Після розпаду СРСР і здобуття нашою країною незалежності розпочався новий етап у розвиткові конституційного процесу в Україні.

Його вихідним пунктом стало проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Важливе конституційне значення мав Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, який дістав усенародну підтримку на референдумі 1 грудня 1991 року.

Суть цього документа полягає в закріпленні трьох головних положень:

Проголошення незалежності України й створення самостійної Української держави з офіційною назвою "Україна".

Установлювалося, що територія України є неподільною (єдиною) і недоторканною.

Закріплювалося, що (з моменту прийняття Акта) на території України діють виключно Конституція й закони України.

З огляду на проголошення незалежності України й створення самостійної Української держави необхідно було визначити долю: державної території; державно-правових закладів; законодавчих нормативно-правових актів; міжнародних майнових прав та обов'язків України; громадянство.

З цією метою 12 вересня 1991 р. Верховною Радою було прийнято Закон України "Про правонаступництво України".

1 листопада 1991 р., Верховною Радою України була прийнята декларація прав національностей України.

Отже, з вищевикладених нормативно-правових актів випливають такі головні положення, що потім стали конституційними і сутність яких убачається в тому, що громадяни України всіх національностей складають Український народ.

Указується також, що народ в Україні є єдиним джерелом влади. Це означає, що виключно народ формує державну владу. Тільки народ має невід'ємне право визначати й змінювати форми та зміст свого державного життя, тобто створити чи ліквідувати інститут президентства, вводити парламентаризм і т. п. Повновладдя народу реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують ухвалення державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять: референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальні збори (збір) громадян; звіти виконавчих органів перед населенням.

Основними віхами конституційного процесу в Україні після здобуття нею незалежності були:

підготовлення кількох нових проектів Конституції України;

створення конституційних комісій та їхніх робочих груп, які за період 1991 - 1996 рр. підготували й розглянули кілька проектів Конституцій України;

укладення в червні 1995 р. Верховною Радою України й Президентом України Конституційного Договору, який діяв до прийняття нової Конституції України та інше.

Отож, джерелами сучасного конституційного права України, під якими розуміють чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи й норми, слід визнати:

Конституцію України - основне джерело права; конституційні закони - закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції;

звичайні закони, що містять конституційно-правові принципи й норми;

інші акти Верховної Ради України та акти всеукраїнського референдуму;

певні нормативні акти Президента України;

деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

окремі акти представницьких органів місцевого самоврядування, скажімо, їхні регламенти.

Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на її п'ятій сесії 28 червня 1996 р.

Цей день тоді ж було проголошено державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає та закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України. Конституція України є основою правової системи нашої держави.

Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації та охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвиткові суспільства в цілому.

Неважко побачити, що Конституція має як правові, так і політичні ознаки. Отже, Конституція є рівночасно і політичним, і правовим актом. Причому цей правовий акт має найвищу юридичну силу, тобто настановам і вимогам Конституції повинні відповідати всі без винятку правові акти, що видаються й діють у країні (ст. 8 Конституції України). Конституція приймається Верховною Радою "від імені Українського народу", його складають "громадяни України всіх національностей", що її основою є здійснення "українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення". У Конституції чітко визначені права й свободи, гідні умови життя людини, зміцнення громадянської злагоди, розвиток і зміцнення демократії, соціальної, правової держави.

< пред след >

вернуться к содержанию

вернуться к списку источников

перейти на главную страницу

Помощь с написанием учебных работ

Релевантная научная информация:

Другие научные источники направления Контрольные работы по праву: