География

Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів /М.М.
Паламарчук, О. М. Паламарчук — К Знання 1998. — 416 с.
2.1. СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯК НАЙБІЛЬШ ІНТЕГРОВАНИЙ ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ
Економічна і соціальна географія вивчає прості і складні географічні об'єкти. Для складних об'єктів характерна наявність системних атрибутів. Суть їх у такому. Кожний складний об'єкт містить у собі елементи. Між елементами виникають різноманітні зв'язки і відношення. Групи елементів виконують певні функції. Складні об'єкти мають різноманітні функції з певною субординацією, тобто є функції провідні і допоміжні або додаткові. Для структури складних географічних об'єктів характерні багатоас-пектність і емерджентність з властивостями, яких немає у його складових — елементах. Наявність системних атрибутів в об'єктів вивчення економічної і соціальної географії уможливлює кваліфікувати ці об'єкти як системні, що дає змогу під час їх дослідження використовувати принципи, методи і підходи загальної теорії систем, зокрема системні уявлення про зв'язки, відношення, структуру, методи моделювання, системного і структурного аналізів та інші прийоми.

Системні географічні об'єкти формуються у вигляді різних терито-

32

ріальних комплексів і систем.

Територіальність є важливою ознакою цих утворень.
Вони складаються з окремих територіальних частин, а також є територіальними частинами більших об'єктів. Для їхніх елементів характерні різна доступність між собою, розташування у межах регіону певного рангу, конфігурація, територіальна концентрація та інші територіальні параметри. Ці параметри істотно впливають на функціонування кожного утворення.

Як загальну назву для системних об'єктів економічної і соціальної географії можна використовувати поняття «суспільно-територіальна система» (СТС). Кожна СТС об'єднує виробничі, соціальні, населенські або природні елементи. При цьому останні вивчаються з точки зору їх суспільних (ресурсних, екологічних) функцій. Конкретними типами СТС є виробничо-територіальні комплекси і системи, територіальні системи розселення, територіальні рекреаційні системи, транспортні системи регіонів. міста. Можливе виділення й інших типів СТС.

Кожна СТС має той чи інший ступінь інтегрованості залежно від того. які елементи та зв'язки на певній території вона охоплює. Найбільш інтегрованим видом СТС є суспільно-територіальний комплекс (СТК). У літературі для його визначення використовувались поняття «економіко-географічний комплекс (система)», «територіальна соціально-економічна система (або комплекс)». Проте, на нашу думку це не зовсім вдала назва. Використання однієї й тієї ж назви і для розділу науки, і для об'єкта дослідження робить цей об'єкт атрибутом лише цієї науки, вторинним по відношенню до неї. СТК і менш інтегровані системи є об'єктами вивчення й інших наук (економіки, соціології тощо), тобто мають міждисциплінарний статус. Термінологічний елемент «економіко-географічний» також не повністю відбиває соціальні моменти. Термінологічний елемент «суспільно-територіальний» лаконічніший, ніж «соціально-економічний територіальний» і краще корелює з терміном «природно-територіальний».

СТК включає не тільки соціально-економічні складові, а й компоненти, що утворилися внаслідок взаємодії суспільства і природи. СТК розглядають як форму територіальної організації певної частини суспільства.

СТК — це така територіальна частина суспільства, яка розвивається в конкретних природно-географічних умовах і являє собою єдність, що склалася або ще формується на основі закономірностей розвитку суспільства та взаємодії суспільства і природи.

За структурою СТК — цілісна територіальне взаємозв'язана сукупність населених місць, соціальних. виробничих, природних (в тому числі природоохоронних і природопере-творювальних) об'єктів, що управляється суспільством. За характером структурних взаємозв'язків СТК — складний системний комплекс. Окремі його складові (підкомплекси) різняться не тільки за своєю структурою. а й за закономірностями формування.

Для СТК властива цілісність території і чітко окреслені межі. Цим він відрізняється від таких об'єктів, як агломерація, спеціалізований район, для яких актуальна делімітація меж. Останні мають статус адміністративно-територіальних або навіть державних кордонів.

СТК — континуальний географічний об'єкт.

Будь-який елемент (природний або антропогенний) на території, яку займає комплекс, входить ло його складу. За складом елементів СТК є найбільш повним об'єктом.

З - 83109 33

У цьому полягає найбільша інтегрованість ііого серед інших об'єктів економічної і соціальної географії. Однак СТК не слід трактувати ик су-пероб'єкт усієї географії. Під час ііого вивчення абстрагуються від чисто природних чи природно-техногенних взаємодій або ж відображають їх узагальнено. Тому СТК не поглинає всіх комплексів і систем, які вивчає природна галузь географії.

Кожний СТК має населений пункт, що виконує роль центра, або ядра. Він здійснює специфічні центральні функції. Ядро — це звичайно найбільший населений пункт, де зосереджено виробничі, обслуговуючі, селітебні та управлінські наукові елементи комплексу. Воно має різноманітні трудові, виробничі, управлінські, екологічні та інші зв'язки з рештою території комплексу.

СТК розрізняють за територіальними масштабами, структурою та іншими особливостями. Їх типологія ще не достантьо розроблена. За цими ознаками доцільно виділити три типи СТК.

1.

Загальнодержавний (СТК країни). Охоплює всю територію країни з її складною інтегрованістю.

2. Регіональний СТК. Формується залежно від територіального поділу країни. В умовах України до цього типу належать СТК автономної республіки, областей і низових адміністративних районів. Питання про більші, ніж обласні, регіональні СТК поки що залишається відкритим.

3. Агломераційний. Функціонує на основі великого міста або міської агломерації. Сформований внаслідок сучасних процесів урбанізації та усуспільнення виробництва. Урбанізовані території з великою, переважно сільськогосподарською периферією, не можуть раціонально розвиватися без створення нової додаткової форми управління розвитком суспільства. Вплив великого міста часто поширюється на територію кількох областей. Агломераційними СТК в умовах України є Київський (охоплює Київську. Чернігівську, Черкаську та Житомирську області). Харківський (Харківську. Сумську і Полтавську області); Львівський (Львівську, Івано-Франківську. Тернопільську області).

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. 1.3. ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ ТА ЇЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ - География
  2. 2.1. СУСПІЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯК НАЙБІЛЬШ ІНТЕГРОВАНИЙ ОБ´ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ - География
  3. 3.1. ЕЛЕМЕНТИ І КОМПОНЕНТИ - География
  4. 11.1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСОТВОРЕННЯ - География
  5. ВСТУП - География
  6. 1.4. ЗАКОНОМІРНІСТЬ КОМПЛЕКСНОСТІ У ПРИРОДІ І СУСПІЛЬСТВІ. ГЕОКОМПЛЕКСОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ - География
  7. 2.2. ВИРОБНИЧО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ І СИСТЕМИ - География
  8. КУЛЬТУРА ЄВРОПИ, ВІЗАНТІЇ - Культурология
  9. XIX СТОЛІТТЯ - Культурология
  10. 2.3. ТЕРИТОРІАЛЬНІ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ - География
  11. 3.2. ВИДИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗВ´ЯЗКІВ - География
  12. 5.1. СУТНІСТЬ СТРУКТУРИ - География
  13. 5.3. ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА - География
  14. 9.3. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ВИВЧЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ - География
  15. 9.5. ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ - География
  16. 10.3. ОСНОВНІ СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРІ! МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА - География
  17. 11.3. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ АПК І ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЇХ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФЇЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ - География
  18. ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ - Культурология
  19. КУЛЬТУРА ЄГИПТУ - Культурология
  20. ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА - Культурология

Другие научные источники направления География:

    1. Тарасенко Н. Г.. Экономические районы Украины. Пособие для школьников, абитуриентов, студентов, учителей. 1999