| М/н договір та зичай є універсальними загальновизнаними джерелами мп, їх юридична сила витікає з загального мп.існують різні думки стосовно взаємозв‘язку звичаєвих та договірних норм. Одні вважають що договір та звичай настільки переплетені, що їх неможливо розділити, інші вчені дотрим-ся думки що взаємозв‘язок звичаєвих та договірних норм не веде до їх зрощування. Адже після закріплення в договорі звичаєва норма продовжує існувати як звичаєва. Для одних держав такі норми обов‘язкові тільки як звичаєві, а для інших (для учасників договору) і як договірні. Виникає подвійна правова підстава юридичної сили норм. “Принципи загального звичаєвого права залишаються обов‘язковими недивлячись на те, що вони були включені в договірно-правові постанови.”-з рішення М/н Суду ООН. Припинення дії договору не дає підстав для відмови дотримуватись звичаєву норму, яка містилась у такому договорі. При визначенні співвідношення договірних та звичаєвих норм звертаються до ст.38 Статуту М/н Суду ООН, де конвенція стоїть на першому місці серед джерел мп.це пояснюється тим, що конвенція чітко формулює норму, доводить її прийняття стронами і є спеціальною нормою (lex specialis), яка застос-ся при розходженні з нормою загальною. Оговорки. до договірних постанов, які містять звичаєві норми загального мп , позбавлені юр сили. Оскільки норми загального звичаєвого права мають універсальну обов‘язкову силу і можуть змінюватися лише м/н співтовариством вцілому. Договори виступають засобом здійснення норм звичаєвого права. Вони закріплюють їх авторитет, надають їм чітку форму, конкретизують зміст. мп не відкидає можливості зміни договорної норми звичаєвою нормою, яка виникла. М/н Суд ООН визнає можливість створення норм загального мп за допомогою договорів. |