География

2) велика чисельність технологічних процесів: 3) надзвичайно широкий діапазон застосування в народному господарстві готової продукції і напівфабрикатів: 4) широкий асортимент у продукції і систематичне його збільшення у процесі науково-технічного прогресу: 5) здатність сучасних хімічних виробництв випускати продукцію, яка замінює цінні натуральні матеріали, — шкіри, волокна, метали, дерево тощо. Хімічна промисловість є основою хімізації народного господарства — процесу широкого застосування хімічних технологій, синтетичних матеріалів у різних його галузях. Це — один з основних напрямів науково-технічного прогресу. підвищення ефективності машинобудівної, легкої та багатьох інших галузей промисловості, землеробства та будівництва. Отже,'хімічна індустрія є провідною галуззю, яка істотно впливає на структуру і функціонування всього суспільно-територіального комплексу України.

' Хімічні виробництва відрізняються від інших галузей меншою трудомісткістю і високими капіталомісткістю й матеріаломісткістю.

Більшість підприємств хімічної промисловості негативно впливають на екологічний стан довкілля. Вони належать до категорії галузей з великим ступенем ризику виникнення надзвичайних ситуацій (техногенних аварій, катастроф), а тому їх функціонування не можливе без суворого дотримання правил технічної безпеки.

На території України виробництво й застосування окремих видів хімічної продукції (селітри, пороху, солей, лугів тощо) відоме здавна. Проте як індустріальна галузь хімічна промисловість почала розвиватися наприкінці XIX ст. Тоді були побудовані заводи, що виробляли барвники, соду. суперфосфат, лакофарбову продукцію. Починаючи з 30-х років і особливо у повоєнний період, в Україні набули розвитку виробництва азотних добрив, пластичних мас, хімічних волокон, хімікатів, товарів побутової хімії, хімічних засобів захисту рослин тощо.

Хімічна промисловість перетворилась на потужну високорозвинуту багатогалузеву індустрію.

392

ічюництиі посідав шілобуток природної сірки, брому і ліоксиду титану. Пппрчі-мства галузі розмішуються насамперед у місцях видобутку сировини і споживання великої кількості готової продукції. Вони є у кожніи області України (мал. 2Я). г

Комплекс хімічних виробництв дуже складний за своєю структурою. Всі ного виробництва поділяються на дві великі групи: 1) ті. шо належать до хімічної промисловості: 2)'ті. які об'єднує нафтохімічна промисловість. Найбільшу частку в галузевій структурі хімічної промисловості за чисельністю проміїслово-виробничого персоналу мають: основна хімія:

промисловість пластмасових виробів, скловолокнистих матеріалів, склопластиків і виробів з них: промисловість волокон і ниток: лакофарбова:

гірничо-хімічна: в структурі нафтохімічної промисловості — гумо-азбес-тона: шинна промисловість (табл.

Важлива і перспективна галузь хімічної промисловості — гірничо-хімічна. Вона спирається значною мірою на власні мінеральні ресурси. До гірничо-хімічної сировини належать такі мінеральні ресурси, на освоєнні яких грунтуються виробництва гірничої та основної хімії: калійні солі. самородна сірка, сірчаний колчедан, кухонна сіль. фосфатна сировина (апатити й фосфорити), барит, карбонатна сировина, борні руди. солі ПОЛУ і брому, мінеральні фарби, ропні води водоймищ.

Родовища гірничо-хімічної сировини утворюють три мінерально-си-ровинні райони (Прикарпатський. Слов'янсько-Артемівський, Сиваський) та один кущ (Закарпатський). Для кожного з них характерні певні поєднання мінеральних ресурсів. До складу Прикарпатського району входять родовища сірки, калійної та кухонної солей, карбонатної сировини: Слов'янсько-Артемівського — кухонної солі, карбонатної сировини, мінеральних фарб, фосфоритів: Сиваського — солей брому і йоду. Закарпатський куш охоплює родовища кухонної солі та мінеральних

фарб.

Найбільший район гірничо-хімічної промисловості — Прикарпаття. Т-г видобувають калійні солі і сірку. Поклади сірки розвідані у 50-ті роки. Вони стали базою для створення сірчаної промисловості, яка представлена такими гірничо-хімічними підприємствами як Роздольський комбінат і Яворівський завод (Новий Роздол і Новояворівське Львівської області).

