціалу для розвитку в Україні нафтогазової промисловості — одне з головних завдань розвитку паливно-енергетичного комплексу. Його розв'язання в першу чергу повинно спиратись на розширення в Україні пошуково-розвідувальних робіт. Основні напрями проведення таких робіт: 1) істотне збільшення глибин пошуків у Східному і Західному районах; 2) десятикратне збільшення обсягів пошуково-розвідувального буріння в акваторіях Чорного та Азовського морів. Треба прискорювати темпи освоєння родовищ — приблизно до 6—7 родовищ на рік. Все це дасть змогу стабілізувати видобуток вуглеводнів і довести видобуток нафти у 2000 р. до 4,8 млн тонн, газу — до 25.8 млрд м3, а у 2010 р. видобуток нафти з конденсатом — до 7,5 млн тонн. газу — 35,3 млрд м3. Сировинна база з урахуванням прогнозних запасів здатна забезпечити такий рівень видобутку. Але для його досягнення слід здійснити комплекс заходів. Головні з них такі.

1. Створення в Україні власної потужної бази виготовлення нафтогазового устаткування для забезпечення сучасного рівня пошуково-розвідувального. дослідно-промислового та промислового буріння. Можливості для створення такої галузі є, оскільки здійснюється конверсія машинобудівних підприємств військово-промислового комплексу. Устаткування може вироблятися на великих сучасних підприємствах цього комплексу у Києві. Харкові, Івано-Франківську, Бердянську.

341

2. Залучення іноземних шнестицій і організація спільних підприємств у налагодженні як пошукоію-рознідувальних. так і експлуатаційних робіт. Вже тепер на конкурсній основі для організації експлуатації нафтових ро-дониш (Долинського. Гліїнсько-Розбишівського. Леляківського. Пере-когіського та ін.) залучені 10 іноземних фірм з Америки. Франції. Канали. У пошуку родовищ. в північно-західній частині акваторії Чорного моря братиме участь англійська компанія «Джіппі Кені».

3. Впровадження сучасних прогресивних методів видобутку на родовищах. які експлуатуються впродовж багатьох років і природний дебіт свердловин яких знизився.

В сучасний період Україна є бідною на промислові ресурси нафти і газу. економіка її перебуває у важкому становищі. Українська держава має значні зовнішні і внутрішні борги, основна частина населення живе у злиднях. Рівень економіки держави і структура її матеріального виробництва значною мірою залежатимуть від того, якими шляхами буде розвиватись нафтогазовий і паливно-енергетичний комплекси в цілому.

Отже. ресурси нафти в Україні, прогнози їх збільшення, обсяги видобутку свідчать про те, шо у найближчі 10 років Україна не зможе істотно збільшити частку власних ресурсів у забезпеченні потреб у нафтопродуктах народного господарства і населення. Якщо заходи з розвитку нафтової і газової промисловості в Україні, накреслені Національною програмою, будуть здійснені повністю, то через 10 років (у 2005 р.) Україна зможе забезпечувати свої потреби власною нафтою лише на 14— 16%. газом — на 44—47 %. Тому треба вживати заходи для забезпечення України імпортною нафтою.

Дуже важливо опрацювати національну стратегію розвитку всього паливно-енергетичного комплексу. Для цього необхідні нові підходи і фундаментальні дослідження. Щодо нафтогазового підкомплексу, то доцільно здійснити наукову розробку таких стратегічних напрямів його розвитку.

1. Зосередження великомасштабних геологорозвідувальних робіт у Південному нафтогазоносному районі. З цією метою залучити іноземний капітал на вигідних для України умовах.

2. Нова стратегія постачання України нафтою і нафтопродуктами з декількох джерел. Важливим постачальником нафти для України в найближчий період слід вважати Росію. За раціональних відносин з нашим східним сусідом це найбільш вигідно і для України, і для Росії. Росія і Україна мають спільними зусиллями призупинити скорочення видобутку нафти у Західносибірському нафтовидобувному районі. Це дало б змогу забезпечити стабільне постачання України російською нафтою.

3. Створення принципово нової нафтової комунікаційної системи. Така система повинна з'єднати нафтопромислові райони країн Близького Сходу і Середньої Азії з споживачами нафтопродуктів держав Центральної Європи і України. Складовими частинами цієї комунікаційної системи мають бути: нафтопровід з Ірану (а можливо, і з сусідніх з ним нафтодобувних країн) через Туреччину з виходом до Чорного моря в районі м. Самсун: термінал при цьому виході: два термінали — на українському узбережжі Чорного моря (один з них на березі Дунаю в районі Ізмаїл— Рені). Комунікаційна система повинна поєднуватись з нафтопереробни-

342

ми підприємствами. Доцільно збудувати нафтопереробний завод середньої потужності поруч з придунайським терміналом. Якщо техніко-економічні обгрунтування покажуть доцільність будівництва нафтопереробного заводу і терміналу в придунаиському районі, то важливою частиною комунікаційної системи стане Дунай і зв'язане з ним Українське Дунайське пароплавство. За такої умови нафта з Близького Сходу зможе в майбутньому перероблятись нафтопереробною промисловістю України і нафтопродукти спеціалізованим водним транспортом будуть розвозитись придунаиські країни. Другий термінал повинен бути в районі Одеси.

У 1997—1998 рр. активно обговорюється проект з видобутку і транспор-тунання каспійської нафти. Важливою складовою частиною нової нафтової комунікаційної системи має стати транскавказький траспортний коридор. Участь України у здійсненні такого проекту має особливе значення.

4. Обгрунтування доцільності виробництва нафтопродуктів і продукції нафтохімічної промисловості не тільки для забезпечення внутрішніх потреб. а й на експорт, оскільки в Україні наявні значні потужності нафтопереробних заводів.

5. Економне споживання нафтопродуктів і природного газу у народному господарстві і побуті, різке зменшення енергомісткості продукції.

6. Структурна перебудова промисловості на основі скорочення споживання палива (особливо природного газу) та електроенергії. Необхідно спрямувати зусилля на те, щоб Україна перестала бути найбільшим у світі імпортером природного газу. Частину підприємств, що споживають велику кількість газового палива, перепрофілювати або зупинити зовсім. Для цього необхідні комплексні техніко-економічні обгрунтування. Одним з шляхів кращого забезпечення України газом є збільшення експорту української продукції в Туркменію. Важливим буде також розгортання різних робіт в Туркменії на основі використання науково-технічного і виробничого потенціалу України.

13.2.2. Нафтопереробна промисловість та її проблеми

Нафтопереробна промисловість поєднує виробництва, для яких вихідною сировиною є найважливіший за своїм економічним та соціальним значенням вид природних ресурсів — нафта. Основні види продукції: бензин автомобільний, дизельне, реактивне та котельне (мазути) пальне, масла моторні, нафтобітум, парафін, мастила тощо. Крім того, продукція галузі є сировиною для виробництва багатьох хімічних продуктів.

шо використовується у різних галузях народного господарства та в побуті.

Перші нафтопереробні заводи (НПЗ) в Україні виникли у Передкар-патті (Бориславі — 1853 р,. Львові — 1854 р., Дрогобичі. Надвірній). До 1930 р. тут діяло 19 невеликих нафтопереробних підприємств. У східних областях перші нафтопереробні заводи побудовано у 1937—1938 рр. (в Одесі. Херсоні. Бердянську), де мазут, що завозився з Баку, переробляли на бензин та нафтобітум. У 1950 р. потреби народного господарства України задовольнялися нафтопродуктами власного виробництва лише на 13.4%. Решту їх завозили з віддалених районів СРСР. Це зумовлювало необхідність розвитку нафтопереробної промисловості в Україні: рекон-

343

струкшї діючих то будівництва нових підприємств. За 1960—1969 рр. внаслідок докорінної реконструкції потужності діючих нафтопереробних заводів зросли в 4 рази. Заново побудовані Надвірнянськии нафтопереробний завод та Бердянський експериментальний нафтомаслозавод; реконструйовані Херсонський нафтопереробний завод і виробниче об'єднання «Дрогобичнафтопереробка». У 1970 р. в Україні діяло шість НПЗ та один нафтомаслозавод. Обсяги виробництва нафтопродуктів за темпами росту набагато випереджали їх споживання. Так. у 1969 р. порівняно з 1950 р. перший показник збільшився майже в 23 рази, а другий — лише в 7.5 ра-за. У 1966 р. став до ладу найпотужніший в Україні на той час Кременчуцький нафтопереробний завод, у 1976 р. — Лисичанський нафтопереробний завод. У 1991 р. в Україні діяло сім НПЗ та один нафтомаслозавод.

Розміщення НПЗ орієнтується на райони споживання нафтопродуктів. Конкретні пункти розміщення визначаються місцями перевалки з одного виду транспорту на інший (з трубопровідного та морського — на залізничний та автомобільний). У зв'язку з тим, що споживання нафтового палива набуло повсюдності, сучасні нафтопереробні підприємства досить часто розміщуються далеко від районів видобутку нафти. Оскільки нафтопродукти споживаються і в районах видобутку сировини, то НПЗ історично розміщувались також і в таких районах (наприклад. Дрогобицький та Надвірнянськии НПЗ у Передкарпатті). Високорозви-нуті країни, що споживають багато нафтопродуктів, мають великі НПЗ навіть у випадку незначного власного видобутку нафти.