Запаси калі й них солей в Україні невеликі. Промислові запаси зосереджені у Калуському і Стебницькому родовищах. Калуське родовище розробляється з 1868 р. Тепер на його базі працює калуське виробниче об'єднання «Хлорвініл». Полімінеральні солі використовуються комплексно. Крім сульфатних калійних добрив виробляють харчову сіль і каустичну соду. Стебницьке родовище калійних солей за запасами та обсягом видобутку набагато більше від Калуського. Воно розробляється Стебнииьким калійним комбінатом. Тут здебільшого виробляють хлорні калійні добрива. Розвіданими запасами комбінат забезпечений більш як

на 100 років.

В Україні є великі ресурси кухонної солі (40% запасів колишнього СРСР.

область) розрооляє Ліісичанськиіі содовий завод. Тут ні] пускають кілька риновилін солоної продукції. Лртемівське родовище (Донецька область» розробляється об'єднанням -Артемсіль». Воно лає понад 90е/: загальнодержавного видобутку кам'яної солі. Значна частина солі експортується.

Високоякісну сіль видобувають на Солотвинському родовищі (Закарпатська область). Тут з білої солі. яка вмішує понад 90^ лористого нагрію, виробляють товарну сіль сортів «Екстра».

В Ісачківсько-Роменському районі розробляється Єфремівське родовите. утворення якого пов'язане з покладами нафти. Солі цього родовища застосовують у харчовій промисловості, хлорному та содовому виробництві.

Важливою сировиною є мінеральні барвники: кольорові глини. окис/ієні залізні руди, піролюзит, азурит, малахіт, лазурит, кіновар. ярозит. кольорові туфи і сланці та інші мінерали і гірські породи. З них виробляють природні фарбувальні пігменти, що застосовуються в багатьох галузях промисловості: лакофарбовій, машинобудівній, поліграфічній. гумовій, паперовій, фарфоро-керамічній. а також у будівництві. Більша ефективність їх використання порівняно з штучними барвниками зумовлена стійкістю проти атмосферних, світлових впливів та лугів. високими антикорозійними властивостями, інтенсивністю тону та добрими фарбувальними якостями, дешевшим способом виробництва.

За запасами ресурсів мінеральних барвників Україна займає визначне місце серед країн СНД (45% запасів цих країн). Розвідано 8 родовищ мінеральних барвників, з них систематично розробляються три: Цілик (Дніпропетровська область). Суха Кам'янка (Харківська) і Яснопольське (Донецька). Найбільшим в Україні є родовище у басейні р. Цілик — притоки Саксагані. Сировину цього родовища переробляють переважно на Криворізькому суриковому заводі.

Цінною сировиною є графіт, який застосовується у багатьох галузях виробництва (у машинобудуванні, електротехнічній, металургійній промисловості, для виробництва мастил, фарб, олівців тощо).

Основна хімія представлена виробництвом мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди. Азотні добрива виробляють у центрах коксохімічної промисловості — у Донбасі (Сєверодонецьк, Горлівка) та Придніпров'ї (Дніпролзержинськ). Окремі заводи (у Черкасах і Рівному) розміщені в районах споживання. Як сировину використовують природний газ.

Фосфатні добрива виробляють у районах бурякосіяння (Суми. Вінниця). а також в Одесі і Костянтинівні (Донецька область). Сировиною для всіх заводів є апатити та відходи інших виробництв.

Виробництво сірчаної кислоти зосереджено в районах її споживання. особливо в центрах виготовлення фосфатних добрив. Це пояснюється тим. шо транспортування її на великі відстані економічно недоцільне і пов'язане з технічними труднощами.

Промисловість органічного синтезу, що виробляє головним чином напівпродукти для одержання полімерних матеріалів, розвинута в Донбасі

396

(Лисичанськ. Сєверолопецьк. Горлівка) і Придніпров'ї (Дніпродзер-жинськ, Запоріжжя). Виробництво полімерних матеріалів (синтетичних смол. пластичних мас. хімічних волокон, синтетичного каучуку і ниток) базується на використанні продуктів нафтопереробної, газової, коксохімічної та інших галузей промисловості. Спеціалізовані підприємства, які виробляють синтетичні смоли і пластичні маси. розташовані у Донецьку, Прилуках (Чернігівська область). Запоріжжі. Луцьку та інших містах. Хімічні волокна виробляють на підприємствах, збудованих у післявоєнні роки в містах центральних областей України (Київ. Черкаси, Чернігів. Житомир), а також у м. Сокаль Львівської області. Переробка полімерних матеріалів розвинута в багатьох містах, особливо в Києві.

Значного розвитку в Україні набули лакофарбова промислові с т ь (Дніпропетровськ, Львів. Одеса та ін.), виробництво с и н те -т и ч н и х б а р в н й к і в (Рубіжне в Луганській області), продукції побутової хімії (Київ, Ужгород. Дніпропетровськ, Шостка та ін.).

На базі нафтопереробної й газової промисловості та девізного каучуку розвивається нафтохімічна і гумоазбестова промисловість. Гумова промисловість випускає вироби тисячі найменувань. Найважливіші з них — автомобільні й мотоциклетні покришки, шланги, предмети широкого вжитку. Великі підприємства — Дніпропетровський шинний завод та Білоцерківське виробниче об'єднання шин і гумоазбестових виробів.

В Україні сформувалися такі основні райони хімічної промисловості:

Донбас з великими вузлами — Лиснчансько-Сєверодонецьким. Горлів-сько-Костянтинівським. Слов'янським: Придніпров'я з великими центрами — Дніпропетровськом. Дніпродзержинськом. Запоріжжям: Присивась-кий вузол в Криму: Прикарпаття (переважно гірничо-хімічний) — Новим Роздолом, Калушем. Центри зосередження великих підприємств: Київ, Черкаси, Біла Церква. Чернігів. Вінниця, Рівне. Шостка. Суми, Рубіжне.

Кризовий стан економіки нашої країни негативно позначився і на розвитку хімічної промисловості. Зменшилось виробництво азотних, калійних і фосфатних добрив, соди каустичної та кальцинованої, хімічних засобів захисту рослин тошо (табл. 65). Відбувся також спад у виробництвах синтетичних смол. пластичних мас. хімічних волокон та ниток, труб і деталей трубопроводів з термопластів. синтетичних барвників, плівки. що працюють переважно на ловізній сировині.

Істотним недоліком структури хімічного комплексу є недостатній розвиток прогресивних виробництв: полімерів технічного використання, полімерних сплавів і сумішів, реактивів, лікарських препаратів, особливо чистих речовин.

Основні напрями дальшого розвитку комплексу хімічних і нафтохімічних виробництв: повніше використання місцевих сировинних ресурсів, зокрема відході» промисловості: комплексна хімічна переробка вугілля та нафти: зміна галузевої структури шляхом прискореного розвитку прогресивних галузей і виробництв на основі використання смол. пластмас та іншої сировини: створення стабільної бази виробництва мінеральних добрив: максимальний розвиток виробництва тих видів продукції. то ЙДУТЬ на експорт: модернізація матеріально-технічної бази всіх виробництв комплексу.

397

ВИРОБНИЦТВО основних видів ПРОДУКЦІЇ хімічної ПРОМИСЛОВОСТІ 1^:1 І : [{"10.1 К: і!: Усього ^г .ю 14^? р ІЧ^р. І^ЧОр. іч^р. І^Ьр. ЮТОр 19Ч5р 1496? 1]НСраЛІ,НІ ЛОбрІЇНа

(у перерахунку на

ЮО'г ПОЖиННІІХ

речонин). мли т 5,1 4.8 ;) ^ 2.4 94 43.1 47.1 Хімічні іасобії захисту рослин

(у ІОІ^'г-му оочпслеині за

ліючою речоніїною). тис. т Я6.9 50.5 4.1 4.6 58,1 4,7 5,3 Сірчана кислота

V моногідраті, мли т 4.6 5,0 1.6 1.6 108.7 34,8 34,8 Кальшінонаиа сола. мли. т ] ^ 1.1 0,5 0.4 91,7 41,7 33,3 Каустична сола. млн т 0.5 0.4 0.2 0.2 80 40 40 Хімічні волокна і нитки, тис. т 164.8 179,2 41.3 33.2 108.7 25.1 20,1 Синтетичні смоли

і пластичні маси. тис. т 721.8 826,5 178.3 0,023 114.5 24,7 0,003 Синтетичні миючі

засоби, тис. т 254 301 76.4 45.2 118,6 30,1 17.8