Нафтопереробна промисловість певним чином впливає на структуру матеріального виробництва країни. Рівень її розвитку позначається на стані нафтохімічних виробництв, які є важливим чинником науково-технічного прогресу. Масштаби розвитку нафтопереробної промисловості та її техніко-економічний рівень певною мірою відбивають рівень економічного розвитку країни. В цілому ж забезпеченість країни ресурсами нафти, технологія та організація їх використання мають надзвичайно великий вплив на її економіку. За масштабами розвитку нафтопереробна промисловість України набагато відставала від розвинутих країн Європи (див. табл. 47).

Загальна потужність НПЗ України достатня для виробництва необхідних їй основних видів нафтопродуктів. Проте нафтопереробна і нафтохімічна промисловість України відстає від розвинутих країн за технічним і технологічним рівнем, за ступенем раціональності використання нафти та ефективності виробництва.

Матеріально-технічна база. Глибина та обсяги переробки нафти. Багато видів устаткування на НПЗ України застаріле. Фізично і морально найбільш спрацьовані установки прямої перегонки нафти, термічного крекінгу, коксування та бітумні. Зношеність основних промислово-виробничих ([зондів Кременчуцького, Херсонського, Дрогобицького та Над-вірнянського НПЗ перевищила 90%, а середня зношеність виробничих фондів НПЗ України становить понад 75%.

Для НПЗ України характерні невеликі масштаби комбінування кількох процесів в одній установці, а таке комбінування технологічних процесів на нафтопереробних підприємствах — один з найважливіших чинників поліпшення їх основних техніко-економічних показників.

344

Таблиця 47

ПОТУЖНОСТІ 1 ОБСЯГИ ПЕРЕРОБКИ НАФТИ В УКРАЇНІ ВИСОКОРОЗВИНУТИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ (1990 р.) Кр.і.ча П.іоііі.і. 1-ІаСЄ.ІЄІІІІЯ. Переробка нафти

НІС КМ' МЛН 40.1 Потужність Обсяг переробки

•іаволів всього. на 1000

, на 01.01.91, млн т жителів.

млн т

КГ Україна 603,7 51.9'' 62 53.85 1037 ФРН 248,0 61.1' 79 70.0 1146 Великобританія 244.0 57.1' 91 89.0 1559 Франція 551.6 56.5'' 85 75.0 1327 Італіи 301.2 57, У 113 86.0 1496 Бельгія 30,5 9,93' 33 29,0 2920 Іспанія 507,6 39.22 64 52,0 1327 Нідерланди 41.2 14.74 60 52,0 3537

'1989 р.

січень 1990 р. ''1990 р. 1988 р. '1991 р.

Надійне забезпечення України дешевими нафтою і нафтопродуктами з Росії протягом багатьох років спричинило те, що поглибленню переробки нафти приділялося недостатньо уваги. Будівництво таких велетнів, як Кременчуцький і Лисичанський НПЗ, реконструкція інших діючих заводів були спрямовані на збільшення обсягів первинної переробки нафти та поліпшення якості моторного пального, а не на розвиток вторинних процесів. Лише у 1986 р. розпочалося будівництво комплексу каталітичного крекінгування потужністю 2 млн тонн на рік на Лисичанському НПЗ. На розвиток вторинних процесів нафтопереробки негативно впливало використання на багатьох електростанціях України як палива мазуту.

В Україні порівняно з розвинутими країнами надто недосконала структура потужностей вторинних процесів переробки нафти. Надзвичайно слабо розвинуті такі процеси, як термічний і каталітичний крекінг, каталітичний реформінг, гідроочистка; гідрокрекінгу взагалі немає.

Нафтопереробна промисловість України після будівництва великих НПЗ розвивалася здебільшого екстенсивним шляхом. Глибина переробки нафти за останні 20 років не тільки не підвищувалася, а навіть знижувалася. У 1970 р. вона становила 65.1 %, а у 1990 - 55.5, 1991 р. - 53,5%. На окремих НПЗ цей показник коливається від 47,4% (Лисичанський НПЗ) до 71,6% (Одеський). За глибиною переробки нафти Україна у 1989 р. поступалася: США (89,6%), ФРН (85.3), Франції (81.4), Великобританії (81.3). Японії (74,2%).

Максимального обсягу переробки нафти в Україні було досягнуто у 1989 р. — 61.5 млн тонн. За двадцятиріччя (1965—1985 рр.) він збільшився V 8.1 раза. Найпотужніші перероблювачі нафти — Лисичанський (у 1989 р. — 23.8 млн тонн) та Кременчуцький НПЗ (18.5 млн тонн). Після 1989 р. почалось зменшення обсягів переробки: у 1990 р. він становив 59 млн тонн. у 1995 - 17. у 1996 —14 млн тонн.

345

Тиб.іиі(я 4& ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ НАФТОПЕРЕРОБКИ В УКРАЇНІ Про;і кін я Рік [9,45 1990 1995 1996 Первинна переробка нафти. мли т 59.9 59.0 16.9 13.5 Бензин — нсього, млн т 10.0 9,2 3,0 2.8 и тому чис-'и аиїомобільніїіі 9,3 8,4 3.0 2.8 Дизельне паливо, млн т 14,6 12.7 4,3 3.9 Мазут паливниіі (гоиарниіі випуск), млн т 25,5 25,6 6,6 5.0 Нафтобітум (включаючи сланцевий), млн т 1.5 2,5 0.6 0.4 Масла мастильні, тис. т 486 517 227 213 Мастила, тис. т 173 192 35. 8 36,5 Парафін, тис. т 144 120 14,3 5,7

Складність подальшого розвитку нафтопереробної промисловості пов'язана з дефіцитом нафти, яку Україна має купувати за високими світовими цінами, оскільки за рахунок власного видобування може забезпечити лише 10—11 % потреби. Тобто обсяги переробки обмежуються цінами па нафту. У зв'язку з цим важливі два напрями розвитку нафтопереробної промисловості: 1) поглиблення переробки, значне збільшення виходу світлих нафтопродуктів: 2) економне витрачання нафтопродуктів.

Виробництво нафтопродуктів до 1989 р. мало тенденцію до збільшення. Починаючи з 1990 р. відбувається ного скорочення (табл. 48). Споживання нафтопродуктів протягом 80-х років було стабільним: у 1980 р. воно становило 63.9 млн тонн, а в 1989 р. — 65,1 млн тонн. У структурі споживання основних груп нафтопродуктів за період з 1985 по 1996 рік скоротилася частка паливного мазуту, збільшилися частка автомобільного бензину та дизельного пального. Скорочення споживання нафтопродуктів за період з 1990 по 1996 рр. пов'язане із зменшенням видобутку нафти в Росії, відсутністю інших джерел її надходження, швидким зростанням цін на нафту в країнах СНД.

До 1991 р. споживання нафтопродуктів перевищувало їх виробництво. Обсяг цього перевищення з кожним роком скорочувався, і в 1991 р. виробництво перевищило споживання. Однак це не означає, шо у 1991 р. потреби України повністю задовольнялися. Зменшення внутрішнього споживання було вимушене і пов'язане із скороченням виробництва та зменшенням ввозу нафтопродуктів. Скорочення їх споживання означало розвиток нафтової кризи, яка негативно вплинула на стан народного господарства та умови життя населення країни. Потреби матеріального виробництва і населення в нафтопродуктах задовольнялися далеко не повністю. Потреби ці залежать від багатьох чинників: економічного потенціалу країни, розвитку автомобільного транспорту, економічності двигунів внутрішнього згоряння, наявності техніки, особливо сільськогосподарської. яка споживає нафтопродукти, ступеня спрацьованості моторного парку, забезпеченості внутрішніми ресурсами нафти, світових цін на нафту та нафто продукти тощо. До чинників, що обмежую'іі, споживання. належать: обмеженість внутрішніх ресурсів нафти, високі ціни на неї. імпортна спроможність держави, необхідність поліпшення якості навколишнього середовища.

346

Нафтопродукти її Україні витрачаються неекономно. Це пояснюється чіізькими цінами н минулому (а отже. іі марнотратством), недоліками в організації зберігання и збуту, що позначилось на питомих показниках споживання палива двигунами автомобілів вітчизняного виробництва. В автотранспорті України питоме споживання палива в 1.5—2 рази вище, ніж у країнах Західної Європи. Економне використання нафтопродуктів — великий резерв скорочення їх споживання.

Виробництво і споживання продукції нафтопереробної промисловості справляє великий вплив на навколишнє середовище. Нафтопереробні заполи викидають шкідливі речовини в атмосферу, забруднюють стічні водії. Технічне переоснащення заводів має супроводжуватися природоохоронними заходами, спрямованими на зменшення викидів шкідливих речовин, поліпшення якості стічних вод. ліквідацію джерел забруднення підземних вод нафтопродуктами на заводських та прилеглих до них територіях. Важливе значення для захисту повітряного басейну має гідроочис-тка під час переробки нафти. Установки гідроочистки є тільки на Кременчуцькому і Лисичанському заводах. Вдосконалення технології гідроочистки має здійснюватися так. щоб зменшити вміст сірки у паливі за рахунок впровадження нових, ефективніших каталізаторів. Важливе значення для зменшення забруднення повітря має використання каталітичних нейтралізаторів.

Найбільше джерело забруднення повітря — відпрацьовані гази автомобілів. Якість бензину та інших видів палива хоч деякою мірою і поліпшується, все ж не відповідає основним екологічним вимогам. Необхідно відмовитися від свинцевих антидетонаторів у зв'язку з тим, що 80—90% викидів свинцю в атмосферу утворюється від спалювання етилових автомобільних бензинів. Актуальним є також максимальне скорочення викидів в атмосферу оксиду азоту. Зростають претензії до якості моторного пального. Велике значення для охорони повітряного басейну, здоров'я населення, а також для збільшення термінів служби паливних блоків ТЕС. ТЕЦ та малих котелень має виробництво малосірчаного паливного мазуту. Для такого виробництва необхідний розвиток процесів з гідрообезсіркування. Поки що такі процеси в Україні та інших країнах СНД не застосовуються.

Проблеми перспективного розвитку. В сучасних умовах соціально-економічного розпитку України потрібні нові підходи до прогнозування розвитку нафтопереробної промисловості. Нині надзвичайно важливим чинником стає обмеженість в Україні валютних ресурсів. Особливого обгрунтування потребує прогнозування обсягу переробки нафти. У перспективі він має бути раціональним з позицій соціально-економічного розвитку країни із цілому та її валютної спроможності.

Центральною проблемою для України стає забезпечення її нафтою. До останнього часу переважну її частину постачала Росія. Нафта надходила по трьох магістральних нафтопроводах: Самара—Лисичанськ. Мічу-ринськ— Кременчук та «Дружба». Останній проходить через Білорусь та північно-західну частину України (Мозир—Броди—район Дрогобича, через Карпати — до державного кордону в районі Чопа). У зв'язку із скороченням видобутку нафти в Росії надходження її в Україну зменшилося і виникла необхідність завозити частину її з інших країн. Для цього

347

с.іід будувати термінал (нафтоперевалочний пункт). Верховна Рада України іі червні 1993 р. прийняла рішення — будувати термінал у Гри-гор'ївському лимані н районі порту Южний (поблизу Одеси). Нова стратегія забезпечення України нафтою пов'язана з створенням танкерного флоту.

Важлива проблема перспективного розвитку нафтопереробних підприємств — ї реконструкція, технічне переоснащення. Для подолання нафтової кризи та підвищення економічної ефективності нафтопереробної промисловості вкрай важливого значення набуває збільшення глибини переробки нафти — з 54% у 1991 р. до 78%.

Багатогранною проблемою подальшого розвитку всього нафтопромислового комплексу є економне витрачання нафтопродуктів. Надзвичайно важливо опрацювати наукові основи економізації видобутку та переробки нафти, транспортування, розподілу, споживання нафтопродуктів.

Нафтопромисловий комплекс України поки шо не став об'єктом вивчення географічної науки, хоча потреба в цьому велика. Від таких досліджень певною мірою залежить розробка наукових основ перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу в цілому, енергетичної і нафтової політики зокрема. Завдання географічної науки — на основі опрацьованих нею методів і теорії виробничо-територіального комплексотво-рення. вивчення геополітичного положення та нафтових ресурсів України, стану нафтогазової промисловості Росії, ситуації в світовому нафтовому господарстві розробити наукові географічні основи паливно-енергетичного комплексу, зробивши цим певний внесок у раціоналізацію управління таким надзвичайно важливим сектором матеріального виробництва і життєдіяльності населення України.

Наслідки географічних досліджень, знання про паливно-енергетичний комплекс України, його територіальну організацію, про шляхи економії енергетичних ресурсів та раціональне їх використання треба впроваджувати в навчальний процес у середній і вищій школі, створити відповідні посібники і розділи в підручниках.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. 10.3. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРІ! МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА - География
  2. 13.2. НАФТОГАЗОПРОМИСЛОВИЙ ПІДКОМПЛЕКС - География
  3. 2.1. СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯК НАЙБІЛЬШ ІНТЕГРОВАНИЙ ОБ´ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ - География
  4. 13.1. ВУГІЛЬНИЙ ПІДКОМПЛЕКС - География

Другие научные источники направления География:

    1. Тарасенко Н. Г.. Экономические районы Украины. Пособие для школьников, абитуриентов, студентов, учителей. 1999